4. Правочин недієздатної особи

Фізична особа, яка визнана судом недієздатною, повністю зату­ляється юридичною постаттю опікуна, і закон не надає їй навіть права на найдрібніший правочин.

При цьому не береться до уваги, що серед недієздатних є дебі­ли, які володіють мінімальним обсягом свідомості та волі. Вони, зокрема, приймають дарунки, усвідомлюючи значення дії дару-вальника. Тому суперечність між законом та умовами реального життя у даній ситуації є очевидною.

У стані ремісії ті, що визнані недієздатними через душевну хво­робу, ведуть себе як психічно здорові, вони, хай лише на якийсь час, та все ж розуміють значення своїх дій і можуть керувати ними.

Цивільний кодекс 1963 р. кожен правочин недієздатної особи вважав недійсним. Ставлення до таких правочинів у Цивільному кодексі України змінено. Поряд із збереженням загального пра­вила про недійсність такого правочину опікунові надано право схвалити побутовий договір, що його уклав недієздатний. Адже було б неправильно трактувати недійсним договір, за яким недіє­здатний купив буханець хліба чи інші продукти харчування.

Дещо іншим є ставлення до договорів, які потребують нотаріаль­ного посвідчення. Якщо, наприклад, недієздатний прийняв у дарунок будинок без згоди опікуна, то за позовом опікуна суд може узаконити цей договір, адже він не суперечить інтересам підопічного.

Модель правочину Модель правочину, вчиненого недієздат-

ною особою, така:

1) однією із сторін або навіть обома сторонами є недієздатні особи;

2) вина дієздатної сторони не має правового значення.

378