§ 3. Основні інститути права інтелектуальної власності

3.1. Загальні положення

У широкому розумінні інтелектуальна власність означає за­кріплені законом права, які є результатом інтелектуальної діяль- ^; ності у промисловій, науковій, літературній і художній галузях.

За усталеною традицією інтелектуальну власність поділяють на промислову власність і авторське право.

Промислова власність передбачає охорону винаходу за допо­могою патентів, захист певних комерційних інтересів за допомо­гою законодавства про торговельні марки та комерційні найме­нування, а також законодавства про охорону промислових зразків.

Авторське право надає авторам та іншим творцям творів (на­ука, література, мистецтво) певні права дозволяти або забороня­ти протягом обмеженого періоду часу використовувати їхні тво-

18 . І »■*■■

ри в той чи інший спосіб. З авторським правом тісно пов'язані суміжні права.

Останнім часом поряд із терміном «інтелектуальна власність» вживають термін «право інтелектуальної власності». Визначен­ня права інтелектуальної власності містить ст. 418 ЦК:

«1. Право інтелектуальної власності - це право особи на ре­зультат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

2. Право інтелектуальної власності становлять особисті немай- нові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інте­ лектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів визна­ чається цим Кодексом та іншим законом.

3. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обме­ жений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом»¹.

3.2. Авторське право та суміжні права

Авторське право стосується творів. У більшості європейських мов англійський термін «копірайт» (дослівно право на виготов­лення копій) заміняє словосполучення «авторське право». Термін «копірайт» наголошує на дії, яку щодо літературних або художніх творів може здійснювати тільки сам автор або інша особа з його дозволу. Мова йде про виготовлення примірників твору. Термін «авторське право» наголошує на особі творця літературного або художнього твору, підкреслюючи, що автор має певну право­мочність щодо свого твору.

Суміжні права зазвичай об'єднують три різновиди прав: права виконавців на виконання, права виробників фонограм на фоно­грами та права організацій ефірного мовлення на радіо- та те­левізійні програми.

3.3. Патенти та споріднені поняття

Патенти на винаходи. Винахід — це ідея, яка уможливлює прак­тичне вирішення конкретної проблеми в галузі техніки. Як пра­вило, винаходи охороняють за допомогою патентів.

Основна мета патентної системи проста й доцільна: забезпе­чити прогрес у галузі промислових технологій в інтересах спіль-

¹ Цивільний кодекс України: Офіційне видання. - К.: Атіка, 2003. - С. 140.

19

ноти. Для заохочення технічних вдосконалень і сприяння їхньо­му розкриттю будь-яка особа, яка розробила вдосконалення, інший виріб чи спосіб його виготовлення, нову речовину і (або) спосіб її одержання, може після розкриття деталей патентному бюро своєї або іншої країни одержати набір виключних прав на певний період часу.

Корисні моделі. Другий спосіб охорони винаходів полягає в реєстрації або видачі патенту на корисну модель. Вираз «корисна модель» вживають для найменування винаходів певних видів. У більшості національних законодавств, що містять положення про корисні моделі, до цієї категорії належать винаходи в галузі меха­ніки.

Корисні моделі покликані заохочувати винахідників та інвес­торів вкладати свої знання та кошти в розробку й охорону техні­чних вдосконалень, які не відповідають критеріям патентоздат-ності. Вартість такої охорони значно нижча, а процедура приско­рена.

Промислові зразки. У широкому плані промисловий зразок можна визначити як орнаментальне або естетичне зовнішнє офор­млення корисного виробу. Орнаментальне зовнішнє оформлен­ня може містити форму, орнамент, колір виробу. Воно має милу­вати око. Виріб має піддаватися тиражуванню у промислових масштабах. Звідси назва «промисловий зразок». Якщо останній критерій не задовольняється, об'єкт можна класифікувати як твір мистецтва, що його охороняє авторське право.

Відповідно до законодавства ряду країн, щоб підлягати охо­роні, промисловий зразок має бути новим, за законами інших країн він має бути оригінальним.

Промислові зразки зазвичай охороняють від недозволеного виготовлення копій або імітації.

З розвитком мистецтва дизайну споживачі все більше праг­нуть поєднання корисності товарів з приємним зовнішнім вигля­дом останніх. Фірми-виробники збільшують витрати на дизайн і охорону результатів творчої праці дизайнерів шляхом реєстрації відповідних промислових зразків.

3.4. Засоби індивідуалізації товарів і послуг ^ч

Торговельні марки. Ідея торговельної марки не є новою. Про­тягом багатьох століть купці та промисловці роблять на своїх ви­робах спеціальні позначки, що відрізняють їх від продукції кон­курентів. Втім тривалий час використання торговельних марок

20

було прив'язане лише до певних видів товарів, які продавали да­леко від місць виготовлення. Значну частину товарів використо­вували на місці, отже, вони не потребували торговельних марок.

Торговельні марки у їх сучасному розумінні вперше з'явили­ся у XVIII ст. внаслідок розвитку міжнародних зв'язків і прий­няття законів, що гарантували свободу торгівлі та промисловості. Швидке зростання обсягів внутрішньої та міжнародної торгівлі зумовило ширше використання торговельних марок як засобів пізнання та розрізнення товарів в інтересах виробників, торгівців і споживачів.

Комерційні (фірмові) найменування. Комерційні найменуван­ня містять назву, терміни або найменування, які засвідчують ха­рактер діяльності фірми та допомагають відрізнити її від інших виробників.

У той час як торговельні марки допомагають відрізнити това­ри та послуги певного виробника, найменування фірми ідентифі­кує будь-яке підприємство безвідносно до товарів і послуг, реалі­зовуваних ним на ринку, і засвідчує репутацію відповідної фірми. Комерційне найменування є цінним активом останньої, а також джерелом корисної інформації для споживачів.

Охорона найменувань відповідає інтересам як виробників, так і споживачів, однаковою мірою зацікавлених у наявності право­вих інструментів, що запобігають використанню комерційного найменування способами, які вводять в оману або призводять до плутанини.

Географічні зазначення. Зазначення походження та наймену­вання місця походження, відомі як географічні зазначення, є од­ним із видів комерційних позначень.

Зазначення походження - це найменування, вираз або знак, який вказує на те, що виріб або послуга має своє позначення у країні, регіоні або конкретному місці. Як правило, використання неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походжен­ня є протиправним.

Географічне зазначення служить для позначення виробу, ха­рактерні риси якого є виключно або в основному наслідком гео­графічного оточення, природного і (або) людського фактору. Вживання географічного зазначення є правомірним тільки для певного кола осіб і підприємств, розташованих у відповідному географічному районі, і тільки у зв'язку з конкретними вироба­ми, ЩО ПОХОДЯТЬ ЗВІДТИ.

21

3.5. Нетрадиційні результати » %%г ^_?; інтелектуальної діяльності -.•

До нетрадиційних результатів інтелектуальної діяльності відносять наукові відкриття, комерційну таємницю, компонуван­ня інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин, раціо­налізаторські пропозиції.

Наукові відкриття. Основними цілями системи державної ек­спертизи та реєстрації наукових відкриттів є:

• підтвердження достовірності наукових положень, заявлених як відкриття;

• встановлення авторського та державного пріоритету;

• моральне та матеріальне стимулювання авторських відкриттів;

• сприяння вирішенню науково-технічних проблем, пов'яза­ них із відкриттями;

• державний облік та інформація про відкриття з метою їх все­ бічного використання в науці та народному господардтві.

Комерційна таємниця. Введення особливої правової охорони комерційної таємниці зумовлене необхідністю охороняти законні інтереси учасників товарного обороту, які витрачають час, сили та кошти на розробку і впровадження передових технологій і ме­тодів ведення бізнесу, що їх не завжди можна захистити тради­ційними способами правової охорони.

Правила недобросовісної конкуренції передбачають наявність в інших учасників обороту можливості самостійно домагатися аналогічних результатів, але забороняють втручатися у сферу чужих технічних і комерційних таємниць шляхом промислового шпіонажу, підкупу та іншими недозволеними способами.

Компонування інтегральних мікросхем. Швидкий розвиток сучасної обчислювальної техніки, основою якої є інтегральні мікросхеми, зумовив необхідність правової охорони останніх як на рівні структурно-функціональної схеми, так і на рівні компо­нування інтегральних мікросхем.

Структурно-функціональну й електричну схеми інтегральних мікросхем можна захищати в межах патентного права, оскільки вони підпадають під технічне вирішення завдання.

Щодо компонування інтегральних мікросхем (взаємного роз­ташування елементів, розробка яких вимагає значних трудових затрат, дорогого обладнання та творчих зусиль), вони виявилися практично беззахисними перед копіюванням. Копіювання техно­логій, здійснюване шляхом послідовного мікрофотографування шарів кристала та виготовлення за цими фотографіями фотошаб-22

лонів, є швидким і дешевим процесом порівняно з первинною розробкою технологічної схеми.

Неможливість забезпечити ефективну охорону зазначених об'єктів за допомогою норм авторського та патентного права при­звела до появи спеціального цивільно-правового інституту охо­рони компонувань інтегральних мікросхем.

Сорти рослин і породи тварин (селекційні досягнення). Не­обхідність визнання та правової охорони результатів творчої діяльності селекціонерів є очевидною. Проте через специфіку, властиву об'єкту охорони, а також особливості його правового режиму ця сфера творчої діяльності вимагає спеціальної право­вої регламентації.

Раціоналізаторські пропозиції. Специфічна правова охорона раціоналізаторських пропозицій зумовлена необхідністю стиму­лювати в межах конкретних підприємств творчі зусилля праців­ників для вдосконалення застосовуваної техніки, технології, а також розробки корисних для підприємств пропозицій організа­ційного й організаційно-технічного характеру.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Що таке інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони?

2. Як співвідносяться право інтелектуальної власності та право власності?

3. Навіщо потрібна строковість права інтелектуальної власності?

4. У чому різниця між поняттями «інтелектуальна власність» і «про­ мислова власність»?

5. Які є інститути права інтелектуальної власності?

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів. - 2-е вид., перероб. та допов. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - С. 24-87.

Підопригора О. А. Шдопригора О. О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і ф-тів ун-тів. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 3-20.

Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. -Наук.-практ. вид.: У 4-х т. - Т. 1: Право інтелектуальної власності. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. - С. 17-28.

Гражданское право: В 2-х т. — Т. 1: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — М: БЕК, 2003. - С. 623-637.

Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ТК «Велби», 2004. - С.9-33. ■..•■.,.. ■ • . ... ,-м-, V •.

т

є с ГЛАВА 2 ■ ■ ''

Історія розвитку законодавства про охорону інтелектуальної власності *