18.1. Поняття, значення і форми перевірки судових рішень, які набрали законної сили

Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути пере­вірені, відповідно до діючого законодавства, в касаційному прова­дженні та при перегляді судових рішень у порядку виключного про­вадження.

Провадження в касаційній інстанції є однією із стадій криміналь­ного процесу, в якій перевіряється законність і обґрунтованість судо­вих рішень судів, зазначених у законі.

Відповідно до чинного законодавства єдиною касаційною інстан­цією з перегляду кримінальних справ в Україні є Верховний Суд України і, зокрема, його Судова палата у кримінальних справах і Військова судова колегія.

Слід зазначити, що в одній главі КПК, в одних і тих самих статтях врегульовано різні правовідносини касаційного перегляду справ, су­дові рішення в яких не набрали законної сили, і справ, судові рішення в яких набрали законної сили.

Право на касаційне оскарження судового рішення є конституцій­ним правом (п. 8 ст. 129 Конституції України) і тому має конституцій­не значення.

Касаційне провадження полягає у виконанні важливих завдань, а саме:

• сприяти законності і обґрунтованості судових рішень, які оскар­жені, та здійснювати превентивний вплив на інші судові рішення, оскільки воно примушує дотримуватися закону при провадженні справ;

• сприяти недопущенню виконання незаконних і необгрунтова­них судових рішень;

• гарантувати права і законні інтереси осіб, які мають право оскар­жити судове рішення з питань, що впливають на їх права і охоронювані законом інтереси;

• здійснювати процесуальний контроль за діяльністю судів (і на цій підставі й органів розслідування) з боку вищестоящої касаційної інстанції і направляти судову практику в русло суворого дотримання однакового розуміння і застосування закону.

У касаційному порядку можуть бути перевірені наступні рішення, що набрали законної сили:

• вироки місцевих судів;

• постанови та ухвали місцевих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру;

• інші постанови та ухвали, які перешкоджають подальшому про­вадженню у справі — наприклад, такими постановами є постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, оскільки виключають можливість порушення кримінальної справи, проведення досудового слідства (дізнання), її судового розгляду по суті, ухвалення вироку та вчинення інших процесуальних дій. Також це може бути постанова про закриття кримінальної справи;

• ухвали апеляційного суду, постановлені щодо зазначених виро­ків, постанов і ухвал місцевих судів, за винятком випадків, коли апе­ляційною інстанцією ці рішення були скасовані, а справа направлена на нове розслідування чи новий судовий розгляд.

Діяльність судів апеляційної та касаційної інстанцій не може пов­ністю виключити існування неправосудних судових рішень. Частина з них може не підлягати перевірці в апеляційному та касаційному поряд­ку внаслідок суб'єктивних та об'єктивних причин: через відсутність апеляції, касаційної скарги заінтересованих учасників процесу чи ка­саційного подання прокурора; через пропущення строку на апеляційне та касаційне оскарження, який не підлягає відновленню тощо. Існує можливість допущення помилки і самим судом апеляційної та каса­ційної інстанції при перевірці рішення нижчестоящого суду.

Крім того, можуть мати місце випадки, коли неправильність судо­вого рішення, що набрало законної сили, обумовлена існуванням та­ких обставин, які не були відомі суду на момент його винесення та які самі по собі або разом з уже встановленими фактичними даними став­лять під сумнів його законність, обґрунтованість та справедливість.

як такого, що не відповідає об'єктивній дійсності. Саме з'ясування наявності таких обставин потребує окремої перевірки або досудового розслідування, тоді як їх встановлення здійснюється в судовому по­рядку.

За таких умов і виникла необхідність в існуванні ще однієї форми провадження по перевірці судових рішень — перегляду судових рі­шень у порядку виключного провадження.

Перегляд судових рішень у порядку виключного провадження — це одна з форм перегляду судових рішень, що набрали законної сили, внаслідок виявлення нових обставин, які раніше не були відомі осо­бам, що розслідували справу, або суду, що розглядав її, та які вста­новлюють незаконність і необґрунтованість винесеного у справі су­дового рішення, а також обставин, які встановлюють неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кри­мінально-процесуального закону і які істотно вплинули на правиль­ність судового рішення.

Слід зазначити, що ці обставини могли існувати під час проваджен­ня у справі, в якій було винесено вирок (наприклад, неправильний пе­реклад), а також виникнути після винесення вироку і набрання ним законної сили (наприклад, смерть потерпілого від заподіяних йому тілесних ушкоджень).

Перегляд судових рішень у порядку виключного провадження є винятковою формою перегляду судових рішень у кримінальному про­цесі, в якій суд вищої ланки перевіряє законність і обґрунтованість вироку та інших судових рішень, які набрали законної сили, та пере­глядає їх за підставами, передбаченими законом.

Необхідність існування такого перегляду вироків та інших судо­вих рішень викликана тим, що на практиці є випадки, коли після вступу судового рішення в законну силу виявляються обставини, що свідчать про його незаконність і необґрунтованість, які не були відомі під час провадження розслідування і судового розгляду справи і тому не могли бути оцінені судом при ухваленні судового рішення, або такі обставини існували на час провадження у справі й істотно вилинули на вирок чи інше судове рішення, але суд апеляційної або касаційної інстанції їх ігнорував і не виправив помилку суду нижчої ланки. Тому перегляд судових рішень у порядку виключного провадження є одним із засобів забезпечення виправлення судових помилок, постановления законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення у кож­ній справі, поряд з апеляційним і касаційним провадженням.

Можна виділити наступні характерні риси перегляду судових рі­шень у порядку виключного провадження.

Специфічні підстави перегляду. А) Нововиявлені обставини. Такі обставини можуть бути виявлені лише після набрання судовим рі­шенням законної сили. До того моменту, обставини, вказані у ст. 400⁵ КПК України, розглядаються як складова частина передбачених ст. 367 КІ1К України підстав для скасування чи зміни судових рішень в апеляційному порядку. В) Неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального за- кону, які істотно вплинули на правильність судового рішення. Ними етані допущені при вирішенні справи судом порушення закону (мате­ріального та процесуального), які не просто свідчать про неправосудність судового рішення, а такі, що вказують на неправильність судо­вого рішення по суті.

Предмет перегляду. Предметом перегляду в порядку виключного провадження є судові рішення, що набрали законної сили, під кутом зору їх законності, обґрунтованості та справедливості. Однак з під­став, вказаних у п.2 ч.І ст. 400⁴ КПК України, може бути перевірена обмежена кількість судових рішень, оскільки ч.2 ст. 400¹ КПК Укра­їни забороняє переглядати з цих підстав судові рішення з метою за­стосувати закон про більш тяжкий злочин, збільшити обсяг обвинува­чення чи з інших підстав погіршити становище засудженого, а також виправдувальний вирок, ухвалу або постанову про закриття справи.

Предметом перегляду судових рішень у порядку виключного про­вадження за нововиявленими обставинами є питання про правиль­ність судового рішення з фактичної точки зору з огляду на нововиявлені обставини, які існували на момент винесення цього рішення, але стали відомими тільки після його винесення. За нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті не лише рішення суду першої інстанції, але й рішення судів апеляційної, касаційної інстанцій.

Процесуальні наслідки подання клопотань. Подання клопотань про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження не тягне за собою обов'язкового судового розгляду справи та зупинення виконання оспорених судових рішень. Це не характерно для апеляцій­ного та касаційного провадження, де подання скарги чи внесення по­дання фактично означає початок провадження по перевірці судових рі­шень, а також зупиняє набрання ними законної сили та їх виконання.

Обов'язкова попередня перевірка доводів, викладених у клопо­таннях заінтересованих осіб, перед судовим розглядом справи. Для прийняття правильного та обґрунтованого рішення стосовно по­даного клопотання або заяви, повідомлення чи іншої інформації про ознаки нововиявлених обставин, посадові особи суду та прокуратури зобов'язані провести перевірку доводів, викладених у них. З цією ме­тою прокурор повинен провести перевірку або розслідування новови­явлених обставин, а суддя ВСУ, який розглядає клопотання про пере­гляд судового рішення з підстав, передбачених у п.2 ч.І ст. 400⁴ КПК України, — вивчити його доводи, додатково подані копії судових рі­шень та інші матеріали, проаналізувати їх зміст, витребувати кримі­нальну справу. Крім того, наявність підстав для внесення клопотання на розгляд спільного засідання Судової палати у кримінальних спра­вах та Військової судової колегії ВСУ повинна бути підтверджена і в ході обговорення його доводів не менш як п'ятьма суддями ВСУ.

Спеціальні суб'єкти порушення провадження. Перевірка судових рішень у порядку виключного провадження може відбутися лише за наявності подання спеціально уповноважених законом осіб прокура­тури чи суду.

Запровадивши апеляційний та касаційний перегляд судових рі­шень, законодавець основне значення щодо виправлення допущених судами помилок покладає саме на ці інститути. Тому перегляд судових рішень у порядку виключного провадження є додатковою гарантією порівняно з основними — апеляційним та касаційним провадженням і використовується, коли недопустимі або вичерпані основні засоби процесуально-правового захисту. Однак виключне провадження не слід розуміти як додаток, доповнення до апеляційного та касаційного провадження. Перегляд судових рішень у порядку виключного прова­дження є самостійним етапом, частиною кримінально-процесуальної діяльності.

Значення цієї форми перегляду судових рішень, що набрали закон­ної сили, полягає в тому, що вона є додатковою гарантією правосуддя, відновлення порушених прав та захисту законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Крім того, значення цієї форми полягає і в тому, що вона є останнім національним засобом правового захисту прав і свобод людини перед зверненням до відповідних міжнародних судових установ чи відповід­них органів міжнародних організацій.