§ 2. Види правонаступництва

Правонаступництво в цивільних правовідносинах здійснюється за різними підставами. У зв'язку з цим можна говорити про дого­вірне і законне правонаступництво.

Правонаступництво за договором буває двох видів.

До першого виду належить те правонаступництво, яке виникає на підставі договорів відчуження. У цьому випадку до набувача пе­реходить не лише право власності, а й відповідні обтяження, якщо вони є (застава, сервітут, право користування за договором оренди). Обов'язки, наприклад, власника будинку щодо утримання прилег­лої території, сплати певних платежів не переходять до покупця від продавця, а виникають у нього заново, на підставі закону.

До другого виду договірного правонаступництва належить за­міна кредитора (стаття 512 ЦК), заміна боржника (стаття 520 ЦК), що відбувається всередині існуючих правовідносин, на підставі договору первісного кредитора чи боржника з особою, яка бажає когось із них заступити.

Правонаступництво може виникнути на підставі закону, у разі настання визначених ним умов, тому називається законніш.

Законним вважається правонаступництво, яке виникає в резуль­таті прийняття спадщини, а також у разі реорганізації юридичної особи.

В., П. та Я. спільно заподіяли шкоду Г. на суму 3 тисячі гри­вень.

Я. повністю відшкодував шкоду Г. У зв'язку з цим Я. звернувся з позовом до В. та П. про повернення йому кожним із них по 1 тисячі гривень.

Чиє тут правонаступництво?

" Ні, немає. Право вимоги у Г. припинилося у зв'язку з повним відшкодуванням шкоди. У Я. право вимоги виникло на самостій­ній підставі, у зв'язку з виконанням ним солідарного зобов'язання.

Такий же висновок має бути зроблений і у разі задоволення ви­моги кредитора поручителем або гарантом боржника.

Поручитель чи гарант, виплативши повну грошову суму креди-

Українське цивільне право

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин

торові, стають кредиторами боржника, за якого вони поручилися, також на самостійній підставі, у зв'язку з виконанням ними обов'язку боржника¹.

Якщо об'єктом правонаступництва є одне право чи один обов'язок або кілька прав та обов'язків, то у такому разі йдеться про часткове, окреме (сінгулярне) правонаступництво.

Якщо до одного чи кількох правонаступників переходить увесь комплекс тих прав та обов'язків, які можуть переходити до іншої особи, правонаступництво є загальним, повним (універсальним).

Таким є представництво у разі реорганізації юридичної особи та у разі прийняття спадщини.

Те, що до одного із кількох спадкоємців перейшло за заповітом лише окреме право, не спростовує універсальності цього виду представництва взагалі.

Згідно зі статтею 549 ЦК 1963 p., прийняття спадщини пов'язу­валося із поданням державній нотаріальній конторі заяви про при­йняття спадщини або з початком управління чи володіння спадко­вим майном.

Якщо спадкоємець не подав заяви, але вступив у володіння майном, це, як правило, викликало згодом затяжні судові спори через відсутність належних доказів.

У статті 1268 ЦК ліквідовано джерело конфлікту: спадкоємець, котрий проживав із спадкодавцем, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо письмово не відмовився від неї.

Отже, син, який проживав разом з батьком до його смерті, вва­жатиметься його правонаступником, якщо протягом встановлено­го строку (як правило, шість місяців) не заявив про відмову від спадщини.

Дочці, яка проживала в іншому місці, для того, щоби бути правонаступницею свого батька, слід подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини.

Деякі проблеми

окремого

правонаступництва

Що передається за договором купівлі-продажу: право власності на річ чи річ у власність? Як уже зазначалося, відповідно до частини 4 стаггі 12 ЦК, можна відчу­жити право на річ, а за статтею 655 ЦК передається річ у влас­ність.

У статті 132 Земельного кодексу йдеться про «угоди про пере-

Інша точка зору була висловлена Б. Б. Черєпахіним. Див.: Б. Б. Че-репахин. Цит. праця.- С. 313.

442

хід права власності на земельні ділянки». Таке словосполучення появилося у цій статті, скоріш за все, випадково, однак ця обста­вина не применшує новизни бачення проблеми: право не зникає у продавця і не появляється заново у покупця, а передається від першого до другого. Тобто, змінюються лише носії права, саме ж право залишається незмінним.

Вважаю, що є підстави говорити про окреме правонаступницт­во не лише у разі укладення договорів купівлі-продажу, а й дару­вання, міни.

Як писав Томас Гоббс, якщо хтось нас звільняє від зобов'язання, то право, перенесене нами на нього, знову повертається до нас... При даруванні треба, щоби право, яке переноситься, було прийняте¹.

У порядку окремого правонаступництва до покупця речі може пе­рейти і обов'язок продавця-наймодавця, який виник у нього у зв'язку з попередньою передачею цієї речі в оренду іншій особі (стаття 770 ЦК).

Правонаступництво Право одного кредитора може в порядку кількох осіб правонаступництва перейти до кількох

осіб. У цьому разі на підставі статті 512

ЦК їхнє право вимоги до боржника мало би вважатися частковим, крім випадків, коли предмет вимоги є неділимим.

Якщо замість одного боржника його правонаступниками на підставі статті 520 ЦК стало кілька осіб, їх обов'язок також є час­тковим, якщо інше не визначено домовленістю з кредитором або якщо предмет зобов'язання є неділимим.

Якщо спадкоємцями є кілька осіб, обсяг їх активів та пасивів (боргів) визначається відповідно до заповіту або закону.

Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних її обов'яз­ків неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідар­ну відповідальність перед кредиторами (частина 5 статті 107 ЦК).

Правонаступництво ^За статтею 528 ЦК, виконання обов'язку і перекладення може бути, за певних умов, покладено

виконання обов 'язку боржником на іншу особу. на іншу особу Відповідно до статті 838 ЦК, підрядник

має право залучити до виконання роботи

інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

З цього випливає, що перекладення виконання обов'язку на іншу особу не є зміною осіб в зобов'язанні: боржник, який підпи-

Гоббс Т. Избранньїе сочинения. В двух томах. Т. 1.- М., 1964.- С. 317.

Українське цивільне право

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин

сав договір, продовжує залишатися носієм договірного обов'язку. А тому про правонаступництво у цій ситуації мова не йде. Отже, правонаступництво і перекладення виконання обов'язку на іншу особу - різні правові категорії.

Правонаступництво і конфіскація

Як зазначав професор В. П. Грибанов, пе­рехід конфіскованого майна у власність держави відбувається із збереженням правонаступництва¹. Таку точку зору відстоювали й інші автори, вважаючи конфіскацію не первісним, а похідним способом виник­нення права власності².

К. уклав з банком кредитний договір на 15 тис. гривень під за­ставу автомобіля, строком на 2 роки. Одночасно К. позичив у /І. за письмовим договором, посвідченим нотаріусом, 10 тисяч гривень. Незабаром К. був засуджений за вчинення злочину, з конфіскацією майна. К. проживав у неприватизованій квартирі, серед майна, яке мало цінність, був лише цей автомобіль. Після засудження К. адвокат порадив Л. звернутися до дер­жави як власника автомобіля з вимогою про накладення стяг­нення на автомобіль і повернення йому боргу з вирученої від продажу суми.

У справі з Л. вирішення можливого спору складеться не на його користь. Адже він не забезпечив своє право вимоги, що давало К. можливість продати майно, на яке могло би бути в майбутньому накладено стягнення.

Ці два випадки засвідчують актуальність порушеної проблеми.

При цьому виникають такі запитання:

1. чи може бути предметом застави арештоване майно?

2. чи може бути предметом арешту заставлене майно?

3. чи може бути предметом конфіскації заставлене майно?

4. чи може держава, яка стала власником конфіскованого майна, відповідати, в межах його вартості, за борги попереднього власника?

Метою арешту є забезпечення виконання можливого вироку суду, яким задоволено цивільний позов, чи забезпечення можливої конфіскації. З цього можна зробити висновок, що застава арешто­ваного майна перешкоджає чи навіть унеможливлює досягнення цієї мети.

Див.: Советское гражданское право: Учебник для юридических ву-зов.Т. 1.-М., 1959.-С. 286.

~ Иоффе О. С. Советское гражданское право: Курс лекций. Т. 1.- М., 1958.- С. 285; Б. Б. Черепахин. Цит. праця.-С. 315.

444

Як записано у статті 576 ЦК, предметом застави може бути майно, на яке може бути звернене стягнення.

Арештоване майно не може бути продане, отже, не може бути предметом застави.

У разі застави кредитор забезпечує своє право на першість при вирішенні питання про те, кому мають бути віддані кошти, одержа­ні від продажу цього майна. Тому наступний арешт предмета заста­ви зазіхав би на права кредитора. Отже, кредиторові (банку) має на­лежати право вимагати звільнення цього майна з-під арешту.

Конфіскується майно, яке було описане і на яке був накладений арешт. Якщо було арештовано заставлене майно і згодом відбула­ся його конфіскація, можливі два варіанти виходу із ситуації: або кредиторові надати право оскаржити вирок в частині конфіскації, або вважати державу правонаступником за боргами колишнього власника майна, в межах тієї грошової суми, яка була виручена від її продажу, чи у межах вартості майна.

Вищенаведене дає підставу для висновку про те, що у цій ситу­ації для конструювання можливого правонаступництва держави щодо боргів колишнього власника конфіскованого майна немає жодної підстави.