logo search
Ромовська - Українське цивільне право

§ 4. Комерційне представництво

Розвиток ринкових відносин, ускладнення договірних зв'язків, концентрація промисловості та торгівлі - все це зумовлює потребу надання представницьких послуг при здійсненні господарської діяльності'.

Комерційне представництво - широковідомий правовий інстру­мент, який використовується в різних формах, хоча термін «комер­ційне представництво» у Цивільному кодексі закріплено вперше.

Таким фактично було представництво продавцем магазину, в якому він працює за трудовим договором. Продаючи товар, прода­вець виступав від імені магазину. Значного поширення набула діяльність страхових агентів, яких також можна було назвати ко­мерційними представниками.

У законодавстві інших європейських держав комерційне пред­ставництво трактується достатньо широко, при цьому розрізняють пряме і непряме представництво.

При прямому комерційному представництві представник зав­жди діє від імені довірителя, що спостерігається у разі укладення договору доручення.

За договором комісії комісіонер вчиняє дії від свого імені, але в інтересах та за кошт комітента. Стосовно цієї ситуації використо­вується поняття «непряме представництво».

Цивілістична література радянського періоду не вбачала у до­говорі комісії будь-яких проявів представництва, тобто допускала існування лише єдиного, класичного виду представництва.

За статтею 243 ЦК, комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

Ця норма містилася ще у першому варіанті проекту Цивільного кодексу і, на жаль, при науковому доопрацюванні змінена не була, хоча її недоліки очевидні.

Насамперед, не може вважатися обов'язковою рисою комерцій­ного представника постійність вчинення певних дій, оскільки такі послуги можуть надаватися особою тимчасово або разово. Що ж до самостійності, то її обсяги визначаються в договорі, а тому не зав­жди самостійність комерційного представника може бути повною.

Крім того, комерційне представництво не може обмежуватися лише сферою укладення договору.

Основньїе институтьі гражданского права зарубежньїх стран. Сравни-тельно-правовое исследование.-М., 1999.-С. 13.

Українське цивільне право

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин

Комерційне представництво не може заперечуватися на етапі виконання договору. Доказом цього є стаття 929 ЦК «Договір транспортного експедирування», у якій зазначено, що експедитор може бути зобов'язаний не лише від свого імені або від імені клієнта укласти договір перевезення вантажу, а й забезпечити від­правку та одержання вантажу.

Відносини комерційного представництва нині часто оформ­ляються так званими агентськими договорами, основу яких ста­новить усталений зміст договору доручення, але в якому можуть бути й інші, нетрадиційні для доручення умови. Зокрема, за агентським договором на комерційного представника може бути покладено лише забезпечення підготовки до укладення до­говору.

Оскільки, за статтею 929 ЦК, експедитор може укладати дого­вори і від свого імені (як в договорі комісії), і від імені клієнта (як в договорі доручення), можна сказати, що цією статтею визнано непряме комерційне представництво.

У сучасних умовах комерційними представниками є брокери, маклери, ділери.

Глава 31 Господарського кодексу має назву «Комерційне посе­редництво (агентські відносини)», суть комерційного посеред­ництва, за статтею 295 ГК, полягає у наданні комерційним агентом послуг «шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контро­лем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє».

Якщо посередник представляє, то, отже, він є представником, а не посередником, оскільки статус цих двох правових фігур не є тотожним. Це дає підставу для сумніву у потребі введення поняття «комерційне посередництво».