§ 10. Міжнародні джерела правового регулювання * засобів індивідуалізації товарів і послуг: договори, що встановлюють міжнародну систему охорони

10.1. Паризька конвенція про охорону промислової власності

Обов'язкове використання зареєстрованих товарних знаків.

Ст. 5(1) Паризької конвенції стосується обов'язку використання зареєстрованих товарних знаків. Якщо цю вимогу не виконують, товарний знак може бути викреслений із реєстру. Під «викорис-

113

танням», як правило, розуміють продаж маркованих товарним знаком товарів, хоча національне законодавство може тлумачити виконання вимоги використання товарного знака ширше. Реєст­рація товарного знака може бути анульована з причини невико­ристання останнього лише по закінченні «справедливого строку» і лише, якщо володілець не надасть виправдання причини своєї бездіяльності.

Знак для ідентичних або схожих товарів. Коли один і той са­мий знак застосовують для ідентичних або схожих товарів два або більше підприємців, яких розглядають як співволодільців товар­ного знака, одночасне застосування останнього не перешкоджа­тиме реєстрації товарного знака, а також не обмежуватиме охо­рону в будь-якій країні Союзу, якщо тільки таке застосування не вводить громадськість в оману або не суперечить публічним інте­ресам (наприклад, якщо суттєво різняться за якістю продавані під одним і тим самим товарним знаком товари).

Незалежність товарних знаків. Ст. 6 Конвенції встановлює важливий принцип - незалежність товарних знаків у різних краї­нах Союзу, і зокрема, незалежність заявлених або зареєстрова­них товарних знаків у країні походження від заявлених або за­реєстрованих в інших країнах Союзу.

Незалежно від походження знака, реєстрацію якого запитують, за певних умов подання заявки, і реєстрації знака країна Союзу може застосовувати тільки своє внутрішнє законодавство. Одер­жання і підтримка реєстрації товарного знака у будь-якій країні Союзу не може залежати від подання заявки, реєстрації, продов­ження дії чи анулювання реєстрації, відмови в реєстрації того са­мого знака у країні походження знака або в будь-якій іншій країні. Добре відомий знак. Конвенція зобов'язує країну-член відмов­ляти в реєстрації або анулювати її, а також забороняє застосову­вати товарний знак, якщо його можна сплутати з іншим товар­ним знаком, який уже є добре відомим у цій країні-члені. Дія цієї статті полягає в розповсюдженні охорони на товарний знак, який є добре відомим у країні-члені, навіть якщо він не зареєстрова­ний і не використовується в цій країні. Тобто охорона добре відо­мого знака відбувається не в результаті його реєстрації, яка запо­бігає реєстрації або застосуванню товарного знака іншими особа­ми, а внаслідок простого факту наявності в нього «репутації». Чи є товарний знак добре відомим у країні-члені, визначають компе­тентні адміністративні або судові органи.

Заборона реєстрації та використання товарного знака. Ст. 6^ter Конвенції зобов'язує країни-члени відмовляти в реєстрації або

114

визнавати реєстрацію недійсною, а також забороняти використо­вувати в якості товарних знаків та їхніх елементів розрізнювальні знаки країн - членів і міжнародних міжурядових організацій (дер­жавні герби, прапори та інші емблеми, офіційні знаки та клейма контролю і гарантії, а також будь-яке наслідування їх з погляду геральдики). Для реалізації цих положень встановлюють проце­дуру, згідно з якою розрізнювані знаки держав-членів і міжуря­дових організацій надсилають до Міжнародного бюро ВОІВ, яке, у свою чергу, надсилає відомості про них всім країнам-членам.

Передання товарного знака. Для визнання дійсності передан-ня товарного знака у країні-члені достатньо, щоб частина промис­лового або торговельного підприємства, розташована в цій країні, була передана придбавачеві разом із виключним правом виготов­лення або продажу продуктів, маркованих переданим знаком. Але ця вимога не має поширюватися на частини підприємства, що знаходяться в інших країнах.

Незалежність реєстрації товарного знака. Характер марко­ваних товарним знаком товарів жодним чином не повинен пере­шкоджати реєстрації знака. Це означає, що охорону здійснюють незалежно від того, можна чи не можна продавати в цій країні товари, щодо яких запитують таку охорону.

Тимчасова охорона товарних знаків. Товарні знаки, що нале­жать товарам, експонованим на офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставках, які проводять на території будь-якої краї-ни-члена, одержують, як і патенти, тимчасову охорону у країнах-членах.

Охорона знаків обслуговування. Відповідно до Паризької конвенції країни-члени охороняють також знаки обслуговуван­ня (знаки, використовувані підприємствами, які надають послу­ги), але реєстрації таких знаків не вимагають. Це положення не зобов'язує країну-члена виокремлювати знаки обслуговування у своєму законодавстві. Країна-член може виконати це положення не тільки шляхом запровадження законодавчої охорони знаків обслуговування, а й надаючи таку охорону за допомогою інших засобів, наприклад законів про боротьбу з недобросовісною кон­куренцією.

Охорона фірмових найменувань. Ст. 8 Паризької конвенції встановлює, що фірмові найменування слід охороняти у всіх краї­нах Союзу без обов'язкового подання заявки або реєстрації неза­лежно від того, чи є вони частиною товарного знака, чи ні. Визна­чення фірмового найменування і спосіб охорони встановлюює національне законодавство. > ,.<

115

Охорона зазначень походження. Паризька конвенція містить положення про охорону зазначень походження. Ці положення охоплюють будь-яке пряме або непряме використання неправди­вих зазначень походження товарів (включаючи за необхідності найменування місця походження) або особи виготівника, промис­ловця чи торгівця, а також будь-який акт недобросовісної конку­ренції шляхом використання зазначень, здатних ввести гро­мадськість в оману щодо характеру або властивостей товарів, для яких їх застосовують. Конвенція вимагає від країн накладати арешт на товари, марковані неправдивими знаками, забороняти їх ввезення або застосовувати будь-які інші засоби для запобіган­ня чи припинення використання таких зазначень.