2.2. Майнові права виконавця
Виконавцеві належать виключні права на використання його виконання відповідно до закону.
Крім випадків, зазначених законом, будь-які фізичні або юридичні особи можуть використовувати виконання тільки за договором із правоволодільцем або іншою уповноваженою особою, у тому числі організацією управління майновими правами виконавців на колективній основі.
Охорона, надавана виконавцям, жодним чином не зачіпає і не завдає шкоди охороні авторських прав на твори науки, літератури та мистецтва.
Майнові інтереси виконавця забезпечують шляхом закріплення за ним права на використання виконання в будь-якій формі, у тому числі права на одержання винагороди за кожний вид використання виконання.
Право на використання виконання. Виключне право виконавця на використання виконання означає право здійснювати, дозволяти або забороняти такі дії:
• сповіщувати виконання без використання запису виконання шляхом передачі за допомогою безпроводових засобів, по про-
230
водах (кабелю) або за допомогою інших аналогічних засобів (право на передачу незаписаного виконання);
записувати раніше не записане виконання (право на запис);
відтворювати запис виконання (право на відтворення);
розповсюджувати оригінал або примірники запису виконан ня будь-яким способом, у тому числі шляхом продажу (право на розповсюдження);
здавати у прокат оригінал або примірники запису виконан ня (право на здавання у прокат);
сповіщувати запис виконання шляхом передачі за допомо гою безпроводових засобів, по проводах (кабелю) або за допомо гою інших аналогічних засобів (право на передачу запису вико нання);
доводити до загального відома запис виконання (право на доведення до загального відома запису виконання);
• ретранслювати виконання або запис виконання (право на ретрансляцію).
Право на передачу незаписаного виконання. Римська конвенція й Угода TRIPS гарантують окремі права виконавців на їхні незаписані виконання. Ст. 7 Римської конвенції надає виконавцям право запобігати ефірному мовленню та сповіщенню незапи-саних виконань без їхнього дозволу, за винятком тих випадків, коли таке виконання вже передавали в ефір. Відповідно до Угоди TRIPS виконавці мають право контролювати запис фонограми їхніх незаписаних виконань.
Ст. 6 Договору ВОІВ про виконання і фонограми надає виконавцям виключне право контролювати запис їхніх незаписаних виконань за допомогою будь-яких засобів.
Право на передачу незаписаного виконання містить ефірне мовлення і сповіщення, за винятком наступного ефірного мовлення та наступної передачі по проводах. Право на сповіщення включає кабельні передачі та будь-які інші «оригінальні» проводові або сповіщувані через мережі комп'ютерного зв'язку передачі живих виконань, такі як передачі через внутрішні радіомережі, а також сповіщення виконань по проводах іншим представникам публіки, не присутнім у залі, де відбувається виконання.
Право на запис. Виконавець має виключне право записувати раніше не записане виконання. Під записом слід розуміти звукозапис (фонограму) і відеозапис. При цьому застерігають, що право виконавця на запис може бути здійснене тільки щодо незаписаного виконання, тобто виконавець не має права на перезапис.
231
Право на відтворення. Ст. 7 Римської конвенції надає виконавцям право на відтворення. Охорона, надавана виконавцям відповідно до Конвенції, включає можливість запобігати відтворенню запису їхніх виконань без їхньої згоди. Ця «можливість запобігати» обумовлена деякими специфічними положеннями. Зазначене право застосовують, якщо:
оригінальний запис був здійснений без згоди автора;
відтворення здійснене для цілей, відмінних від тих, на які виконавець дав свою згоду;
виготовлення оригінального запису було дозволене на підставі обмеження прав виконавця, а відтворення запису здійсне но для іншої мети.
Ст. 7 Договору ВОІВ про виконання і фонограми надає виконавцям виключне право дозволяти пряме або непряме відтворення, як постійне, так і тимчасове, своїх записаних виконань будь-яким способом і в будь-якій формі.
Це положення містить кілька елементів, які відрізняють його від положень Римської конвенції й одночасно підвищують рівень надаваної охорони. Замість «можливості запобігати» виконавцям надано виключне право в чіткій і зрозумілій формі і без будь-яких спеціальних умов.
Одним з елементів цього положення є включення прямого і непрямого відтворення. Таке формулювання існує у ст. 10 Римської конвенції щодо прав виробників фонограм. Це положення має на меті показати, що виключне право не можна применшувати тільки через існування певної віддалі між місцезнаходженням оригіналу записаного виконання і місцем виготовлення його примірника. Здійснення запису з ефірного мовлення або з передачі по проводах має таке саме значення, що й обмежений у просторі перезапис з однієї касети на іншу. Будь-яка форма копіювання на віддалі, яка стає можливою шляхом сповіщення через мережі комп'ютерного зв'язку між оригіналом і примірником, призначена для регулювання в межах цього положення.
Інший елемент положення призначений для уточнення поширеного тлумачення, відповідно до якого і постійне, і тимчасове відтворення є відтворенням. Результатом відтворення може бути матеріальний, постійний примірник у вигляді фонограми, запису або CD-ROM'y. Це також може бути примірник виконання, за-
232
писаного на жорсткому диску для персонального комп'ютера, або примірник, що міститься в робочій пам'яті комп'ютера. Записане виконання, яке зберігається протягом дуже короткого часу, може бути відтворене або сповіщене далі, а за допомогою відповідного пристрою воно може стати доступним для сприйняття.
Відповідно до ст. 7 Договору ВОІВ про виконання і фонограми виконавці користуються виключним правом дозволяти відтворення «будь-яким способом і в будь-якій формі». Цей елемент свідчить про широкий обсяг цього права. Так, наприклад, збереження записаного виконання на будь-якому електронному носії є відтворенням. Відтворення передбачає також такі дії, як завантаження і вивантаження записаного виконання з пам'яті комп'ютера. Переведення в цифрову форму, тобто перенесення записаного виконання, втіленого на аналоговому носії, на цифровий носій, завжди становить собою акт відтворення.
Вираз «будь-яким способом і в будь-якій формі» фігурує у ст. 9 (1) Бернської конвенції щодо права на відтворення, яким користуються автори. Воно було включене до ст. 7 Договору ВОІВ про виконання і фонограми з метою пояснення того факту, що між правами виконавців і правами авторів у цьому відношенні не існує жодної різниці.
Право на розповсюдження. До прийняття Договору ВОІВ про виконання і фонограми в 1996 р. відповідно до міжнародних угод виконавці не мали прав розповсюджувати свої записані виконання.
Під час обговорення, яке призвело до появи ст. 8 Договору ВОІВ про виконання і фонограми, присвяченої виключному праву виконавців на розповсюдження, було з'ясовано, що принцип загального права виконавців на розповсюдження, супроводжуваний відповідними положеннями про вичерпання, одержав широке міжнародне визнання. Проте не було досягнуто єдності думок щодо обсягу цього права після першого продажу або іншої передачі права власності на примірник записаного виконання. Національні законодавства відрізняються з цього погляду. Відповідно до більшості юрисдикцій щодо примірника записаного виконання право на розповсюдження перестає існувати, тобто вичерпується, після першого продажу такого примірника. Не вирішено питання про те, чи має таке вичерпання відбуватися на національному, регіональному або міжнародному рівні.
Відповідно до ст. 8 Договору ВОІВ про виконання і фонограми:
«(1) Виконавці користуються виключним правом дозволяти доведення до загального відома оригіналу і примірників своїх
233
виконань, записаних у вигляді фонограми, шляхом продажу або іншої передачі права власності.
(2) Ніщо в цьому Договорі не впливає на свободу Договірних Сторін визначати або не визначати умови, на яких вичерпання права, згаданого в пункті (1), застосовується після першого продажу або іншої передачі права власності на оригінал або примірник записаного виконання з дозволу виконавця»1.
Зазначена стаття допускає міжнародне вичерпання права. Договірні Сторони у своєму національному законодавстві можуть передбачати, що право на розповсюдження не застосовується до розповсюдження після першого продажу або іншого передання права власності на оригінал або примірники запису виконань відповідно до дозволу. При цьому перший продаж або передання права власності можуть бути здійснені в договірній стороні або в будь-якому іншому місці.
Право на здавання у прокат. Римська конвенція не містить будь-яких положень щодо прокату примірників записаних виконань.
Ст. 9 Договору ВОІВ про виконання і фонограми визначає: «Виконавці користуються виключним правом дозволяти комерційний прокат оригіналу та примірників своїх виконань, записаних на фонограми, як це визначено в національному законодавстві Договірних Сторін, навіть після їхнього розповсюдження, здійсненого виконавцем або за його дозволом»2.
Право на передачу запису виконання. Виконавцеві належить виключне право на передачу запису його виконання в ефір або по кабелю. Якщо фонограми та відеограми, які містять записи виконань, опубліковані з комерційною метою, допускають їх вільне використання для передачі в ефір або сповіщення по проводах, але з виплатою винагороди виконавцям і виробникам фонограм.
Право на доведення до загального відома запису виконання. Ст. 10 Договору ВОІВ про виконання і фонограми запроваджує нове право для виконавців - виключне право дозволяти робити свої записані виконання доступними для публіки: «Виконавці користуються виключним правом дозволяти доведення до загального відома своїх виконань, записаних у вигляді фонограм, по проводах або за допомогою засобів бездротового зв'язку таким
чином, що представники публіки можуть мати доступ до них з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором»1.
Зазначене право включає доступ до записаних виконань по проводах або засобами безпроводового зв'язку. Таким чином, відбувається розмежування між розповсюдженням примірників записаних виконань у відчутній матеріальній формі, яка підпадає під дію права на розповсюдження, і доступом до фонограм через передачу.
Право доступу обмежене ситуаціями, коли представники публіки можуть одержати доступ до виконань з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором. Тобто доступність ґрунтована на інтерактивності і наданні доступу за запитом.
Зазначене право є умовою належного функціонування електронного ринку. Електронний або цифровий «магазин записів» можна порівняти з підприємством, що виготовляє записи або CD. Функції виготовлення і розповсюдження, властиві музичній промисловості й магазинам, що здійснюють роздрібну торгівлю записами, можуть бути втрачені із запровадженням бази даних, відкритої для публіки з метою прямого доставлення музичної продукції через мережі комп'ютерного зв'язку на домашні комп'ютери.
Виключне право, передбачене ст. 10 Договору ВОІВ про виконання і фонограми, запроваджує системи, які дозволяють одержати прямий доступ до записаних виконань. Вирази «можуть здійснювати доступ» і «з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором» безпосередньо охоплюють усі ситуації інтерактивності.
Проте є системи і послуги, ґрунтовані на певних технічних методах і програмованих структурах, що дають можливість здійснювати доступ до записаних виконань, який не є повністю інтерактивним. Такі послуги надають на підставі передплати. З погляду представників публіки, такі послуги є «близькими до інтерактивних». У багатьох випадках єдиною відмінністю між інтерактивними і «близькими до інтерактивних» послугами є час, необхідний для доступу. Як для представників публіки, так і для правоволодільців чим коротша затримка, тим ближча практика до тих послуг, які надають можливість негайного доступу. Мірою зростання технічних можливостей пристроїв для збереження інформації і мереж комп'ютерного зв'язку ці послуги, скоріше за
1 Інтелектуальна власність. - 2001. - № 11. - С. 77.
2 Там само. - 2001. - № 11. - С. 77.
1 Інтелектуальна власність. - 2001. - № 11. - С. 78.
234
23S
все, набуватимуть дальшого розвитку. Вони можуть базуватися на використанні кабелю, комп'ютерних мереж або засобів безпро-водового зв'язку.
Зазначена практика може суперечити нормальному використанню записаних виконань і необгрунтовано зачіпати законні інтереси правоволодільців. Окремі канали, пропоновані за передплатою, які не є частиною таких послуг, не викликають таких наслідків.
Надаване ст. 10 Договору ВОІВ про виконання і фонограми право зробити записані виконання доступними спрямоване на охоплення як прямих послуг, так і послуг, які мають аналогічну дію. Обидва види послуг відповідають критеріям, викладеним у зазначеній статті, оскільки представники публіки можуть мати доступ до записаного виконання з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором.
Право на ретрансляцію. Ретрансляція передачі - одночасний або поступовий випуск в ефір організацією мовлення передачі іншої організації мовлення. Виконавці мають виключне право на ретрансляцію свого виконання або запису виконання.
2.3. Випадки, на які виключне право виконавця не поширюється
Виключне право виконавця на відтворення запису виконання не поширюється на випадки, коли:
запис виконання здійснено за письмовим дозволом виконав ця і використано з тією метою, для якої було одержано дозвіл;
відтворення запису виконання здійснюють з тією самою ме тою, для якої був здійснений запис.
2.4. Вичерпання прав виконавця
Якщо оригінал або примірники запису виконання правомірно введені в цивільний оборот шляхом їхнього продажу, допускають їх подальше розповсюдження без згоди виконавця і виплати винагороди.
2.5. Передання виключних прав виконавця
Виключні права виконавця можна передавати за договором іншим особам. Дозволи на використання виконань дає виконавець, а при виконанні колективом виконавців - уповноважений представник колективу виконавців шляхом укладання письмово-
ГОДОГОВОру. -.- ...•>.:—.^і >■•'■" ".•.'.'<;:-- .аГ.г., ■.■і-.йЬ,', i.ji.y .-■ .ПІ-
236
Розмір і порядок обчислення винагороди за використання виконання встановлює договір виконавця або уповноваженого представника колективу виконавців з користувачем, а якщо збір винагороди здійснюють організації управління майновими правами на колективній основі - у договорах, укладених такими організаціями з користувачами.
Розмір винагороди за використання виконання не може бути нижчим за мінімальні ставки, затверджені Кабінетом Міністрів України.
Укладення договору між виконавцем і виробником аудіовізуального твору про створення аудіовізуального твору тягне за собою передання виконавцем прав виробникові аудіовізуального твору.
Надання виконавцем таких прав обмежується використанням аудіовізуального твору і, якщо в договорі не встановлено інше, не передбачає прав на окреме використання звуку або зображення, зафіксованих в аудіовізуальному творі.
Права виконавця на одержання винагороди є невідчужувани-ми і переходять тільки до спадкоємців виконавця на строк дії прав виконавця.
Yandex.RTB R-A-252273-3- Г лава 1
- § 1. Інтелектуальна діяльність tf і цивільно-правовий режим
- 1.2. Функції цивільного права щодо охорони
- 1.4. Спеціальні інститути цивільного права,
- 2.9. Специфіка результатів інтелектуальної діяльності
- § 3. Основні інститути права інтелектуальної власності
- § 1. Історія розвитку авторського права
- 1.3. Статут королеви Анни
- 1.11. Авторське право срср
- 2.2. Вплив механічного запису на права артистів-виконавців
- 2.6. Автономні теорії
- § 3. Історія розвитку патентного права ;
- 3.8. Патентне право срср
- Глава 39 цк присвячена праву інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки.
- 4.4. Покарання за використання чужого товарного знака
- 4.5. Занепад гільдій
- § 2. Система джерел авторського права: :-міжнародні джерела
- 2.4. Стандарти Угоди про торговельні аспекти
- 3.1. Загальні положення
- 3.3. Цивільний кодекс України
- 4.1. Римська конвенція про охорону інтересів
- 4.3. Брюссельська конвенція про розповсюдження
- 4.4. Договір воів про виконання і фонограми (двф)
- 5.1. Загальні положення
- Глава 39 «Право інтелектуальної власності на винахід, ко рисну модель, промисловий зразок» (статті 459-470) цк;
- 5.2. Цивільний кодекс України
- Глава 34 цк, присвячена праву інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, складається з 12 статей, які охоплюють такі питання:
- 7.3. Будапештський договір про міжнародне визнання
- § 8. Система джерел патентного права:
- § 9. Національні джерела
- Глава 44 «Право інтелектуальної власності на торговельну марку» (статті 492-500) цк;
- Глава 45 «Право інтелектуальної власності на географічне зазначення» (статті 501-504) цк;
- § 10. Міжнародні джерела правового регулювання * засобів індивідуалізації товарів і послуг: договори, що встановлюють міжнародну систему охорони
- 10.2. Мадридська угода про недопущення неправдивих
- 11.3. Лісабонська угода про охорону найменувань
- § 12. Міжнародні джерела правового регулювання
- 12.2. Віденська угода про заснування
- Глава 40 «Право інтелектуальної власності на компонуван ня інтегральної мікросхеми» (статті 471-480) цк;
- Глава 42 «Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин» цк;
- Глава 41 (статті 481-484) «Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію» цк;
- § 19 Визначає обов'язок порушника відшкодувати збитки, якщо такі завдано діями, зазначеними у §§17, 18.
- Глава 46 «Право інтелектуальної власності на комерційну тає мницю» цк;
- Глава 4 «Правомірне збирання, розголошення та викорис тання комерційної таємниці» Закону України «Про захист від не добросовісної конкуренції»;
- 14.1. Вашингтонський договір про інтелектуальну
- § 16. Міжнародні джерела правової охорони нетрадиційних результатів к
- 16.2. Стандарти Угоди trips щодо наявності,
- 1.2. Ознаки об'єкта авторського права
- 1.3. Відтворюваність твору
- 1.4. Сприйняття твору
- 1.5. Ідеї твору
- 1.6. Призначення твору
- § 2. Види об'єктів авторського права 2.1. Твори, що є об'єктами авторського права
- Глава 5 Суб'єкти авторського права
- § 1. Загальні положення
- 1.2. Суб'єкти авторських прав за законом і договором
- 2.4. Співавторство
- 3.1. Суб'єкти службового твору
- 3.2. Спадкоємці автора
- 3.3. Правонаступники автора
- § 1. Загальні положення
- 1.2. Види авторських прав
- § 2. Особисті немайнові права авторів
- 2.3. Право авторства
- 2.4. Право на авторське ім'я
- 3.2. Право на відтворення
- 3.4. Право на прокат
- 3.6. Право на імпорт
- 3.7. Право на публічний показ
- 3.11. Право на ретрансляцію
- 3.12. Право на переклад
- 3.13. Право на переробку
- 3.15. Право слідування
- 3.16. Інші права автора
- 4.1. Загальні положення
- 4.5. Цитування
- 5.2. Строки правової охорони
- Глава 7 Передання майнових авторських прав
- 5 1. Розпорядження майновими авторськими правами
- 1.1. Автор — твір — користувач
- 1.2. Матеріально-правові вимоги до договорів
- 1.3. Передання та перехід майнових авторських прав
- 1.4. Еволюція договірних відносин в Україні в галузі авторського права
- 2.5. Зміст авторського договору
- Глава 8 Суміжні права
- 1.1. Різновиди суміжних прав
- 1.8. Вільне використання об'єктів суміжних прав
- § 2. Права виконавця ' .,
- 2.2. Майнові права виконавця
- § 3. Права виробників фонограм або відеограм
- 4.1. Загальні положення
- 1.4. Повне колективне управління
- 1.5. Неповне колективне управління
- 1.6. Види організацій колективного управління
- 1.7. Форми організацій колективного управління
- 2.1. Механізм створення організацій колективного управління правами
- 2.2. Специфіка організацій колективного управління
- 2.8. Права володільців авторських
- § 1. Порушення авторських та суміжних прав
- § 2. Способи цивільно-правового захисту у авторських і суміжних прав
- 2.1. Способи захисту цивільних прав та інтересів
- 2.6. Відшкодування збитків
- 2.8. Виплата компенсації
- § 3. Адміністративна та кримінальна
- Розділ III патентне право
- § 1. Поняття й ознаки винаходу
- 1.1. Поняття винаходу
- 1.2. Об'єкт винаходу
- 1.4. Процес як об'єкт винаходу
- 1.6. Новизна
- 1.7. Винахідницький рівень
- Глава 39 «Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок» цк не містить визначення поняття «корисна модель», а лише перераховує умови її патенто-
- 2.3. Корисна модель як об'єкт українського патентного права
- 2.5. Об'єкт корисної моделі
- 3.2. Придатність промислового зразка
- 1.2. Автор технічного та художньо- конструкторського рішення
- 1.4. Співавторство
- § 2. Патентовоуюдільці 2.1. Поняття патентоволодільця
- 2.2. Право винахідника або автора
- § 3. Спадкоємці ;
- 3.3. Співспадкоємці патенту
- § 4. Патентне відомство
- § 5. Апеляційна палата
- 6.3. Вимоги до атестації патентних повірених в Україні
- 1.1. Офіційне визнання розробки об'єктом патентного права
- 1.5. Право першого заявника
- 2.2. Вимога єдності заявки
- 2.5. Склад заявки
- § 3. Розгляд заявки ' ".'.
- 3.1. Статус експертизи заявки
- 3.2. Права заявника
- 3.9. Відкликання заявки
- 3.10. Поділ заявки
- 3.11. Перетворення заявки
- 3.12. Конфіденційність заявки
- 3.14. Інформаційний пошук
- 3.15. Експертиза заявки по суті
- 3.16. Право на пріоритет
- 3.18. Заявления пріоритету кількох попередніх заявок
- 3.19. Подання заперечення до Апеляційної палати
- 4.2. Публікація про державну реєстрацію
- Права авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків. Передання майнових прав
- § 1. Особисті немайнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- 1.1. Юридична природа особистих немайнових прав
- 1.2. Право авторства
- 1.3. Право на авторське ім'я
- 2.6. Майнові права на винахід,
- 3.2. Збір за подання заявки
- 3.4. Збір за видачу патенту
- 3.5. Річний збір
- ' Глава 15
- 1.1. Порушення права авторства
- 1.4. Неправомірне використання винаходу,
- § 2. Способи захисту прав
- Розділ IV
- Глава 16
- § 1. Поняття й ознаки комерційного (фірмового) найменування
- 1.3. Комерційні найменування та торговельні марки
- 1.7. Виключність комерційного найменування
- §2. Зміст права на комерційне найменування
- 2.3. Майнові права на комерційне найменування
- 2.4. Відступлення права на комерційне найменування
- 2.6. Припинення права на комерційне найменування
- 3.1. Поняття захисту права на комерційне найменування
- 3.3. Способи захисту права на комерційне найменування
- Глава 17 Правова охорона торговельної марки
- 1.10. Міжнародна марка
- 1.11. Описова марка
- 1.13. Добре відома марка
- 2.2. Обсяг правової охорони торговельної марки
- 2.7. Охорона прав споживача
- § 3. Оформлення прав
- 3.18. Реєстр торговельних марок
- 3.20. Видача свідоцтва
- 3.27. Володілець міжнародної реєстрації марки
- Глава 18 Правова охорона географічного зазначення
- 1.3. Географічні зазначення та торговельні марки
- 1.4. Географічні зазначення
- 1.5. Від зазначення джерела до спеціальних термінів
- § 2. Охорона прав -,и
- 3.1. Право на реєстрацію географічного зазначення
- 3.4. Експертиза заявки
- 3.6. Відмова в реєстрації
- 3.8. Подання заперечення
- 3.9. Відкликання заявки
- 3.12. Видача свідоцтва
- 6.3. Способи захисту прав
- Розділ V
- 1.2. Відкриття й винаходи
- 1.4. Закономірність як об'єкт наукового відкриття
- 1.11. Достовірність відкриття
- 3.3. Наукова перевірка заявки
- § 5. Захист прав на наукові відкриття • -•
- 5.1. Функції правової охорони наукових відкриттів
- 2.1. Загальні положення
- § 3. Права авторів та інших г
- 3.1. Загальні положення
- 4.3. Визнання реєстрації компонування імс недійсною
- 4.9. Способи захисту прав
- 2.3. Захист прав авторів раціоналізаторських пропозицій
- 4.3. Підстави для виплати
- 1.2. Ознаки охороноздатності сорту рослин, породи тварин
- 1.3. Вирішення конкретного практичного завдання
- 1.4. Поняття сорту рослин
- 1.5. Поняття породи тварин
- 2.1. Види суб'єктів права на сорт рослин, породи тварин
- 2.5. Інші суб'єкти права на сорт рослин, породу тварин
- 3.6. Видача документів про права на сорт, породу
- 5.1. Захист прав селекціонерів і патентоволодільців
- Глава 23 ' Правова охорона комерційної таємниці
- 1.4. Комерційна таємниця та дотримання формальностей
- 3.2. Види майнових прав на комерційну таємницю
- 3.3. Володілець майнових прав на комерційну таємницю
- 4.3. Охорона комерційної таємниці ,
- 4.7. Захист прав володільців комерційної таємниці
- Глава 1. Інтелектуальна діяльність як об'єкт правової * охорони 4
- § 1. Інтелектуальна діяльність і цивільно-правовий режим
- § 2. Юридична природа права інтелектуальної власності 9
- § 3. Основні інститути права інтелектуальної власності 18
- Глава 2. Історія розвитку законодавства
- § 1. Історія розвитку авторського права 24
- § 2. Історія розвитку суміжних прав зо
- § 3. Історія розвитку патентного права 35
- § 4. Історія розвитку законодавства про регулювання засобів індивідуалізації товарів і послуг: становлення права на товарні знаки 45
- § 5. Історія розвитку законодавства про охорону
- Глава 3. Система джерел правового регулювання відносин, пов'язаних з охороною і використанням об'єктів інтелектуальної власності 62
- § 1. Система джерел авторського права: національні
- § 4. Вільне використання творів 199
- § 2. Механізм створення, функції й обов'язки організацій
- Глава 10. Захист авторських і суміжних прав 253
- § 1. Порушення авторських та суміжних прав 253
- § 2. Способи цивільно-правового захисту авторських
- § 3. Розгляд заявки в патентному відомстві 300
- §3. Обов'язки патентоволодільця 327
- § 4. Дострокове припинення чинності прав на винахід,
- Глава 15. Захист прав на винахід, корисну модель,
- § 1. Порушення прав на винахід, корисну модель,
- § 2. Способи захисту прав 336
- § 1. Поняття й ознаки комерційного (фірмового)
- § 2. Правова охорона торговельних марок 363
- § 3. Оформлення прав на торговельну марку 368
- § 45. Захист прав на географічне зазначення 413
- § 2. Суб'єкти права на сорт рослин, породу тварин 456
- §4. Права авторів сорту рослин, породи тварин
- § 4. Охорона прав на комерційну таємницю 475