10.3.2. Очна ставка
Чинний КПК відносить очну ставку також до слідчих дій (ст.ст. 172, 173). Очна ставка — це одночасний допит двох раніше допитаних осіб, у показаннях яких є суперечності.
Визнаючи той факт, що очна ставка має деякі риси, які притаманні допиту, але в той же час цей допит має свої специфічні процесуальні, психологічні та тактичні особливості, обумовлені предметом, умовами та порядком провадження, що характерні тільки цій слідчій дії і які в сукупності дозволяють відрізняти її від інших слідчих дій.
Очна ставка може бути проведена:
1) між двома особами одночасно (між двома свідками, двома потерпілими, між свідком і потерпілим, між свідком (потерпілим) і обвинуваченим (підозрюваним), між двома обвинуваченими (підозрюваними). Але очна ставка недопустима між вказаними вище особами і експертом. Пояснюється це різною природою показань свідків, потерпілих, обвинуваченого і підозрюваного з одного боку і експертів, з другого боку.
Закон передбачає не тільки присутність, але й активну участь допитуємих на очній ставці. Відповідаючи на запитання слідчого, допитуємий висловлює свою думку з приводу показань іншого учасника, наводить доводи їх помилковості або неправдивості. З дозволу слідчого учасники очної ставки можуть задавати один одному запитання;
2) тільки між особами, які раніше були допитані щодо одних і тих же обставин. Звідси, недопустимо проведення очної ставки, якщо передбачувані її учасники не були раніше допитані, або давали лише пояснення на стадії порушення кримінальної справи, або якщо протокол допиту одного із учасників до очної ставки не був оформлений.
Учасниками очної ставки в більшості випадків стають особи які або знайомі між собою, чи бачили один одного на місці події або при інших обставинах. Разом з тим, не можна не враховувати, що нерідко на місці події ситуація розвивалася таким чином, що очевидці не встигають запам'ятати один одного. Чи можна проводити очну ставку між ними при наявності в їх показаннях протиріч? Оскільки в законі не має відповідного обмеження, то в разі необхідності таку очну ставку між цими особами можна проводити.
Тепер щодо мети і предмета очної ставки. В ст. 172 КПК сказано буквально наступне: «Слідчий має право провести очну ставку між двома раніше допитаними особами, в показаннях яких маються протиріччя».
Деякі автори відзначають, що в наведеному формулюванні, одному з найбільш стислих в КПК, відображені всі суттєві риси та процесуальні підстави для проведення даної слідчої дії. Не заперечуючи короткості цього формулювання, зі свого боку додамо, що якраз подібна стислість і породжує деякі неясності, оскільки в наведеній нормі немає чіткої відповіді на два принципових та взаємопов'язаних питання: яка мета цієї слідчої дії, тобто, заради чого її треба проводити, та що слід розуміти під «протиріччями» або «суттєвими протиріччями» в показаннях раніше допитаних осіб.
В літературі підкреслюється, що мета очної ставки в КПК прямо не визначена. Однак оскільки необхідною умовою для проведення очної ставки с наявність у показаннях її учасників протиріч, то очевидно, що вона проводиться задля їх ліквідації.
Разом з тим, не всяка ліквідація протиріч веде до встановлення істини щодо спірних обставин. Зустрічаються випадки, та й нерідко, коли один 9 учасників очної ставки відмовляється від раніше даних правдивих показань і підтверджує неправдиві, і, таким чином, протиріччя ліквідовані, але слідчий опинився ще далі від істини. А тому мета очної ставки полягає не в формальній ліквідації протиріч у
показаннях, а у встановленні істини у спірних обставинах, у визначенні, чиї ж показання відповідають фактичним обставинам справи.
Зі свого боку ми вважаємо, що очну ставку закон не забороняє проводити і в тих випадках, коли зовні між показаннями учасників немає протиріч. Метою такої очної ставки є перевірка психологічної стійкості одного з учасників. Такі випадки мають місце, коли розслідуються, наприклад, статеві злочини і слідчому вкрай важливо знати, як поведе себе потерпіла, коли зустрінеться віч-на-віч з насильником в залі судового засідання.
Практика підказує, що до суттєвих протиріч слід віднести:
протиріччя, що не дають можливості дійти однозначної відповіді про обставини, які підлягають доказуванню в цій справі;
ті, що мають протилежні оцінки зібраних у справі доказів;
протиріччя, котрі компрометують джерела отриманих цих доказів;
ті, які мають заперечення з приводу засобів отримання певних зібраних у справі злочинів.
Проводити чи не проводити очну ставку — це право слідчого і в більшості випадків саме він є ініціатором її проведення. Але нерідко так трапляється, що ініціативу проведення очної ставки проявляють потерпілі, підозрювані, обвинувачені чи захисники останніх. їх клопотання й заяви з цього приводу підлягають задоволенню у випадках наявності дійсної необхідності і з метою встановлення об'єктивної істини в кримінальній справі. І у зв'язку з цим треба зупинитися ще на одному аспекті даного питання.
Мова йде про проблему реалізації в кримінальному судочинстві права конфронтації. Підпункт (і п. З ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає право особи, обвинуваченої в скоєнні кримінального злочину допитувати свідків, які свідчили проти неї, або вимагати їх допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків з його сторони на тих же самих умовах, що й свідків, які свідчать проти нього. Це право обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) в західноєвропейській правовій традиції і визначається як право конфронтації. Близьким за значенням є інститут перехресного допиту в судочинстві країн загального права. Право конфронтації є одним з показників принципу рівності способів надання доказів, який в свою чергу випливає з принципу справедливого судового розгляду.
Існування вказаних інститутів переслідує декілька цілей: забезпечення права на захист від необгрунтованого обвинувачення; перевірка і забезпечення достовірності доказів, викладених у показаннях свідків обвинувачення (в тому числі потерпілого, іншого обвинуваченого, висновках і поясненнях експерта), шляхом надання обвинуваченому відповідної і належної можливості оспорити показання будь-яких свідків, які свідчать проти нього.
Ратифікувавши Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод в 1997 р., Україна повністю визнала на своїй території дії підпункту сі п. З ст. 6 Конвенції стосовно права підсудного на виклик і допит свідків (ст.ст. 263, 303 КПК), а відносно права підозрюваного та обвинуваченого — тільки в частині права заявляти клопотання щодо виклику і допиту свідків і проведення з ними очної ставки у відповідності до ст.ст. 43, 431, 142 КПК.
Порядок проведення очної ставки, передбачений ст. 173 КПК. Перед початком очної ставки слідчий повинен роз'яснити допитуємим й іншим учасникам суть майбутніх дій, значення і порядок їх виконання, а також роз'яснити права і обов'язки кожного учасника.
Якщо в проведенні очної ставки беруть участь педагог, законний представник неповнолітнього, захисник експерт, то слідчий нагадує їм (бажано при відсутності допитуємих) про те, що задавати питання можна тільки з дозволу слідчого, а також про те, що недопустимо висловлення зауважень з приводу поведінки допитуємих та показань, які вони дають.
Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за дачу завідомо неправдивих показань. Як і при допиті, їм роз'яснюється право не давати показання і пояснення стосовно себе, членів сім'ї та близьких родичів, про що слідчий робить позначення в протоколі, яке засвідчується підписами допитуємих осіб (ч. 1ст. 173 КПК).
Приступаючи до допиту на очній ставці, слідчий опитує осіб, між якими вона проводиться, чи знають вони один одного і в яких стосунках знаходяться між собою. З'ясування вказаних обставин має суттєве значення для оцінки показань, які отримані на очній ставці і впливає на вибір тих чи інших тактичних прийомів.
Безпосередньо сама очна ставка починається з того, що слідчий пропонує допитуємим по черзі дати показання про ті обставини, для з'ясування яких вона власне і проводиться. Після дачі показань слідчий може задавати питання кожному з допитуємих. Особи, між якими проводиться очна ставка, можуть з дозволу слідчого, задавати один одному питання, про що робиться позначка в протоколі.
Показання, які давалися учасниками очної ставки на попередніх допитах, в тому числі і зафіксовані за допомогою звуко-, відеозапису, можна оголосити лише після дачі ними показань на очній ставці й запису їх до протоколу (ч. З ст. 173, ч. 5 ст. 851 КПК). Оголошення попередніх показань проводиться як за ініціативою слідчого, так і за клопотаннями учасників очної ставки, але тільки в тих межах, в яких визнає необхідним слідчий.
Перебіг і результати очної ставки фіксуються в протоколі, на магнітну і відеострічку. Протокол є головним засобом фіксації показань ия очній ставці. Застосування звуко- і відеозапису забезпечує нагляд- иість проведення очної ставки, збереження мови допитуємих зі всіма П індивідуальними особливостями, емоційним забарвленням. Разом а тим застосування цих засобів потребує дуже ретельної підготовки і організації очної ставки.
у протоколі очної ставки зазначаються наступні дані: місце і дата Його складання; час початку і закінчення очної ставки; посада, класний чин або звання, прізвище особи, яка проводить очну ставку; прізвище, ім'я та по батькові, а також процесуальне становище кожного із учасників очної ставки; позначення щодо роз'яснення свідкам про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК; а потерпілого за ст. 384 КК, перекладача — за відмову від виконання покладених на нього обов'язків і за завідомо неправдивий переклад за ст.ст. 384, 385 КК; факт з'ясування слідчим взаємин між учасниками очної ставки.
Показання осіб, допитаних на очній ставці, заносяться до протоколу в тій послідовності, в якій вони давались. Можливий також поділ аркуша протоколу по вертикалі на дві частини, на одній із яких записуються показання одного учасника очної ставки, а на другій (бажано напроти) — іншого.
В заключній частині протоколу фіксується факт оголошення протоколу учасниками очної ставки, а також зміни і доповнення, які були внесенні до протоколу за заявами допитуємих осіб. Якщо в ході очної ставки застосовувалися аудіо- і відеозапис, то фонограма чи відео- плівка відтворюється, про що також робиться позначка в протоколі. Кожний учасник очної ставки підписує тільки свої показання і кожну сторінку окремо (ч. 4 ст. 173 КПК). Окрім допитаних осіб протокол підписують також інші учасники очної ставки та слідчий.
При проведенні очної ставки особливу значимість набуває застосування названих вище додаткових засобів фіксації. Це пояснюється тим, що на відміну від звичайного допиту, протокол в ході очної ставки, доводиться вести одразу, паралельно з допитом для уникнення неточності в фіксації показань. З цієї ж причини не тільки знижується темп проведення слідчої дії, губиться психологічний контакт, але й у допитуємих з'являється можливість обмінятися умовними знаками в той час, коли слідчий відволікається на фіксацію показань, а допитуємий, який дає неправдиві показання, отримує ще й можливість продумати свої відповіді з урахуванням одержаної інформації.
Застосування ж звуко- і відеозапису в ході очної ставки звільняє слідчого від необхідності одразу ж вести протокол, і тому він може повністю зосередитись на допиті учасників очної ставки. Крім того, застосування звуко- і відеозапису є стримуючим фактором проти змови осіб, які володіють мовою, яка не знайома слідчому. Якщо ж допитуємі все ж таки обмінялися репліками, то потім слідчий може з'ясувати зміст розмови за допомогою перекладача.
- Тема 1 12
- Тема 2 23
- Тема 4 50
- Тема 5 суб'єкти кримінального процесу 57
- Тема 6 95
- Тема 7 137
- Тема 8 151
- Тема 9 162
- Тема 10 слідчі дії 170
- Тема 11 206
- Тема 12 212
- Тема 13 підсудність 230
- Тема 14 233
- Тема 15 судовий розгляд 243
- Тема 16 280
- Тема 17 293
- Тема 18 297
- Тема 19 307
- Тема 20 313
- Тема 21 316
- Тема 22 323
- Тема 23 329
- Тема 1 поняття, завдання, суть і система кримінального процесу
- 1.1. Поняття кримінального процесу
- 1.2. Завдання кримінального судочинства
- 1.3. Система кримінального процесу
- 1.4. Загальна характеристика стадій кримінального процесу
- 1.5. Типи кримінального процесу
- 1.6. Кримінально-процесуальні відносини та юридичні факти
- 1.7. Крнмінально-процесуальні функції
- 1.8. Кримінально-процесуальна форма
- Тема 2 кримінально-процесуальне право україни. Джерела кримінально- процесуального права
- 2.1. Кримінально-процесуальне право як галузь сучасного права
- 2.2. Джерела кримінально-процесуального права
- 2.3. Кримінально-процесуальні норми
- 2.4. Дія норм кримінально-процесуального права у просторі, у часі та по колу осіб
- 2.5. Прогалини у кримінально-процесуальному праві та застосування норм кримінально-процесуального права за аналогією
- Тема з принципи кримінального процесу
- 3.1. Поняття та система принципів кримінального процесу
- 3.2. Загальноправові принципи кримінального процесу
- 3.3. Міжгалузеві принципи кримінального процесу
- 3.4. Кримінально-процесуальні (галузеві) принципи
- 3.5. Принципи досудового провадження
- Тема 4 цивільний позов у кримінальному судочинстві
- 4.1. Поняття, природа та значення цивільного позову у кримінальному судочинстві
- 4.3. Загальна характеристика провадження за цивільним позовом у досудових і судових стадіях кримінального процесу
- 4.4. Обов'язки держави щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином
- Тема 5 суб'єкти кримінального процесу
- 5.1. Поняття та класифікація суб'єктів кримінального процесу
- 5.2. Процесуальна правоздатність і дієздатність суб'єктів кримінального процесу
- 5.3.1. Суд як орган правосуддя у кримінальних справах. Завдання і загальна характеристика повноважень суду при здійсненні правосуддя. Форми здійснення правосуддя
- 5.3.2. Прокурор у кримінальному судочинстві. Процесуальне положення прокурора на різних стадіях процесу
- 5.3.3. Слідчий та начальник слідчого відділу у кримінальному процесі. Взаємодія слідчого з органами дізнання
- 5.3.4. Органи дізнання, їх завдання і повноваження. Особа, що проводить дізнання, їі процесуальне положення
- 5.5. Учасники процесу, загальна характеристика їх процесуального положення
- 5.5.1. Обвинувачений (підсудний, засуджений, виправданий), його процесуальне положення в різних стадіях процесу
- 5.5.2. Підозрюваний у скоєнні злочину, термін перебування особи в статусі підозрюваного, його права і обов'язки
- 5.5.3. Процесуальне положення неповнолітньої особи, що не досягла віку кримінальної відповідальності, відносно якої ведеться кримінальне судочинство
- 5.5.4. Законний представник неповнолітнього обвинуваченого і підозрюваного
- 5.5.5. Захисник у кримінальному судочинстві
- 5.5.6. Заявник про злочин, його права і обов'язки
- 5.5.7. Потерпілий у кримінальному судочинстві, його права і обов'язки на різних стадіях процесу
- 5.5.8. Цивільний позивач, його права і обов'язки у кримінальному процесі
- 5.5.9. Цивільний відповідач, його права і обов'язки
- 5.5.10. Представники потерпілого, цивільного позивача і відповідача, їх процесуальне положення
- 5.6. Інші суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності, загальна характеристика їх процесуального положення
- 5.7. Обов'язок суду, прокурора, слідчого і особи, що проводить дізнання щодо роз'яснення і забезпечення прав учасників процесу і інших суб'єктів кримінального судочинства
- 5.8. Забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві
- 5.9. Імунітети суб'єктів кримінального процесу
- 6.2. Поняття, види, особливості доказування в кримінальному процесі
- 6.3. Предмет доказування в кримінальній справі
- 6.4. Предмет доказування в окремих категоріях кримінальних справ та в окремих стадіях кримінального процесу
- 6.5. Зміст обставин, які складають предмет доказування
- 6.6. Локальний предмет доказування
- 6.7. Поняття доказів та джерел доказів у кримінальному процесі
- 6.8. Властивості доказів
- 6.9. Процесуальні порушення та допустимість доказів
- 6.10. Класифікація доказів
- 6.11. Процес доказування, його елементи
- 6.12. Межі доказування
- 6.13. Мета доказування
- 6.14. Суб'єкти процесу доказування
- 6.15. Джерела доказів
- Заходи процесуального примусу, за допомогою яких забезпечується законний порядок у ході провадження в справі. Такими заходами є наступні.
- 7.2. Поняття, значення та види запобіжних заходів
- 7.3. Мета, підстави та умови застосування запобіжних заходів
- 7.4. Запобіжні заходи, що не пов'язані з позбавленням волі
- 7.5. Запобіжні заходи, що пов'язані з позбавленням волі
- 7.6. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу
- Провадження на досудових стадіях кримінального процесу Тема 8 порушення кримінальної справи
- 8.1. Поняття, значення, завдання стадії порушення кримінальної справи
- 8.2. Органи і посадові особи, які мають право порушити кримінальну справу
- 8.3. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи
- 8.4. Процесуальний порядок порушення кримінальної справи
- 8.5. Підстави і порядок прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи
- 8.6. Нагляд прокурора і судовий контроль у стадії порушення кримінальної справи
- Тема 9 загальні положення стадії досудового розслідування
- 9.1. Поняття, значення, завдання стадії досудового розслідування
- 9.2. Форми досудового розслідування
- 9.3. Характеристика основних положень досудового слідства
- 4. Об'єднання і виділення кримінальних справ (ст. 26 кпк). Об'єднання і виділення кримінальних справ є правом, а не обов'язком слідчого.
- Достатні дані, які свідчать про те, що якийсь злочин або особа не мають зв'язку з основною кримінальною справою;
- Виконання органом дізнання постанови слідчого про розшук обвинуваченого (ст. 139 кпк).
- Тема 10 слідчі дії
- 10.1. Поняття, система та класифікація слідчих дій
- 10.2. Загальні умови провадження слідчих дій
- 10.3. Процесуальні особливості провадження вербальних слідчих дій
- 10.3.1. Допит
- Члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновлені підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;
- Особа, яка б своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого у вчиненні злочину.
- 10.3.2. Очна ставка
- 10.3.3. Пред'явлення для впізнання
- 10.3.4. Відтворення обстановки і обставин події
- 10.4. Процесуальні особливості провадження нонвербальних слідчих дій
- 10.4.1. Слідчий огляд
- 10.4.2. Освідування
- 10.4.3. Ексгумація трупа
- 10.4.4. Обшук
- 10.4.6. Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку
- 10.4.7. Підготовка і призначення судової експертизи
- Тема 11 пред'явлення обвинувачення і допит обвинуваченого
- 11.1. Суть, значення та підстави притягнення особи як обвинуваченого
- 11.2. Процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого
- 11.3. Допит обвинуваченого
- 11.4. Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві
- Тема 12 зупинення і закінчення досудового слідства
- 12.1. Підстави та процесуальний порядок зупинення досудового слідства
- 12.2. Форми закінчення досудового слідства
- 12.3. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку
- 12.4. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи
- 12.5. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру
- 12.6. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи і застосування примусових заходів виховного характеру
- 12.7. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності
- 12.8. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства
- 12.9. Контроль суду за законністю дій органів дізнання та досудового слідства
- Тема 13 підсудність
- 13.1. Поняття і значення підсудності
- 13.2. Види підсудності
- 13.3. Направлення справи за підсудністю. Недопустимість спорів про підсудність
- Тема 14 попередній розгляд справи суддею
- 14.1. Поняття, завдання, значення стадії попереднього розгляду справи суддею
- 14.2. Порядок, строки попереднього розгляду справи
- 14.3. Рішення, які приймає суддя в результаті попереднього розгляду справи
- 14.4. Особливості попереднього розгляду в справах приватного обвинувачення
- Тема 15 судовий розгляд
- 15.1. Поняття, значення, завдання стадії судового розгляду
- 15.2. Загальні умови судового розгляду
- 15.3. Суд і сторони в судовому розгляді
- 15.4. Межі судового розгляду
- 15.6. Судове слідство
- 15.7. Судові дебати і останнє слово підсудного
- 15.8. Рішення, якими закінчується судовий розгляд
- 15.9. Поняття, види, зміст вироків
- 15.10. Порядок постановления та проголошення вироку
- Тема 16 провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду, які не набрали законної сили
- 16.1. Поняття, значення і форми перевірки судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.2. Суб'єкти права оскарження судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.3. Строки оскарження судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.4. Вимоги до апеляції, касаційної скарги чи подання
- 16.5. Порядок оскарження судових рішень, які не набрали законної сили. Дії суду у зв'язку з оскарженням судового рішення
- 16.6. Попередній розгляд справи апеляційним судом
- 16.7. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
- 16.8. Підстави для скасування чи зміни судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.9. Результати розгляду справи апеляційним судом
- Тема 17 виконання вироку, ухвали і постанови суду
- 17.1. Поняття та ознаки стадії виконання вироку
- 17.2. Звернення вироку до виконання
- 17.3. Виконання ухвали та постанови суду
- Тема 18 провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду, які набрали законної сили
- 18.1. Поняття, значення і форми перевірки судових рішень, які набрали законної сили
- 18.2. Особливості розгляду касаційних скарг і подань на судові рішення, які набрали законної сили
- 18.3. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції
- 18.4. Строки та підстави для перегляду судових рішень в порядку виключного провадження
- 18.5. Процесуальний порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами
- Тема 19 застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.1. Поняття, мета та види примусових заходів медичного характеру
- 19.2. Підстави застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.3. Особливості досудового провадження у справах про застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.4. Особливості судового провадження у справах про застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.5. Рішення суду у справах про застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.6. Зміна і скасування примусових заходів медичного характеру
- 19.7. Відновлення кримінальної справи щодо особи, до якої були застосовані примусові заходи медичного характеру
- Тема 20 протокольна форма досудової підготовки матеріалів
- 20.1. Поняття, сутність і значення протокольної форми досудової підготовки матеріалів
- 20.2. Підстави та умови застосування протокольної форми досудової підготовки матеріалів
- 20.3. Особливості протокольної форми досудової підготовки матеріалів
- 21.2. Обставини, що підлягають встановленню в справах неповнолітніх
- 21.3. Досудове слідство в справах неповнолітніх
- 21.4 . Особливості застосування запобіжних заходів до неповнолітніх
- 21.5. Участь у провадженні в справах неповнолітніх осіб, залучених з метою представництва та охорони прав та інтересів неповнолітніх
- 21.6. Провадження в справах неповнолітніх у судових стадіях кримінального процесу
- 22.2. Особливості правової регламентації та принципи транснаціонального кримінального процесу
- 22.3. Суб'єкти транснаціонального кримінального процесу та характер правовідносин між ними
- 22.4. Міжнародна правова допомога у кримінальних справах
- 22.5. Видача гаданих злочинців
- 22.6. Передача провадження у кримінальних справах
- 22.7. Передача засуджених осіб
- 22.8. Виконання іноземних вироків та інших остаточних рішень у кримінальних справах
- 22.9. Основи міжнародного кримінального процесу
- Тема 23 основи кримінально-процесуального права іноземних держав
- 23.1. Основи кримінально-процесуального права Франції
- 23.2. Основи кримінально-процесуального права Німеччини
- 23.3. Основи кримінально-процесуального права Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії
- 23.4. Основи кримінально-процесуального права сша