1.2. Ознаки об'єкта авторського права

Ознаками твору, який визнано об'єктом авторського права, є творчий, оригінальний характер і об'єктивна форма вираження.

Творчий характер. Твір має бути результатом творчої діяль­ності. Мова йде про характеристику діяльності як процесу, але не завжди можна уявити, чим він завершиться і чи вдасться автору досягти певного результату. Не можна вимагати завершення ро­боти, щоб сказати, чи є діяльність автора творчою, чи ні. Авторсь­ке право не прагне охопити всі можливі відносини, пов'язані з існу­ванням творів у суспільстві. За межами правового регулювання залишається сам внутрішній процес створення твору. Правоза-стосовник не має реальних можливостей однозначно охарактери­зувати діяльність, в результаті якої з'явився твір. Сам твір стає практично єдиним універсальним показником, який можна взя­ти до уваги в кожному спірному випадку. Повторне створення твору неможливе.

Наприклад, в англосаксонській судовій практиці відбувся відхід від трактування характеристик твору в бік характеристики діяль­ності автора. Твір визнають творчим, якщо автор виявив достат­ньо вміння, розсудливості та праці або здійснив відбір, оцінку, пе­ревірку, якщо твір було створено в поті чола. Фактично твір має бути створений самим автором, а не скопійований ним.

Оригінальний характер твору. З позиції авторського права оригінальність полягає у творчому й індивідуалізованому спо­собі вираження твору, якою б незначною не була частка творчо­го вкладу або індивідуалізації. Без цього мінімуму охорону не надають.

Твір може бути новим, проте в авторському праві новизна не є необхідною умовою охорони. Досить, щоб твір був оригінальним

¹ Мартинов Б. С. Право автора в СССР // Ученне записи Всесоюзного ин-таюрид. наук. -XI. - 1947. - С. 135. ... ^

146

або індивідуальним за своїм характером, щоб він виражав щось властиве саме цьому автору, відбивав його особу.

Питання оригінальності твору - це питання факту. Оригі­нальність не можна оцінювати однаково щодо всіх видів твору. Вона відрізняється залежно від того, чи йдеться про твори науки, чи про художні твори. В авторському праві термін «результат творчості» тлумачать не в розумінні створення на голому місці (ex nihilo), і не обов'язково повинна мати місце оригінальність твору. Використані автором ідеї можуть бути старі як світ, але це не завадить твору бути оригінальним, оскільки авторське право вважає допустимою інтелектуальну творчість на основі існуючих елементів. Головне, щоб твір відрізнявся від своїх попередників, щоб він не був копією або наслідуванням іншого твору.

Об'єктивна форма втілення. Первісно твір виникає у свідо­мості автора як комплекс ідей, думок і образів, тобто у вигляді творчого задуму. І до тієї миті, поки твір не став існувати поза свідомістю автора, не перетворився на самостійний об'єкт, немає необхідності законодавчо встановлювати правовий зв'язок між автором і його твором. Тобто твір має існувати у формі, яка відок­ремлена від особи автора та отримала самостійне буття. Існують різні види об'єктивної форми: письмова (рукопис, машинопис, нотний запис тощо), усна (публічне проголошення, публічне ви­конання тощо), звуко- або відеозапис (механічний, магнітний, цифровий, оптичний тощо), зображення (рисунок, ескіз, карти­на, план, креслення, кіно-, відео- або фотокадр тощо), об'ємно-просторова (скульптура, модель, макет, фотокадр тощо) або інша форма.

Цей перелік є приблизним і не виключає можливості викори­стання інших форм об'єктивного вираження твору.

Можливі різні трактування терміна «об'єктивна форма». Оскільки від його розуміння залежить надання охорони твору, важливо виокремити критерії, які дозволять однозначно встано­вити наявність або відсутність у спірному випадку об'єктивної форми вираження твору.

Як правило, розглядають наступні критерії: відтворюваність та можливість сприйняття органами чуттів.