2.6. Автономні теорії

Ці теорії розглядають право артистів-виконавців як окреме. Дехто з дослідників для визначення юридичної природи прав ви­конавців залучає права, пов'язані з безпідставним збагаченням. Щодо артистів-виконавців необґрунтоване збагачення полягає у присвоєнні прибутку, який дає праця артиста.

Нині в доктрині права переважає тенденція, відповідно до якої права артистів-виконавців є автономними. Йдеться про профе­сійну діяльність, яка потребує особливої регламентації, що відрізняє її від трудових відносин.

2.7. Становлення міжнародної системи охорони суміжних прав

У 1934 р. Міжнародна конфедерація товариств авторів і ком­позиторів підписала угоду з Міжнародною федерацією виробників фонограм, відповідно до якої на наступній конференції з перегляду Бернської конвенції мали порушити питання про включення до Конвенції положення про охорону фонограм від недозволеного тиражування та виплату справедливої винагороди за передачу фонограм в ефір і використання їх у кінематографії.

Питання про охорону прав виконавців було розглянуто в 1939 р. на сесії Міжнародної організації праці (МОП) у Самадені.

Бюро Бернського союзу підготувало відповідні проекти, роз­глядові яких перешкодив початок Другої світової війни.

34

Питання про охорону прав виконавців і виробників фонограм було знову порушене у 1948 р. на Брюссельській конференції з перегляду Бернської конвенції, проте спроби надати виконавцям і виробникам фонограм права, аналогічні правам авторів, не увін­чалися успіхом.

Різні комітети експертів свого часу підготували проекти кон­венцій, що передбачали охорону інтересів організацій ефірного мовлення: Римський протокол (1951), протокол, підготовлений під егідою МОП (1957), Монакський проект (1957), підготовле­ний групою експертів, яку скликали ВОІВ і ЮНЕСКО.

У1960 р. у Гаазі Комітет експертів, скликаний ВОІВ, ЮНЕСКО та МОП, підготував проект конвенції, який взяли за основу на Дипломатичній конференції в Римі, де було погоджено остаточ­ний текст Міжнародної конвенції про охорону інтересів вико­навців, виробників фонограм і організацій мовлення (Римської конвенції) від 25 жовтня 1961 р.

Існують також інші міжнародно-правові договори, що стосу­ються окремих видів суміжних прав: Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтво­рення їхніх фонограм (1971); Брюссельська конвенція про роз­повсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники (1974); Договір ВОІВ про виконання і фонограми (1996).