3.3. Наукова перевірка заявки

Заявки, прийняті до розгляду протягом 3 місяців від дня їх надходження, Патентне відомство надсилало, залежно від змісту ймовірного відкриття, до відповідних наукових установ.

Тобто наукову перевірку заявки на відкриття здійснювали за допомогою позаштатної експертизи.

3.4. Основні цілі системи державної експертизи та реєстрації наукових відкриттів

Основними цілями системи державної експертизи та реєстрації наукових відкриттів були:

• підтвердження достовірності наукових положень, заявлених як відкриття",

• встановлення авторського та державного пріоритету;

• моральне та матеріальне стимулювання авторів відкриттів;

• сприяння вирішенню науково-технічних проблем, пов'яза­ них з відкриттями;

• державний облік та оприлюднення інформації про відкрит­ тя з метою їх всебічного використання в науці та народному гос­ подарстві.

426

_k

' *■' 3.5. Вимоги до системи реєстрації й охорони наукових відкриттів

Система реєстрації й охорони наукових відкриттів була відкри­тою, що означало:

• доступ до відповідної інформації;

• наявність друкованого органу;

• можливість оперативної публікації матеріалів та їхнього відкритого обговорення;

• участь автора в експертизі передбачуваних наукових від­ криттів.

Експерт у сфері науки як кваліфікований фахівець в тій чи іншій галузі неминуче потрапляв у привілейоване становище завдяки доступу до ще не опублікованої інформації, тобто мав можливість для зловживань, особливо за умови анонімності експертизи.

3.6. Визнання або невизнання заявленого положення відкриттям

Одержавши позитивний висновок від Академії наук, Патент­не відомство виносило поставнову про визнання заявленого по­ложення відкриттям.

При одержанні від відповідної наукової установи висновку про відсутність відкриття в матеріалах заявки Патентне відомство, у разі згоди з висновком, приймало рішення про відмову у визнанні заявленого положення відкриттям, яке надсилало заявникові.

Заявник міг подати до Патентного відомства мотивоване за­перечення, рішення за яким приймало також Патентне відомство.

За рішенням Патентного відомства матеріали заявки могли бути надіслані на повторний розгляд до інших наукових установ.

3.7. Видача диплома на відкриття

На підставі постанови про визнання заявленого положення відкриттям Патентне відомство вносило його до Державного реє­стру відкриттів, готувало за встановленою формою текст публікації про реєстрацію відкриття з викладом формули і надсилало його для опублікування в офіційному бюлетені Патентного відомства.

Патентне відомство готувало, за необхідності за участю авто­ра, опис зареєстрованого відкриття для наступної публікації у збірнику Патентного відомства і відповідних академічних жур­налах. Одночасно готували необхідний матеріал про зареєстро­ване відкриття для подання зацікавленим міністерствам і відом­ствам.

427

⁷ Якщо протягом року від дня публікації інформації про зареє­строване відкриття в офіційному бюлетені Патентного відомства або від дня внесення відкриття до Державного реєстру (коли пуб­лікацію не здійснювали) реєстрація відкриття не була оспорена в установленому порядку, Патентне відомство видавало автору (ав­торам) диплом на відкриття і визначало розмір належної винаго­роди.

Науковій установі, в якій було здійснено відкриття, видавали особливе свідоцтво, яке засвідчувало цю подію.

Диплом на відкриття, здійснене у співавторстві, видавали кож­ному зі співавторів.

Реєстрацію винаходу міг оспорити будь-який громадянин у будь-який час від дня публікації про зареєстрований винахід, а якщо публікації не було - від дня внесення відкриття до Держав­ного реєстру чи від дня видачі диплома.

§ 4. ПРАВА АВТОРІВ ВІДКРИТТІВ ї > ,.-.■ '' 4.1. Особисті немайнові права авторів відкриттів

Сама природа наукових відкриттів виключає визнання за ав­торами відкриттів або будь-якими іншими особами монопольних прав на них. Проте особи, які зробили відкриття, мають право претендувати на визнання і заохочення їхніх наукових заслуг.

Автори відкриттів мають право авторства, тобто особі, яка здійснила відкриття, гарантується можливість вважатися його автором. Це право має абсолютний і виключний характер. Право авторства є особистим немайновим правом і не може бути відчу­жене за життя автора або перейти до його спадкоємців після смерті.

Відповідно до ст. 458 (1) ЦК автор наукового відкриття має право надавати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

4.2. Засвідчення права на відкриття

Документом, що підтверджує право на відкриття, є диплом на наукове відкриття, виданий на ім'я автора, який засвідчує: ви­знання виявлених закономірностей, властивостей і явищ матері­ального світу відкриттям; пріоритет наукового відкриття; автор­ство на наукове відкриття.

Відповідно до ст. 458 (2) ЦК право на наукове відкриття за­свідчує диплом.

428

4.3. Право авторів відкриттів на винагороду ^,

Одночасно з одержанням диплома автор, як засвідчує досвід СРСР, набував право на винагороду. Розмір винагороди, що ви­плачувалася автору (співавторам), визначало Патентне відомство із врахуванням важливості відкриття в розмірі до 5 тис. рублів. Зазначену винагороду виплачували автору (співавторам) неза­лежно від одержання ним авторської винагороди за твір, у якому викладена суть винаходу, виплати різних видів премій, а також очікуваного ефекту від використання відкриття в подальших на­укових дослідженнях і в народному господарстві. У разі смерті автора право на винагороду переходило до спадкоємців.

Авторам відкриттів надавали ряд пільг і переваг. Так, автори могли представляти свої відкриття для публічного захисту як кан­дидатські і докторські дисертації. їм могли присуджувати дер­жавні премії, присвоювати почесні звання тощо.