3.8. Патентне право срср

Положення про патенти на винаходи. 12 вересня 1924 р. ЦВК СРСР прийняв Положення про патенти на винаходи, за яким па­тент знову став єдиною формою охорони винахідницьких прав. Закон встановлював, що патенти видають на нові винаходи, які допускають промислове використання. Патент на винаходи ви­давали на 15 років, його можна було вільно відчужувати та переда­вати для використання іншій особі на розсуд патентоволодільця. Держава залишила за собою право, у разі неможливості отрима­ти добровільну згоду патентоволодільця, примусово відчужува­ти патент на свою користь у межах потреб державних підприємств і установ із виплатою патентоволодільцеві певної винагороди.

41

Патент можна було передавати у спадщину, але він не входив до розміру спадщини, оскільки тодішнє чинне цивільне законодав­ство обмежувало його сумою 10 тис. крб. золотом.

Постанова про введення в дію закону про патенти оголосила анульованими всі видані до більшовицького перевороту патенти (ст. 2), але передбачала можливість їхнього відновлення (статті 3-4). Для цього володільцям дорадянських патентів надавали право протягом одного року з дня виходу закону про патенти клопота­ти перед Комітетом у справах винаходів про видачу їм відповід­ного радянського патенту. Новий патент видавали не на 15 років, а з відрахуванням часу, протягом якого патентоволоділець кори­стувався старим патентом. Закон про патенти 1924 р. був набли­женим до тогочасних зразків зарубіжних патентних законів.

Положення про винаходи та технічні вдосконалення. У 1931 р. закон про патенти на винаходи був замінений Положенням про винаходи і технічні вдосконалення, а патенти — авторськими свідоц­твами як основною формою охорони винахідницьких прав. Вони засвідчували визнання заявленого технічного рішення винаходом, підтверджували пріоритет винахідника та його авторство на ви­нахід, служили підставою надання винахідникові прав і пільг, встановлених чинним законодавством. Винагороду автору ви­плачували не конкретні підприємства, які використовували його винахід, а галузеві органи з винахідництва, які враховували розмір річної економії, одержаної від впровадження винаходу. Винаго­рода становила 20 % річної економії від 1 до 5 тис. крб. і знижу­валася до 2 % за річної економії від 500 тис. крб. до 1 млн крб. і більше.

Закон про промислові зразки 1924 р. відмінили в 1936 р. Яко­гось нового акта прийнято не було. Охорону промислових ри­сунків здійснювали в межах законодавства про авторське право. Нові ж моделі здебільшого підпадали під поняття «технічне вдос­коналення», яке було запроваджене до радянського законодавства для позначення особливого об'єкта правової охорони в 1932 р.

Перегляд законодавства про винаходи. Радянське законо­давство про винаходи зазнавало суттєвих змін тричі - у 1941, 1959 і 1973 роках, коли приймали нові базові акти про винахід­ництво й акти, що доповнювали перші. Загалом вони мали єдину основу: передбачали дві форми охорони прав винахідників (ав­торське свідоцтво та патент), систему експертизи заявок, до­звільний порядок патентування винаходів за кордоном, мож­ливість примусового викупу патенту державою. Зміни в основ-

42

ному стосувалися уточнення критеріїв охороноздатності вина­ходів, кола прав, які надавали авторам винаходів, порядку про­ведення експертизи заявок.

3.9. Охорона промислових зразків у СРСР

Постанова про промислові зразки (рисунки і моделі).

Одночасно із законом про патенти було прийнято постанову ЦВК і РНК СРСР від 12 вересня 1924 р. «Дро промислові зразки (рисунки і моделі)». За цим законом як промислові зразки охо­роняли:

• нові за виглядом або формою художньо-промислові рисун­ ки, призначені для відтворення у відповідних виробах;

• нові за виглядом, формою, будовою або розташуванням час­ тин моделі, призначені для промисловості, торгівлі, ремесла, до­ машнього вжитку і взагалі для будь-якої роботи.

Комітет у справах винаходів не реєстрував як промислові зразки такі об'єкти, як стаціонарна споруда, будинок, плавиль­на піч, а також друкарські шрифти та інші об'єкти, призначені для друкування. Реєстрації підлягали лише нові зразки в межах країни. Пріоритет заявки розраховували від моменту її подання до Комітету.

Якщо всі формальні вимоги до матеріалів заявки було вико­нано, Комітет протягом двохтижнів від дня прийняття заявки вно­сив зразок до реєстру. Заявникові видавали свідоцтво про реєст­рацію промислового зразка.

Особа, яка зареєструвала зразок, мала виключне право у виг­ляді промислу відтворювати в межах СРСР цей зразок загалом або його характерні частини, запроваджувати вироби, що відтворюють зразок, в обіг або іншим способом використовувати їх (ст. 7).

Строк охорони становив 3 роки від дня подання заявки до Комітету та міг бути подовжений на 3, а потім ще на 4 роки. За­гальний строк охорони промислового зразка становив 10 років.

Права на зразок могли бути передані за повною або обмеже­ною ліцензією як до, так і після реєстрації зразка. Розгляд спорів здійснювали в судовому порядку.

Постанова про промислові зразки. Охорона промислових зразків як самостійних об'єктів інтелектуальної власності була відновлена у зв'язку з приєднанням СРСР до Паризької конвенції про охорону промислової власності. 9 червня 1965 р. Рада Міністрів СРСР прийняла Постанову про промислові зразки, а Патентне відомство затвердило Положення про патентні зразки.

43

Як промислові зразки відтепер охороняли нові придатні для ви­готовлення промисловим способом художні рішення, пов'язані із зовнішнім виглядом промислового виробу, які демонструють єдність технічних та естетичних якостей.

Для визнання художнього рішення промисловим зразком за Положенням 1965 р. було достатньо його місцевої новизни, тобто новизни в межах СРСР. Не підлягали правовій охороні рішення, пов'язані із зовнішнім виглядом більшості виробів легкої промис­ловості. Положення передбачало дві форми охорони промисло­вих зразків - свідоцтво та патент. Останній діяв 5 років і міг бути подовжений ще на 5 років.

8 липня 1981 р. Кабінет Міністрів СРСР затвердив нове По­ложення про промислові зразки, яке містило досконаліші прави­ла, наближені до міжнародних стандартів. Так, від промислового зразка вимагали світової новизни, було взято під охорону зовнішній вигляд виробів легкої промисловості, строк дії патен­ту на промисловий зразок був збільшений до 10 років.,

3.10. Останні законодавчі акти СРСР в галузі патентного права

Проблеми реформи винахідницького права в СРСР активно обговорювали у 80-ті роки XX ст. 31 травня 1991 р. Верховна Рада СРСР прийняла новий Закон «Про винаходи в СРСР», що на­брав чинності 1 липня 1991 р. 10 липня 1991 р. прийнято Закон СРСР «Про промислові зразки», який мав набрати чинності 1 січня 1992 р. Готували Закон СРСР «Про Патентний суд СРСР», По­ложення про патентних повірених, Статут Державного фонду ви­находів СРСР, ряд інших актів. Розпад СРСР як єдиної держави перешкодив їх втіленню у життя.

3.11. Становлення патентного права в Україні

З утвердженням України як самостійної держави дався взна­ки вакуум навколо забезпечення охорони об'єктів промислової власності. Адже законодавство про винаходи та інші результати науково-технічної творчості належало до часів колишнього СРСР.

Початком організації національної патентної системи можна вва­жати 1993 p., коли постанова Кабінету Міністрів України від 27 січ­ня 1993 р. за № 29 заснувала Державне патентне відомство Украї­ни (Держпатент України) - центральний орган виконавчої влади.

За короткий час було сформовано організаційну структуру Держпатетну, створено нормативно-правову базу для забезпечен-

44

ня правової охорони промислової власності на території Украї­ни, організовано систему реєстрації прав на використання об'єктів промислової власності.

Після створення Державного департаменту інтелектуальної власності на базі науково-дослідного центру патентної експерти­зи (НДЦЕ) було засновано Державне підприємство «Українсь­кий інститут промислової власності», підпорядковане першому.

15 грудня 1993 р. Верховна Рада України ухвалила два закони про патентне право. Закон № 3687-ХН «Про охорону прав на вина­ходи і корисні моделі» регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на винаходи та корисні моделі в України. Закон № 3688-ХІІ «Про охорону прав на промис­лові зразки» регулює відносини, що виникають у зв'язку з набут­тям і здійсненням права власності на промислові зразки в Україні.