19.3. Особливості досудового провадження у справах про застосування примусових заходів медичного характеру

Відповідно до ст. 417 КПК досудове слідство в справах про суспіль­но небезпечні діяння, вчинені особами у стані неосудності або обме­женої осудності, а також про злочини осіб, які вчинили його у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановления виро­ку, проводиться органами досудового слідства за правилами, передба­ченими ст.ст. 111-130, 148-222 КПК.

Водночас досудове провадження у справах про застосування при­мусових заходів медичного характеру має особливості, які полягають у наступному:

1. участь захисника у таких справах є обов'язковою з моменту вста­новлення факту наявності в особи душевної хвороби (п. 5 ч. 1 ст. 45 КПК);

2. психічний стан особи визначається судово-психіатричною екс­пертизою (ст. 76 КПК);

3. щодо неосудного, який становить суспільну небезпеку, можливо обрання запобіжного заходу — взяття під варту. Щодо обмежено осуд­ного обирають будь-які запобіжні заходи;

4. слідчі дії за участю неосудної особи можуть проводитися тільки у випадках, якщо її психічне захворювання це дозволяє;

5. щодо неосудного не складають постанову про притягнення як об­винуваченого, оскільки він не є суб'єктом злочину. Щодо обмежено осудного таку постанову складають, йому пред'являється обвинува­чення з обов'язковою участю захисника (ст. 144 КПК);

6. після закінчення досудового слідства щодо неосудного скла­дають постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Щодо обмежено осудного складають обвинувальний ви­сновок.

У ході досудового слідства провадяться всі необхідні слідчі дії для всебічного і повного з'ясування обставин вчиненого суспільно небез­печного діяння і особи того, хто його вчинив, а також обставин, які характеризують цю особу та її психічне захворювання.

З метою визначення психічного стану підозрюваного чи обвинува­ченого за наявності у справі даних, що викликають сумніви стосовно їх осудності, обов'язково призначається експертиза.

Після закінчення досудового слідства, якщо буде встановлено нео­судність особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Віднос­но обмежено осудної особи складається обвинувальний висновок.

У постанові про застосування примусових заходів медичного ха­рактеру повинні бути викладені всі обставини, які підтверджують вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що ця особа захворіла на психічну хворобу. Ця по­станова разом із справою надсилається прокурору.

Згідно із ст. 233 КПК прокурор, одержавши справу від слідчого з постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру, складе­ною відповідно до ст. 417 КПК, зобов'язаний протягом п'яти днів роз­глянути її і прийняти відповідне рішення:

1. погодившись з постановою, він затверджує її і надсилає справу до суду;

2. визнавши, що психіатрична експертиза та інші докази, зібрані в справі, є недостатніми для того, щоб зробити висновок про психічний стан обвинуваченого, або що в справі не зібрано достатніх даних про те, що суспільно небезпечне діяння, щодо якого провадилось досудо­ве слідство, вчинено даною особою, прокурор повертає справу з своєю письмовою вказівкою слідчому для проведення додаткового досудово­го слідства.

Крім прийняття рішень, зазначених уст. 418 КПК, прокурор може також змінити постанову слідчого, скласти нову постанову, якщо ви­знає, що постанова слідчого не відповідає вимогам закону або матеріа­лам справи, може доповнити або зберегти список осіб, які підлягають виклику в судове засідання.