Глава 34 цк, присвячена праву інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, складається з 12 статей, які охоплюють такі питання:

• придатність винаходу, корисної моделі, промислового зраз­ ка для набуття права на них (статті 459-461);

• засвідчення набуття права на винахід, корисну модель, про­ мисловий зразок (ст. 462);

• суб'єкти права інтелектуальної власності на винахід, корис­ ну модель, промисловий зразок (ст. 463);

• майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зра­ зок (ст. 464);

• строк чинності майнових прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок (ст. 465);

• дострокове припинення майнових прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок (ст. 466);

• правові наслідки припинення чинності виключних майнових прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок (ст. 467);

• відновлення чинності достроково припинених виключних майнових прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок (ст. 468);

• визнання прав на винахід, корисну модель, промисловий зра­ зок недійсними (ст. 469);

• право попереднього користувача на винахід, корисну модель, промисловий зразок (ст. 470). > t-

5.3. Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»

Зазначений Закон складається з 10 розділів.

Розділ І «Загальні положення» містить визначення термінів (ст. 1), а також характеристику законодавства України про охорону прав на винаходи (корисні моделі) (ст. 2), повноважень Установи в галузі охорони прав на винаходи (корисні моделі) (ст. 3), міжна­родних договорів (ст. 4), прав іноземних осіб та осіб без грома­дянства (ст. 5).

Розділ II «Правова охорона винаходів (корисних моделей)» містить положення про умови надання правової охорони (ст. 6) та умови патентоздатності винаходу (корисної моделі) (ст. 7).

Розділ III «Право на одержання патенту» охоплює права ви­нахідника (ст. 8), роботодавця (ст. 9), правонаступника (ст. 10), першого заявника (ст. 11).

Розділ IV «Порядок одержання патенту», найбільший за обся­гом (статті 12-27), містить детальні положення про заявку (ст. 12), дату подання заявки (ст. 13), міжнародну заявку (ст. 14), пріори­тет (ст. 15), експертизу заявки (ст. 16), відкликання заявки (ст. 17), перетворення заявки (ст. 18), конфіденційність заявки (ст. 19), тимчасову правову охорону (ст. 21), реєстрацію патенту (ст. 22), публікації про видачу патенту (ст. 23), оскарження рішення за за­явкою (ст. 24), видачу патенту (ст. 25), перетворення декларацій­ного патенту (ст. 26), розсекречування секретного винаходу (ко­рисної моделі) (ст. 27).

Розділ V «Права та обов'язки, що випливають з патенту» при­свячений правам і обов'язкам, що випливають з патенту (статті 28 і 29), примусовому відчуженню прав на винахід (корисну мо­дель) (ст. ЗО), діям, які не визнають порушенням прав (ст. 31).

89

Розділ VI «Припинення дії патенту та визнання його недійсним» регламентує процедуру припинення дії патенту (ст. 32), визнан­ня патенту недійсним (ст. 33).

Розділ VII «Захист прав» стосується випадків порушення прав володільця патенту (ст. 34), способів захисту прав (ст. 35).

Розділі VIII «Заключні положення» містить статті, присвячені державному миту і зборам, патентуванню винаходу (корисної моделі) в іноземній державі (ст. 37), державному стимулюванню створення та використання винаходів (корисних моделей) (ст. 38).

Окремі розділи присвячені перехідним положенням (розділ IX) та прикінцевим положенням (розділ X).

5.4. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»

Зазначений Закон має таку саму структуру, що й Закон Ук­раїни «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», тому що їхні об'єкти мають багато спільного з погляду охорони прав на них. Недаремно в літературі можна зустріти пропозицію прийня­ти один Закон України «Про охорону прав інтелектуальної влас­ності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки»¹.

S 6. СИСТЕМА ДЖЕРЕ/1 ПАТЕНТНОГО ПРАВА: ДОГОВОРИ, ЯКІ ВСТАНОВЛЮЮТЬ МІЖНАРОДНУ СИСТЕМУ ОХОРОНИ

6.1. Паризька конвенція про охорону промислової власності (Паризька конвенція)

Загальні положення. Паризька конвенція про охорону про­мислової власності прийнята на Дипломатичній конференції у Парижі 1883 p., а доповнена Мадридським протоколом 1891 р. Конвенцію неодноразово переглядали (Брюссель, 1900 p.; Вашинг­тон, 1911р.; Гаага, 1925 p.; Лондон, 1934 p.; Лісабон, 1958 p.; Сток­гольм, 1967 і 1979 роки).

Головна мета Паризької конвенції - утворення Союзу охорони промислової власності (Паризького союзу) і встановлення єдиних для країн-учасниць правил надання правової охорони таким об'єк­там промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промис­лові зразки, товарні знаки і знаки обслуговування, фірмові найме-

¹ Див.: Підопригора О. Право промислової власності в новому Цивільно­му кодексі України // Інтелектуальний капітал. - 2003. - № 3. - С. 14.

90

нування, зазначення походження або найменування місця поход­ження товарів, а також запобігання недобросовісній конкуренції. Конвенція спрямована на максимальне спрощення процедури надання міжнародної правової охорони об'єктам промислової власності за заявками, поданими у країнах-учасницях.

Україна є членом Паризької конвенції з 25 грудня 1991 р. Принцип національного режиму. Принцип національного ре­жиму щодо охорони промислової власності означає, що кожна краї­на - учасниця Паризької конвенції повинна надавати таку саму охо­рону громадянам інших країн-членів, яку вона надає своїм грома­дянам. Такий самий національний режим надають громадянам країн, які не є членами Паризької конвенції, якщо вони прожива­ють у країні-члені або мають промислове чи торговельне підприєм­ство в цій країні. Проте жодні вимоги, пов'язані з місцем прожи­вання або наявністю підприємства у країні, де запитують охорону, не можуть бути для громадян країн-членів умовою одержання вигід від користування правами промислової власності.

Згідно зі ст. 2 (1) Паризької конвенції національний режим засто­совують до всіх переваг, які різні національні законодавства надають громадянам своїх країн. Це означає, що національне законодавство слід застосовувати до громадян певної країни — члена таким самим чином, яким його застосовують до громадян інших держав-членів. Право пріоритету. Положення щодо права пріоритету містить ст. 4 Конвенції. Право пріоритету означає, що на основі звичай­ної заявки на право промислової власності, поданої заявником в одній із країн-членів, той самий заявник (або його правонаступ­ник) може протягом певного часу (6 або 12 місяців) запитувати охорону у всіх інших державах-членах. Ці пізніші заявки згодом розглядатимуть так, нібито їх було подано в той самий день, що й першу (або більш ранню) заявку. Тобто пізніші заявки мають ста­тус пріоритетних щодо заявок інших людей, які стосуються того самого винаходу та подані після дати подання першої заявки. Вони мають також статус пріоритетних щодо всіх дій, вчинених після цієї дати, які в іншому разі були б спроможні позбавити юридич­ної сили права заявника або патентоздатність його винаходу.

Право пріоритету дає заявникові, який бажає одержати охо­рону в кількох країнах, великі практичні переваги. Від заявника не вимагають, щоб він подавав всі заявки одночасно, оскільки в його розпорядженні є 6 або 12 місяців, щоб вирішити, у яких краї­нах запитувати охорону.

Право пріоритету може базуватися тільки на першій заявці на об'єкт промислової власності. Це означає, що не можна за пер-

91

шою заявкою подавати другу, можливо, поліпшену заявку, а потім використовувати останню як основу пріоритету. Адже не можна допустити нескінченний ланцюг почергових домагань пріорите­ту на один і той самий об'єкт, оскільки, по суті, це могло б значно продовжити строк охорони цього об'єкта.

Ст. 4 А (1) Паризької конвенції визнає, що правом пріоритету може скористатися і правонаступник першого заявника. Право пріоритету можна передавати правонаступнику без одночасної передачі самої першої заявки. Це дозволяє також передавати пра­во пріоритету різним способом у різних країнах, що на практиці зустрічається досить часто.

Для патентів на винаходи і корисні моделі пріоритетний пері­од становить 12 місяців, для промислових зразків - 6 місяців.

Принцип незалежності патентів. Зазначений принцип озна­чає, що видача патенту на новий винахід в одній країні не зобов'я­зує жодну іншу країну-члена видавати патент на той самий ви­нахід. Не можна також відмовити у видачі патенту на винахід, визнати патент недійсним, припинити його дію в будь-якій країні-члені лише на тій підставі, що в якійсь країні було відмовлено у видачі патенту на той самий винахід, визнано його недійсним, він більше не підтримується або припинено його дію. Тобто доля пев­ного патенту на винахід в одній країні жодним чином не впливає на долю аналогічного патенту в іншій країні.

Право винахідника на ім'я. Відповідно до ст. 4 ter Паризької конвенції винахідник має право бути згаданим у патенті на ви­нахід. У національних законодавствах це положення реалізуєть­ся по-різному.

Видача примусових ліцензій. Паризька конвенція забезпечує можливість прийняття країнами-членами законодавчих поло­жень, що передбачають видачу примусових ліцензій. Метою при­мусових ліцензій є запобігання зловживанням, які можливі при здійсненні виключних прав на винахід, наприклад невикористан­ню або недостатньому використанню.

Тимчасова охорона патентоздатних винаходів, корисних моделей, промислових зразків. Згідно зі ст. 11 Паризької кон­венції країни-члени зобов'язані відповідно до свого внутрішнього законодавства забезпечувати тимчасову охорону патентоздатних винаходів, корисних моделей, промислових зразків, експонова­них на офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставках, які проводять на території будь-якої країни-члена. , >,

92

6.2. Стандарти Угоди TRIPS щодо наявності, обсягу та використання прав

на патенти (частина II, розділ 5) і промислові зразки (частина II, розділ 4)

Основними стандартами Угоди TRIPS (1994) щодо наявності, обсягу та використання прав на патенти є такі:

• патенти видають на пристрої та технології у всіх галузях тех­ ніки за умови, що вони відрізняються новизною, відповідають винахідницькому рівню і можуть бути застосовані у промисло­ вості (ст. 27 (1), крім об'єктів, які країни можуть виключити з переліку патентоздатних винаходів, оскільки їх комерційному використанню необхідно запобігти в межах певних територій для охорони суспільного порядку або моралі, включаючи охорону життя або здоров'я людей, тварин або рослин, або щоб уникнути серйозної шкоди для довкілля за умови, що цей виняток не роб­ лять тільки тому, що використання винаходу заборонено їхнім законодавством (ст. 27 (2). Країни можуть також не вважати па- тентоздатними діагностичні, терапевтичні та хірургічні методи лікування людей або тварин, а також рослини і тварини, крім мікроорганізмів, біологічні способи вирощування рослин або тва­ рин, які не пов'язані з небіологічними і мікробіологічними про­ цесами (ст. 27 (3); проте члени Угоди повинні надавати охорону сортам рослин шляхом видачі патентів за допомогою ефективної системи в межах спеціального законодавства або будь-якого їх поєднання (ст. 27 (3);

• патенти надають і патентні права використовують без дис­ кримінації за місцем створення винаходу, галуззю техніки і захи­ стом імпорту продукції (ст. 27 (1);

• виключні права передбачають щодо продуктів право пере­ шкоджати іншим особам створювати, використовувати, пропону­ вати до продажу, продавати або ввозити запатентований продукт, а щодо способів - право перешкоджати іншим особам використо­ вувати спосіб, а також використовувати, пропонувати до прода­ жу, продавати або ввозити з цією метою продукт, одержаний без­ посередньо цим способом (ст. 28 (1), за умови дотримання дея­ ких допустимих винятків (ст. ЗО);

• патенти можна відступати, передавати, робити предметом ліцензії (ст. 28 (2);

• встановлено певні умови для розкриття винаходу в патентній заявці (ст. 29); . - ■■■■■■

93

• використання об'єкта патенту без дозволу володільця права (так звані примусові ліцензії), включаючи використання урядом, здійснюють за дотримання певних зазначених умов (ст. 31);

• будь-яке рішення про анулювання або позбавлення права на патент може бути переглянуте в судовому порядку (ст. 32);

• строк охорони становить не менше 20 років від дати подання заявки (ст. 33);

• тягар доказу того, що продукція виготовлена запатентова­ ним способом, покладається в певних випадках на ймовірного по­ рушника (ст. 34).

На додаток до раніше зазначених зобов'язань, якщо країна-член не надала на момент набуття чинності Угодою COT (тобто на 1 січня 1995 р.) патентної охорони фармацевтичним і сільсько­господарським хімічним продуктам відповідно до її зобов'язань за ст. 27, ця країна повинна з цього моменту запровадити механізм розгляду заявок на засіб патентування цих винаходів. Країна-член повинна від дати набуття чинності Угодою застосовувати до та­ких заявок критерій патентоздатності так, нібито він діяв на мо­мент подання заявки або в період пріоритету заявки. Якщо пред­мет заявки відповідає критеріям охорони, країна-член повинна надати патенту охорону на решту строку дії патенту від дати по­дання заявки (ст. 70 (8).

За заявкою на патентування виключні права на ринку слід надавати на 5 років після одержання дозволу на збут на ринку або доки не буде видано патент на продукт чи відмовлено в ньому в тій країні-члені, де подано заявку, залежно від того, який строк коротший, і за умови, що після введення в дію Угоди COT в іншій країні-члені, де була подана патентна заявка, одержаний патент на цей продукт та було одержано дозвіл на збут на ринку в цій іншій країні-члені (ст. 20 (9).

Основні стандарти Угоди TRIPS (1994) щодо наявності, обся­гу і використання прав на промислові зразки є такими:

• члени Угоди надають охорону незалежно створеним і оригі­ нальним промисловим зразкам, при цьому допускають певні стан­ дарти визначення охороноздатності (ст. 25 (1);

• вимоги до забезпечення охорони текстильних зразків, яку може надати право промислових зразків або авторське право, не повинні перешкоджати можливості одержати таку охорону, зок­ рема щодо вартості, експертизи або публікації (ст. 25 (2);

• виключні права передбачають право перешкоджати іншим особам створювати, продавати або ввозити з комерційною метою

94

вироби, що відтворюють або містять охоронюваний промисловий зразок (ст. 26 (1), за умови дотримання певних допустимих ви­нятків (ст. 26 (2);

• строк дії охорони має становити не менш як 10 років (ст. 23 (3).

S 7. СИСТЕМА ДЖЕРЕЛ ПАТЕНТНОГО ПРАВА:

МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ, ЩО ПОЛЕГШУЮТЬ

ОДЕРЖАННЯ ОХОРОНИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

В КІЛЬКОХ КРАЇНАХ *

7.1. Договір про патенту кооперацію (РСТ)

Загальні положення. Договір про патентну кооперацію підпи­саний у 1970 р. у Вашингтоні. Його переглядали в 1979 і 1984 ро­ках. Він набрав чинності з 1 червня 1978 р. і становить собою спеці­альну міжнародну угоду в рамках Паризької конвенції.

Договір регулює права й обов'язки як держав-учасниць, так і заявників, які подають міжнародні заявки.

Україна є учасником Договору про патенту кооперацію з 25 грудня 1991р.

Міжнародна та національна процедура патентування вина­ходів. Процедура патентування винаходів згідно з Договором про патентну кооперацію має два етапи - міжнародний та на­ціональний.

Міжнародний етап включає подання міжнародної заявки, яку готують за єдиною встановленою формою і відповідно до єдиних вимог, передбачених Договором та Інструкцією, а також поперед­ню міжнародну експертизу. Здійснення останньої не є обов'язко­вим і залежить від бажання заявника.

Національний етап становить собою процедуру розгляду міжнародних заявок у патентних відомствах тих держав, які були зазначені чи вибрані з урахуванням міжнародного пошуку та по­передньої міжнародної експертизи.

Склад міжнародного та національного етапів. Міжнародний етап передбачає:

• встановлення міжнародної системи, яка дозволяє подавати заявки єдиного міжнародного зразка до одного патентного відом­ ства («одержуючого відомства») однією мовою;

• проведення формальної експертизи міжнародної заявки лише одержуючим патентним відомством;

95

• проведення міжнародного пошуку, результати якого наво­ дять у звіті, що містить порівняння з існуючим рівнем техніки. Цей звіт спочатку доводять до відома заявника, а пізніше публі­ кують;

• централізовану міжнародну публікацію міжнародних заявок і належних до них міжнародних звітів про пошук, а також їх відправлення зазначеним у заявці відомствам;

• у деяких випадках попередню міжнародну експертизу за міжнародною заявкою.

Національний етап передбачає власне видачу патенту націо­нальними патентними відомствами відповідно до національних законодавств і процедур національного патентного відомства.

Міжнародна заявка. Подати міжнародну заявку може будь-який громадянин держави - учасниці РСТ або громадянин, який постійно живе в такій державі. У більшості випадків міжнародні заявки подають до національного відомства. У Західній Європі заявки можна подавати до Європейського патентного відомства. Міжнародне бюро ВОІВ може бути одержуючим відомством за вибором громадян усіх держав - учасниць РСТ і громадян, які постійно живуть у таких державах.

Міжнародна заявка має силу національної заявки у всіх дер­жавах - учасницях РСТ, які вказані заявником у міжнародній заявці, від дати її подання.

Міжнародну заявку складають за певною формою. Жоден на­ціональний закон не може встановлювати вимоги щодо форми і (або) змісту міжнародної заявки попри ті, що передбачені РСТ або доповнюють їх.

За підготовку та подання міжнародної заявки стягують один набір зборів (за пересилання, пошук і так званий міжнародний збір на покриття витрат Міжнародного бюро), які сплачують в єдиній валюті до одержуючого відомства.

Міжнародну заявку краще подавати англійською, іспанською, китайською, німецькою, російською, французькою або японською мовою. Іншими прийнятними мовами є: голландська, датська, норвезька, фінська та шведська.

Міжнародні пошукові органи. Функції міжнародних пошуко­вих органів покладено на такі відомства: Австралійське патентне відомство, Відомство США з патентів і товарних знаків, Євро­пейське патентне відомство, Іспанське відомство з патентів і то­варних знаків, Шведське патентне відомство і Японське патент­не відомство.

Кожний міжнародний пошуковий орган повинен мати в роз­порядженні і використовувати передбачуваний РСТ мінімум до­кументації, необхідної для пошуку. До цього мінімуму входять патентні документи провідних промислових країн, датовані по­чинаючи з 1920 p., і погоджений список непатентної літератури. Зобов'язання використати принаймні мінімум документації, за­тверджений РСТ, гарантує високий рівень міжнародного пошуку.

Результати міжнародного пошуку подають у звіті про міжна­родний пошук, який передають заявникові протягом 4-5 місяців після подання заявки. Посилання на відповідний попередній рівень техніки, які містить звіт, дозволяють заявникові оцінити свої шанси на одержання патенту в зазначених у міжнародній за­явці країнах.

Міжнародний пошуковий орган надсилає звіт про міжнарод­ний пошук заявникові і Міжнародному бюро. Міжнародне бюро включає звіт про пошук до міжнародної публікації міжнародних заявок і надсилає по примірнику до зазначених відомств.

Міжнародна публікація служить двом основним цілям: роз­крити винахід публіці (тобто в загальних рисах описати технічне вдосконалення, здійснене винахідником) і встановити обсяг охо­рони, яку можна зрештою одержати.

Попередня міжнародна експертиза. Одержавши звіт про міжнародний пошук, заявник може вимагати проведення попе­редньої міжнародної експертизи, щоб дізнатися, чи задовольняє заявлений винахід певний або всі нижчезазначені критерії, чи має він новизну, чи відповідає винахідницькому рівню і чи є він про­мислово придатним. Міжнародна заявка не підлягає попередній експертизі автоматично, а тільки за спеціальним запитом заявни­ка, у якому він засвідчує своє бажання використати результати експертизи в певних державах. Збір за попередню міжнародну експертизу сплачують, коли вимогу подають до міжнародного органу попередньої експертизи, разом зі збором за роботу Міжна­родного бюро.

Як і міжнародні пошукові органи, міжнародні органи поперед­ньої експертизи призначає Асамблея Союзу РСТ. По суті, це є міжнародні пошукові органи, за винятком Іспанського відомства з патентів і товарних знаків.

РСТ і національні патентні відомства. Зазвичай після публі­кації міжнародної заявки (але не пізніше 19-го місяця від дати встановлення пріоритету) Міжнародне бюро надсилає міжнарод­ну заявку зазначеним заявником національним відомствам,

96

4 4-172

97

оскільки РСТ є системою тільки подання заявок, а не видачі па­тентів. Національні відомства вирішуватимуть, видати або не ви­дати патент. Звіт про міжнародний пошук і висновок попередньої міжнародної експертизи, якщо таку здійснено, покликані лише полегшити виконання цього завдання.

Процедура видачі патентів не може початися до закінчення 20 місяців (або ЗО місяців, якщо застосовують главу 2) від дати вста­новлення пріоритету міжнародної заявки, якщо тільки заявник не вимагає розпочати її раніше.

РСТ і заявник. Після одержання звіту про міжнародний по­шук і, за необхідності, висновку попередньої міжнародної експер­тизи, а також після надання можливості внести зміни до заявки заявник може зважити, чи має він шанс одержати патенти в за­значених державах. Якщо він не вбачає такої можливості, він може або відкликати свою заявку, або не вдаватися до жодних дій вза­галі. В останньому разі міжнародна заявка втрачає силу націо­нальної заявки і процедура автоматично припиняється.

Це означає, що заявник уникає витрат, пов'язаних з поданням окремих національних заявок, як того вимагає Паризька конвен­ція. Він не сплачує за заявки і переклад для національних відомств, не сплачує збір цим відомствам, не наймає місцевих агентів. Тоб­то не робить нічого з того, що потрібно зробити відповідно до тра­диційного шляху Паризької конвенції протягом 12 місяців від дати пріоритету. До того ж традиційний шлях не гарантує одержання патенту, що можливе відповідно до РСТ.

Якщо заявник вирішує продовжити процедуру, він повинен сплатити визначені національні збори зазначеним (або вибраним) національним відомствам і за необхідності надати цим відомствам переклади його міжнародної заявки. Надати переклад і сплатити національні збори слід протягом 20 місяців (або ЗО місяців, якщо застосовують главу 2) від дати встановлення пріоритету. Щойно національні відомства розпочинають роботу, починають застосо­вувати звичайні національні процедури, які, за деякими винятка­ми, випливають із процедури РСТ (наприклад, процедури, що стосуються форми і змісту міжнародної заявки, надання копій пріоритетного документа тощо).

Керівництво по РСТ для заявника. ВОІВ опублікувала Керів­ництво по РСТ для заявника. Том І Керівництва містить загаль­ну інформацію для користувачів РСТ щодо міжнародного етапу. Том II містить інформацію про процедуру в зазначених і вибра­них відомствах, яка належить до національного етапу.

98

Переваги системи РСТ. Переваги системи РСТ для патентних відомств (розвантаження персоналу) і для заявників (зниження витрат, поінформованість про ступінь імовірності видачі патенту тощо) очевидні. Разом із тим вона має переваги і для національної економіки та промисловості. У багатьох країнах (включаючи роз­винені країни) більшість патентних заявок подають іноземні заяв­ники. Це є наслідком необхідності для власників нової технології одержати патентну охорону окремо в кожній з кількох країн, у яких він економічно зацікавлений. Полегшуючи подання патентних за­явок, РСТ допомагає країні придбати нову технологію.

Будучи у змозі запропонувати шлях РСТ іноземним підприєм­цям - володільцям запатентованої технології, країна тим самим спонукає їх охочіше передавати свою технологію і залучає більше іноземних інвестицій.

За допомогою РСТ формується інформаційна база про всі па­тентні документи, опубліковані в багатьох країнах і багатьма мо­вами, що, у свою чергу, допомагає скласти думку про сучасний рівень технічного розвитку.

7.2. Договір про патентне право (PLT)

311 травня по 2 червня 2000 р. у Женеві проходила Диплома­тична конференція, організована ВОІВ, у результаті якої 1 черв­ня 2000 р. був одностайно прийнятий Договір про патентне право (PLT), який має стати важливою віхою подальшої інтернаціона­лізації інтелектуальної власності, сприяти розвитку та гармоні­зації міжнародних економічних відносин і співпраці.

Договір містить положення щодо:

• врегулювання порядку встановлення дати подання заявки (зокрема, набір елементів, достатній для її встановлення, можли­ вість послідовного показу цих елементів, а також заміни опису посилань на попередню заявку);

• встановлення вимог стосовно форми і змісту заявки;

• надання заявникам можливості подавати заявку в елект­ ронній формі;

• вирішення питання про представництво перед патентним відомством, зокрема, про процедури, щодо яких не можна вима­ гати призначення представника;

• встановлення вимог до форми, засобів і строків надання за­ явником різної кореспонденції та до зазначення адрес;

• встановлення обов'язку патентного відомства повідомляти заявника про невиконання ним процесуальних вимог, формаль­ них вимог до заявки і про можливу втрату прав;

4*

• закріплення неможливості анулювати виданий патент лише на підставі недотримання формальних вимог до заявки;

• встановлення гарантій послаблень заявникові або патенто- володільцеві з приводу пропуску ними строків, установлених відомством, шляхом їх продовження, відновлення (за необхід­ ності) і прийняття запізнілого запиту пріоритету, запізнілого по­ дання заявки із запитом пріоритету і відновлення права пріори­ тету в ситуації, коли заявник не зміг надати у встановлений строк копію першої заявки.

Генеральний директор ВОІВ доктор Каміл Ідріс, схвалюючи прийняття Договору про патентне право, заявив: «Успішне вико­нання цілей, поставлених перед системою PLT, є значним кро­ком у межах масштабного процесу зменшення вартості патенту­вання на міжнародному рівні»¹.