16.2. Суб'єкти права оскарження судових рішень, які не набрали законної сили

Коло осіб, які мають право на апеляційне оскарження вироків, постанов та ухвал місцевих судів, визначено ст. 348 КПК. Чинний кримінально-процесуальний закон встановлює, що апеляції на судові рішення, які не набрали законної сили, вправі подати:

1. засуджений, його законний представник і захисник — у частині, що стосується інтересів засудженого;

2. виправданий, його законний представник і захисник — у части­ні мотивів і підстав виправдання;

3. законний представник, захисник неповнолітнього та сам непов­нолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного харак­теру, — у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

4. законний представник та захисник особи, щодо якої вирішува­лося питання про застосування примусового заходу медичного харак­теру;

5. обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний пред­ставник і захисник — у частині мотивів і підстав закриття справи;

6. обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування;

7. цивільний відповідач або його представник — в частині, що сто­сується вирішення позову;

8. прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висно­вок, — У межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції;

9. потерпілий і його представник — у частині, що стосується інте­ресів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

10. цивільний позивач або його представник — у частині, що стосу­ється вирішення позову;

11. особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;

12. інші особи у випадках передбачених КПК.

Слід зазначити, що прокурор, обвинувачений (засуджений), його законний представник та захисник є суб'єктами апеляційного оскар­ження і в інших випадках. Так, зазначені особи мають право подати апеляції на судові рішення, оскарження яких передбачено пунктом З частини 2 ст. 347 КПК, перелік яких було наведено у попередньому параграфі.

Крім того, у випадках, прямо передбачених КПК, право на подачу апеляції мають і інші особи:

1. особи, стосовно яких прийнято рішення про відмову в застосу­ванні заходів безпеки або про їх скасування (ст. 52-5 КПК);

2. особи, інтересів яких стосується постанова: про надання дозволу на проведення окремих оперативно-розшуковнх заходів (ст. 97 КПК); про відмову в порушенні кримінальної справи (ст. 99-1 КПК); про за­лишення апеляції без розгляду (ч. 2 ст. 352 КПК); про відмову в понов­ленні строку на апеляційне оскарження (ст. 353 КПК);

3. підозрюваний, його законний представник чи захисник: на по­станову судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ст. 165-2 КПК); на постанову судді про законність чи незакон­ність затримання (ст. 106 КПК);

4. особи, які подали до суду скаргу на постанову: про відмову в по­рушенні кримінальної справи (ст. 236-2 КПК); про закриття справи (ст. 236-6 КПК); про порушення кримінальної справи (ст. 236-8 КПК);

5. особа, яка подала до суду скаргу про порушення кримінальної справи приватного обвинувачення, в разі відмови в порушенні справи (ст. 251 КПК).

Перелічені вище суб'єкти кримінального процесу мають право і на касаційне оскарження вироків, постанов та ухвал апеляційний судів, які не набрали законної сили, що закріплено в ст. 384 КПК. При цьо­му касаційне подання на вироки і постанови апеляційного суду, які були постановлені цим судом в апеляційному порядку і не набрали законної сили, крім прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, має право подати також прокурор, який брав участь у роз­гляді справи судом апеляційної інстанції.