12.2. Віденська угода про заснування

Міжнародної класифікації зображальних

елементів знаків (Віденська угода)

Загальні положення. Віденську угоду було прийнято 12 черв­ня 1973 p., вона набула чинності 9 серпня 1985 р. Угода відкрита для держав - учасниць Паризької конвенції. Ратифікаційні гра-

127

моти або акти про приєднання слід передавати на збереження Ге­неральному директору ВОІВ.

У рамках Віденської угоди засновано Союз, який має Асамб­лею, членами якої є всі держави - члени Союзу.

Специфіка Віденської угоди. Зазначена Угода тісно пов'яза­на з іншими класифікаційними документами, зокрема з Ніццькою угодою про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєст­рації знаків і зі Страсбурзькою угодою про Міжнародну патентну класифікацію.

Угода запроваджує класифікацію для знаків, які включають зображальні елементи або складаються з них. Класифікація на­раховує 29 категорій, 144 групи і 1569 підгруп, відповідно до яких детально класифікують зображальні елементи знака.

Полегшення попереднього пошуку, будучи головною метою Міжнародної класифікації, згідно з Угодою жодним чином не впливає на обсяг надаваної знаку охорони. Проте держава на свій розсуд має право надати класифікації правову компетенцію, що виходить за межі простих адміністративних можливостей, нада-ваних Угодою.

Держави-члени мають право застосовувати Міжнародну кла­сифікацію або як основну, або як допоміжну систему. Тобто ма­ють вибір розглядати Міжнародну класифікацію як єдину вико­ристовувану класифікацію або застосовувати її нарівні з націо­нальною класифікацією.

Спеціальні положення. Віденська угода відповідно до Паризь­кої конвенції заснувала спеціальний Союз, який приймає загаль­ну класифікацію зображальних елементів знаків.

Угода вимагає від провідних відомств країн - членів Союзу включати до офіційних документів і публікацій, пов'язаних з реє­страцією знаків та продовженням, номери категорій, груп і підгруп, відповідно до яких розподіляють зображальні елементи цих знаків. Угода не має зворотної сили в тому розумінні, що відомства країн - учасниць Угоди не зобов'язані класифікувати зображальні знаки, зареєстровані до введення в дію Угоди на їхній території. З іншого боку, їх доведеться класифікувати в разі про­довження строку дії реєстрації таких знаків.

Угода дозволяє країнам-членам зарезервувати можливість не застосовувати Міжнародну класифікацію для більш точного по­ділу або не застосовувати її загалом. Це положення має особливе значення для тих відомств, які реєструють невелику кількість знаків.

128

Міжнародна класифікація містить і додаткові підгрупи, при­значені для зображальних елементів, вже охоплених основними підгрупами, але які вважають за доцільне згрупувати згідно з пев­ним критерієм для полегшення пошуку.

В інших випадках країни-члени Угоди зобов'язані застосову­вати Міжнародну класифікацію в тому вигляді, у якому вона існує, тобто не можна, наприклад, змінювати зміст або номери категорій, груп і підгруп, об'єднувати різні підгрупи для утворення єдиної підгрупи або створювати нові підгрупи.

S 13. НАЦІОНАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОЇ п

ОХОРОНИ НЕТРАДИЦІЙНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.1. Правова охорона наукового відкриття

В Україні право інтелектуальної власності на наукове відкрит­тя охороняє глава 38 ЦК.

Відповідно до статті 457 ЦК науковим відкриттям є встанов­лення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірнос­тей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять до­корінні зміни в рівень наукового пізнання.

Згідно зі ст. 458 ЦК автор наукового відкриття має право дати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

Право на наукове відкриття засвідчує диплом, його охороня­ють у порядку, встановленому законом.

Спеціального закону України про охорону права інтелектуаль­ної власності на наукове відкриття на 1 жовтня 2004 р. не існувало.

13.2. Правова охорона компонувань інтегральних мікросхем

Система законодавства України про охорону компонувань інтегральних мікросхем. Систему законодавства України про охорону компонувань інтегральних мікросхем становлять: