13.3. Направлення справи за підсудністю. Недопустимість спорів про підсудність

У стадії попереднього розгляду справи суддя зобов'язаний устано­вити підсудність кримінальної справи, що надійшла до даного суду (п. 1 ч. 1 ст. 237 КПК). Встановлення суддею в даній стадії факту не­підсудності справи даному суду перешкоджає подальшому прова­дженню в справі і покладає на суддю обов'язок винести постанову про направлення справи за підсудністю (ч. 1 ст. 41, п. 4 ст. 244, ч. З ст. 249 КПК).

Якщо в розпочатому розглядом у судовому засіданні криміналь­ній справі буде встановлена її підсудність іншому однойменному суду (за територіальною ознакою), суд, у провадженні якого перебуває ця справа, зобов'язаний продовжити її розгляд, за винятком випадків, коли існує загроза заподіяння шкоди повноті та об'єктивності дослі­дження обставин справи (наприклад, коли в справі необхідно здійсни­ти деякі судові дії в іншому районі, або коли в іншому районі перебу­ває більшість доказів, свідків, потерпілих та ін.). Передача справи за підсудністю з цієї підстави має бути обґрунтована судом у відповідній ухвалі (постанові).

Суд, виявивши в судовому засіданні, що справа підсудна вищес­тоящому суду або військовому суду, надсилає її за підсудністю (ч. З ст. 41 КПК).

Передача до нижчестоящого суду справи, початої розглядом у судо­вому засіданні вищестоящого суду, не допускається (ч. 4. ст. 41 КПК). Вищестоящий суд зобов'язаний розглянути дану справу по суті. На­правлення справи вищестоящим судом на розгляд до нижчестоящого суду за родовою (предметною) підсудністю можливе лише у випадках розгляду суддею вищестоящого суду в стадії попереднього розгляду справи тільки питання про підсудність.

Спори про підсудність між судами не допускаються. Кримінальна справа, надіслана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтями 38-41 КПК, повинна бути прийнята цим судом до свого про­вадження, якщо при цьому не перевищується компетенція суду (ст. 42 КПК). Правила, встановлені ст. 42 КПК, спрямовані на забезпечення швидкого розгляду кримінальної справи і усунення тяганини в судо­вій діяльності.

Рекомендовані нормативно-правові акти, судова практика і література

Гусев Л.Н. Подследственность и подсудность в советском уголов­ном процессе: Лекция для студентов ВЮЗИ. — М.: ВЮЗИ, 1974.

Соловьев В.В., Громов Н.А., Симшин В.И. Подсудность, ее призна­ки и значение // Российская юстициия. — 1995. — № 10.

Оверчук С.В. Проблеми визначення поняття підсудності // Держа­ва і право: 36. наук, праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 14. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. — С. 334-340.