2.9. Специфіка результатів інтелектуальної діяльності

Об'єкти інтелектуальної власності нематеріальні, їх можуть одночасно використовувати кілька осіб. Такі об'єкти є результа­тами або виявленнями розуму (звідси і назва «інтелектуальна», від лат. intellectus — розум).

Всі об'єкти інтелектуальної власності мають вартісну оцінку, як і інші результати людської праці. Особа, здійснюючи інтелек­туальну діяльність, реалізує свою правочинність володіти, кори­стуватися та розпоряджатися результатами цієї діяльності. Ви­никле право за своєю правовою природою абсолютне: ніхто не має права порушувати його.

2.10. Інтелектуальна та промислова власність

Інтелектуальну власність слід відрізняти від промислової, яка, будучи складовою першої, характеризується тим, що її об'єкти знаходять застосування у виробничій діяльності (винаходи, про­мислові зразки тощо).

Поняття «промислова власність» було вперше вжито в тексті ст.1 Паризької конвенції про охорону промислової власності на Гаванській конференції 1925 р. Попередні редакції Паризької кон­венції хоча і перераховували об'єкти промислової власності, про­те не розкривали самого поняття. Для об'єктів права промисло­вої власності характерна наявність територіального принципу охорони, який полягає в тому, що виключне право на такий об'єкт дійсне тільки в межах держави, де його було одержано. Виключне право на об'єкти промислової власності підтверджує спеціальний охоронний документ, виданий компетентним органом (як прави­ло, патентним відомством).

Необхідність спеціальної реєстрації об'єктів промислової влас­ності зумовлена тим, що для них на відміну від творів, які охоро­няє авторське право і для яких переважне значення має форма втілення, важливіший зміст. Якщо форма твору унікальна і за за­гальним правилом не може бути відтворена іншою особою, то

15

об'єкти промислової власності можуть створити незалежно одна від одної кілька осіб. У зв'язку з цим необхідна реєстраційна сис­тема, яка засвідчила б першість творця.

Охоронні документи (патент, свідоцтво) діють протягом пев­ного строку, по закінченні якого об'єкти промислової власності стають суспільним надбанням, тобто їх можна використовувати без згоди правоволодільця і без виплати винагороди. Разом із тим, деякі права (наприклад, право на позначення найменування то­вару) не мають часових обмежень.

2.11. Об'єкти права інтелектуальної власності

Традиційно інтелектуальна власність охоплює дві правові сфе­ри: авторське право та промислову власність.

Авторське право надає авторам та іншим творцям інтелектуаль­них творів (наука, література, мистецтво) певні права, відповідно до яких вони можуть протягом обмеженого періоду часу дозволя­ти або забороняти використовувати їхні твори в той чи інший спосіб. З авторським правом пов'язані суміжні права (права виконавців, виробників фонограм і відеограм, організацій мовлення).

Промислова власність передбачає охорону винаходу, захист певних комерційних інтересів за допомогою законодавства про комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазна­чення, а також законодавства про промислові зразки, компону­вання (топографії) інтегральних мікросхем, сорти рослин і поро­ди тварин, комерційну таємницю.

Відповідно до ст. 2(viii) Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності «інтелектуальна власність містить права щодо:

• літературних, художніх і наукових творів;

• виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо- та те­ левізійних передач;

• винаходів у всіх галузях людської діяльності;

• наукових відкриттів;

• промислових зразків;

• товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових наймену­ вань та комерційних позначень;

• захисту проти недобросовісної конкуренції, а також усі інші права щодо інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях»¹.

_Г)

_{. І}

Відповідно до ст. 420 ЦК до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

• літературні та художні твори;

• комп'ютерні програми;

• компіляції даних (бази даних); ** '

• виконання;

• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мов­ лення;

• наукові відкриття;

• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

• раціоналізаторські пропозиції",

• сорти рослин, породи тварину

• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (зна­ ки для товарів і послуг), географічні зазначення;

• комерційні таємниці¹.

Можна виділити наступні групи об'єктів права інтелектуаль­ної власності, об'єднаних на підставі спільних ознак:

• об'єкти авторського права та суміжних прав, що межують з першими. До цієї групи відносять традиційні об'єкти авторсько- правової охорони - наукові, літературні, художні твори. Україн­ ське законодавство відносить сюди також комп'ютерні програми та бази даних. До об'єктів суміжних прав належать виконання, фонограми та відеограми, передачі організацій мовлення;

• об'єкти промислової власності (об'єкти виключного права на результати творчої діяльності, використовувані у виробництві: винаходи, промислові зразки, корисні моделі, комерційна таєм­ ниця (ноу-хау);

• засоби індивідуалізації продукції, робіт, послуг (комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазначення);

• нетрадиційні об'єкти інтелектуальної діяльності (сорти рос­ лин і породи тварин, топографії інтегральних мікросхем). :хж

2.12. Суб'єкти права інтелектуальної власності , „

Суб'єктами права інтелектуальної власності є передусім творці об'єктів права інтелектуальної власності (автори, виконавці, ви­нахідники тощо). Творцем інтелектуальної власності може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку. Вона є первинним

¹ Інтелектуальна власність в Україні: Правові засади та практика. - Т. 1.: Пра­во інтелектуальної власності. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. - С. 284.

16

¹ Цивільний кодек С. 140-141.

е видання. - К р академія

банківської справи

Національного Г»анку України

ЬІБЛИОТЕКА

: Атіка, 2003. -

17

суб'єктом права інтелектуальної власності, що на підставі закону чи договору може перейти до інших фізичних чи юридичних осіб — правонаступників, які є похідними суб'єктами права інтелекту­альної власності.

2.13. Інтелектуальна власність і зобов'язальне право

Результати інтелектуальної діяльності та засоби індивідуалі­зації можуть бути предметом різних зобов'язальних правовідно­син, і у зв'язку з цим на них поширюються загальні положення зобов'язального права.

При цьому обіг інтелектуальної власності має свої особливості. Так, правоволоділець передає іншим особам не саму інтелекту­альну власність, а право користуватися нею.

2.14. Інтелектуальна власність і поняття володіння та користування

Щодо нематеріальних благ, якими є всі продукти інтелекту­ альної діяльності, незастосовна правомочність володіння: не мож- \, на фізично володіти ідеями й образами. Не можна прямо застосо­ вувати до нематеріальних об'єктів і майнову правомочність ко- , ; ристування. ./;"'

Науково-технічні об'єкти та художні образи можуть бути вод- V-, ночас у користуванні необмеженого кола суб'єктів.