logo
450410_B85B7_alenin_yu_p_red_kriminalno_procesu

16.3. Строки оскарження судових рішень, які не набрали законної сили

Відповідно до ч. З ст. 349 КПК апеляція на вирок, ухвалу чи по­станову місцевого суду, якщо інше не передбачено кримінально- процесуальним законом, може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вар­тою, — в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Зазначений строк апеляційного оскарження, крім вироків місце­вих судів, встановлено для постанов цих же судів про застосування чи незастосування примусових заходів виховного чи медичного характе­ру, а також для окремих постанов (ухвал).

Зазначені судові рішення, винесені апеляційними судами при роз­гляді ними справ по першій інстанції, а також вироки та постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, мо­жуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, а засудженим, який перебуває під вартою, — в той же строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови суду (ч. 1 ст. 386 КПК).

На інші судові рішення місцевих судів, оскарження яких передба­чено кримінально-процесуальним законом, апеляція має бути подана в більш короткі строки.

Так, апеляція на постанову судді, винесену в порядку, передбаче­ному статтями:

  1. 52-5 КПК (відмова в застосуванні заходів безпеки або скасуван­ня зазначених заходів);

  2. 165-2 КПК (обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту);

  3. 165-3 КПК (продовження строку тримання під вартою);

  4. 177 КПК (відмова в проведенні обшуку житла чи іншого воло­діння особи);

  5. 205 КПК (направлення обвинуваченого на стаціонарну експер­тизу), — подається протягом трьох діб з моменту винесення поста­нови.

Необхідність апеляційного оскарження зазначених судових рі­шень в такі стислі строки, як і розгляд цих апеляцій в такі ж строки, очевидна. Неправильність постанови судді про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування може суттєво вплинути на за­безпечення безпеки учасників процесу та призвести до незворотних наслідків. Що стосується інших з перелічених постанов судді, то від оперативності їх перевірки апеляційним судом залежить або можли­вість поновлення в найкоротші строки порушених конституційних прав та свобод громадянина, або можливість виконання органами ді­знання та досудового слідства покладених на них обов'язків.

Для інших судових рішень, оскарження яких передбачено КПК, встановлено строк подачі апеляції учасниками процесу протягом семи діб з дня їх винесення.

Саме протягом такого строку можуть бути оскаржені в апеляцій­ному порядку постанови судді з питань перевірки: законності затри­мання підозрюваного у вчиненні злочину (ст. 106 КПК); постанови слідчого (прокурора) про відмову в порушенні кримінальної справи (ст. 236-2 КПК); постанови слідчого (прокурора) про закриття кримі­нальної справи (ст. 236-6 КПК); постанови слідчого (прокурора) про порушення кримінальної справи (ст. 236-8 КПК).

Протягом цього ж строку оскаржуються в апеляційному порядку постанови (ухвали) місцевих судів про відмову в порушенні кримі­нальної справи приватного обвинувачення (ст. 251 КПК), про повер­нення кримінальної справи на додаткове розслідування як зі стадії попереднього розгляду справи суддею, так і зі стадії судового розгляду (ст.ст. 246 та 281 КПК відповідно), про закриття кримінальної спра­ви на стадії попереднього розгляду справи суддею чи на стадії судово­го розгляду (ст.ст. 248 та 282 КПК), про нове обвинувачення (ст. 276 КПК), а також постанови місцевих судів з питань, пов'язаних із вико­нанням вироку (ст.ст. 407, 408, 408-2, 408-3, 410, 411-1, 414 КПК).

Аналогічний строк встановлено законом для касаційного оскаржен­ня постанов (ухвал) апеляційних судів, які не набрали законної сили, постановлених ними як судами першої інстанції, про повернення кри­мінальної справи на додаткове розслідування (ст.ст. 246 та 281 КПК), про закриття кримінальної справи (ст.ст. 248 та 282 КПК), а також про нове обвинувачення (ст. 276 КПК).

Передбачені КПК строки апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, які не набрали законної сили, є процесуальними, а тому пропуск цих строків без поважних причин тягне визнання апе­ляції або касаційної скарги чи подання такими, що не підлягають роз­гляду.

Так, у випадку подачі апеляції (касаційної скарги чи подання) з пропуском встановленого КПК строку та при відсутності клопотання про його поновлення, апеляція (касаційна скарга чи подання) поста­новою головуючого визнаються такими, що не підлягають розгляду.

У разі пропуску строку на оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції (касаційної скарги чи подання), можуть заявити клопотання перед судом, що постановив оскаржуване рішення, про відновлення пропущеного строку.

Питання про відновлення строку вирішується в судовому засідан­ні судом, який розглядав справу. Про день і час розгляду клопотання своєчасно повідомляються сторони, неявка яких в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу (поста­нову), якою відновляє пропущений строк або відмовляє у його віднов­ленні і визнає апеляцію (касаційну скаргу чи подання) такою, що не підлягає розгляду.

Обов'язок доказування поважності причин пропуску строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, яке не набра­ло законної сили, покладається на особу, яка подала клопотання про поновлення строку. Поважними причинами пропуску встановленого КПК строку оскарження судового рішення можуть бути тяжка хво­роба учасника процесу, смерть або тяжка хвороба близького родича (члена сім'ї) учасника процесу, стихійне лихо.

Посилання на не ознайомлення з матеріалами справи або з прото­колом судового засідання не повинні визнаватися поважною причи­ною пропуску строку на оскарження судового рішення, оскільки за­конодавець пов'язує подачу апеляції (касаційної скарги чи подання) виключно з проголошенням вироку або оголошенням постанови чи ухвали суду, а у випадках знаходження особи під вартою — з момен­том отримання копії судового рішення. За підсумками ознайомлення з матеріалами справи чи з протоколом судового засідання учасник процесу вправі доповнити або змінити раніше подану апеляцію (каса­ційну скаргу чи подання).

Оскільки постанова (ухвала) суду про відмову у відновленні строку на апеляційне чи касаційне оскарження перешкоджає подальшому провадженню по справі, вона може бути оскаржена до суду апеляцій­ної чи касаційної інстанції, який має право своєю ухвалою відновити пропущений строк, визнати апеляцію (касаційну скаргу чи подання) такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої ін­станції (а у разі оскарження вироку чи постанови апеляційного суду, постановлених в апеляційному порядку, то суду апеляційної інстан­ції) про поновлення ним вимог закону при підготовці справи до апеля­ційного чи касаційного розгляду.