Ромовська - Українське цивільне право

§ 10. Взаємозв'язок Цивільного кодексу з іншими кодексами України

Цивільний кодекс та ^Ідею прийняття окремого Господарського Господарський кодекс (Торговельного, Комерційного) кодексу

попри численні заперечення, не можна

все ж вважати абсурдною. Торговельні (комерційні) кодекси має ціла низка інших держав, вбачаючи в цьому потребу для вирішення проблем господарювання.

Як вважав професор Г. К. Матвєєв, основна вада концепції господарського права полягала у розколі єдиного масиву цивільного законодавства на дві несумісні частини. У розвинутих державах цивільні та торговельні кодекси не суперечать, а доповнюють один одного. Різниця між ними у тому, що в цивільних кодексах містяться норми, в принципі, обов'язкові для всіх, а в торговельних -регулюються специфічні комерційні зв'язки'.

На думку В. Л. Мусіяки, розвиток підприємництва вимагає створення, поряд з Цивільним, Торгового кодексу. Це забезпечить розвиток бізнесу, хоча і закріпить дуалізм правового регулювання¹.

Оскільки з 1 січня 2004 р. набрали чинності і Цивільний, і Господарський кодекси, дискусії про потребу Господарського кодексу мали б відійти на другий план.

Гострота проблеми полягає у тому, чи є у Господарському кодексі достатня кількість новел, чи достатньо високий рівень законодавчої техніки, засобами якої під один дах були зведені норми уже чинних законодавчих актів; чи є достатня теоретична база для формулювання цілої низки несподіваних правових конструкцій, для відступу від усталених в цивілістичній науці і санкціонованих практикою життя принципів, концепцій, понять?

Академік В. К. Мамутов та професор Г. Л. Знаменський, які в узгоджувальній комісії представляли «господарників», зробили все для відстоювання своєї позиції. Тому до них претензій не може

Розділ II. Цивільний кодекс України: історія прийняття, джерела ...

бути Можемо мати претензії до «цивілістів», які не доклали зу-иль для досягнення компромісу, усунення колізій між цими кодексами. Можемо мати претензії і до Президента України, який підписав обидва кодекси, хоча чимало із його зауважень були знехтувані Верховною Радою України.

Професор Я. Шевченко слушно вважає, що, прийнявши Господарський кодекс, законодавець нівелював досягнення Цивільного кодексу¹. Але винуватою у цьому є не лише Верховна Рада.

Врешті,- маємо два кодекси, які по-різному регулюють одні й ті ж сфери суспільних відносин. Ця обставина викликала занепокоєння та дискусії, залучивши до них численних науковців та практичних працівників.

Основні суперечності між цими кодексами стосуються:

змісту свободи договору;
колективної власності;
видів підприємницьких юридичних осіб;
права інтелектуальної власності;
взаємозв'язку збитків та неустойки;
регулювання окремих видів договірних зобов'язань.

Є колізії дещо завуальовані, проте більшість з них - явні, їх легко зауважити.

Господарський кодекс наповнений ускладненою термінологією, водночас, у ньому майже повністю знехтувана термінологія, що міститься в Цивільному кодексі.

Істотні колізії між одночасно прийнятими кодексами - нечуване явище в історії парламентаризму. Воно - результат багатьох чинників, зокрема, байдужості, небажання йти на поступки та компроміси.

Як позбутися «зашморгу» колізій між Цивільним та Господарським кодексами.

Запропоновано трактувати норми Господарського кодексу як норми спеціальні². Проте «амбіції» Цивільного кодексу на місію «старшого брата» не є, на мою думку, безпідставними.

Відносини приватні у сфері господарювання, незалежно від того, Що опинилися вони у лоні Господарського кодексу, не припиня-

Рукопис виступу на науково-практичній конференції «Концептуальні питання створення нового Цивільного кодексу України». 14 квітня 1992 р.

Мусияка В. Л. Некоторьіе вопросьі концепции и структури нового Гражданского кодекса Украиньї. В кн.: Концептуальні питання створення нового Цивільного кодексу України (Матеріали Республіканської науково-практичної конференції 14-15 квітня 1992 p.).- K., 1992.-С. 51.

162

Я. Шевченко. Актуальні проблеми застосування цивільного права в Умовах сучасних суспільних відносин // Вісник Хмельницького інституту Регіонального управління і права, 2002.- № 2.- С. 15.

Знаменський Г. Пріоритет спеціальних законів як загальноюри-Дичний принцип // Юридичний вісник України. 22-28 березня 2003 р-

163

Українське цивільне право

ють від цього своєї приватної суті. А отже, вони не можуть бути врегульовані інакше.

Поряд з численними претензіями до Господарського кодексу, не можна не бачити в ньому і позитивних рис, однією з яких є врахування сьогоднішніх економічних реальностей України. А вони вимагають і державного впливу на економічні процеси, і захисту інтересів власного виробника (на це спрямована, зокрема, норма про акціонерні товариства закритого типу), і особливих санкцій до сторін, які уклали договір, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Цивільний кодекс Сімейний кодекс України було прийнято Вер-

/ Сімейний кодекс ^ховною ^РаД°^Ю ^УкраШИ -¹⁰ °^1ЧНЯ ?°п5 ^Р°^КУ'

він мав набути чинності 1 січня 2003 року. Однак 26 грудня 2002 року Верховна Рада України несподівано прийняла Закон, яким внесла зміни до Перехідних та прикінцевих положень Сімейного кодексу України: «Сімейний кодекс України ввести в дію одночасно з Цивільним кодексом України»'.

Серед народних депутатів України була поширена інформація про те, що без Цивільного кодексу Сімейний кодекс, наче, діяти не зможе і що такого перенесення вимагає уся юридична громадськість. І перше, і друге не відповідало дійсності.

У Сімейному кодексі було кілька відсилань до Цивільного кодексу України (щодо позовної давності, розірвання договору і визнання його недійсним, щодо права спільної сумісної власності). Але відповідні норми містилися і в чинному на той час Цивільному кодексі 1963 р.

І лише однієї норми у ньому не було - про можливість призначення опіки та піклування судом. Але наявність у законі «дрімаючих» норм - відомий прийом законодавчої техніки.

Сімейні відносини - відносини, безперечно, приватні. Проте у Сімейному кодексі регулюються і публічні відносини (реєстрація шлюбу, визначення батьківства, материнства, проведення усиновлення).

За ідеологією, яка закладена у Сімейному кодексі, визнається пріоритет Цивільного кодексу стосовно більшості нюансів позовної давності; щодо особливостей спільної сумісної власності; щодо загальних вимог, дотримання яких забезпечує дійсність сімейного

Зорислава Ромовська. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. К., 2003- С. 522.

164

Розділ II. Цивільний кодекс України: історія прийняття, джерела ...

оговору; щодо загальних підстав відшкодування збитків та мо ральної шкоди _

у статті 8 СК передбачена можливість субсидіарного застосування норм Цивільного кодексу у разі відсутності відповідної норми у Сімейному кодексі, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Цивільний та Сімейний кодекси не є конкуруючими актами.

Були, щоправда, висловлені претензії до статті 57 СК, у якій використано термін «особиста» власність дружини і чоловіка. Однак цей термін - не засвідчує повернення до минулого. Він є прикладом вкладення до відомого терміна нового змісту: особиста власність - це те, що належить одній людині, спільна власність - це те, що належить двом чи кільком особам.

У Сімейному кодексі статусом дитини наділені неповнолітні. Повнолітні - це уже син чи дочка. Тобто, проведена різниця між правовим та біологічним статусом дитини. У Цивільному кодексі ця ідея не була зреалізована. Отже, маємо термінологічну неоднозначність, яка, однак, не відіб'ється на правозастосуванні.

Цивільний кодекс і Житловий кодекс

Позиція Центрального Комітету КПРС щодо необхідності кодифікації житлового права привела до прийняття Верховною Радою СРСР у 1981 р. Основ житлового законодавства Союзу РСР та союзних республік. Відповідно до цих Основ Верховна Рада УРСР 30 червня 1983 р. прийняла Житловий кодекс УРСР.

Наявність цих законодавчих актів не змінило комплексного характеру житлових відносин, які були і залишилися такими, що мають як публічний, так і приватний характер.

При опрацюванні проекту Цивільного кодексу перспектива прийняття Житлового кодексу України сприймалася більшістю членів Робочої групи як об'єктивна реальність, оскільки його прийняття ввійшло до плану законотворчості Верховної Ради України. Кабінетом Міністрів України тричі вносилися на розгляд Верховної Ради України проекти Житлового кодексу, але усі вони були відхилені.

7 липня 2005 р. Верховна Рада прийняла Житловий кодекс України, але Президент України не підписав його. Для цього у ¹ ^Лави Держави було чимало підстав.

У зауваженнях Президента зазначено, що цей кодекс не забезпечує реалізації програмних конституційних завдань, значною мірою залишає застарілі підходи до розв'язання сучасних проблем,

165

Українське цивільне право

не є цілісним актом житлового законодавства, побудованим відповідно до конституційних положень, містить недостатні механізми гарантування недоторканності житла.

Президент запропонував Верховній Раді забезпечити розробку нового законопроекту, який би повною мірою відповідав Конституції України та сучасним проблемам суспільства.

У цьому Житловому кодексі містилося чимало положень, які є поганою копією норм Цивільного кодексу. Кидається у вічі мовна недолугість викладу багатьох статей, застаріла правнича термінологія. Такий кодекс, що усунувся від вирішення важливих питань, перекладаючи їх на акти Кабінету Міністрів України, не дав би користі суспільству, не міг він зробити честі ні Верховній Раді України, ні правничій науці.

Призначення Житлового кодексу не в тому, щоби дублювати норми Цивільного кодексу. Має бути чітко визначено власний предмет регулювання, а він, безперечно, є. Основним його елементом є визначення прав та обов'язків наймача помешкання у державному та комунальному житлових фондах.

Приватна частина житлових відносин не може бути ізольована від субсидіарної дії Цивільного кодексу.

Цивільний кодекс ^<<Д^ЛЯ ^{повноти} регулювання цивільних

і Кодекс про працю правовідносин, враховуючи, що Цивільний кодекс - це єдиний кодифікований

акт у сфері приватного права, необхідно буде включити до нього, серед окремих видів зобов'язань, і трудовий контракт»'.

Така думка професора А. С. Довгерта засвідчувала надзвичайні амбіційні претензії окремих членів Робочої групи. Вона була абсолютно нереальною і як наслідок - не була навіть предметом серйозного обговорення. Адже будь-яке зазіхання на самостійність трудового права неодмінно викликало б бурхливий протест різних державних і недержавних структур і було би додатковим бар'єром на шляху просування проекту Цивільного кодексу.

Трудовий договір - договір приватного права, хоча закон встановлює цілу систему заходів охорони інтересів працівника.

Ніхто не може заперечити народження інституту трудового договору з лона цивілістики. Це зумовлює існування органічного зв'язку між цивільним і трудовим правом. А він мав би служити

Анатолий Довгерт. Концепция и структура проекта нового Граж-данского кодекса Украиньї // Юридическая практика, № 21-22 (31-32) ноябрь 1996 г.

166

Розділ II. Цивільний кодекс України: історія прийняття, джерела ...

п ідставою для визнання і законодавчого закріплення можливості застосування норм Цивільного кодексу у разі відсутності відповідної норми у законодавстві про працю.

Цивільний кодекс Земельний кодекс України було прийнято

і Земельний кодекс ?_л^еР*^0ВН0Ю ^Радою України 25 жовтня ' 2001 p., під тиском з боку Адміністрації

Президента України та одного із заступників Голови Верховної Ради України: «ми звідси не підемо, поки не проголосуємо». Це засвідчувало значення для певного кола осіб тих окремих норм, які стосувалися права власності на землю.

Категорично заперечувалася пропозиція про перенесення до Земельного кодексу конституційної норми про право власності на землю Українського народу.

Оскільки, відповідно до статті 14 Конституції України, громадяни, юридичні особи набувають права власності на землю «виключно відповідно до закону», треба було заради інтересів купки можновладців якнайшвидше такий закон прийняти.

За частиною 4 статті 22 ЗК, землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземним юридичним особам. Але кожна юридична особа, яка зареєстрована в Україні, незалежно від частки іноземного капіталу є українською юридичною особою, отже, може бути власником землі.

Місцеві державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України одержали право розпоряджатися землями державної власності, до складу яких, зокрема, входять землі під об'єкти природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення. Ця норма стала знаряддям розпродажу за безцінь цих земель.

У Земельному кодексі допускається можливість примусового припинення права власності на земельну ділянку у зв'язку з суспільною потребою, в той час як у Конституції України та у Цивільному кодексі це можливе лише у разі суспільної необхідності.

У Земельному, як і у Цивільному кодексі, є норми про оренду земельних ділянок, про договори відчуження права на земельні Ділянки, а також норми щодо земельних сервітутів.

Таке дублювання стало, з одного боку, результатом тієї ж ідеї про зібрання під дах Цивільного кодексу усього приватно-правового матеріалу, а з другого - автономності роботи авторського колективу, який опрацьовував проект Земельного кодексу, ігно-РУЮчи те, що містилося у проекті Цивільного кодексу.

167

Українське цивільне право

Цивільний кодекс Вдруге сталося так, що Кримінальний ко-

і Кримінальний кодекс ^декс ^бУ^в прийнятий першим, хоча неодноразово підкреслювалося, що новий Кримінальний кодекс України має прийматися останнім.

Ця обставина надала авторам проекту Кримінального кодексу України певні привілеї при визначенні окремих загальнотеоретичних категорій.

Мова йде про поняття конфіскації, що міститься у статті 35 КК, яке є помилковим, адже суть цього додаткового покарання полягає не у примусовому вилученні майна, а у позбавленні засудженого права власності щодо нього.

У статті 354 ЦК міститься інше, правильне трактування конфіскації.

Можна піддати сумніву зміст необхідної оборони (стаття 36 КК), а також зміст нової правничої категорії «уявна оборона» (стаття 37 КК). Видається, що слід говорити лише про уявний напад: якщо жартівник імітує напад, жертва цієї злої витівки має всі підстави для оборони,- реальної, а не уявної'.

ЦИВІЛЬНІ Розділ Ш ПРАВОВІДНОСИНИ

Г лава 12 Види і класифікація цивільних правовідносин

Содержание