1.3. Географічні зазначення та торговельні марки

Зазначені об'єкти інтелектуальної власності багато в чому подібні, але між ними існують також суттєві відмінності. До спільних рис цих об'єктів відносять те, що:

• географічні зазначення та торговельні марки призначені для маркування товарів;

• зміст цих об'єктів базується на правдивих даних;

• незахищені географічні зазначення та торговельні марки можуть перетворитися у видові поняття, або «вільні марки».

До відмінностей між географічними зазначеннями і торговель­ними марками відносять те, що:

• географічне зазначення виникає внаслідок широкого вико­ ристання географічного позначення, коли воно стає загальнові­ домим, створює стійку уяву про товар із певними характеристи­ ками, які зумовлені відповідним географічним середовищем кон­ кретної місцевості; торговельну марку створюють штучно за бажанням розробника;

• географічне зазначення завжди пов'язане з конкретним місцем незалежно від виробника і тому не може розглядатися як засіб розрізнення однорідних товарів, які походять з одного місця, але мають різних виробників; торговельна марка насамперед відрізняє однорідні товари різних виробників;

• географічне зазначення крім позначення місцевості поход­ ження товару вказує на певну якість та інші характеристики то­ вару; торговельна марка вказує виключно на належність певного товару відповідному виробнику;

• реєстрація географічного зазначення не надає виключного права на його використання (це право має колективний харак­ тер); торговельну марку, як правило, реєструють на ім'я одного власника, що надає йому виключне право володіння, користуван­ ня та розпорядження торговельною маркою;

• географічне зазначення невід'ємне від місцевості, з якою воно пов'язане, тому право на його використання не може бути пере­ дано;

• право на торговельну марку може бути передано;

• реєстрація географічного зазначення зумовлена насамперед наявністю особливих властивостей у відповідних товарів; реєст-

396

рація торговельної марки зумовлена властивостями, які має лише сама марка;

• строк охорони географічних зазначень є необмеженим; охо­ рона торговельної марки має певний строк, який може бути про­ довжений.

Певні елементи схожості між цими об'єктами інтелектуальної власності дозволяють багатьом країнам відповідно до національ­ного законодавства або існуючої практики використовувати гео­графічне зазначення як товарний знак або його частину. В інших країнах вдаються до рекомендації не допускати такого викорис­тання.

Коли є декілька користувачів географічного зазначення і ви­никає бажання зареєструвати його як елемент торговельної мар­ки, його можна зареєструвати як колективну торговельну марку або сертифікаційний знак. Це надає рівні права всім виробникам і забезпечує уніфіковані вимоги до якості товару.

Іноді на реєстрацію торговельної марки подають позначення, які є географічними зазначеннями. У цьому разі державні органи, які здійснюють реєстрацію, послуговуються такими принципами:

• назва країни, області або району може бути зареєстрована як один з елементів торговельної марки без виключного права володільця торговельної марки на використання цих географіч­ них елементів;

• зазначення, які втратили географічний характер, ототожню­ ються споживачами з назвами виробів і включені до торговельної марки, є загальними зазначеннями та елементами, які не підляга­ ють охороні;

• географічні зазначення, які розглядають як фантастичні щодо товарів, можуть бути торговельною маркою (або її елементом), яка підлягає охороні;

• у будь-якому разі географічні зазначення не мають вводити в оману споживачів щодо товару або його виробника.

Використання географічного зазначення не перешкоджає по­значенню продукції певного виробника торговельною маркою. Ці два види маркування можуть супроводжувати один і той самий товар, надаючи споживачам необхідну інформацію про нього.