10.3.4. Відтворення обстановки і обставин події

У відповідності зі ст. 194 КПК з метою перевірки й уточнення ре­зультатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваче­ного або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а в необ­хідних вказаних з участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрю­ваного або обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності. Зараз ця слідча дія іме­нується «Відтворення обстановки і обставин події».

Треба підкреслити, що названа слідча дія відноситься до числа склад­них як за особливостями організації, так і за характером тактичних прийомів, які застосовуються, та наявності специфічних процедурних правил. Дана обставина, очевидно й послужила тому, що в більш ранніх редакціях чинного КПК (ст. 104) не передбачалася можливість її прове­дення органом дізнання, тобто ця дія проводилася тільки слідчим.

Складність дії визначається ще й тим, що відтворення обстановки й умов події злочину за показаннями вказаних вище осіб фактично може здійснюватися шляхом провадження двох слідчих дій: а) шля­хом перевірки показань на місці; б) шляхом проведення слідчого екс­перименту.

Незважаючи на наявність деякої схожості між цими діями, вони все ж таки мають і суттєві розбіжності в цілях, задачах, процедурі провадження. А головна відмінність полягає в тому, що при перевірці показань на місці обстановка події не відновлюється і дослідні дії не провадяться, як це відбувається при провадженні слідчого експери­менту.

Немаловажним фактором, який переконує в тому, що названі слід­чі дії все ж таки є різними за своїм характером, свідчить і слідча прак- тика, яка вже давно й успішно йде шляхом використання цих дій як самостійних способів збирання та перевірки доказів, а суди такі дії сприймають і оцінюють як цілком законні й обґрунтовані. Інша спра­ва, що якщо стосовно назви слідчого експерименту у практиків немає розбіжностей поглядів, то з приводу перевірки показань на місці вони маються, і нерідко, ця дія іменується по-різному: «відтворення пока­зань на місці», «уточнення показань допитуємим», «вихід на місце події» і таке інше.

Треба сказати, що всі вище згадані назви близькі за своїм змістом, але з метою уникнення пустих спорів термінологічного характеру із- за слів, треба виходити з загальноприйнятих і частіше всього застосовуємих понять, а таким поняттям якраз і є «перевірка показань на місці». Саме цю назву слідчої дії і пропонується закріпити як само­стійної авторами проектів КПК, поряд з іншою самостійною слідчою дією — слідчим експериментом.

Перевірка показань на місці. Суть цієї слідчої дії полягає в тому, що в ході її показання, які раніше дані свідком, потерпілим, обвинува­ченим чи підозрюваним, перевіряються на місці шляхом показу цими особами, де, як і в якій послідовності розгорталися події, які дослі­джуються, та співставлення цих показань з реальною обстановкою.

Таким чином, головними цілями провадження цієї слідчої дії є: уточнення раніше встановлених фактичних даних, виявлення нових доказів; з'ясування і усунення протиріч в показаннях; викриття не­правдивих показань.

В літературі відокремлюються ще й інші цілі, які мають психоло­гічний характер:

а) пошук речових доказів або слідів події, про яку дав показання перевіряємий (так, якщо обвинувачений приводить до місця, де він викинув або сховав знаряддя злочину, то його знаходження буде під­тверджувати правильність показань);

б) виявлення елементів обстановки місця, наявність яких може вплинути на перебіг події, роблячи його можливим або неможливим (наприклад, якщо в показаннях міститься ствердження про проник­нення до місця події через пролом у стіні, а при перевірці показань ушкодження на стіні немає, правильність показань не знаходить підтвердження);

в) виявлення «причетності» обізнаності допитуємого (особа, пока­зання якої перевіряється, взмозі вказати певні деталі матеріальної об­становки події, які стають їй відомі внаслідок безпосередньої участі в ній);

г) співставлення деталей злочинної події, вказаних різними його учасниками (так, співпадіння показань співучасників злочину буде свідчити про їх участь у цій події і про достовірність інформації, що ними повідомляється);

КПК містить наступні деякі положення стосовно правил перевірки показань на місці:

12. провадженню даної слідчої дії передує докладний, детальний до­пит особи, чиї показання перевіряються, про обставини, за яких вона брала участь у події, що розслідується, або спостерігала її, а також отримання згоди допитаного на участь у перевірці показань на місці;

13. обов'язкова присутність понятих, можлива участь спеціалістів та інших осіб;

14. забороняється особі заздалегідь показувати місце події і надава­ти іншу інформацію про неї;

15. не допускаються дії, що принижують гідність або є небезпечні, шкідливі для здоров'я присутніх осіб;

16. оскільки головна суть цієї слідчої дії полягає в співставленні по­казань з обстановкою на місці, то проведення її тільки з метою «за­кріплення» зізнання підозрюваного або обвинуваченого є безпідстав­ними;

17. про проведення перевірки показань на місці повинен бути скла­дений протокол з дотриманням норм КПК, а в разі необхідності про­водиться вимірювання, фотографування, аудіо та відеозапис, склада­ються плани та схеми, які додаються до протоколу.

Поряд з перерахованими повинні дотримуватися й інші правила. Оскільки існує небезпека взаємного впливу, то перевіряти показання, викликаних в одній і тій же справі, треба окремо один від одного.

Для одержання найбільш повних і об'єктивних відомостей від осо­би, показання якої перевіряються, дія повинна починатися з пропо­зиції їй повідомити і добровільно показати все, що їй відомо в справі, і лише після цього слідчий може ставити запитання. Навідні питання ставити заборонено.

Якщо в ході перевірки показань на місці будуть, знайдені й вилу­чені сліди, предмети, то вони можуть оглядатися на місці проведення даної слідчої дії з відповідною фіксацією.

Після того, як учасники майбутньої перевірки показань зберуться у призначеному пункті, необхідно роз'яснити їм суть слідчої дії, яка планується. Всі учасники повинні бути інформовані також і про те, з ким саме буде проведено вихід або виїзд на місце — з підозрюваним, обвинуваченим, свідком чи потерпілим. Останні, якщо вони досягли 16-річного віку, попереджаються про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідки ще й за відмову від дачі показань.

Після запрошення особи, показання якої перевіряються, слідчий роз'яснює всім учасникам порядок провадження слідчої дії: особі, по­казання якої перевіряються, надано право вільного вибору напрямку руху, вибору ділянок і предметів; решта учасників не повинні проти­діяти або перешкоджати цьому; при пересуванні особі, показання якої перевіряються, слід йти спереду, вказуючи маршрут і об'єкти, що мають значення для справи, а також давати пояснення; задавати які-небудь питання цій особі інші учасники слідчої дії можуть тільки з дозволу слідчого; всі учасники повинні уважно спостерігати за діями.

що відбуваються; в процесі перевірки показань на місці всі організа­ційні питання вирішує особисто слідчий і в разі необхідності учасники повинні звертатися до нього.

Порядок перевірки показань на місці за аналогією з допитом також включає дві стадії. Перша має деяку схожість з вільною розповіддю при допиті. Слідчий повідомляє особі, чиї показання перевіряються, що власне його цікавить і після цього надає їй можливість розповісти про відомі їй факти в тому обсязі, який вона вважає за необхідне. Ба­жано, щоб при цьому слідчий акцентував увагу інших учасників слід­чої дії на ключових пунктах пояснень цієї особи.

Доказове значення має сам факт указання особою, показання якої перевіряються, місць, пов'язаних з певними подіями, окремих їх ді­лянок, елементів обстановки, а також об'єктів, які там знаходяться. Особливу цінність у цьому сенсі набувають вказівки на дрібні деталі, подробиці, оскільки саме вони можуть переконливо підтверджувати факт знаходження там особи або її участі в подіях, які досліджують­ся. Дуже важливо також зафіксувати знайдені при перевірці показань сліди й речові докази, які підлягають вилученню.

Після вільної розповіді й показу слідчий переходить до другої стадії слідчої дії, пропонуючи дати відповідь на запитання, які за його дум­кою слід поставити з метою уточнення окремих деталей і заповнення прогалин в поясненні особи, що дає показання, а також на усунення протиріч, що маються.

Повідомлення особи, чиї показання перевіряються, необхідно з максимальною точністю «прив'язати» до реальної обстановки. Особ­лива цінність слідчої дії, яка розглядається, полягає також і в тому, що особа, показання якої перевіряються, знаходячись в обстановці, де раніше відбувалася подія, яка розслідується, може повніше й точніше поновити в пам'яті минулі обставини.

Правильний опис, до візуального спостереження, свідчить про знання істинної обстановки цього місця. Якщо більше подробиць змо­же повідомити особа, показання якої перевіряються, до прибуття на місце, то яскравіше проявляється її обізнаність і навпаки.

Деяку специфіку має перевірка показань на місці неповнолітніх, оскільки треба приймати до уваги їх можливості, здібності з ураху­ванням віку й ступеня розвитку, визначати просторове положення конкретних об'єктів, які знаходяться на місцевості, і своє становище стосовно них та давати пояснення в цій обстановці.

Складність слідчої дії, яка розглядається, полягає не тільки в різ­номанітності отримуємо'! інформації, тактичних прийомах, що засто­совуються, але і в способах фіксації ходу і результатів цієї дії. Прото­кол перевірки показань на місці — один з найскладніших у загальній системі подібних процесуальних документів. Крім того, ця слідча дія, як ніяка інша, потребує використання всіх, передбачених КПК, до­даткових засобів фіксації — фотографії, аудіо-, відеозапису, графіч­них зображень (планів, креслень) та інших.

Слідчий експеримент. Закон (ст. 194 КПК) надає також можли­вість проведення слідчого експерименту, який являє собою самостійну слідчу дію. Суть його полягає у відтворенні операцій, обстановки й інших обставин певної події шляхом виконання необхідних дослід­ницьких дій або випробувань.

В перебігу цієї слідчої дії можуть бути перевірені й уточнені фак­тичні дані, що одержані в результаті провадження інших слідчих дій (допитів обвинуваченого, підозрюваного, свідка і потерпілого; пред'явлення для впізнання; огляду місця події, місцевості, примі­щень та ін.), а також доказів, наданих обвинуваченим (підозрюваним) і його захисником, потерпілим, цивільним позивачем і відповідачем та їх представниками.

Значення слідчого експерименту не обмежується тим, що його ре­зультати дозволяють встановити достовірність або недостовірність до­казів, що маються, але і в деяких випадках дають можливість отрима­ти нові фактичні дані, а також одержати відомості щодо причин і умов, які сприяли скоєнню злочину та спланувати заходи їх усунення.

Слідчий експеримент проводиться як за ініціативою слідчого, так і за клопотанням обвинуваченого (підозрюваного), його захисника, по­терпілого й інших учасників процесу, а також за вказівкою прокурора чи начальника слідчого відділу.

Умови слідчого експерименту визначаються змістом доказу, який перевіряється і не можуть бути в такому випадку довільно обрані слід­чим, оскільки тоді вже не можна вести мову про перевірку саме цього доказу, тобто, при провадженні цієї слідчої дії повинні бути створе­ні умови, які були б аналогічні або максимально наближені до тих, в яких реально відбувалося подія, обставини якої чи показання про яку слід перевірити або уточнити.

Крім того, слідчий повинен мати технічні й організаційні мож­ливості для проведення даної дії, тобто в розпорядженні слідчого по­винні бути необхідні матеріали, інструменти, транспортні засоби, манекени, муляжі, вимірювальні прилади, тощо, а також реальна можливість призупинити на певний час виробничий процес або рух транспортного потоку.,

Наступною умовою, яка забезпечує правильність і ефективність слідчого експерименту, є його своєчасне проведення. Час проведення експерименту визначається слідчим. Однак ця дія повинна проводи­тися негайно, якщо її метою є одержання даних, які оперативно по­винні використовуватися в ході розслідування, або якщо умови, які необхідні для провадження експерименту, можуть змінитися. Це пояснюється тим, що на місці, де сталася подія, яка перевіряється, можуть з'явитися такі зміни, які зроблять неможливим проведення експерименту, отже, будуть втрачені докази. Крім того, зволікання може призвести і до того, що дану слідчу дію буде неможливо здійсни­ти через причини зміни позиції особи, яка раніше заявляла про своє бажання брати участь в експерименті.

Слідчий експеримент проводиться частіше всього в наступних ці­лях, які, по суті, визначають види цієї слідчої дії:

1) встановлення можливості сприйняття якого-небудь явища, фак­ту, об'єкта;

• встановлення можливості виконувати певні дії або наявності чи відсутності професійних, кримінальних навиків;

• встановлення механізму події в цілому або його окремих дета­лей;

• встановлення часу, який необхідно затратити на здійснення тих чи інших дій;

• встановлення можливості існування якого-небудь факту, яви­ща;

• перевірка й оцінка слідчих версій, які висунуті в кримінальній справі.

Слідчий експеримент також відноситься до числа складних і не­рідко трудомістких слідчих дій, а тому його проведення виправдано лише в тому випадку, коли перевірку фактичних даних не уявляється можливим здійснити шляхом проведення додаткових допитів, очних ставок, судових експертиз й іншими способами.

Законом встановлюються наступні процесуальні правила прове­дення слідчого експерименту:

• його провадження допускається при умові, якщо при цьому не принижується честь і гідність осіб, які беруть участь у ньому, не ство­рюється небезпека для їх життя і здоров'я (ч. 2 ст. 194 КПК);

• при проведенні слідчого експерименту обов'язкова присутність не менше двох понятих. Роль понятих саме при провадженні цієї слід­чої дії більш активна, ніж це має місце при проведенні інших слідчих дій. При слідчому експерименті вони можуть вносити свої пропози­ції з приводу того, як краще здійснити ті чи інші досліди, провести конкретні випробування. Для того, щоб взяти участь в експерименті, поняті в деяких випадках повинні мати відповідні професійні знання, що визначаються характером тих дослідів, які будуть проводитися. В залежності від виду, мети експерименту необхідно врахувати і їх можливості, здібності до сприйняття (стан зору, слуху, тощо). Кіль­кість понятих може бути різною і вона визначається особливостями конкретних дослідів, випробувань;

• у разі необхідності в слідчому експерименті на добровільній осно­ві можуть брати участь свідки, потерпілі, підозрюваний, обвинува­чений. Очевидці перевіряємої події (потерпілі, свідки) запрошуються до участі в експерименті для того, щоб допомогти слідчому правильно відтворити обстановку події. Вони можуть давати свої пояснення і про те, як відбувалася подія, який її механізм. У випадках, коли за допо­могою слідчого експерименту перевіряються показання самих очевид­ців, вони беруть безпосередню участь у здійснюємих дослідах: вказу­ють місця, де вони знаходилися під час перевіряємої події, які дії при цьому здійснювали інші особи і т.д. Коли експериментом перевіряють­ся показання підозрюваних, обвинувачених, то їх участь у здійснюва­них дослідах, випробуваннях за загальним правилом є обов'язковою, хоча слідчий і не має права примушувати їх до цього. Підозрюваний (обвинувачений), його захисник безпосередньо можуть засвідчити, що його показання з того чи іншого питання експериментом спростовані і це допоможе полегшити отримання від нього правдивих показань у

майбутньому. У випадку присутності підозрюваних (обвинувачених) при проведенні слідчого експерименту не рекомендується обмежувати їх роль тільки пасивним спостереженням. їм надається право прохати про повторення дій при експерименті, змінити його умови, а у випад­ку їх бажання, їм може бути надана можливість особистого проведен­ня випробування, досліду;

• до участі в слідчому експерименті може бути запрошений і спе­ціаліст. Він бере участь на стадії складання плану експерименту, до­помагає визначити зміст і черговість дослідів, операцій, у відтворенні обстановки події і розташування його учасників, бере участь у прове­денні самих дослідів, висловлює свою думку щодо ступеня точності отриманих результатів, консультує слідчого про умови повторення дослідів, про прийоми фіксації отриманих даних;

• в необхідних випадках слідчий проводить виміри, складає план, креслення, схеми, а також здійснює фотографування або кіно-, відео- зйомку (ч. З ст. 194 КПК);

• якщо за умовами провадження слідчого експерименту необхідно проникнення до житла, то виникає потреба отримати згоду осіб, які проживають у ньому;

• про провадження слідчого експерименту складається протокол у відповідності з правилами, передбаченими ст.ст. 85,194,195 КПК.

В описовій частині протоколу зазначається: вид і спосіб проведен­ня слідчого експерименту (характер виконуємих дослідних дій); по­рядок розподілу обов'язків між учасниками цієї слідчої дії, тобто, хто і які виконував експериментальні дії, і хто виконував функції статис­тів, тощо; зміст і послідовність дослідів, випробувань, які проводили­ся. їх рекомендується описати детально, ретельно відображаючи як сам процес проведення експериментальних дій, так і їх результату, пам'ятаючи про те, що в деяких випадках підсумки цієї слідчої дії мо­жуть служити вихідними даними для проведення певних видів судо­вих експертиз, наприклад, автотехнічної.

Якщо експериментальні дії варіювалися, то необхідно вказати, які умови про цьому змінювалися, й такі зміни докладно повинні бути описані стосовно кожного варіанта випробувань; відомості про засто­сування при провадженні експериментальних дій манекенів, муля­жів, знарядь та інструментів, приладів і технічних пристроїв; відо­мості щодо застосування технічних засобів фіксації ходу і результатів слідчого експерименту.