10.2. Загальні умови провадження слідчих дій

Для проведення слідчої дії необхідна наявність двох підстав — юридичних і фактичних.

Юридичні (правові) підстави — це положення, відповідно до яко­го в законі міститься вказівка на те, що слідчий має право проводи­ти певні слідчі дії та наявність відповідної постанови, а у випадках, прямо передбачених законом, ще й наявність санкції прокурора або дозволу суду.

Деякі слідчі дії, наприклад, затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, обшук, виїмка, освідування мають примусовий характер, та й інші дії прямо чи непрямо можуть зачіпати чиїсь права та законні інтереси, а тому неодмінною вимогою, що пред'являється до будь-якої слідчої дії, є наявність для того достатніх фактичних під­став.

Останні являють собою фактичні дані, що маються в розпорядженні слідчого, які дозволяють зробити висновок щодо необхідності викона­ти в інтересах розслідування конкретну слідчу дію. Ці дані не завжди повинні мати характер доказу в справі, вони можуть бути отримані і з непроцесуальних джерел. Наприклад, огляд місця події може про­вадитися у зв'язку з повідомленням по телефону про виявлення трупа з ознаками насильницької смерті, освідування — на підставі припу­щення щодо наявності на тілі конкретної особи ознак злочину (слід укусу, синяк) або особливих прикмет, обшук — виходячи з отрима­них оперативним шляхом відомостей про наявність знарядь злочину в певній квартирі, будинку чи іншому володінні особи.

В залежності від характеру слідчої дії, зокрема від того, наскільки вона пов'язана з вторгненням у сферу інтересів особистості, організа­цій, установ, рішення про проведення слідчої дії знаходить своє відо­браження в наступних процесуальних формах:

1) винесення спеціальної постанови, в якій містяться юридичні і фактичні підстави для проведення даної дії (обшук, виїмка, ексгума­ція трупа та ін.); наявність санкції прокурора або дозволу суду; 2) за­значення юридичних і фактичних підстав для проведення конкретної слідчої дії у вступній частині відповідного протоколу (огляд місця по­дії, відтворення обстановки і обставин події і т.д.); 3) наявність у про­токолі вказівки лише на юридичні підстави для провадження слідчих дій (допити, пред'явлення для впізнання) і та обставина, що закон не вимагає при складанні протоколу цих дій посилання на фактичні під­стави, ще не означає, що слідчий може їх проводити при відсутності цих підстав. Так, приймаючи рішення про допит свідка, слідчий пови­нен виходити з припущення, що ця особа може що-небудь повідоми­ти про обставини, які підлягають доказуванню в даній кримінальній справі, а вирішуючи питання щодо пред'явлення для впізнання, слід­чий виходить із наявності як об'єкта, що пред'являється для впізнан­ня, так і особи, яка могла це здійснити.

Провадження слідчих дій буде правомірним і при дотриманні та­кож інших правил, встановлених кримінально-процесуальним за­коном. Строге додержання передбаченого законом процесуального порядку проведення слідчої дії, визначаючого межі дозволеного і недозволеного, не тільки гарантує права і законні Інтереси осіб, які приймають у ній участь, але й одночасно забезпечує процесуальну

якісність фактичних даних, що при цьому отримуються, тобто відпо­відність їх властивостям належності, допустимості, достовірності.

Проведення слідчих дій обов'язково повинно ґрунтуватися також і на належних етичних принципах і нормах. Цього вимагає, зокрема, і чинне кримінально-процесуальне законодавство. Воно, наприклад, вимагає при обшуці, виїмці не допускати розголошення виявлених при цьому обставин інтимного життя громадянина (ст. 185 КПК), не допускати дій, які б принижували честь і гідність особи, або створю­ють небезпеку для їх здоров'я (ч. З ст. 193, ч. 2 ст. 194 КПК).

Тепер розглянемо ще низку юридичних підстав, які дають право на провадження слідчих дій.

1. Провадження слідчих дій допускається лише у порушеній кри­мінальній справі. Хоча в кримінально-процесуальному праві і не існує прямої заборони на їх провадження в стадії порушення кримінальної справи, але це виходить з аналізу положень ст.ст. 97, 113, ч.ч. 2, З ст. 187, ч. 2 ст. 190 чинного КПК, із яких слідує, що тільки в порядку винятку у невідкладних випадках до порушення кримінальної справи може бути накладено арешт на кореспонденцію і знята інформація з ка­налів зв'язку, а також проведений огляд місця події.

Далі. Слідчі дії мають бути проведені; а) в межах визначеної зако­ном підслідності (ст. 112 КПК); б) і тільки до закінчення або призупи­нення досудового слідства (ст.ст. 212, 206 КПК), але з цього правила є винятки, оскільки згідно зі ст. 315^і КПК суд (суддя) можуть доручити органу досудового слідства виконати певні слідчі дії.

Відповідно до ст. 400⁸ КПК слідчі дії провадяться і при розсліду­ванні кримінальних справ за нововиявленими обставинами.

Після зупинення досудового слідства дозволяється проведення лише оперативно-розшукових дій з метою встановлення особи, яка вчинила злочин і затримання обвинуваченого, стосовно якого оголо­шено розшук (ст. 207 КПК).

Порушення цих вимог може призвести до того, що докази, які отримані таким чином, відповідно до ст. 65 КПК, можуть бути визна­ні як такими, що не мають юридичної сили.

2. Провадження слідчих дій здійснюється слідчим у справі, яка порушена і знаходиться в його провадженні. Без порушення кримі­нальної справи і прийняття її до свого провадження слідчий може про­водити слідчі дії у зв'язку з виконанням окремого доручення (ст. 118 КПК), а також у зв'язку з включенням його до складу слідчої групи (бригади) (ст. 119 КПК).

В окремих випадках слідчі дії виконуються органом дізнання за дорученням слідчого або прокурором.

Оскільки на слідчого покладений обов'язок проведення будь-якої слідчої дії, то він, природно, є безперечним їх учасником, за винятком випадків, що названі вище.

Вже зазначалося, що згідно з законом прокурор і начальник слід­чого відділу мають право брати участь у проведенні слідчих дій і дава­ти слідчим відповідні вказівки, задавати питання допитуваним, але

при цьому важливо, щоб участь цих посадових осіб обов'язково була зафіксована в протоколі певної слідчої дії.

Співробітники органів дізнання також можуть бути учасниками слідчих дій у тих випадках, коли слідчий реалізує свої повноваження і притягує їх до участі в розслідуванні справи. Ця допомога, сприяння має декілька форм, про які вже була мова вище.

Поняті обов'язково беруть участь при проведенні обшуків, виїмок, оглядів, пред'явлення осіб і предметів для впізнання, відтворення об­становки і обставин події (ч. 1 ст. 127 КПК), а за розсудом слідчого, і при освідуванні особи. Відсутність понятих позбавляє отриманих фактичних даних юридичної сили. Роль понятих полягає в засвідчен­ні факту або змісту та результату дій слідчого, при проведенні яких вони були присутніми, і тим самим забезпечується достовірність і до­пустимість фактичних даних, які одержані в ході слідчої дії.

Поняті запрошуються в кількості не менше двох. їх число зале­жить від обсягу слідчої дії і якщо в її виконанні беруть участь декілька слідчих одночасно, то стільки ж повинно бути і пар понятих.

У відповідності з ч. З ст. 127 КПК понятими можуть бути запрошені будь-які не зацікавлені в справі особи. Наявність або відсутність заці­кавленості громадян, що запрошені як поняті, слід перевіряти перед початком слідчої дії. З цією метою необхідно з'ясувати, чи немає між понятими і учасниками процесу родинних, дружніх або навпаки не­приязних відносин; чи не є поняті очевидцями злочину; чи не має ін­ших обставин, які можуть впливати на об'єктивність понятих.

Практика свідчить, що інколи нерозбірливість у виборі понятих призводить до серйозних ускладнень у розслідуванні і викритті вин­них.

Необхідно, щоб особи, які запрошені як поняті, були повнолітніми, грамотними. Більше того, бажано, щоб вони в якійсь мірі розумілися в тих спеціальних об'єктах, з якими їм прийдеться мати справу. Поняті не повинні мати також фізичних вад, які перешкоджають їм виконан­ню покладених на них функцій. У деяких випадках варто враховувати й психічні особливості осіб, які запрошуються як поняті, наприклад, при огляді місця вбивства, ексгумації трупа тощо; фізіологічний стан (стомленість, алкогольне або наркотичне сп'яніння і т.п.).

Для того, щоб участь понятих була ефективною, слідчий у відпо­відності з вимогами ст. 53 КПК повинен роз'яснити їм їхні права та обов'язки, а також суть і значення слідчої дії. Поняті повинні бути по­стійно в полі зору слідчого, а оскільки в перспективі можливий допит понятих у суді, слідчий повинен спеціально звертати їхню увагу на ті чи інші суттєві обставини, що встановлені в перебігу огляду, обшуку, слідчого експерименту і т.д., при цьому слід пам'ятати, що об'єкти, зафіксовані в свідомості в результаті довільного запам'ятовування, утримуються в пам'яті більш надійно, ніж ті, які зафіксовані недовільно.

Поняті, які були присутні при проведенні слідчих дій, засвідчу­ють своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаних

дій. Зауваження понятого щодо проведених дій слідчого підлягають обов'язковому занесенню до протоколу (ч.ч. 4, 5 ст. 127 КПК),

Спеціаліст — незаінтересована в справі особа, яка маг. відповідну освіту або володіє певними науковими, технічними або іншими спе­ціальними знаннями або навиками, використовуючи які, надає слід­чому допомогу в виявленні та з'ясуванні окремих фактів, що мають доказове значення і в оформленні процесуальної дії.

Згідно зі ст. 128^і КПК спеціаліст може брати участь у проведенні будь-якої слідчої дії. Слідчий викликає спеціаліста у випадках, коли ви­знає це необхідним. Тобто, слідчий має право, а не обов'язок запрошува­ти спеціаліста. Разом з тим КПК передбачає випадки обов'язкової участі спеціаліста. Це: а) при зовнішньому огляді та ексгумації трупа -- участь судово-медичного експерта або лікаря (ст. 192 КПК); б) при допиті свід­ка віком до 14 років, а на розсуд слідчого до 16 років — участь педагога, а при необхідності — лікаря (ч. 1 ст. 168 КПК); в) при пред'явленні об­винувачення особі, яка не досягла 16 років або визнаною розумово від­сталою — також присутність педагога чи лікаря (ч. 2 ст. 438 КПК).

Закон передбачає можливість участі спеціаліста в обшуці, огляді, відтворенні обстановки та обставин події. Для залучення спеціаліста до участі' в проведенні слідчої дії КПК не вимагає винесення окремої постанови.

Обвинувачений (підозрюваний) та його захисник, потерпілий та інші учасники процесу мають право подати клопотання щодо виклику спеціаліста для участі в проведенні слідчої дії. Слідчий зобов'язаний розглянути і вирішити це клопотання в порядку ст. 129 КПК.

Перевірка компетентності передбачуваного спеціаліста полягає в з'ясуванні таких питань: яку освіту він має; який у нього стаж прак­тичної роботи; чи приймав він раніше участь як спеціаліст при прова­дженні слідчих дій і наскільки результативною була ця участь.

Участь спеціаліста, з одного боку, не звільняє слідчого від осо­бистого проведення слідчої дії і лише він, а не спеціаліст вирішує пи­тання щодо порядку її виконання і змісту відповідного протоколу, а з другого — не замінює проведення судової експертизи. Це означає, що участь спеціаліста обмежується сприянням слідчому в виявленні, закріпленні та вилученні доказів, а також консультуванням слідчого з питань, які виникають і для вирішення яких потребуються спеці­альні пізнання в науці, техніці, мистецтві та навики в ремеслі. При цьому заяви і пояснення спеціаліста з приводу обставин, що пов'язані з виявленням, закріпленням та вилученням слідів та івших доказів, підлягають занесенню в протокол слідчої дії. Разом з тим, висловлені спеціалістом думки щодо питань, які потребують спеціальних знань і досліджень, наприклад, про причину і час настання смерті, швидкості автотранспортного засобу в момент зіткнення, про причини пожежі і т.д., є робочими версіями і в протокол слідчої дії не заносяться. Такі дані в майбутньому встановлюються лише шляхом проведення відпо­відної судової експертизи.

У відповідності з ч. З ст. 77 КПК експерт має право з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого або прокурора бути присутнім при

проведенні допиту й інших слідчих дій і задавати особам, які допиту­ються, питання, що відносяться до предмета експертизи.

Наведені положення закону стосуються будь-якої слідчої дії, якщо вони виконуються після призначення експертизи і доручення її кон­кретній особі і коли виникає необхідність поповнити дані, які мають значення для проведення експертного дослідження. У зв'язку з цим експерт може звернутися до слідчого з клопотанням про надання йому можливості бути присутнім при проведенні огляду (частіше всього по­вторного або додаткового), допиту, слідчого експерименту та інших слідчих дій. Отримана при цьому інформація викладається експер­том у висновку, а встановлені фактичні дані закріплюються слідчим у протоколі відповідної слідчої дії.

КПК передбачає, що у випадках, зазначених в ч. 2 ст. 128 КПК, слідчий при провадженні слідчих дій запрошує перекладача. Особа вважається не вододіючою мовою, на якій ведеться досудове розслі­дування, якщо вона не розуміє або погано розуміє звичайну розмову, а також не вміє вільно спілкуватися цією мовою або має проблеми в розумінні тих чи інших термінів і обставин, що пов'язані з розсліду­ванням справи.

В разі виникнення сумніву, що особа, якій передбачається взяти участь у проведенні слідчої дії, хоча і знайома з мовою, якою ведеть­ся досудове слідство, але не в змозі її розуміти й вільно спілкувати­ся нею щодо питань, які складають предмет судочинства, слідчий не очікуючи клопотання цієї особи, на виконання приписів ст. 19 КПК зобов'язаний забезпечити участь перекладача.

Необхідно мати на увазі, що порушення вимог ст. 19 КПК в час­тині надання перекладача обвинуваченому, який не володіє мовою, якою ведеться судочинство, є суттєвим порушенням кримінально- процесуального закону і тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування (п. 14 постанови Пленуму ВС України від 07.07.1995 р. №10).

Перед початком слідчої дії слідчий відповідно до ч. З ст. 128 КПК роз'яснює перекладачу його права та обов'язки і попереджає про кри­мінальну відповідальність за відмову виконувати обов'язки перекла­дача, а також за завідомо неправильний переклад (ст.ст. 384, 385 КК), про що відбирає у нього підписку.

Учасником слідчих дій може бути і обвинувачений, що прямо пе­редбачено в п. 6 ст. 142 КПК — він має право з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих слідчих дій. Що ж стосується учас­ті підозрюваного, потерпілого, свідка, то такого положення чинний кримінально-процесуальний закон не містить, але аналіз інших норм, а також відсутність заборони говорить про те, що їх участь в окремих слідчих діях можлива. Дане питання передано на дозвіл і розсуд слід­чого. Практика переконливо доводить, що інколи доцільна участь об­винуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка в проведенні таких слідчих дій як огляд місця події, обшук, відтворення обстановки та обставин події й інших. Слідчий вирішує питання виходячи з конкретних обставин справи, керуючись інтересами дотримання принци­пу всебічності, повноти й об'єктивності розслідування.

Частіше всього із числа осіб, які представляють інтереси учасників процесу, при провадженні слідчих дій беруть участь захисники.

З моменту допуску захисника до участі в справі він наділлється за­коном сукупністю процесуальних прав, які дають йому можливість успішно здійснювати функцію захисту, зокрема, бути присутнім при допитах підозрюваного, обвинуваченого, а також при проведен­ні інших слідчих дій, які здійснюються в їх участю або за клопотан­ням підозрюваного, обвинуваченого; з дозволу особи, яка провадить дізнання або слідчого брати участь в інших слідчих діях; використо­вувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких бере участь особисто сам захисник.

Беручи участь у справі, захисник може сприяти слідчому у вста­новленні лише тих обставин, які виправдовують обвинуваченого, пом'якшують або виключають його відповідальність. Для досягнення цієї мети закон якраз і надає захиснику право брати участь у слідчих діях. КПК не обмежує перелік слідчих дій, про проведення яких може клопотати захисник.

Слідчий повинен своєчасно повідомляти захисника про місце та час проведення слідчих дій, які здійснюються за участю підозрювано­го, обвинуваченого чи за клопотанням захисника.

Захисник у свою чергу зобов'язаний своєчасно з'явитися для участі в проведенні тієї слідчої дії, в якій його участь є обов'язковою. У ви­падку неявки захисника слідчі дії, в яких участь захисника не обов'яз­кова, проводяться без нього. Якщо захисник присутній при проведенні слідчих дій, то він має право ставити питання особам, яких допитують, надавати письмові зауваження з приводу неправильності або неповно­ти запису в протоколі відомостей про слідчу дію. Особа, яка провадить дізнання, слідчий можуть відхилити питання, поставлене захисником, але вони зобов'язані занести його до протоколу (п. 4 ч. 2 ст. 48). Згід­но з п. 5 ст. 48 КПК захисник має право також застосовувати науково- технічні засоби при проведенні тих слідчих дій, в яких він бере участь і, таким чином, роль захисника полягає ще й у своєрідному контролі і нагляді за законністю дій слідчого, понятих, спеціалістів.

Слідчу дію може бути відкладено, якщо захисник за об'єктивних причин не може з'явитися в визначений слідчим день. В законі не вказано строк, на який може бути відкладено проведення слідчої дії внаслідок неявки захисника. В кожному конкретному випадку це питання вирішується слідчим з урахуванням результатів з'ясування причин неявки адвоката, а також можливості його заміни іншим.

Суди повертають справи на додаткове розслідування за мотивом суттєвого порушення кримінально-процесуального закону, якщо в перебігу судового розгляду встановлена неучасть захисника при про­веденні слідчої дії, коли його присутність є обов'язковою. Вважаємо також, що неодноразова і системна немотивована відмова слідчого в задоволенні клопотання обвинуваченого і його захисника про участь в тих чи інших слідчих діях також при певних умовах можна розці­нювати як порушення права обвинуваченого на захист, тобто також суттєвим порушенням кримінально-процесуального закону. Особливу гостроту дане положення викликає в ситуації, коли клопотання вказа­них суб'єктів процесу щодо проведення певних слідчих дій з їх участю заявляються після ознайомлення з матеріалами кримінальної справи.

У провадженні слідчих дій беруть участь і низка інших осіб, суб'­єктів процесу, які відносяться до ряду допоміжних. Це особи, які за- відомо не причетні до справи і пред'являються для впізнання разом з впізнаваємим; особи, які виконують в ході слідчого експерименту до­слідницькі дії за вказівкою слідчого; особи, які виконують за доручен­ням слідчого пошукові дії під час огляду і обшуку (водолази, гірничі рятівники і т.п.); представники громадськості, наприклад, при про­чісуванні території з метою виявлення трупа або його частин, слідів і речових доказів.

Дії допоміжних учасників слідчих дій виконуються ними на під­ставі приписів кримінально-процесуального закону і за ініціативою слідчого, тобто носять процесуальний характер, а тому вони повинні фіксуватися в протоколі.

При проведенні слідчих дій, незважаючи на те, що у багатьох ви­падках вони носять примусовий характер, є недопустимими дома­гання показань, посягання на честь і гідність учасників слідчої дії. Слідчий зобов'язаний, крім того, забезпечити безпеку (ст. 52¹ КПК) та майнові інтереси учасників слідчої дії.

Ефективність певної слідчої дії багато в чому залежить від умов сприйняття слідчим і учасниками її доказової інформації, які вони отримують у результаті проведення дії. А тому особливо важливі в цьому відношенні приписи кримінально-процесуального закону щодо часу і місця їх проведення. Проведення слідчої дії в неналежний час може призвести не тільки до безповоротної втрати доказу, але й до по­рушення законності. І навпаки, вибір оптимального часу для її про­ведення обумовлює її високу ефективність, дає можливість отримати найкращі результати при найменших витратах сил та засобів.

Кримінально-процесуальний закон не містить чітких вказівок сто­совно часу проведення слідчих дій, а лише забороняє допит обвинува­ченого, проведення виїмки та обшуку в нічний час, окрім випадків, що не терплять відкладення. У слідчій практиці це правило поши­рюється й на інші слідчі дії, крім затримання і допиту підозрюваного (ст.ст. 106 ч. 2,107 КПК), огляду місця події.

Проведення слідчих дій в нічний час небажане у зв'язку з тим, що у осіб, які беруть у них участь, притупляється увага, вони більше схиль­ні до психологічного впливу, який при певних умовах може бути не­законним.

На часом проведення всі слідчі дії можна розділити на декілька ка­тегорій.

1. Слідчі дії, затримка в проведенні яких може призвести до втрати доказів або полегшити скоєння нових злочинів, чи дати можливість

сховатися особам, які розшукуються, проводяться негайно в будь- який час доби (невідкладні слідчі дії).

2. Слідчі дії, затримка в проведенні яких не може ускладнити роз­слідування, проводяться в денні часи. Поняття нічного часу в КПК не дається, а за загальноприйнятими правилами, нічним вважається час з 22 до 6 години за місцевим часом.

3. Окрему групу складають слідчі дії, які повинні проводитися в строго визначений час. Наприклад, слідчий експеримент щодо перевір­ки можливості бачити або чути повинен проводитися в той же час, коли мала місце подія із дотриманням інших умов сприйняття, пов'язаних, наприклад, з визначенням часу в умовах місячного освітлення.

При проведенні слідчої дії необхідно фіксувати, з наступним зазна­ченням в протоколі, час її початку й закінчення. Це не тільки відобра­жає тривалість роботи слідчого, але й у деяких випадках дозволяє від­вести несправедливі нарікання слідчому в надмірній тривалості допиту, проведення без всякої на те необхідності слідчої дії в нічний час т. ін.

Рекомендується відзначати час прибуття слідчого на місце події. Якщо огляд місця події пов'язаний з дослідженням трупа, то в прото­колі необхідно вказати час огляду трупа, зокрема, час фіксації трупних явищ. Огляд місця події може тривати декілька годин, а тому, якщо не вказати час дослідження трупа, то потім неможливо буде встановити, на який момент зафіксовано стан трупних явищ.

Необхідність фіксації часу проведення окремих дій може виникну­ти при проведенні обшуку, деяких видів слідчих експериментів.

Як правило, час вказується в протоколі в годинах і хвилинах.

Проведення слідчої дії повинно починатися з таким розрахунком, щоб вона могла бути закінчена до 22-ї години. Якщо у вказаний час неможливо її завершити, то робиться перерва до ранку, про що відзна­чається в протоколі.

Разом з тим і з цього правила можуть бути винятки. Допит обви­нуваченого, наприклад, може проводитися із настанням нічного часу, якщо відкладення допиту може призвести до втрати або фальсифіка­ції доказів або перешкодам попередженню нових злочинів і т.п.

Допит свідка в нічний час може бути обумовлений його бажанням дати важливі, на його погляд, показання, на підставі яких можуть бути прийняті заходи до пошуку і закріпленню слідів злочину, затриманню підозрюваних або, навпаки, прийняттю рішення щодо звіль­нення необґрунтовано затриманої або арештованої особи. З цією ж метою в нічний час можуть бути проведені й очні ставки. Рекоменду­ється, щоб побажання згаданих осіб дати показання в нічний час було зафіксовано в протоколі допиту або іншим чином, наприклад, шля­хом подачі заяви.

За загальним правилом слідчі дії можуть проводитися за місцем провадження досудового слідства, а в більш вузькому значенні, в службовому приміщенні, яке закріплене за слідчим (ч. 4 ст. 143, ч. 5 ст. 191 КПК). У відповідності до ст. 116 КПК досудове слідство прово­диться в тому районі, де вчинено злочин (принцип територіальної під­слідності). З метою забезпечення найбільшої швидкості, об'єктивності

та повноти розслідування вони можуть проводитися за місцем вияв­лення злочину, а також за місцем знаходження підозрюваного, обви­нуваченого або більшості свідків. Згідно з ч. 1 ст. 118 КПК слідчий має право проводити слідчі дії і в інших районах чи вправі доручити провадження цих дій відповідному слідчому.

Як правило, слідчі дії проводяться там, де це визнає доцільним сам слідчий. Прийняття рішення щодо проведення слідчої дії в певному місці визначається як об'єктивними так і суб'єктивними факторами, тактичними міркуваннями, наявністю таких умов як невідкладність, хвороба допитуємих, необхідність допиту в один день декількох свід­ків, знаходження обвинуваченого або підозрюваного під вартою.

Зміст діяльності зі збирання і перевірки доказів не вичерпується сприйняттям слідів злочину, відображенням їх у свідомості слідчого, необхідно, щоб отримана інформація була зафіксована належним чи­ном. Закріплення даних, які отримані в ході слідчої дії, дозволяють ви­користовувати ці дані для обґрунтованих висновків у справі як самим слідчим, так і наступними суб'єктами кримінально-процесуальної діяльності (прокурором, судом, обвинуваченим і його захисником та іншими). Тому фіксація (закріплення) доказів — не самостійний етап процесу доказування, а завершуючий елемент збирання доказів.

Обов'язковим способом фіксації будь-якої слідчої дії є протоколю­вання. Решта засобів фіксації виступають як факультативні. Тобто за­стосовуються на розсуд слідчого, або допоміжних, а отримані при цьо­му результати служать додатком до протоколу слідчої дії (ст. 85 КПК). Фотографування, кіно-, відеозапис, звукозапис не можуть замінити собою протокол. Більше того, протокол служить правовою основою застосування факультативних і допоміжних засобів: при відсутності протоколу додатки до нього втрачають доказове значення.

Протокол слідчих дій є основною формою фіксації їх перебігу та результатів, а тому неякісне складання протоколу по суті зводить на­нівець підсумки будь-якої слідчої дії.

Протокол складається в точній відповідності з вимогами кримі­нально-процесуального закону. Його зміст повинен чітко, ясно і послі­довно відображати перебіг слідчої дії. Не слід забувати, що наявність у протоколі слідчої дії навіть окремих логічних протиріч породжує не­довіру до всіх даних, які містяться там.

Характерною особливістю протоколу будь-якої слідчої дії є те, що при його складанні повинно бути об'єктивно викладене все встанов­лене дослідженням, виключені при описі суб'єктивні моменти. Це відноситься як до слідчих дій, що проводяться з метою дослідження речової обстановки (нонвербальними), так і до дій, спрямованих на отримання відомостей про факти, які зберігаються в пам'яті тих чи інших осіб.

Протокол, як правило, складається з трьох частин: ввідної, опи­сової і заключної. Цілком природно, що зміст протоколу залежить від характеру слідчої дії і порядку її виконання. Однак кримінально- процесуальним законом передбачені і обов'язкові реквізити протоко­лу слідчої дії: найменування, наприклад, «Протокол допиту», "Протокол огляду» і т.д.; місце і дата провадження; час початку і закінчення; посада, звання (класний чин) слідчого; прізвище кожного з учасників, їх посада; в необхідних випадах вказується домашня адреса учасника (для понятих, перекладачів, статистів при впізнанні та інших).

Якщо при проведенні слідчої дії беруть участь поняті, то в протоко­лі робиться відповідна позначка про роз'яснення їм прав та обов'язків, засвідчена їх підписом.

У протоколі відображаються ті умови провадження слідчої дії, які мають значення для оцінки його результатів. Наприклад, скла­даючи протокол місця події, доцільно відобразити метеорологічні умови, освітлення, температуру повітря, води, в той же час як для пред'явлення для впізнання або допиту температура повітря й інші метеорологічні умови значення не мають.

Далі описується перебіг слідчої дії і фіксуються обставини, що ви­явлені при її провадженні та які мають суттєве значення в справі.

У протоколі повинні бути відображені дані про додатки до нього — фотознімки, кінострічки, касети з аудіо- та відеозаписом, плани, схе­ми, зліпки та відбитки слідів й інших матеріалів, які пояснюють зміст протоколу.

У відповідності зі ст.ст. 85¹,85² КПК у протоколі вказується, що пе­ред застосуванням таких додаткових технічних засобів фіксації ходу і результатів слідчих дій, як звукозапис, кінозйомка та відеозапис, про це повинні бути повідомлені особи, які беруть участь у провадженні дій. Крім того, факт застосування інших технічних засобів також по­винен бути відображений слідчим у протоколі з фіксацією виду тех­нічного засобу, умов і порядку їх застосування, об'єкти, до яких ці за­соби були застосовані і отримані при цьому результати.

Протокол слідчої дії рекомендується складати в ході її проведення або безпосередньо після її закінчення. Неправильно роблять ті слідчі, які відкладають складання протоколу, обмежуючись лише чорнови­ми або диктофонними записами. З часом ті, чи інші обставини забува­ються, особи які повинні підписати протокол, можуть виїхати в іншу місцевість, тяжко захворіти або навіть померти. Все це призводить до втрати доказового значення протоколу. Протоколи й інші матеріали, що відображають результати слідчої дії, повинні знаходитися в кри­мінальній справі.

Словесна форма фіксації є і зараз головним способом відобра­ження в матеріалах справи даних, що встановлені при провадженні допитів, оглядів, обшуків і т.д., а тому до мови протоколу повинні пред'являтися певні вимоги. Вони стосуються не тільки безумовної грамотності, але і правильного слововживання, відсутності якого- небудь перебільшення при записі, чіткого стилю викладення. Запис у протоколі повинен виключати можливість двозначності тлумачення викладеного.

Для полегшення сприйняття доцільно писати по можливості більш короткими фразами, не зловживати дієприкметниковими зворотами. Терміни, що вживаються при описі повинні бути зрозумілими особам, які підписали протокол. Для однакових об'єктів повинні вживатися й

однакові терміни. Бажано не вживати маловідомих і спеціальних тер­мінів, якщо це не викликається гострою потребою.

Протокол допиту складається від першої особи, тобто від імені допитуємого. Заяви учасників слідчої дії, з метою уникнення несподі­ваностей, доцільно фіксувати від першої особи, а про їх дії писати від третьої особи.

Протокол слідчої дії повинен бути написаним почерком, який лег­ко читається. Виготовлення протоколу почерком (письмом), який важко прочитати, є підставою для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, оскільки таким шляхом порушується одне із ключових прав обвинуваченого на захист — ознайомитись зі всіма матеріалами кримінальної справи після закінчення досудового слідства (ч. 2 ст. 43 КПК).

Для виготовлення протоколів слідчих дій слідчим варто застосову­вати друкарські машинки, персональні комп'ютери (ПК), оскільки їх використання не тільки помітно прискорює роботу, підвищує культу­ру оформлення кримінальної справи, але і дає можливість без особли­вих ускладнень ознайомитися зі змістом протоколу як самому слід­чому, так і учасникам слідчої дії, а в подальшому й іншим суб'єктам кримінально-процесуальної діяльності.

Протокол зачитується всім особам, які брали участь у провадженні слідчої дії і слідчий роз'яснює їм право робити зауваження, які під­лягають занесенню до протоколу. Вставки й поправки повинні бути оговорені в протоколі перед підписами. Зауваження учасників слід­чої дії щодо повноти та правильності складання протоколу, поряд з їх заявами з приводу дій слідчого, відображаються в кінці протоколу. Якщо зауважевь не надійшло, то про це необхідно вказати в протоко­лі. Потім констатується оголошення протоколу і правильність запису в ньому. З протоколом кожен учасник слідчої дії може ознайомитись особисто, засвідчивши факт ознайомлення своїм підписом на кожній сторінці протоколу. Протокол в кінці підписують всі особи, які брали участь в слідчій дії, а послідовність підписів не має принципового зна­чення.

Якщо хто-небудь із осіб, що брали участь у слідчій дії або були при­сутні при цьому внаслідок своїх фізичних або інших вад, не мають можливості підписати протокол, то про це робиться позначка в про­токолі, що завіряється підписами понятих. Коли обвинувачений, пі­дозрюваний, свідок чи потерпілий внаслідок певних причин не в змозі підписати протокол допиту, слідчий запрошує сторонню особу, яка за ягодою допитуваного засвідчує своїм підписом правильність запису його показань.

Можливі випадки, коли особа, частіше всього обвинувачений, пі­дозрюваний відмовляються підписати протокол слідчої дії. Слідчий робить про це позначку в протоколі і засвідчує її своїм підписом. Осо­бі, яка відмовилась підписати протокол, повинна бути надана мож­ливість роз'яснити причини відмови. Пояснення заноситься до про­токолу, я заява в цього приводу додається до матеріалів кримінальної справи.

Зазначимо також, що у розвиток положені» ст.ст. 52¹, 52² КПК в ст. 85 КПК внесено доповнення наступного змісту: «З метою нерозголошення даних про особу, щодо якої застосовані засоби безпеки, у протоколах слідчий дій, передбачених статтями 95,96,107,145,170, 171,173 та 176 цього Кодексу, обмежуються відомості про цю особу в порядку, передбаченому статтею 52^а цього Кодексу».