5.3.1. Суд як орган правосуддя у кримінальних справах. Завдання і загальна характеристика повноважень суду при здійсненні правосуддя. Форми здійснення правосуддя

Відповідно до Закону України «Про судоустрій України» тільки судам в особі суддів та представників народу, які привертаються у встановлених законом випадках до здійснення правосуддя, належить судова влада. Вона самостійна і діє незалежно від законодавчої і ви­конавчої влади.

Судова влада реалізується шляхом конституційного, цивільного, адміністративного і кримінального судочинства. В галузі криміналь­ного судочинства суд здійснює повноваження судової влади при роз­гляді кримінальних справ у встановленому процесуальним законом порядку, виступаючи при цьому як самостійний суб'єкт криміналь­ного процесу.

Під судом як суб'єктом процесу розуміється конкретний склад суду (колегіальний орган), що розглядає конкретну кримінальну справу і який тим самим здійснює судову владу. Саме даний конкретний суд реалізує функцію вирішення кримінальної справи і наділений для її реалізації відповідними повноваженнями.

Суд як суб'єкт кримінально-процесуальної діяльності займає особ­ливе процесуальне положення серед інших суб'єктів процесу. Відпо­відно до Конституції (ст. 124) тільки суду надано право здійснювати правосуддя. При здійсненні правосуддя суд займає очолююче поло­ження в системі учасників кримінально-процесуальної діяльності. Так, діяльність органів досудового розслідування по відношенню до судової влади має допоміжний характер. Матеріали досудового розслі­дування, як і висновки слідчого, прокурора, органу дізнання, мають для суду лише досудове значення. У всіх судових стадіях суду нале­жить головна роль. Після надходження справи до суду тільки він один має право ухвалювати по ньому рішення. Всі інші учасники судового розгляду, кожен з позицій своїх інтересів і виконуваної функції, допо­магають суду правильно вирішити кримінальну справу. Вони мають право висловлювати думки, заявляти клопотання, направлені на по­вне і всестороннє дослідження обставин справи.

Як учасник кримінально-процесуальної діяльності суд виконує функцію вирішення кримінальної справи, тобто приймає підсумкове рішення з основних питань справи, і, перш за все, про винуватість або невинуватість підсудного і про міру покарання. Відповідно до Конститу­ції (ст. 62) особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Стадією, в якій реалізується судом функція вирішення криміналь­ної справи, є судовий розгляд. Здійснюючи функцію вирішення кри­мінальної справи, суд забезпечує захист прав і свобод громадян, охо- рону державних і суспільних інтересів. При цьому суд зацікавлений у правильному вирішенні кримінальної справи як представник органів держави, а не приватних осіб.

Для реалізації функції вирішення кримінальної справи суд володіє компетенцією, яка визначена в Конституції України, законах України «Про судоустрій України», «Про статус суддів», КПК.

Враховуючи важливу роль суду як єдиного органу, правомочного здійснювати правосуддя, закон пред'являє до його складу серйозні ви­моги. Склад суду повинен бути законним. Незаконний склад суду не володіє судовою владою, і постановлений ним вирок підлягає скасу­ванню.

Законність складу суду припускає, перш за все, дотримання зако­ну про колегіальний або одноособовий розгляд кримінальних справ.

Кримінальні справи можуть розглядатися судами, що діють в різ­них складах, залежно від стадії кримінального процесу, а також кате­горії кримінальної справи.

У стадії порушення кримінальної справи всі рішення приймаються суддею одноособово: про порушення кримінальної справи приватного обвинувачення (ст.ст. 27, 251 КПК); про розгляд скарги на відмову в порушенні кримінальної справи (ст. 236-2 КПК).

Вирішення питань, віднесених до компетенції суду на стадії до­судового розслідування, (наприклад, при здійсненні функцій судового контролю або при закритті кримінальної справи за нереабілітуючих підстав), здійснюється одноособово суддею місцевого суду або головою (його заступником) апеляційного суду:

— про розгляд скарги на закриття кримінальної справи (ст. 236-4 КПК); про розгляд скарги на затримання підозрюваного (ч. 7-9 ст. 106 КПК); про відкриття провадження за скаргою на порушення кримі­нальної справи (ст. 238 КПК); про розгляд скарг на інші дії і рішення слідчого, прокурора;

-- про розгляд подання слідчого узгодженого з прокурором про провадження обшуку, примусової виїмки і огляду житла, виїмки до­кументів, що становлять державну та/або банківську таємницю, а та­кож документів виконавчого провадження (ст.ст. 177, 178, 190 КПК), про накладення арешту на кореспонденцію в установах зв'язку, знят­тя інформації з каналів зв'язку, огляді, виїмці і дослідженні даної ін­формації (ст.ст. 187, 187-1 КПК), про обрання підозрюваному, обви­нуваченому запобіжного заходу — взяття під варту і про продовження строків тримання під вартою (ст. 155,156 КПК); про направлення об­винуваченого на стаціонарну судово-медичну або судово-психіатричну експертизу (ст. 205 КПК);

про розгляд подання слідчого, узгодженого з прокурором, про за­криття кримінальної справи у зв'язку з декриміналізацією діяння (ст. 5, п 19 розділу 2 Заключних і перехідних положень КК);

про розгляд подання слідчого, узгодженого з прокурором, про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії¹ (ст.ст. 1113 Закону України 2593-ІІІ «Про амністію» від 05.07.2001 р.);

- про розгляд постанови слідчого, узгодженої з прокурором, про закриття справи і звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки, дійовим каяттям, примиренням обви­нуваченого з потерпілим, передачею на поруки, закінченням строків давності (ст.ст. 7, 7-1, 7-2, 8,10, 11-1 КПК).

У стадії попереднього розгляду справи, справа, що надійшла від прокурора з обвинувальним висновком, розглядається суддею місце­вого або апеляційного суду одноособово (ч. 1 ст. 240 КПК).

У стадії судового розгляду кримінальні справи можуть розглядати­ся в таких складах:

а) судом у складі трьох суддів — кримінальні справи про злочини, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, за наявності клопотання підсудного про колегіальний розгляд справи;

б) судом у складі двох суддів та трьох народних засідателів — кри­мінальні справи про злочини, за які законом передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

в) суддею одноособово — всі інші кримінальні справи.

У стадії апеляційного і касаційного провадження кримінальні справи розглядаються судовою колегією у складі трьох суддів з числа суддів судової палати у кримінальних справах відповідно до апеляцій­них загальних судів і Верховного Суду України (у Верховному Суді і Військовій судовій колегії).

У порядку виключного провадження кримінальні справи розгля­даються на спільному засіданні Судової палати у кримінальних спра­вах і Військовій судовій колегії Верховного Суду України, уповнова­жених законом на розгляд таких справ, за наявності не менше двох третин складу кожної з них (ч. З ст. 400-10 КПК).

Судові колегії з розгляду кримінальних справ формуються за роз­порядженням голови відповідного суду або його заступника.

Питання, віднесені до стадії виконання вироку, вирішуються а) су­дом, що постановив вирок, у повному складі (ч. 1 ст. 409 КПК) і б) одно­особово суддею місцевого суду за місцем виконання вироку (ч. 2 ст. 409 КПК), за місцем відбування покарання (ч. З і 4 ст. 409 КПК), за місцем знаходження засудженого (ч. 5 ст. 409 КПК).

Відповідно до ст.124 Конституції України, функцію правосуддя у нашій державі здійснюють виключно суди. Разом з тим Основний закон покладає на суд обов'язок здійснити контроль за законністю та обґрунтованістю застосування органами досудового розслідуван­ня тримання під вартою як тимчасового запобіжного заходу (ст.29), проведення ними огляду чи обшуку у житлі чи іншому володінні осо­би (ст.30), перегляд кореспонденції чи прослуховування телефонних розмов (ст.31) Суд також вправі розглядати будь-які скарги на дії і рішення органів, що ведуть кримінальний процес, визначаючи при цьому законність і обгрунтованість цих дій. Відтак цілком логічно постає запитання: чи зазначену діяльність суду необхідно розгляда­ти як здійснення ним правосуддя, чи ця діяльність є суттю окремої від правосуддя функції — контрольної функції суду у кримінальному

судочинстві? Ми вважаємо, що це окрема контрольна функція суду за органами дізнання та досудового слідства.

Більш правильною, на наш погляд, є точка зору В.Т. Маляренка та П.П. Пилипчик, що повноваження суду з контролю за досудовим розслідуванням має два напрями: 1) надання дозволу на провадження окремих процесуальних дій, які стосуються обмеження конституцій­них прав громадян; 2) перевірка законності й обґрунтованості вже по­становлених або тих, що постановляються, процесуальних рішень та дій, прийнятих суб'єктами досудового розслідування.

Взагалі, судовий контроль у кримінальному судочинстві поділя­ється на три різновиди: 1) попередній (дозвільний); 2) подальший (у межах стадії досудового розслідування); 3) ревізійний (у судових стадіях провадження). Розглядаючи досудові стадії кримінального процесу, можна говорити про два види судового контролю за закон­ністю та обґрунтованістю дій та рішень органу дізнання, слідчого та прокурора: 1) попередній, — дача судом дозволу на проведення проце­суальних дій, що обмежують конституційні права особи (ч . З ст. 61-1, ч. З ст. 7-3, ч. 1 ст. 126, статті 165-2, 165-3, ч. 4 ст. 177, частини З, 4 ст. 178, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 187-1, ч. 4 ст. 190, ст. 205 КПК); 2) по­дальший, — перевірка за скаргами учасників процесу законності вже вчинених або тих, що вчиняються, рішень та дій суб'єктів досудового провадження (ст. 52-5, ч. 7 ст. 106, статті 236-2, 236-6, 236-7 КПК).

Ефективність здійснення судового контролю в досудових стадіях кримінального судочинства зумовлюється низкою факторів, головні з яких — досконала правова регламентація основних засад цієї діяль­ності. Тому важливе значення у контексті даної проблематики має вирішення законодавцем питань щодо визначення місця та статусу судців, до повноважень яких належить реалізація цієї кримінально - процесуальної функції, їх повноважень, порядку розгляду відповід­них скарг, подання та прийняття рішення.

Самостійним суб'єктом процесу є не тільки суд як колегіальний орган, але і суддя. Таким він є в тих випадках, коли одноособово роз­глядає кримінальну справу про злочин, за який міра покарання пе­редбачена нижче десяти років позбавлення волі, або коли приймає процесуальні рішення у справі (про призначення судового розгляду, про повернення справи на додаткове розслідування, про скасування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та ін.), яка надійшла до нього.

Піл суддями в КПК розуміються професійні судді обрані/призначе­ні на посаду в порядку, передбаченому ст. 128 Конституції, ст. 61 За­кону України № 3018-ІІІ «Про судоустрій України» від 07.02.2002 р. і с т. 9 Закону України № 2861 -XII «Про статус суддів» від 05.12.1992 р. і визначені у п.5 ст.32 КПК.

Народними засідателями є громадяни України, які у випадках, ви­значених процесуальним законом, вирішують у складі суду справи ра­зом з професійними суддями, забезпечуючи відповідно до Конституції України безпосередню участь народу в здійсненні правосуддя, і які під час здійснення правосуддя користуються всіма правами судді.

Порядок формування складу народних засідателів визначений ст.ст. 65-67 Закону України «Про судоустрій України», згідно з яким народним засідателем може бути громадянин України, що досяг 25-річного віку і який постійно проживає на території, на яку розпо­всюджується юрисдикція відповідного суду, за винятком осіб: 1) які визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; 2) які мають хронічні психічні або інші захворювання, які перешкоджають вико­нанню обов'язків народного засідателя; 3) відносно яких ведеться ді­знання, досудове слідство або судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту або не погашену судимість; 4) депутати всіх рівнів, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, державні службовці апарату судів, працівники органів внутрішніх справ і ін­ших правоохоронних органів, адвокати, нотаріуси.

Список народних засідателів затверджується відповідною місце­вою радою за поданням голови місцевого суду. У список включаються в кількості, вказаній в поданні голови суду, громадяни, що постійно проживають на території, на яку розповсюджується юрисдикція да­ного суду, і що відповідають вищезгаданим вимогам, які дали згоду бути народними засідателями. Список народних засідателів місцевого військового суду за поданням голови цього суду затверджується на­чальником відповідного гарнізону. У список включаються в кількості, вказаній у поданні голови суду, військовослужбовці гарнізону, які від­повідають вищезгаданим вимогам.

Дані списки народних засідателів затверджуються на строк чотири роки і переглядаються у разі необхідності, але не рідше, ніж через два роки. Список народних засідателів публікується в друкованих засо­бах масової інформації відповідної місцевої ради.