3.7. Право на публічний показ

Під публічним показом твору розуміють демонстрацію оригі­налу або примірника твору на екрані, за допомогою плівки, діа­позитиву, телевізійного кадру або інших технічних засобів, а та-

¹ Виенке В. Авторское право. Регламентация, основн, будущее. - М.: Юрид. лит., 1979. - С. 102 - 103.

² Авторське право і суміжні права. Європейський досвід: у 2-х книгах / за ред. А. С. Довгерта. Книга 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України / Уклад. Р. В. Дроб'язко. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. - С. 82-89. • •- .-■ ..л...■■.,.-.. , ,_.,,... .;...<,

192

кож демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору без дот­римання їх послідовності.

Публічний показ має місце лише тоді, коли здійснюється у місці, відкритому для вільного відвідування, або в місці, де при­сутня значна кількість осіб, не належних до кола сім'ї.

Це право стосується переважно творів образотворчого мистец­тва, скульптур і фотографій.

Розширення сфери дії права на показ може здійснюватися за рахунок надання доступу до електронної версії твору. Так, на од­ному із серверів в Інтернеті були розміщені у відкритому доступні фотографії із журналу Playboy. Незважаючи на те, що оператор сервера не здійснював жодних дій з фотографіями (це була тільки електронна версія, а копіювали та дивилися фотографії відвіду­вачі сервера самостійно), його було визнано порушником виключ­ного права на розповсюдження та показ¹.

Публічний показ може бути здійснений щодо опублікованого та неопублікованого твору, до того ж показ може бути багатора­зовим.

3.8. Право на публічне виконання

Публічне виконання творів - це будь-яке їх виконання безпо­середньо або за допомогою технічних засобів (включаючи показ аудіовізуального твору або його частини) у місцях, доступних для безоплатного або платного публічного відвідування, незалежно від фактичного сприйняття творів публікою. Публічним виконан­ням творів є також будь-яке сповіщення або доведення до загаль­ного відома творів за допомогою теле-, радіоприймачів, комп'ю­терних пристроїв чи інших технічних засобів, встановлених у місцях, доступних для безоплатного або платного публічного відвідування, а також у місцях, де присутня значна кількість осіб, не належних до кола сім'ї. У тому числі у місцях, де такі особи можуть сприймати твори в індивідуальному порядку за допомо­гою технічних засобів, зокрема комп'ютерних пристроїв, незалеж­но від фактичного сприйняття такими особами творів, а також незалежно від того, чи сприймають твори одночасно з передачею їх в ефір, по кабелю або з доведенням до загального відома.

Для значної частини творів виконання є основною та найбільш природною формою використання.

¹ Crown G. Copyright and the Internet // Computer Law and Practice. -1995. - № 6. - P. 169-170.

193

Для виконання як окремої правомочності характерна віднос­на незалежність від носія (його можна здійснити незалежно від виду носія твору).

Виконання передбачає активні дії третіх осіб (виконавців). Публічне виконання може бути безпосереднім і опосередкованим.

До безпосереднього публічного виконання відносять:

• сценічне виконання театральних, театрально-музичних і хо­ реографічних творів, пантомім і будь-яких творів, призначених для виконання;

• декламацію або читання літературних творів;

• промови, доповіді, виступи, проповіді, лекції, звіти тощо;

• виконання музичних недраматичних творів з текстом або без тексту.

Особливістю таких виконань є присутність артистів перед пуб­лікою й одиничність виконання.

До опосередкованого публічного виконання відносять:

• публічне виконання музичних недраматичних творів за допо­ могою механічних засобів;

• передачу або трансляцію у відкритому для публіки місці творів, розповсюджуваних за допомогою радіо- і телемовлення або кабельною мережею;

• сповіщення у відкритому для публіки місці записів творів, розповсюджуваних за допомогою радіо- та телемовлення або ка­ бельною мережею.

3.9. Право на передачу в ефір і сповіщення для загального відома по кабелю

Зазначене право як особливу майнову правомочність автора характеризують такі особливості:

• цьому праву властивий елемент публічності;

• твір доводять до загального відома за допомогою спеціаль­ них радіосигналів (радіохвиль);

• передаватися в ефір, розповсюджуватися кабельною мере­ жею можуть як оприлюднені, так і неоприлюднені твори.

Радянське законодавство (ст. 483 (4) ЦК УРСР 1964 р.) до­пускало вільне безоплатне використання на радіо та телебаченні будь-яких опублікованих творів. Введення права на передачу в ефір і розповсюдження кабельною мережею змушують радіо- та телевізійні організації укладати договори з організаціями управ­ління майновими правами на колективній основі про виплату винагороди.

194

Важливість для правоволодільця захисту цих прав пояснюєть­ся не тільки широтою безпосереднього сприйняття твору при пе­редачі в ефір або сповіщенні по кабелю, а й тим, що перед публі­кою відкривається можливість аудіо- та відеозапису, що може обмежити можливості комерційного використання твору.

Передача в ефір або сповіщення по кабелю зазвичай виступа­ють як додаткові, широкомасштабні способи розширення аудиторії.

Передача в ефір робить органічне, безпосереднє сприйняття твору доступним широкому колу осіб. На відміну від цього спо­віщення по кабелю (або за допомогою інших аналогічних засобів) обмежує можливості сприйняття твору кількістю користувачів мережі. Застосування кодованих сигналів (на платних каналах телебачення) зближує ці дві можливості використання твору.

В обох випадках факт сприйняття твору конкретним гляда­чем значення не має: ці правомочності охоплюють тільки факт відкриття доступу до твору.

Розмежування передачі в ефір і сповіщення по кабелю матиме суттєве значення в разі послідовного доведення твору до різного кола осіб (наприклад, переданий в ефір твір потім по проводах сповіщує приймаюча організація для своїх користувачів). При цьому кожний вид використання твору вимагає погодження з ав­тором.

Право на передачу твору в ефір і сповіщення по кабелю не надає можливості запису твору, за винятком запису технічного призна­чення, що зберігається протягом обмеженого строку.

3.10. Право на доведення до загального відома

Відповідно до ст. 8 Договору ВОІВ про авторське право авто­ри літературних і художніх творів користуються виключним пра­вом дозволяти будь-яке доведення до загального відома своїх творів таким чином, що представники публіки можуть здійсню­вати доступ до творів з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором.

Має значення те, що від самого початку доведення до загаль­ного відома не є простим наданням зони обслуговування, каналів зв'язку або засобів перенесення та спрямування сигналів. Не має значення, чи доступні користувачеві примірники або твір безпо­середньо сприйманий.

Жодні права не підлягають вичерпанню у зв'язку з доведен­ням твору до загального відома. Якщо результатом цього є відтво­рення примірника на засобах одержувача, твір не можна далі спо-

7* 195

віщувати або розповсюджувати без дозволу. Вичерпання прав асоціюється тільки з розповсюдженням примірників у матері­альній формі.