logo
450410_B85B7_alenin_yu_p_red_kriminalno_procesu

3.1. Поняття та система принципів кримінального процесу

Кримінальний процес, як і державна правозастосовна діяльність в інших галузях права, ґрунтується на системі певних принципів — загальнообов'язкових вихідних нормативно-юридичних положеннях, що відрізняються універсальністю, загальною значимістю, вищою ім­перативністю та визначають зміст правового регулювання і виступа­ють критерієм правомірності поводження і діяльності учасників регу­льованих відносин. А тому важливим є встановлення кола принципів кримінального процесу та змісту кожного з них.

Одним з недоліків законотворчої техніки в галузі кримінально- процесуального права (в чинному КПК) є те, що принципи, як основні його положення, не зосереджені в певному розділі (або главі) Кодексу, а закріплені не лише в різних частинах цього кодифікованого акта, але й в різних нормативно-правових актах без належної конкретизації в КПК України (наприклад, принцип презумпції невинуватості лише в Конституції України).

Проект КПК України, що знаходиться на розгляді в Верховній Раді України, долає певним чином цей недолік, об'єднавши в главі 2 засади кримінального судочинства, проте бачиться, що зміст деяких принципів процесу та їх вплив на окремі інститути кримінального су­дочинства є не досить повним та чітким.

У юридичній літературі дотепер не досягнуто єдиної думки з таких важливих питань як визначення поняття принципу кримінального процесу, відмежування його від інших кримінально-процесуальних інститутів і створення універсальної системи принципів правосуддя. Саме слово «принцип» від лат. «principium» означає основу, основні засади, що містять найбільш загальні й істотні властивості криміналь­ного процесу, втілені у форму правових норм, порушення яких тягне незаконність процесуальних рішень і дій. В тлумачних та енцикло­педичних словниках існує декілька визначень поняття «принципу»: «Принцип — [нім. prinsip, франц. principe, лат. principium — засада, основа]: 1) основне, вихідне положення якої-небудь теорії, навчання, науки, тощо; 2) переконання, погляд на речі; 3) основні особливості в пристрої чого-небудь».

У юриспруденції сформульовані багатоманітні визначення понят­тя принципу кримінального процесу.

Одні автори під принципами кримінального процесу розуміють юридично оформлені керівні положення, що закріплюють найбільш загальні й істотні властивості кримінального процесу, які виражають його природу і сутність (Н.С. Алексєєв, В.З. Лукашевич).

Інші автори трактують принципи кримінального процесу як закріп­лені в правових нормах положення, що визначають найбільш важливі сторони і напрямки діяльності органів розслідування, прокуратури і суду, а також зміст всіх інших норм кримінально-процесуального права (М.І. Бажанов, Ю.М. Грошевий).

Треті стверджують, що принципи кримінального процесу — це основні правові положення загального і керівного значення, що вира­жають природу і сутність процесу (Л. М. Карнеєва, П.А. Лупінська, І.В. Тирічев).

Четверті принципами кримінального процесу називають закріпле­ні в конституційному і процесуальному законодавстві основні правові ідеї, що визначають побудову кримінального процесу, його сутність і демократизм (В.П. Божьєв, К.Ф. Гуценко).

Найбільш обґрунтованим здається визначення поняття принципу кримінального процесу в роботах М. М. Михеєнка. До критеріїв ви­значення принципів кримінального процесу він відносить таку сукуп­ність ознак: 1) це найбільш значимі, загальні вихідні положення й ідеї, що мають фундаментальне значення для кримінального процесу, що визначають його цілеспрямованість, побудову в цілому, форму і зміст його стадій і інститутів; 2) вони виражають у даній державі правові і політичні ідеї, що стосуються завдань, способів формування і здійснен­ня правосуддя в кримінальних справах; 3) вони мають бути закріплені в нормах права; 4) вони повинні діяти у всіх або декількох стадіях кри­мінального процесу й обов'язково в центральній його стадії — стадії су­дового розгляду; 5) порушення якого-небудь з них тягне незаконність процесуальних рішень і дій та обов'язкове їхнє скасування.

Даний підхід найбільш повно відображає сучасний стан розвитку кримінально-процесуального права в нашій країні.

Порушення норм права, в яких містяться положення того або іншо­го принципу, є однозначним порушенням і самого принципу. У зв'яз­ку з цим зміст п'ятого критерію співзвучний з положенням ч. З ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрун­туватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на при­пущеннях.

Призначення принципів права полягає в тому, що вони забезпечу­ють однакове формулювання норм права, а також їх вплив на суспіль­ні відносини у формі правового регулювання й інших форм правового впливу (інформаційного, психологічного, тощо). Дія принципів прана не обмежується тільки через правову систему або механізм правового регулювання, вони, крім того, безпосередньо впливають на виникнення і стабільне існування конкретних правовідносин, природних прав людини.

Серед процесуалістів існують різні позиції з приводу структури принципів кримінального процесу. Так, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор і В.П. Шибіко розділяють принципи кримінального процесу на кон­ституційні й інші. І.В. Тирічев визнав за необхідне більш деталь­но підійти до розгляду принципів, що виходять з норм Конституції, ймовірно, визначаючи їм більш високе положення, представляв си­стему принципів кримінального процесу, у свою чергу, у такий спо­сіб: 1) принципи кримінального процесу, джерелом яких є права та свобода людини і громадянина, закріплені в Конституції; 2) принци­пи кримінального процесу, джерелом яких є норми Конституції про судову владу; 3) власне процесуальні принципи, закріплені в нормах Кримінально-процесуального кодексу.

У юридичній літературі висловлюються різні думки щодо того, які саме принципи входять у систему принципів кримінального про­цесу. Ю.М. Грошевий і І.Є. Марочкін до них відносять тільки ті, що закріплені у ст. 129 Конституції України. Існують і більш широкі системи принципів. В.М. Тертишник до них відносить: 1) рівність всіх учасників судового розгляду перед законом і судом; 2) здій­снення правосуддя тільки судом; 3) публічність; 4) державна мова судочинства; 5) дотримання конституційних прав і свобод громадян; 6) встановлення об'єктивної істини; 7) презумпція невинуватості об­винувачуваного і добропорядності громадянина; 8) забезпечення об­винувачуваному права на захист; 9) ознайомлення обвинувачуваного з обвинуваченням і матеріалами справи; 10) гласність судового проце- су; 11) незалежність і недоторканність суддів, їхнє підпорядкування тільки законові; 12) змагальність; 13) підтримка обвинувачення в суді прокурором; 14) свобода від самовикриття, викриття членів ро­дини і близьких родичів; 15) безпосередність і усність судового про­цесу; 16) таємниця наради суддів; 17) обов'язковість рішень суду; 18) забезпечення оскарження рішень суду першої інстанції; 19) за­безпечення повної реабілітації осіб, що були незаконно і необгрунто­вано притягнуті до відповідальності; 20) законність.

За визначенням М.М. Михеєнка, до системи принципів криміналь­ного процесу входять конституційні принципи; 1) законність; 2) дер­жавна мова судочинства; 3) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 4) повага до достоїнства особи, невтручання в її особисте і сімейне життя; 5) право людини на свободу і особисту недо­торканність; 6) недоторканність житла; 7) таємниця листування, теле­фонних розмов, телеграфної й іншої кореспонденції; 8) встановлення істини; 9) забезпечення підозрюваному, обвинувачуваному, підсудно­му права на захист; 10) презумпція невинуватості; 11) свобода від само­викриття, викриття членів родини і близьких родичів; 12) здійснення правосуддя винятково судами; 13) участь народу у здійсненні право­суддя; 14) незалежність і недоторканність суддів, їх підпорядкування тільки закону; 15) змагальність судового розгляду; 16) гласність судо­вого процесу; 17) забезпечення апеляційного і касаційного оскаржен­ня судових рішень; 18) обов'язковість рішень суду.

До інших принципів кримінального процесу М.М. Михеєнко відніс: 1) публічність; 2) забезпечення всім особам, що беруть участь у справі, права на захист їхніх інтересів; 3) вільна оцінка доказів; 4) усність про­цесу.

У юридичній літературі називаються й інші принципи криміналь­ного процесу: науковість, достатність основ для процесуальних рішень, обов'язковість органів судочинства поважати і дотримувати права, за­конні інтереси3 і достоїнство громадян, справедливість і інші.

Уявляється, що в кримінальному процесі знаходять своє закріп­лення принципи різного рівня узагальненості: загальноправові прин­ципи — принципи, характерні для всіх галузей права (наприклад, законність, справедливість, рівність людей перед законом і судом); міжгалузеві — принципи, характерні для деяких галузей права (на­приклад, властиві як цивільному, так і кримінальному процесові прин­ципи гласності судового процесу, об'єктивної істини, незалежності суддів); галузеві принципи — принципи, характерні тільки для окремої галузі права (наприклад, що стосується кримінального процесу, то це презумпція невинуватості обвинувачуваного, публічність, свобода від самовикриття, викриття членів родини і близьких родичів т. ін.).

Поділ принципів кримінального процесу на конституційні й інші можливий тільки з позиції умовності, що вказує винятково тільки на їхнє джерело, місце їхнього нормативного закріплення. Воно неповин­но розцінюватися як їхній поділ на конституційні і неконституційні, тому що в такому випадку відразу ж виникає питання про правомір­ність існування останніх. Віднесення тих або інших принципів до не­конституційних є можливим при розгляді допустимості їх існування в змісті відповідності вимогам і положенням Конституції України.