9. Вчинення правочину через помилку

Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються у разі помилки.

Dissensus - це непорозуміння, обумовлене помилкою¹, на відмі­ну від conssensus - порозуміння.

Помилка - це хибне, неправильне сприйняття того, що сказала, написа-

З а наявності умислу обидвох сторін - у разі виконання правочину обома сторонами - в дохід РФ стягується все одержане ними за правочи­ном, а у разі виконання правочину однією стороною з другої стягується в дохід Рф все одержане нею і все те, що належиться з неї другій стороні на відшкодування одержаного.

За наявності умислу лише у однієї зі сторін правочину все одержане нею має бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або те, що їй належиться на відшкодування виконаного, стягується в дохід РФ».

Отже, наслідки недійсності такого правочину аналогічні тим, що містилися у статті 49 ЦК 1963 р.

Милап Бартошек. Римское право. Понятия, терминьї, определения.-М., 1989.-С. 111.

Українське цивільне право

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини

ла чи зробила друга сторона. Помилка - це і обмовка, і описка. Цивільне законодавство виходить з неможливості «ловити людину на слові».

Помилка - це неправильне сприйняття учасником правочину осо­би свого контрагента, предмета, обстановки, ситуації. Вона може бу­ти наслідком недостатньої компетентності, поспішності, неуважності суб'єкта, особливих умов місця та часу вчинення правочину, специ­фічної поведінки контрагента. Помилка може бути викликана і діями іншої особи, наприклад, перекрученням змісту телеграми тощо.

Щоб викликати відповідні правові наслідки, помилка повинна мати істотне значення. Істотність помилки має мати об'єктивний прояв. Помилка, яка має істотне значення для певної особи, може не бути визнана такою судом. Тому суб'єктивне сприйняття осо­бою істотності помилки може не викликати бажаного для неї ре­зультату - визнання правочину недійсним.

Пленум Верховного Суду України у частині 2 статті 11 Постано­ви від 28 квітня 1978 року «Про судову практику у справах про ви­знання угод недійсними» визначив критерії істотності помилки:

1. якщо вона вплинула на волевиявлення сторони;

2. якщо за обставин справи можна вважати, що угода не була б укладена, якби особа мала правдиву інформацію.

Пленум Верховного Суду України у названій Постанові дав і приблизний перелік таких помилок: сторона неправильно спри­йняла учасника угоди, її предмет чи інші істотні умови.

Помилка щодо Про цей вид помилки у Постанові Плену-

юридичноїприроди Щ Верховного Суду не згадано. Однак правочину спори щодо цього трапляються у судовій

практиці нерідко, тому цей вид помилки і

був поставлений у частині 1 статті 229 ЦК України на перше міс­це. Так, одержуючи річ, одна сторона вважає, що прийняла її як дарунок, а друга - що передала її у користування.

В іншій ситуації нотаріус посвідчив договір дарування, хоча від-чужувач будинку мав намір укласти договір довічного утримання.

Помилка щодо Помилка щодо учасника правочину - яви-

учасника правочину Щ^е непоодиноке. Цьому може сприяти

зовнішня подібність осіб, тотожність прі­звища, імені та по батькові, тотожність міських забудов, розбіж­ність між ім'ям, що записане у паспорті, і буденним ім'ям, тотож­ність назв юридичних осіб та інші обставини.

До помилки у суб'єкті слід віднести випадки, котрі стосуються особи, в інтересах якої вчиняється правочин, зокрема спадкоємців за заповітом, відказоодержувачів, третіх осіб.

Помилка в суб'єкті випадково не була включена до числа тих, що за статтею 229 ЦК мають істотне значення. Виходом із ситуації може бути застосування аналогії права.

Помилка щодо Найчастіше хибне сприйняття стосуєть-

предмета правочину ся предмета правочину. Помилка щодо

предмета може мати кілька проявів:

1) помилка щодо тотожності предмета (продається лише кілька картин, а не вся колекція; продається будинок лише з частиною земельної ділянки, а не зі всією, як вважали покупці); 2) помилка щодо якості предмета. і

Т. купила французького бульдога, але на другий день повер­нула його попередній власниці, оскільки через сильний храп -—- І - перебування його в квартирі було неможливим. Про цю особ­ливість собак такої породи Т. не знала.

В іншому випадку суд визнав недійсним договір обміну квар­тирами тому, що одна з них була розташована неподалік металур­гійного комбінату. Ще в іншому - тому, що квартира містилася в будинку, у якому була сильна вібрація у зв'язку з розміщенням у ньому телефонної станції.

Суд, проте, не визнав наявність помилки у предметі за таких обставин: переселившись у квартиру меншого розміру, особа не могла розмістити громіздкі меблі; коли особа переселилась з пер­шого поверху у квартиру на третьому поверсі, у неї виникла реаль­на загроза: можливого самогубства її психічно хворої дочки.

Якщо у першому випадку рішення суду видається безспірним, то щодо другого позиція суду не є незаперечною.

Якість предмета, щодо якої відбулася помилка, має існува­ти або, навпаки, має бути відсутньою на момент вчинення право­чину.

Не можна говорити про помилку щодо якості предмета у разі неможливості використання речі або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання договору і не пов'язане з поведінкою контрагента.

Ф . та Я. уклали договір міни квартир. Відповідно до нього Ф. зайняла квартиру на 8 поверсі. Невдовзі після переїзду поча­лося періодичне відключення електроенергії, у зв'язку з чим не працював ліфт. До того ж, навіть тоді, коли електроенергія подавалася, ліфт нерідко виходив з ладу. Ці обставини спону­кали Ф. до оспорення правочину.

Українське цивільне право

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини

Д. купила цуценя елітної породи, маючи намір використовува­ти його згодом для розплоду. Після спливу двох років була встановлена його безплідність. Вимога Л. про визнання дого­вору купівлі-продажу недійсним не могла бути задоволена, оскільки на момент його укладення собака була здоровою, без будь-яких відхилень у розвитку.

Д. могла б розраховувати на визнання договору недійсним ли­ше за умови, що в момент його укладення властивості тварини, бажані для неї, були спеціально нею застережені.

Як зазначав видатний французький цивіліст професор Євгеній Годеме, не має правового значення помилка в розрахунку одер­жання користі чи задоволення від вчиненого договору¹.

Т., літнього віку жінка, не звернула увагу на те, шо одна з кім­нат квартири не має власного опалення.

За її позовом суд визнав договір обміну недійсним. Але, оскіль­ки недоліки предмета можна легко усунути, не було, на мій по­гляд, підстави для визнання договору недійсним через помилку в предметі. Способом захисту тут могло б послужити покладення на попереднього наймача квартири обов'язку провести таке опалення або стягнути з нього вартість цих робіт.

Отже, можна зробити висновок про те, що помилка в якості предмета може бути підставою для визнання правочину недійс­ним тоді, коли недоліки якості не можуть бути усунені.

Інші види помилок Помилка може стосуватися ціни за дого­вором купівлі-продажу чи розміру утри­мання за договором довічного утримання.

Можливою є помилка у волевиявленні, коли слова і (або) дії особи не відповідали її волі. У цій ситуації особа помилково сказа­ла те, чого вона насправді не бажала сказати, чи вчинила те, чого насправді не бажала робити. Або слова однієї сторони не були по­чуті другою стороною чи хибно витлумачені нею.

У судовій практиці виникло питання про можливість визнання істотною помилку у правах та обов'язках за договором.

¹ Евгепий Годзмз. Общая теория обязательств / Перевод И. Б. Нови-цкого.-М., 1948.-С. 69.

Т., похилого віку, обміняла свою квартиру у будинку дер­жавного житлового фонду на квартиру у будинку житлово-будівельного кооперативу, не знаючи, що на неї покладаєть­ся обов'язок по внесенню паю та витрат на утримання бу­динку.

Судова колегія у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що Т., укладаючи такий договір, діяла під впливом помилки.

В іншому випадку, К., купивши будинок, не знав, що у ньому проживає наймач, а тому обов'язок попереднього власника (наймодавця) за договором найму перейшов до нього. Рішен­ням суду позов К. про визнання договору недійсним було за­доволено.

3. продав будинок, у якому до призову на строкову військову службу проживав його син Г. Після демобілізації Г. звернувся до М. з позовом про примусове вселення до будинку. У свою чергу, М. пред'явив позов до 3. про визнання договору купів­лі-продажу недійсним. Його не попередили, шо Г. має право користування (сервітут) будинком як член сім'ї 3.

Така судова практика певною мірою відходить від загального правила про те, що закон, оприлюднений у встановленому поряд­ку, стає обов'язковим для виконання і застосування, незалежно від того, що та чи інша конкретна особа не знала про його існування. Це примушує сторону детально інформувати свого контрагента, особливо, якщо він є особою старшого віку або має певні фізичні вади, про усі правові наслідки правочину. Такий обов'язок покла­дається і на нотаріуса, який посвідчує правочин.

У відносинах між юридичними особами, як це було зазначено у Роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 12 бе­резня 1999 p., неправильне уявлення про норму закону не підпадає під ознаки статті 56 ЦК 1963 р.

Помилка у правах та обов'язках може мати й інший прояв: пра­ва чи обов'язки у договорі були обумовлені нечітко, що спричини­ло хибне сприйняття їх змісту. Так, одна сторона вважає, що ціна у Договорі була визначена у гривнях, друга - навпаки, стверджує, Що була переконана у тому, що її контрагент розуміє, що мова йде про доларовий еквівалент.

Помилковим може бути і сприйняття особою поведінки другої сторони, якщо вона є глухонімою або має дефекти мови.

Українське цивільне право

Роід'иі V. Рух цивільних відносин. Правочини

Причини помилки ^{Усі види} помилок ^в правочинах, залежно

від джерела їх виникнення, в науковій літе­ратурі прийнято ділити на дві групи:

1. помилка-незнання;

2. помилка-неуважність.

Помилка-незнання «Незнання є розумовою невільністю»¹.

Б. уклав з Центром соціальної реабілітації Спілки інвалідів Афганістану договір на встановлення протезу стегна за техно­ логією та з матеріалів фірми «Отто Бак».У зазначений строк протез був виготовлений. Однак незабаром була виявлена ¹ неможливість його використання у зв'язку з сенсибілізацією до

матеріалу, з якого виготовлено культеприймач. За висновком Інституту екогігієни та токсикології, Б. має підвище­ну алергічну настроєність організму. Виробник відмовився від за­доволення претензії Б., оскільки протез якісний, функціональний, не потребує ремонту. Про те, шо Б. може користуватися лише де­рев'яним культеприймачем, обклеєним шкірою, виробник не знав. Б. подав позов про заміну протезу на інший, який йому підхо­дить за станом здоров'я, або відшкодування вартості протезу.

У цьому випадку маємо приклад помшки-незнання: Б. не знав, що легким, з синтетичних матеріалів протезом, який підходив ін­шим інвалідам, він не зможе користуватися.

Тому у разі відмови виробника від заміни протезу Б. матиме право вимагати визнання договору недійсним.

У разі, коли Б. не зможе користуватися і дерев'яним протезом через несприйняття і його, виробник буде змушений повернути вартість про­тезу, оскільки стан помилки щодо якості предмета договору триває.

Понесені виробником втрати на протезування - це приклад ри­зику підрядника як однієї із ознак договору підряду.

Помилк]а-неуважність Помилка-неуважність може бути результа- [ том поспішності при визначенні, наприклад,

якості предмета договору, надмірної довіри до слів контрагента тощо.

О. здійснила обмін квартирами, за яким вона мала переїхати до Києва. На обмін вона погодилася на підставі усних розповідей про квартиру, фотографій самої квартири та будинку. І лише при переїзді до Києва О. виявила помилку: будинок стояв на пагорбі, на який їй за станом здоров'я було важко виходити.

Памфіл Юркевич. Цит. праця.- С. 404.

Позов про визнання договору обміну недійсним суд задовольнив.

Помилка у мотивах

Цивілістична доктрина, зокрема радян­ського періоду, і судова практика не нада­вали істотного значення помилці у мотивах, хоча особливого за­стереження щодо правових наслідків помилки у мотивах у Цивіль­ному кодексі УРСР не було. До цього суддів спонукала позиція Пленуму Верховного Суду СРСР, Пленуму Верховного Суду УРСР та Президії Вищого арбітражного суду УРСР.

Вважалося, що неможливість визнання недійсним правочину че­рез помилку в мотивах є гарантією стійкості цивільного обороту. Такі аргументи на підтримку теорії заперечення правового значен­ня помилки у мотивах наводяться і сьогодні.

Під впливом такого традиційного погляду на цю проблему, у частину 1 статті 229 ЦК України була включена така норма: «по­милка щодо мотивів правового значення не має, крім випадків, встановлених у законі». Таким винятком на той час була норма статті 20 Закону України від 22 травня 1991 р. «Про захист прав споживачів», за якою покупець мав право передумати і повернути покупку протягом 14-ти днів, обмінявши її на будь-який інший товар, або одержати назад сплачену грошову суму.

Однак таке перенесення до Цивільного кодексу позиції судової практики не дало бажаного результату, а навпаки, погіршило ситу­ацію. Доводиться жалкувати з приводу цього запису.

Зауважимо: потреба забезпечення стійкості обороту - це ще не доказ істинності теоретичної засади, яка породила тезу про не­можливість визнання угоди недійсною у зв'язку із помилкою в мотивах. Це - лише визначення функціонального призначення такої неможливості. Необхідністю забезпечення стійкості цивіль­ного обороту можна аргументувати і неможливість примусового розірвання договору. Але крім потреби забезпечення стійкості цивільного обороту існують інші, переважаючі цінності. Тому стійкість цивільного обороту фетишизувати не слід.

У судовій практиці справи, у яких фігурує помилка в мотивах, непоодинокі. Ось деякі з них.

За договором сімейного обміну П. переселився до дочки у двокімнатну квартиру, а її син - у його однокімнатну кварти­ру. Вчинивши такий правочин, П. сподівався на піклування з боку дочки, психологічний притулок. Однак їхні відносини склалися інакше. Дочка невдовзі різко змінила своє ставлен­ня до батька, не доглядала за ним і навіть не розмовляла з ним.

394

395

Українське цивільне право

Розділ V, Рух цивільних відносин. Правочини

Позов П. про визнання договору обміну недійсним суд задо­вольнив. Правда, суд залишив осторонь теоретичне обґрунтування свого рішення, боячись, очевидно, засумніватися відкрито у тому, що вважалося аксіомним, хоча визнав помилку в мотивах фактич­но такою, що має істотне значення. Отже, крига скресла.

Д. та П. розірвали шлюб, але продовжували проживати у три­кімнатній квартирі. За домовленістю з Б., після довгих вагань вони обміняли квартиру на дві двокімнатні. Сторони одержа­ли обмінні ордери, а на другий же день П. та Д. подали до су­ду позов про визнання обміну недійсним, оскільки вони поми­рилися і бажають жити разом. Б. подав зустрічний позов про їх виселення з квартири.

Суд задовольнив позов Б., обґрунтувавши відмову у позові Д. та П. тим, що помилка у мотиві укладення договору не має істот­ного значення.

Справа Д. та П. була програна, можливо, через відсутність ад­воката. Адже можна було б заявити клопотання про призначення психологічної експертизи, яка б могла дати відповідь щодо душев­ного стану П., який переніс до укладення договору два інфаркти. Можна було б взяти до уваги і те, що Б. підганяла Д. та П. до при­йняття рішення, а також той негативний вплив, який може справи­ти переселення на здоров'я П., а також те, що Б. не зазнала майно­вих збитків, оскільки позов було подано до суду негайно.

Ця справа підтвердила потрібність адвоката в процесі. Як вва­жав А. Коні, навіть адвокатові, який сам є стороною в процесі, не завадить мати адвоката: «адвокат, який іде до суду без адвоката,-поганий адвокат».

, Т. Р. зловживав алкоголем, не мав своєї сім'ї. Причиною цьо­го він вважав побутову невлаштованість. Між батьком Л. Р. і сином відбулася розмова: батько пообіцяв синові подарувати квартиру, як тільки він почне працювати і одружиться. Свою обіцянку Л. Р. виконав. Однак через короткий час Т.Р. знову почав зловживати алкоголем, дружина його залишила, шлюб було розірвано.

Батько дізнався, шо син має намір продати квартиру, тому по­дав позов про визнання договору дарування недійсним.

Відповідач на численні виклики до суду не з'являвся. Позов бу­ло задоволено.

396

у рішенні суду було зазначено, що у зв'язку із зловживанням алкоголем є реальна загроза того, що Т. Р. розтратить одержані кошти і врешті опиниться на вулиці.

У рішенні суду не було й слова про «мотиви» договору, про помилку в мотивах. Воно і не дивно. Проте у справедливості цього рішення засумніватися важко.

Сила наведеної вище новели частини 1 статті 229 ЦК може бути згладжена застосуванням статті 8 Конституції України.

При вирішенні справ, пов'язаних з помилкою в мотивах, потрі­бен індивідуальний, а не шаблонний підхід, особливо тоді, коли є докази, які достовірно підтверджують, що особа, знаючи про всі обставини, можливі наслідки, фактичні наміри другої сторони, цього правочину не вчинила би.

Саме завдяки новому погляду на проблему можна буде сподіва­тися на успіх у справі про визнання недійсним договору дарування будинку на користь зятя, якщо відчужувач не знав про його намір розлучитися з його дочкою, як і у справі про визнання недійсним заповіту, коли обставини справи дають підставу для висновку, що, знаючи про таємні сторони життя спадкоємця, заповідач не зробив би такого вибору.

Як відзначав професор Є. В. Васьковський, оскільки вигода на­дається особі без будь-якої плати з її боку, то справедливо було б звертати увагу на мотиви, які спонукали другу сторону до укла­дення правочину¹.

Уважний підхід до вирішення справ цієї категорії відповідає принципу справедливості та розумності, стимулює до утверджен­ня добросовісності у відносинах між людьми.

При вирішенні питання про визнання недійсним правочину че­рез помилку в мотивах мають бути зіставлені наслідки збереження договору для позивача з негативними наслідками анулювання до­говору для відповідача, можливість відшкодування відповідачеві заподіяних збитків та моральної шкоди, інші обставини, які в ком­плексі забезпечили би справедливість рішення суду.

Модель правочину Модель правочину, вчиненого під впли-

вом помилки, така: 1) помилятися може один, кілька чи всі суб'єкти правочину;

2. помилка має стосуватися обставини, що має істотне значення;

3. помилка може бути зумовлена поведінкою самого потерпілого,

Васьковский Е. В. Учебник гражданского права.- Вьіп. 1.- СПб., 1894.-С. 118.

397

Українське цивільне право

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини

другої сторони або іншої особи. Джерело помилки не впливає на вирішення питання про визнання правочину недійсним; 4) помилка має існувати на момент вчинення правочину.