logo
пив_дробязко

4.1. Загальні положення

Римська конвенція (1961) визнала тільки права організацій ефірного мовлення, бо систем кабельного і супутникового мов­лення на той час просто не існувало.

Угода TRIPS надала організаціям мовлення право забороняти без їхнього дозволу запис, відтворення записів і ретрансляцію за допомогою засобів бездротового зв'язку передач, а також спові­ щення телевізійних передач аналогічного змісту (ст. 14 (3). Уго­ да TRIPS під організаціями мовлення має на увазі організації ефірного, кабельного та супутникового мовлення. 4>

4.2. Виключні права організації мовлення

Організації мовлення належить виключне право на викорис­тання ЇЇ передачі відповідно до закону.

Виключні права організації мовлення на використання її пе­редачі означають право здійснювати, дозволяти або забороняти такі дії:

241

£ ■ • відтворювати запис передачі; тш:тіт:і0р>-№?!&«■•<■ ■

• публічно сповіщувати передачу в місцях із платним входом. Право на ретрансляцію передачі. Організація мовлення може

дозволити іншій організації мовлення ретранслювати передачу одночасно із трансляцією цієї передачі першою організацією мов­лення.

Право першої організації мовлення застосовують незалежно від того, здійснюється перша передача з живого виконання або із запису.

Право на запис передачі. Запис - це фіксація за допомогою технічних засобів звуків (або їх відображень) і (або) зображень (або їх відображень) у будь-якій матеріальній формі (на будь-яко­му матеріальному носії), що дозволяє здійснювати їх сприйнят­тя, відтворення або сповіщення за допомогою відповідних техні­чних засобів.

Запис передачі може бути суто технічним записом, який не створює нових прав, а може породжувати нові суміжні та авторські права.

Запис передачі за певних умов призводить до появи або суміж­ного права на фонограму чи відеограму, або авторського права на звукозапис чи відеозапис.

Якщо передача створена за замовленням і коштом організації мовлення, суміжні права виникають у організації мовлення в мо­мент випуску передачі - це будуть первинні права організації мовлення.

На записи майбутніх, ще не переданих передач суміжні права на передачі не виникають.

Оскільки щодо записів майбутніх передач можуть виникати фонограмні права й авторські права на звукозаписи та відеозапи-си, саме ці права можуть бути об'єктами договорів про відступ-лення прав на записи, підготовлені для радіо та телебачення.

Права на відтворення запису передачі. У цьому контексті відтворенням є виготовлення одного або більше примірників за­пису передачі або її частини (прямо або непрямо, тимчасово або постійно) у будь-якій матеріальній формі (на будь-якому матері­альному носії).

Право на відтворення не поширюється на випадки, коли:

• запис передачі був здійснений за згодою організації мовлення;

242

• відтворення передачі здійснюють із тією самою метою, з якою був здійснений запис короткострокового користування.

Перше обмеження означає, що, якщо організація мовлення дала дозвіл на запис її передачі, дозволу на відтворення цієї пере­дачі не вимагають.

Право на розповсюдження запису передачі. Право на розпов­сюдження означає право дозволяти розповсюдження серед пуб­ліки примірників запису передачі шляхом продажу, прокату або іншим способом.

Вичерпання права на розповсюдження запису передачі відбу­вається тоді, коли запис передачі з дозволу організації мовлення був введений в цивільний оборот шляхом продажу або іншим спо­собом.

Право на доведення до загального відома запису передачі. Організація мовлення має виключне право дозволяти робити за­писи своїх передач доступними для публіки. Зазначене право включає доступ до записів передач по дротах або за допомогою засобів бездротового зв'язку. Право доступу обмежене ситуація­ми, коли представники публіки можуть одержати доступ до за­писів передач з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім влас­ним вибором.

Право на сповіщення. Сповіщення — це передача по проводах або за допомогою засобів безпроводового зв'язку зображення і (або) звуків твору, виконання, фонограми, передачі організації мовлення таким чином, що зображення і (або) звуки стають до­ступними для сприйняття осіб, які не належать до кола сім'ї, у місцях, настільки віддалених від місця передачі, що без останньої ці зображення і (або) звуки не були б доступні для сприйняття.

Сповіщення становить собою одну з форм розповсюдження об'єктів авторського права або суміжних прав із використанням технічних, в основному телекомунікаційних, засобів.

Нині під правом на сповіщення розуміють сповіщення пере­дачі іншою організацією мовлення або в місцях із платним вхо­дом. У першому разі йдеться про ретрансляцію оригінальної пе­редачі, а в другому - про перегляд телевізійної передачі або про-слуховування радіопередачі в таких місцях, як ресторани, кафе, дискотеки тощо.

Усі сповіщення можливі тільки з дозволу організації мовлен­ня, яка створила передачу, або іншого правоволодільця. Застере­ження із приводу сповіщення передачі у місцях із платним вхо­дом очевидне, оскільки інакше ніхто не мав би права вільно транс­лювати будь-які передачі для публіки з некомерційною метою.

243

<?<щщ^ ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ ?-: г<> — «, v

  1. Які існують види суміжних прав?

  2. Чи вимагають дотримання певних формальностей для придбання суміжних прав?

  3. Чи можливе існування права виконавця, який виконав твір, щодо якого закінчився строк дії авторського права?

  4. Чи має власник примірника фонограми право здавати його у про­ кат без одержання згоди володільця прав на фонограму?

  5. У яких випадках можливе відтворення запису передачі ефірного або кабельного мовлення без згоди правоволодільця?

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Підопригора О. А., Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і ф-тів. ун-тів. К.: Юр-інком Інтер, 1998. - С. 51-57.

Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів. - 2-е вид., перероб. і допов. - К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.-С. 148-151.

Введение в интеллектуальную собственность. - ВОИС, 1998. -С. 162-167.

Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Россий-ской Федерации. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ТК «Велби», 2004. -С. 327 - 364.

Гришаев С. П. Интеллектуальная собственность: Учебное пособие. -М: Юрист, 2003. - С. 67-85.

;Клїй і.» й:і "1іШ,:.<'Л;;Діїг\:.с: >■■'-,

244

ГЛАВА 9 »'■'««■■ «* Колективне управління авторським правом і суміжними правами

S 1. ПОНЯТТЯ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

ТА ЙОГО РОЛЬ У ЗДІЙСНЕННІ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

І СУМІЖНИХ ПРАВ

1.1. Поняття колективного управління >ЛІ .,.-

У більшості випадків автори і володільці суміжних прав не самі реалізують свої правомочності, а передають права на використан­ня творів іншим особам. При цьому можливі ситуації, коли автор або інший правоволоділець не має реальної змоги проконтролю­вати, хто і як використовує його твір.

Йдеться, зокрема, про використання твору на радіо, телеба­ченні, при публічному виконанні тощо, коли одночасно викорис­товують велику кількість творів і об'єктів суміжних прав, що на­лежать різним суб'єктам права. У таких випадках Закон України «Про авторське право і суміжні права» допускає створення спе­ціальних посередників - організацій, що управляють майновими правами на колективній основі (статті 47 і 48).

1.2. Особливості колективного управління

Колективне управління правами здійснює некомерційна організація, що є юридичною особою.

Ця організація діє на основі повноважень, одержаних від пра-воволодільців і від імені правоволодільців.

Вона може здійснювати як юридичні, так і фактичні дії в інте­ресах правоволодільців.

Колективне управління застосовують лише у виключних ви­падках.

1.3. Основні сфери колективного управління

Колективне управління авторським правом і суміжними пра­вами здійснюють у таких сферах:

245

Yandex.RTB R-A-252273-3
Yandex.RTB R-A-252273-4