17.2. Звернення вироку до виконання
Звернення вироку до виконання — це діяльність суду (судді, що головує в судовому засіданні, або голови суду) при видачі розпорядження про виконання вироку, що вступив у законну силу. Мета його полягає в тому, щоб довести до відома органів, уповноважених за за- коном виконувати вирок, який вирок і які конкретно його рішення підлягають виконанню.
Звернення вироку до виконання полягає в направленні судом, що ухвалив вирок, протягом трьох діб з дня вступу вироку в законну силу або повернення справи з апеляційної або касаційної інстанції органу, що відає відбуванням покарання, розпорядження про виконання вироку, копії вироку і копії ухвали апеляційної або касаційної інстанції, якщо вирок був змінений.
У випадку, якщо засуджений позбавлений волі, у розпорядженні про виконання вироку варто запропонувати органу, що виконує вирок, повідомити родину засудженого, куди він направлений для відбування покарання (ст. 20 КВК).
Розпорядження про виконання вироку разом з іншими документами направляються: а) при засудженні до позбавлення волі, якщо засуджений утримується під вартою — адміністрації місця попереднього ув'язнення, а якщо він знаходиться на волі — Державному департаменту України з питань виконання покарань; б) у випадку звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням (ст.ст. 75 і 104 КК) — кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання засудженого, а щодо неповнолітнього — і службі по справах неповнолітніх, у відношенні військовослужбовців — командирам військових частин, що здійснюють контроль за поведінкою таких засуджених; в) при засудженні до утримання в дисциплінарному батальйоні — військовому командуванню; г) при засудженні до виправних робіт або громадських робіт — органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого і кримінально-виконавчій інспекції; д) при засудженні до покарання у виді обмеження волі — адміністрації виправного центру; е) при засудженні до арешту —- адміністрації арештного будинку; ж) у випадку позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю — адміністрації підприємства, установи, організації за місцем роботи засудженого для виконання, а також кримінально-виконавчій інспекції; з) у разі потреби стягнення штрафу, конфіскації майна, стягнення заподіяного збитку й інших майнових стягнень — суд виписує виконавчі листи і передає їх державному виконавцю за місцем проживання, роботи боржника або за місцем перебування його майна разом з копією вироку і копією опису майна.
Копія виправдувального вироку при вступі його в законну силу на прохання виправданого може бути спрямована за місцем його роботи, навчання або проживання. Про виконання вироку органи, що приводять у виконання вирок, повинні негайно повідомити суд, що ухвалив вирок.
Приведення у відповідність з новим законом, що звільняє від покарання або пом'якшує покарання, вироку стосовно особи, що відбуває покарання, провадяться судом (суддею) за місцем відбування покарання.
Своє рішення суд зобов'язаний засновувати тільки на обставинах, установлених судом при постанові вироку, і на їхній юридичній оцінці, даної цим судом. Законними приводами для прийняття такого рішення є заява засудженого або подання прокурора або органу, що відає виконанням покарання.
Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, що мають дітей у віці до трьох років (ст. 407 КПК), у відповідності зі статтею 83 Кримінального кодексу України здійснюється суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженої за спільним поданням органу, що відає відбуванням покарання, і спостережної комісії.
Жінка може бути звільнена від відбування покарання в межах терміну, на який відповідно до закону вона звільняється від роботи в зв'язку з вагітністю, родами і до досягненням дитиною трирічного віку.
Не підлягають звільненню від відбування покарання вагітні жінки і жінки, що мають дітей у віці до трьох років, що засуджені до позбавлення волі на термін більше п'яти років за навмисні тяжкі й особливо тяжкі злочини.
У відповідності зі ст. 408 КПК, за наявності підстав, передбачених ст. 84 КК від покарання звільняються: а) особа, що під час відбування покарання занедужала психічною хворобою, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними; б) особа, що після здійснення злочину або постанови вироку занедужала тяжкою хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання; в) військовослужбовці, засуджені до покарання у виді службового обмеження, арешту або утримання в дисциплінарному батальйоні, у випадку визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КК після закінчення випробувального терміну засуджений, котрий виконував покладені на нього обов'язки і не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
Справа про звільнення від покарання з випробуванням після закінчення випробувального терміну розглядає суддя районного (міського) суду за місцем проживання засудженого.
Законним приводом до розгляду такої справи є: 1) заява засудженого, 2) подання прокурора, 3) звернення органу, що відає відбуванням покарання.
Підставою для скасування звільнення засудженого від відбування покарання з іспитом є: а) невиконання ним покладених на нього обов'язків або 2) систематичне здійснення правопорушень, які тягнуть за собою адміністративні стягнення і які свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення (ч. 2 ст. 78 КК).
У зазначених випадках суд направляє засудженого для відбування покарання, призначеного вироком суду.
Суддя зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки, у чому складалися правопорушення, чи відбувалися вони систематично, які стягнення накладені на засудженого, чи можна розглядати викладені в поданні факти як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення. Якщо, наприклад, суддя установить, що засуджений не мав можливості виконати покладені на нього судом обов'язки, або допущені правопорушення були спровоковані потерпілим і не можуть розцінюватися як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення, він виносить постанову про відмову в задоволенні подання.
Питання про скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, що мають дітей у віці до трьох років, розглядається суддею районного (міського) суду за місцем проживання засудженої.
Після досягнення дитиною трирічного віку або у випадку його смерті суд у залежності від поведінки засудженої може: а) звільнити її від покарання; б) замінити покарання більш м'яким; в) направити засуджену для відбування покарання, призначеного вироком (ч. З ст. 83 КК).
Суд вправі направити засуджену для відбування покарання, призначеного вироком, у випадках, якщо засуджена, котра була звільнена від відбування покарання: а) відмовляється від дитини; б) передала його в дитячий будинок; в) сховалася з місця проживання; г) ухиляється від виховання дитини, догляду за ним; д) систематично вчинює правопорушення, які тягнуть адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення (ч. 5 ст. 83 КК).
Процесуальні питання в стадії виконання вироку вирішуються: а) судом, що постановив вирок (про сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, про застосування кримінального закону, що має зворотну силу, відповідно до частин 2, 3 ст. 5 КК); б) суддею районного (міського) суду або суддею військового суду гарнізону за місцем виконання вироку (ст. 410 КПК); в) суддею районного (міського) суду або суддею військового суду гарнізону за місцем відбування покарання (ст.ст. 407, 407-1, 408, 411-1 КПК); г) суддею районного (міського) суду за місцем проживання засудженого (ст.ст. 408-1,408-2, 408-3, 414 КПК, ст. 33 КВК); д) суд за місцем відбування покарання розв'язує питання про приведення у відповідність з новим законом, що звільняє від покарання або пом'якшує покарання, вироку щодо осіб, що відбувають покарання (ст. 5 КК), а щодо осіб, що відбули покарання, такі справи розглядає суд, що ухвалив вирок; е) судом, у провадженні якого знаходиться справа; ж) порядок застосування покарання при наявності декількох вироків визначається за місцем виконання вироку районним (міським), міжрайонним (окружним) або апеляційним судом у залежності від того, якими судами були ухвалені вироки (ст. 413 КПК).
Пленум Верховного Суду України в постанові від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків» роз'яснив, що в порядку, який передбачений ст. 411 КПК, суди вправі вирішувати такі питання, які виникають при виконанні вироків внаслідок їх недоліків:
про застосування акта амністії, якщо його застосування є обов'язковим і суд при постановленні вироку цього питання не обговорював;
про звільнення з-під варти особи, звільненої від відбування покарання з випробуванням або засудженої до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, якщо підсудний був під вартою і суд не вирішив питання про зміну запобіжного заходу;
про скасування запобіжного заходу, якщо при виправданні підсудного чи засудження його зі звільненням від покарання суд не вказав про це у вироку;
про зарахування попереднього ув'язнення у строк відбуття покарання, якщо воно не проведено судом або допущена неточність при його обчисленні;
про скасування заходів щодо забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо про це не було прийнято рішення при визначенні міри покарання;
про виключення з акта опису майна, на яке за законом не допускається звернення стягнення, якщо у вироку не вирішено питання про це майно;
про долю речових доказів, якщо її не вирішено вироком суду;
про визначення розміру і розподілення судових витрат; про оплату праці захисника;
про долю неповнолітніх дітей, які залишились без догляду, і передачу їх опікунам;
про уточнення даних про посаду або вид діяльності у випадку неточностей при формулюванні застосування цього виду покарання (основного або додаткового) у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
про призначення вихователя неповнолітньому у разі його звільнення від відбування покарання з випробуванням або застосуванням примусових заходів виховного характеру відповідно до ст.ст. 104, 105 КК;
про усунення неточностей, допущених у вироку при написанні основних анкетних даних, а також описок та арифметичних помилок, коли вони очевидні, не стосуються суті вироку і не спричиняють погіршення становища засудженого.
Питання, пов'язані з виконанням вироку, вирішуються судом у судовому засіданні з участю прокурора. У більшості випадків в Україні допускається одноособова форма розгляду матеріалів. Однак ст. 413 КПК передбачає випадки розгляду питання про застосування покарання за наявності декількох вироків тільки у колегіальному складі! Судовий розгляд відбувається, за винятком випадків, встановлених ст. 20 КПК, у відкритому засіданні. Участь прокурора за загальним правилом є обов'язковою. Оскільки ж засуджений навіть після набрання вироком законної сили не втрачає права на захист своїх інтересів, він за рішенням суду може брати участь у розгляді цих матеріалів як сам, так і з своїм захисником.
При вирішенні питання про виконання вироку у частині цивільного позову викликаються, в разі необхідності, цивільний позивач і цивільний відповідач. Неявка цих осіб у судове засідання не перешкоджає розглядові справи.
При вирішенні питання про звільнення засудженого від відбуття покарання в зв'язку з хворобою обов'язкова присутність представника лікарської комісії, що дала висновок про стан здоров'я засудженого (ч. З ст. 411 КПК).
розгляд справи починається доповіддю судді, після чого заслуховуються пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, і думка прокурора. Потім суддя виходить у дорадчу кімнату для винесення постанови.
Статтями 321, 336 КПК передбачено, що суд повинен при постановленні вироку вирішити питання про те, чи випливає у випадках, зазначених у ст. 96 КК, застосувати до підсудного примусове лікування, і про застосування такого лікування вказати в резолютивній частині вироку.
У відповідності зі ст. 96 КК примусове лікування може бути застосовано судом, незалежно від призначеного покарання до осіб, що скоїли злочини і мають захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. У залежності від виду покарання примусове лікування проводиться за місцем відбування покарання або в спеціальних лікувальних установах.
Якщо примусове лікування засудженого, що є алкоголіками або наркоманами, не було призначено при постанові вироку, це питання підлягає вирішенню в стадії виконання вироку.
Питання про застосування примусового лікування до засудженого, що є алкоголіками або наркоманами, що відбувають покарання у виправно-трудовій установі, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем відбування ними покарання.
Необхідність визначення порядку застосування покарання при наявності декількох вироків у стадії виконання вироку виникає в таких випадках: а) якщо у відношенні засудженого мається не приведений у виконання вирок, про який не було відомо суду, що ухвалив останній за часом вирок, і тому суд не призначив покарання по сукупністю вироків; б) якщо під час виконання покарання, призначеного за сукупністю вироків, перший з них скасований у порядку виняткового провадження або в касаційному порядку (по справах, зазначених у ч. 2 ст. 383 УПК), внаслідок чого необхідно виключити із сукупності міру покарання, призначену судом по скасованому вироку (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироків*).
- Тема 1 12
- Тема 2 23
- Тема 4 50
- Тема 5 суб'єкти кримінального процесу 57
- Тема 6 95
- Тема 7 137
- Тема 8 151
- Тема 9 162
- Тема 10 слідчі дії 170
- Тема 11 206
- Тема 12 212
- Тема 13 підсудність 230
- Тема 14 233
- Тема 15 судовий розгляд 243
- Тема 16 280
- Тема 17 293
- Тема 18 297
- Тема 19 307
- Тема 20 313
- Тема 21 316
- Тема 22 323
- Тема 23 329
- Тема 1 поняття, завдання, суть і система кримінального процесу
- 1.1. Поняття кримінального процесу
- 1.2. Завдання кримінального судочинства
- 1.3. Система кримінального процесу
- 1.4. Загальна характеристика стадій кримінального процесу
- 1.5. Типи кримінального процесу
- 1.6. Кримінально-процесуальні відносини та юридичні факти
- 1.7. Крнмінально-процесуальні функції
- 1.8. Кримінально-процесуальна форма
- Тема 2 кримінально-процесуальне право україни. Джерела кримінально- процесуального права
- 2.1. Кримінально-процесуальне право як галузь сучасного права
- 2.2. Джерела кримінально-процесуального права
- 2.3. Кримінально-процесуальні норми
- 2.4. Дія норм кримінально-процесуального права у просторі, у часі та по колу осіб
- 2.5. Прогалини у кримінально-процесуальному праві та застосування норм кримінально-процесуального права за аналогією
- Тема з принципи кримінального процесу
- 3.1. Поняття та система принципів кримінального процесу
- 3.2. Загальноправові принципи кримінального процесу
- 3.3. Міжгалузеві принципи кримінального процесу
- 3.4. Кримінально-процесуальні (галузеві) принципи
- 3.5. Принципи досудового провадження
- Тема 4 цивільний позов у кримінальному судочинстві
- 4.1. Поняття, природа та значення цивільного позову у кримінальному судочинстві
- 4.3. Загальна характеристика провадження за цивільним позовом у досудових і судових стадіях кримінального процесу
- 4.4. Обов'язки держави щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином
- Тема 5 суб'єкти кримінального процесу
- 5.1. Поняття та класифікація суб'єктів кримінального процесу
- 5.2. Процесуальна правоздатність і дієздатність суб'єктів кримінального процесу
- 5.3.1. Суд як орган правосуддя у кримінальних справах. Завдання і загальна характеристика повноважень суду при здійсненні правосуддя. Форми здійснення правосуддя
- 5.3.2. Прокурор у кримінальному судочинстві. Процесуальне положення прокурора на різних стадіях процесу
- 5.3.3. Слідчий та начальник слідчого відділу у кримінальному процесі. Взаємодія слідчого з органами дізнання
- 5.3.4. Органи дізнання, їх завдання і повноваження. Особа, що проводить дізнання, їі процесуальне положення
- 5.5. Учасники процесу, загальна характеристика їх процесуального положення
- 5.5.1. Обвинувачений (підсудний, засуджений, виправданий), його процесуальне положення в різних стадіях процесу
- 5.5.2. Підозрюваний у скоєнні злочину, термін перебування особи в статусі підозрюваного, його права і обов'язки
- 5.5.3. Процесуальне положення неповнолітньої особи, що не досягла віку кримінальної відповідальності, відносно якої ведеться кримінальне судочинство
- 5.5.4. Законний представник неповнолітнього обвинуваченого і підозрюваного
- 5.5.5. Захисник у кримінальному судочинстві
- 5.5.6. Заявник про злочин, його права і обов'язки
- 5.5.7. Потерпілий у кримінальному судочинстві, його права і обов'язки на різних стадіях процесу
- 5.5.8. Цивільний позивач, його права і обов'язки у кримінальному процесі
- 5.5.9. Цивільний відповідач, його права і обов'язки
- 5.5.10. Представники потерпілого, цивільного позивача і відповідача, їх процесуальне положення
- 5.6. Інші суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності, загальна характеристика їх процесуального положення
- 5.7. Обов'язок суду, прокурора, слідчого і особи, що проводить дізнання щодо роз'яснення і забезпечення прав учасників процесу і інших суб'єктів кримінального судочинства
- 5.8. Забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві
- 5.9. Імунітети суб'єктів кримінального процесу
- 6.2. Поняття, види, особливості доказування в кримінальному процесі
- 6.3. Предмет доказування в кримінальній справі
- 6.4. Предмет доказування в окремих категоріях кримінальних справ та в окремих стадіях кримінального процесу
- 6.5. Зміст обставин, які складають предмет доказування
- 6.6. Локальний предмет доказування
- 6.7. Поняття доказів та джерел доказів у кримінальному процесі
- 6.8. Властивості доказів
- 6.9. Процесуальні порушення та допустимість доказів
- 6.10. Класифікація доказів
- 6.11. Процес доказування, його елементи
- 6.12. Межі доказування
- 6.13. Мета доказування
- 6.14. Суб'єкти процесу доказування
- 6.15. Джерела доказів
- Заходи процесуального примусу, за допомогою яких забезпечується законний порядок у ході провадження в справі. Такими заходами є наступні.
- 7.2. Поняття, значення та види запобіжних заходів
- 7.3. Мета, підстави та умови застосування запобіжних заходів
- 7.4. Запобіжні заходи, що не пов'язані з позбавленням волі
- 7.5. Запобіжні заходи, що пов'язані з позбавленням волі
- 7.6. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу
- Провадження на досудових стадіях кримінального процесу Тема 8 порушення кримінальної справи
- 8.1. Поняття, значення, завдання стадії порушення кримінальної справи
- 8.2. Органи і посадові особи, які мають право порушити кримінальну справу
- 8.3. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи
- 8.4. Процесуальний порядок порушення кримінальної справи
- 8.5. Підстави і порядок прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи
- 8.6. Нагляд прокурора і судовий контроль у стадії порушення кримінальної справи
- Тема 9 загальні положення стадії досудового розслідування
- 9.1. Поняття, значення, завдання стадії досудового розслідування
- 9.2. Форми досудового розслідування
- 9.3. Характеристика основних положень досудового слідства
- 4. Об'єднання і виділення кримінальних справ (ст. 26 кпк). Об'єднання і виділення кримінальних справ є правом, а не обов'язком слідчого.
- Достатні дані, які свідчать про те, що якийсь злочин або особа не мають зв'язку з основною кримінальною справою;
- Виконання органом дізнання постанови слідчого про розшук обвинуваченого (ст. 139 кпк).
- Тема 10 слідчі дії
- 10.1. Поняття, система та класифікація слідчих дій
- 10.2. Загальні умови провадження слідчих дій
- 10.3. Процесуальні особливості провадження вербальних слідчих дій
- 10.3.1. Допит
- Члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновлені підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;
- Особа, яка б своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого у вчиненні злочину.
- 10.3.2. Очна ставка
- 10.3.3. Пред'явлення для впізнання
- 10.3.4. Відтворення обстановки і обставин події
- 10.4. Процесуальні особливості провадження нонвербальних слідчих дій
- 10.4.1. Слідчий огляд
- 10.4.2. Освідування
- 10.4.3. Ексгумація трупа
- 10.4.4. Обшук
- 10.4.6. Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку
- 10.4.7. Підготовка і призначення судової експертизи
- Тема 11 пред'явлення обвинувачення і допит обвинуваченого
- 11.1. Суть, значення та підстави притягнення особи як обвинуваченого
- 11.2. Процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого
- 11.3. Допит обвинуваченого
- 11.4. Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві
- Тема 12 зупинення і закінчення досудового слідства
- 12.1. Підстави та процесуальний порядок зупинення досудового слідства
- 12.2. Форми закінчення досудового слідства
- 12.3. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку
- 12.4. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи
- 12.5. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру
- 12.6. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи і застосування примусових заходів виховного характеру
- 12.7. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності
- 12.8. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства
- 12.9. Контроль суду за законністю дій органів дізнання та досудового слідства
- Тема 13 підсудність
- 13.1. Поняття і значення підсудності
- 13.2. Види підсудності
- 13.3. Направлення справи за підсудністю. Недопустимість спорів про підсудність
- Тема 14 попередній розгляд справи суддею
- 14.1. Поняття, завдання, значення стадії попереднього розгляду справи суддею
- 14.2. Порядок, строки попереднього розгляду справи
- 14.3. Рішення, які приймає суддя в результаті попереднього розгляду справи
- 14.4. Особливості попереднього розгляду в справах приватного обвинувачення
- Тема 15 судовий розгляд
- 15.1. Поняття, значення, завдання стадії судового розгляду
- 15.2. Загальні умови судового розгляду
- 15.3. Суд і сторони в судовому розгляді
- 15.4. Межі судового розгляду
- 15.6. Судове слідство
- 15.7. Судові дебати і останнє слово підсудного
- 15.8. Рішення, якими закінчується судовий розгляд
- 15.9. Поняття, види, зміст вироків
- 15.10. Порядок постановления та проголошення вироку
- Тема 16 провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду, які не набрали законної сили
- 16.1. Поняття, значення і форми перевірки судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.2. Суб'єкти права оскарження судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.3. Строки оскарження судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.4. Вимоги до апеляції, касаційної скарги чи подання
- 16.5. Порядок оскарження судових рішень, які не набрали законної сили. Дії суду у зв'язку з оскарженням судового рішення
- 16.6. Попередній розгляд справи апеляційним судом
- 16.7. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
- 16.8. Підстави для скасування чи зміни судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.9. Результати розгляду справи апеляційним судом
- Тема 17 виконання вироку, ухвали і постанови суду
- 17.1. Поняття та ознаки стадії виконання вироку
- 17.2. Звернення вироку до виконання
- 17.3. Виконання ухвали та постанови суду
- Тема 18 провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду, які набрали законної сили
- 18.1. Поняття, значення і форми перевірки судових рішень, які набрали законної сили
- 18.2. Особливості розгляду касаційних скарг і подань на судові рішення, які набрали законної сили
- 18.3. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції
- 18.4. Строки та підстави для перегляду судових рішень в порядку виключного провадження
- 18.5. Процесуальний порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами
- Тема 19 застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.1. Поняття, мета та види примусових заходів медичного характеру
- 19.2. Підстави застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.3. Особливості досудового провадження у справах про застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.4. Особливості судового провадження у справах про застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.5. Рішення суду у справах про застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.6. Зміна і скасування примусових заходів медичного характеру
- 19.7. Відновлення кримінальної справи щодо особи, до якої були застосовані примусові заходи медичного характеру
- Тема 20 протокольна форма досудової підготовки матеріалів
- 20.1. Поняття, сутність і значення протокольної форми досудової підготовки матеріалів
- 20.2. Підстави та умови застосування протокольної форми досудової підготовки матеріалів
- 20.3. Особливості протокольної форми досудової підготовки матеріалів
- 21.2. Обставини, що підлягають встановленню в справах неповнолітніх
- 21.3. Досудове слідство в справах неповнолітніх
- 21.4 . Особливості застосування запобіжних заходів до неповнолітніх
- 21.5. Участь у провадженні в справах неповнолітніх осіб, залучених з метою представництва та охорони прав та інтересів неповнолітніх
- 21.6. Провадження в справах неповнолітніх у судових стадіях кримінального процесу
- 22.2. Особливості правової регламентації та принципи транснаціонального кримінального процесу
- 22.3. Суб'єкти транснаціонального кримінального процесу та характер правовідносин між ними
- 22.4. Міжнародна правова допомога у кримінальних справах
- 22.5. Видача гаданих злочинців
- 22.6. Передача провадження у кримінальних справах
- 22.7. Передача засуджених осіб
- 22.8. Виконання іноземних вироків та інших остаточних рішень у кримінальних справах
- 22.9. Основи міжнародного кримінального процесу
- Тема 23 основи кримінально-процесуального права іноземних держав
- 23.1. Основи кримінально-процесуального права Франції
- 23.2. Основи кримінально-процесуального права Німеччини
- 23.3. Основи кримінально-процесуального права Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії
- 23.4. Основи кримінально-процесуального права сша