12.9. Контроль суду за законністю дій органів дізнання та досудового слідства
У правовій державі суд є одним із основних гарантів прав, свобод та законних інтересів людини. Судовий захист прав людини є найбільш ефективним інструментом захисту та відновлення порушених прав, оскільки суд є незалежним, неупередженим арбітром, його рішення обов'язкові для виконання усіма органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими, службовими особами та громадянами. Суд за своєю державно-правовою природою є незалежним органом самостійної гілки влади — судової, він не відноситься до сторони обвинувачення і не здійснює функцію обвинувачення. Змістом контрольної функції суду у кримінальному судочинстві є захист конституційних прав громадян шляхом перевірки застосування заходів кримінально- процесуального примусу, пов'язаних з обмеженням цих прав.
Завдання судового контролю на стадії досудового слідства похідні від загальних завдань кримінального судочинства й полягають у судовому захисті прав людини, втягненої у кримінальний процес.
Судовий контроль у науці кримінального процесу розуміється як функція судової влади, яка здійснюється у закріплених законом процесуальних формах з метою забезпечення доступу до суду і яка спрямована на реалізацію судового захисту особи й відновлення її порушених прав на досудовому провадженні у кримінальній справі; як діяльність суду, яка реалізується ним у встановленій законом процесуальній формі і спрямована на забезпечення законності дій та рішень органів і посадових осіб, що здійснюють досудове розслідування кримінальної справи.
Ознаками судового контролю є:
- це строго регламентована законом кримінально-процесуальна діяльність суду, сутність якої складає контроль (перевірка й оцінка) законності та обґрунтованості дій та рішень органів дізнання, досудового слідства, прокуратури;
- ця діяльність направлена на винесення правового спору (конфлікту) суб'єктів кримінального процесу по суті;
- ініціатива до реалізації тієї чи іншої форми судового контролю виходить не від суду, а від заінтересованих (у вирішенні спору) суб'єктів кримінального процесу;
- не вирішується питання про винність або невинність особи, притягнутої до кримінальної відповідальності;
- результатом контролю є винесення загальнообов'язкового, забезпеченого примусовою силою держави, судового рішення.
Судовий контроль у кримінальному процесі у літературі поділяється на три різновиди або форми:
- попередній (дозвільний) включає в себе давання дозволів на провадження процесуальних дій та застосування заходів примусу;
- подальший (у межах стадії досудового розслідування);
— ревізійний (у судових стадіях провадження).
Розгляд та вирішення скарг на дії, бездіяльність, рішення є, відповідно до цієї класифікації, подальшим судовим контролем. Оскарження дій, бездіяльності та рішень поділяється на два види: невідкладне оскарження (скарга розглядається судом та вирішується по суті на стадії досудового розслідування) та відстрочене оскарження (скарга розглядається при попередньому розгляді справи суддею чи при розгляді її по суті). У порядку окремого провадження (невідкладне оскарження) розглядаються та вирішуються скарги на постанову про порушення кримінальної справи, на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, на постанову про закриття кримінальної справи, на затримання особи у порядку ст. 106 КПК, на постанову про відмову у застосуванні заходів безпеки або їх скасування
Оскарження дій органів дізнання та досудового слідства, прокурора є правом учасників процесу та суб'єктів, які сприяють веденню процесу. Це процесуальне право походить із ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.
Скарга у кримінальному процесі — це засноване на законі звернення суб'єктів кримінального процесу до органу державної влади, службової, посадової особи, уповноваженої на її прийом та вирішення, з приводу припущеного або дійсного порушення прав, свобод чи законних інтересів, допущеного у процесі провадження у кримінальній справі, з вимогою про його усунення та відновлення порушених прав, свобод чи законних інтересів. Оскарження у кримінальному процесі є діяльністю заінтересованої особи по реалізації права на скаргу, тобто подання скарги на дії, бездіяльність, рішення. Правовий інститут оскарження регулює умови, порядок, строки подання, розгляду та вирішення скарг на дії, бездіяльність та рішення.
Відповідно до ст. 110 КПК України, можуть бути оскаржені дії та постанови органів дізнання. Статті 234,236 КПК передбачають, що можуть бути оскаржені дії слідчого та прокурора і не передбачають можливості оскарження їх постанов. Однак можливість оскарження постанов слідчого та прокурора передбачена ст.ст. 2361,2365, 2367 КПК. Тому предметом оскарження можуть бути:
- дії органів дізнання, досудового слідства, прокурора;
- бездіяльність органів дізнання, досудового слідства, прокурора; це зараз не передбачено, хоча й не заборонено КПК, але бездіяльність як предмет скарги випливає із норм ст. 55 Конституції України;
- процесуальні рішення органів дізнання, досудового слідства, прокурора.
Скарги можуть бути подані у будь-який момент дізнання та досудового слідства та на будь-які дії, бездіяльність, рішення органів дізнання, досудового слідства, прокурора.
Оскарження дій та рішень органу дізнання, слідчого. КПК не встановлює обов'язкової форми скарги. Скарги можуть бути як письмові, так і усні. Усні скарги прокурор або слідчий заносить до протоколу, який підписується особою, яка подала скаргу, та особою, яка її прийняла. Скарга підозрюваного, обвинуваченого, який тримається під вартою, направляється прокурору адміністрацією місць попереднього ув'язнення не пізніше 3 діб з часу її подання.
У разі надходження скарги на дії та постанови органів дізнання прокурор зобов'язаний розглянути її протягом десяти днів і рішення по скарзі повідомити скаржникові.
Дії, рішення слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого. Слідчий зобов'язаний протягом доби направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом із своїми поясненнями. Подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне слідчий або прокурор. Прокурор протягом трьох днів після одержання скарги на дії, рішення слідчого зобов'язаний розв'язати її і повідомити про результати скаржника. Розв'язання скарги прокурором включає в себе проведення необхідних перевірочних дій: витребування та вивчення матеріалів справи, опитування скаржника, витребування пояснень від слідчого. Строк у З дні є загальним; КПК передбачає й спеціальні строки розгляду скарги прокурором — наприклад, строк розгляду скарги на постанову про закриття кримінальної справи складає 30 днів. За результатами розгляду скарги прокурор може скасувати постанову слідчого, відновити у разі можливості порушені права, свободи скаржника, прийняти рішення про вилучення справи у слідчого, усунення слідчого від провадження досудового слідства, про притягнення слідчого до кримінальної або дисциплінарної відповідальності. Відмова у задоволенні скарги повинна бути мотивована посиланнями на матеріали перевірки, матеріали кримінальної справи.
Скаргу і копію повідомлення про результати її розв'язання приєднують до справи.
Рішення прокурора по скарзі може бути оскаржене вищестоящому прокуророві.
Дії, рішення органу дізнання, слідчого можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії, рішення органу дізнання, слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено законом. Однак скарги на постанову про порушення кримінальної справи, на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, на постанову про закриття кримінальної справи, на затримання особи у порядку ст. 106 КПК, на постанову про відмову у застосуванні заходів безпеки або їх скасування розглядаються у порядку окремого провадження, тобто до закінчення дізнання, досудового слідства та направлення справи до суду.
Оскарження дій та рішень прокурора. Скарга на дії, рішення прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві. Вищестоящим прокурором є той прокурор, який здійснює керівництво діяльністю того прокурора, на якого подається скарга. При цьому дотримання послідовної підлеглості не є обов'язковим. КПК не встановлює обов'язкової форми скарги. Скарги можуть бути як письмові, так і усні. Усні скарги прокурор заносить до протоколу, який підписується особою, яка подала скаргу, та особою, яка її прийняла. Скарга підозрюваного, обвинуваченого, який тримається під вартою, направляється прокурору адміністрацією місць попереднього ув'язнення не пізніше 3 діб з часу її подання. Прокурор протягом трьох днів після одержання скарги на дії, рішення зобов'язаний розв'язати її і повідомити про результати скаржника. Розв'язання скарги прокурором включає в себе проведення необхідних перевірочних дій: витребування та вивчення матеріалів справи, опитування скаржника, витребування пояснень від прокурора. За результатами розгляду скарги прокурор може скасувати постанову прокурора, відновити у разі можливості порушені права, свободи скаржника, прийняти рішення про вилучення справи у прокурора, усунення прокурора від провадження досудового слідства, про притягнення прокурора до кримінальної або дисциплінарної відповідальності. Відмова у задоволенні скарги повинна бути мотивована посиланнями на матеріали перевірки, матеріали кримінальної справи.
Скаргу і копію повідомлення про результати її розв'язання приєднують до справи.
Дії, рішення прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Скарги на дії, рішення прокурора розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено законом. Однак скарги на постанову про порушення кримінальної справи, на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, на постанову про закриття кримінальної справи, на затримання особи у порядку ст. 106 КПК, на постанову про відмову у застосуванні заходів безпеки або їх скасування розглядаються у порядку окремого провадження, тобто до закінчення дізнання, досудового слідства та передання справи до суду.
Оскарження до суду постанови про закриття кримінальної справи. Відповідно до ст. 2365 КПК, постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи може бути оскаржена до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову. У разі, якщо скарга подана не за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, суддя, застосовуючи аналогію ч. 1 ст. 41 КПК, повинен направити скаргу за підсудністю.
Суб'єктом оскарження є особа, інтересів якої стосується постанова про закриття кримінальної справи, або її представник. Заінтересованими особами є: особа, відносно якої провадилося розслідування; потерпілий, цивільний позивач, близькі родичі обвинуваченого у випадку смерті обвинуваченого, якщо вони бажають продовження розслідування для його реабілітації
Скарга на постанову про закриття кримінальної справи подається протягом семи днів з дня отримання її копії чи повідомлення проку- рора про залишення скарги на цю постанову без задоволення, якщо постанова оскаржувалася прокурору.
Розгляд суддею скарги на постанову про закриття кримінальної справи регулюється ст. 2366 КПК.
Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи розглядається суддею одноособово не пізніше п'яти днів, а у разі складності справи — десяти днів з дня надходження закритої справи до суду.
Про час розгляду скарги мають бути повідомлені прокурор та особа, що подала скаргу, які вправі взяти участь у її розгляді та висловити свої доводи. Однак їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.
До розгляду скарги суддя витребує кримінальну справу та знайомиться з нею.
У судовому засіданні суддя оголошує скаргу, заслуховує думку прокурора, в разі необхідності — пояснення особи, яка подала скаргу. При цьому суддя не має права проводити судове слідство, допитувати слідчого, особу, яка провадить дізнання, свідків тощо. При розгляді скарги ведеться протокол судового засідання.
Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при закритті справи виконані вимоги статей 213 і 214 КПК, приймає одне з таких рішень:
залишає скаргу без задоволення;
скасовує постанову про закриття справи і направляє справу прокурору для відновлення слідства або дізнання.
Скасовуючи постанову про закриття справи і направляючи справу прокурору для відновлення досудового слідства або дізнання, судця вказує, які обставини належить з'ясувати при проведенні досудового розслідування.
Копія постанови судді надсилається особі, яка прийняла рішення про закриття справи, особі, яка подала скаргу на постанову, і прокурору, який відмовив у поновленні досудового слідства або дізнання.
На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.
Рекомендовані нормативно-правові акти, судова практика і література
Арестова Е.Н. Прекращение уголовного дела (уголовного преследования) при производстве дознания // Российский следователь. — 2003. —М11.
БажановС. Изменение оснований приостановления предваритель- ного расследования // Законность. — 1997. — № 10.
Белозеров Ю.Н., Бфимичев С.П. Обвинительное заключение. — М., 1992.
Воголютская Т.В. Деятельность следователя органов внутренних дел по розыску скрывшихся обвиняемых. — М., 1986.
Быков Б.М., Ломовский В.Д. Приостановление производства по у головному делу. — М., 1978.
Бьїков В.М., Гришин Ю.А. Обвинительное заключение по групповому уголовному делу: Лекция. — Ташкент, 1988.
Гришин Ю.А. Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения: проблеми и пути реформирования. — Луганск, 1999.
Деятельное раскаяние: проблеми правоприменения // Российский следователь. — 2003. — № 4.
Дубинский А.Я. Приостановление дознания и предварительного следствия. — К., 1964.
Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования. Дк., 1975.
Дубинский А.Я. Исполнение процессуальньїх решений следова- ния: правовые и организационные проблемы. — К., 1984.
Егоров В.С. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. — М., 2002.
Ефимичев С.П. Правовьіе и организационньїе вопроси окончания предварительного расследования с обвинительним заключением. — Волгоград, 1977.
Ефимичев С. П. Оформление уголовного дела. — Волгоград, 1990.
Калмиков Ю.Н., Стремовский В. А. Обвинительное заключение в советском уголовном процессе. — Ростов-на-Дону, 1970.
Кожевников Г.К. Прокурорский надзор за законностью и обо- снованностью приостановления предварительного следствия. — X., 1992.
Каткова Т.В., Каткова А.Г. Закінчення досудового слідства та складання обвинувального висновку по кримінальній справі. — X., 2002.
Коханов В.А., Совкин А.В. Обвинительное заключение по уголовному делу. — М., 1993.
Кримінальний процес України / За ред. Ю. М. Грошевого, В. М. Хотенця. — X.: Право. — 2000.
Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 2003. •
Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За загальною редакцією В.Т. Маляренка, Ю.П. Алені- на. — X.: ТОВ «Одісеей», 2008.
Лобойко Л. Н. Уголовно-процессуальное право: Учебное пособие: курс лекций. — X.: «Одиссей». — 2007.
Лускатов О. В. Зупинення судового слідства у справах про нероз- криті злочини — потрібні зміни // Національний вісник Юридичної академії МВС України. —- 2004. —• Спецвипуск № 1.
Малютін І. А. Підстави та процесуальний порядок зупинення досудового розслідування. — К., 2000.
Малютін І. А. Зупинення досудового розслідування. — К., 2003.
Манова Н.С., Францифоров Ю.В. Процессуальная природа дея- тельности прокурора при окончании досудебного производства // Российский следователь. — 2003. — № 8.
Мариупольский Л. А., Статкус В. Ф., Тульчина В. С. Обвинительное заключение в советском уголовном процессе. — М., 1969.
Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України. Видання 2-е. — К.: Либідь, 1999.
Питерцев С. К. Составление обвинительного заключения. — Л., 1988.
Постовой Д.А. Обвинительное заключение в советском уголовном процессе. — X., 1964.
Репкин Л.М. Приостановление предварительного следствия. — Волгоград, 1971.
Рьіжаков А.П. Окончание предварительного расследования. — М., 1999.
Семьянова И.С. Прекращение уголовного дела (уголовного пресле- дования) в отношении лиц, не достигших возраста уголовной ответ- ственности // Российский следователь. — 2003. — № 7.
Стойко Н.Г. Недоказанность обстоятельств уголовного дела. — Красноярск, 1984.
Сергеев А.Б., Сергеев К.А. Приостановление предварительного следствия. — Челябинск, 2003.
Мариупольский Л. А., Тульченко В. С. Обвинительное заключение в уголовном процессе Украини. — К., 1990.
Тертишник В.М. Компроміс у кримінальному процесі // Підприємництво, господарство і право. — 2002. № 11.
Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Особлива частина: Підручник. — К., 2005.
Удалова Л. Д. Кримінальний процес України. — К., 2007.
Уголовно-процессуальньїй кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Под общ. ред. В. Т. Маляренко, Ю. П. Але- нина). — X.: ООО «Одиссей». — 2007.
Химичева Г. П., МичуринаО. В., Химичева О.В. Окончание предварительного расследования прекращения уголовного дела. — Рязань., 2001.
Хруслова Л. Закриття кримінальних справ: деякі теоретичні та практичні проблеми // Прокуратура. Людина. Держава. — 2004. — №1.
Шевченко Т. Деякі питання застосування давності в кримінальному судочинстві // Право України. — 2002. — № 10.
Шимановский В.В. Законность и обоснованность приостановления следователем уголовного дела. — Л., 1985.
Якупов Р.Х. Возобновление предварительного следствия — Волгоград, 1976.
ПРОВАДЖЕННЯ В СУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
- Тема 1 12
- Тема 2 23
- Тема 4 50
- Тема 5 суб'єкти кримінального процесу 57
- Тема 6 95
- Тема 7 137
- Тема 8 151
- Тема 9 162
- Тема 10 слідчі дії 170
- Тема 11 206
- Тема 12 212
- Тема 13 підсудність 230
- Тема 14 233
- Тема 15 судовий розгляд 243
- Тема 16 280
- Тема 17 293
- Тема 18 297
- Тема 19 307
- Тема 20 313
- Тема 21 316
- Тема 22 323
- Тема 23 329
- Тема 1 поняття, завдання, суть і система кримінального процесу
- 1.1. Поняття кримінального процесу
- 1.2. Завдання кримінального судочинства
- 1.3. Система кримінального процесу
- 1.4. Загальна характеристика стадій кримінального процесу
- 1.5. Типи кримінального процесу
- 1.6. Кримінально-процесуальні відносини та юридичні факти
- 1.7. Крнмінально-процесуальні функції
- 1.8. Кримінально-процесуальна форма
- Тема 2 кримінально-процесуальне право україни. Джерела кримінально- процесуального права
- 2.1. Кримінально-процесуальне право як галузь сучасного права
- 2.2. Джерела кримінально-процесуального права
- 2.3. Кримінально-процесуальні норми
- 2.4. Дія норм кримінально-процесуального права у просторі, у часі та по колу осіб
- 2.5. Прогалини у кримінально-процесуальному праві та застосування норм кримінально-процесуального права за аналогією
- Тема з принципи кримінального процесу
- 3.1. Поняття та система принципів кримінального процесу
- 3.2. Загальноправові принципи кримінального процесу
- 3.3. Міжгалузеві принципи кримінального процесу
- 3.4. Кримінально-процесуальні (галузеві) принципи
- 3.5. Принципи досудового провадження
- Тема 4 цивільний позов у кримінальному судочинстві
- 4.1. Поняття, природа та значення цивільного позову у кримінальному судочинстві
- 4.3. Загальна характеристика провадження за цивільним позовом у досудових і судових стадіях кримінального процесу
- 4.4. Обов'язки держави щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином
- Тема 5 суб'єкти кримінального процесу
- 5.1. Поняття та класифікація суб'єктів кримінального процесу
- 5.2. Процесуальна правоздатність і дієздатність суб'єктів кримінального процесу
- 5.3.1. Суд як орган правосуддя у кримінальних справах. Завдання і загальна характеристика повноважень суду при здійсненні правосуддя. Форми здійснення правосуддя
- 5.3.2. Прокурор у кримінальному судочинстві. Процесуальне положення прокурора на різних стадіях процесу
- 5.3.3. Слідчий та начальник слідчого відділу у кримінальному процесі. Взаємодія слідчого з органами дізнання
- 5.3.4. Органи дізнання, їх завдання і повноваження. Особа, що проводить дізнання, їі процесуальне положення
- 5.5. Учасники процесу, загальна характеристика їх процесуального положення
- 5.5.1. Обвинувачений (підсудний, засуджений, виправданий), його процесуальне положення в різних стадіях процесу
- 5.5.2. Підозрюваний у скоєнні злочину, термін перебування особи в статусі підозрюваного, його права і обов'язки
- 5.5.3. Процесуальне положення неповнолітньої особи, що не досягла віку кримінальної відповідальності, відносно якої ведеться кримінальне судочинство
- 5.5.4. Законний представник неповнолітнього обвинуваченого і підозрюваного
- 5.5.5. Захисник у кримінальному судочинстві
- 5.5.6. Заявник про злочин, його права і обов'язки
- 5.5.7. Потерпілий у кримінальному судочинстві, його права і обов'язки на різних стадіях процесу
- 5.5.8. Цивільний позивач, його права і обов'язки у кримінальному процесі
- 5.5.9. Цивільний відповідач, його права і обов'язки
- 5.5.10. Представники потерпілого, цивільного позивача і відповідача, їх процесуальне положення
- 5.6. Інші суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності, загальна характеристика їх процесуального положення
- 5.7. Обов'язок суду, прокурора, слідчого і особи, що проводить дізнання щодо роз'яснення і забезпечення прав учасників процесу і інших суб'єктів кримінального судочинства
- 5.8. Забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві
- 5.9. Імунітети суб'єктів кримінального процесу
- 6.2. Поняття, види, особливості доказування в кримінальному процесі
- 6.3. Предмет доказування в кримінальній справі
- 6.4. Предмет доказування в окремих категоріях кримінальних справ та в окремих стадіях кримінального процесу
- 6.5. Зміст обставин, які складають предмет доказування
- 6.6. Локальний предмет доказування
- 6.7. Поняття доказів та джерел доказів у кримінальному процесі
- 6.8. Властивості доказів
- 6.9. Процесуальні порушення та допустимість доказів
- 6.10. Класифікація доказів
- 6.11. Процес доказування, його елементи
- 6.12. Межі доказування
- 6.13. Мета доказування
- 6.14. Суб'єкти процесу доказування
- 6.15. Джерела доказів
- Заходи процесуального примусу, за допомогою яких забезпечується законний порядок у ході провадження в справі. Такими заходами є наступні.
- 7.2. Поняття, значення та види запобіжних заходів
- 7.3. Мета, підстави та умови застосування запобіжних заходів
- 7.4. Запобіжні заходи, що не пов'язані з позбавленням волі
- 7.5. Запобіжні заходи, що пов'язані з позбавленням волі
- 7.6. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу
- Провадження на досудових стадіях кримінального процесу Тема 8 порушення кримінальної справи
- 8.1. Поняття, значення, завдання стадії порушення кримінальної справи
- 8.2. Органи і посадові особи, які мають право порушити кримінальну справу
- 8.3. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи
- 8.4. Процесуальний порядок порушення кримінальної справи
- 8.5. Підстави і порядок прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи
- 8.6. Нагляд прокурора і судовий контроль у стадії порушення кримінальної справи
- Тема 9 загальні положення стадії досудового розслідування
- 9.1. Поняття, значення, завдання стадії досудового розслідування
- 9.2. Форми досудового розслідування
- 9.3. Характеристика основних положень досудового слідства
- 4. Об'єднання і виділення кримінальних справ (ст. 26 кпк). Об'єднання і виділення кримінальних справ є правом, а не обов'язком слідчого.
- Достатні дані, які свідчать про те, що якийсь злочин або особа не мають зв'язку з основною кримінальною справою;
- Виконання органом дізнання постанови слідчого про розшук обвинуваченого (ст. 139 кпк).
- Тема 10 слідчі дії
- 10.1. Поняття, система та класифікація слідчих дій
- 10.2. Загальні умови провадження слідчих дій
- 10.3. Процесуальні особливості провадження вербальних слідчих дій
- 10.3.1. Допит
- Члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновлені підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;
- Особа, яка б своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого у вчиненні злочину.
- 10.3.2. Очна ставка
- 10.3.3. Пред'явлення для впізнання
- 10.3.4. Відтворення обстановки і обставин події
- 10.4. Процесуальні особливості провадження нонвербальних слідчих дій
- 10.4.1. Слідчий огляд
- 10.4.2. Освідування
- 10.4.3. Ексгумація трупа
- 10.4.4. Обшук
- 10.4.6. Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку
- 10.4.7. Підготовка і призначення судової експертизи
- Тема 11 пред'явлення обвинувачення і допит обвинуваченого
- 11.1. Суть, значення та підстави притягнення особи як обвинуваченого
- 11.2. Процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого
- 11.3. Допит обвинуваченого
- 11.4. Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві
- Тема 12 зупинення і закінчення досудового слідства
- 12.1. Підстави та процесуальний порядок зупинення досудового слідства
- 12.2. Форми закінчення досудового слідства
- 12.3. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку
- 12.4. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи
- 12.5. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру
- 12.6. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи і застосування примусових заходів виховного характеру
- 12.7. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності
- 12.8. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства
- 12.9. Контроль суду за законністю дій органів дізнання та досудового слідства
- Тема 13 підсудність
- 13.1. Поняття і значення підсудності
- 13.2. Види підсудності
- 13.3. Направлення справи за підсудністю. Недопустимість спорів про підсудність
- Тема 14 попередній розгляд справи суддею
- 14.1. Поняття, завдання, значення стадії попереднього розгляду справи суддею
- 14.2. Порядок, строки попереднього розгляду справи
- 14.3. Рішення, які приймає суддя в результаті попереднього розгляду справи
- 14.4. Особливості попереднього розгляду в справах приватного обвинувачення
- Тема 15 судовий розгляд
- 15.1. Поняття, значення, завдання стадії судового розгляду
- 15.2. Загальні умови судового розгляду
- 15.3. Суд і сторони в судовому розгляді
- 15.4. Межі судового розгляду
- 15.6. Судове слідство
- 15.7. Судові дебати і останнє слово підсудного
- 15.8. Рішення, якими закінчується судовий розгляд
- 15.9. Поняття, види, зміст вироків
- 15.10. Порядок постановления та проголошення вироку
- Тема 16 провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду, які не набрали законної сили
- 16.1. Поняття, значення і форми перевірки судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.2. Суб'єкти права оскарження судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.3. Строки оскарження судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.4. Вимоги до апеляції, касаційної скарги чи подання
- 16.5. Порядок оскарження судових рішень, які не набрали законної сили. Дії суду у зв'язку з оскарженням судового рішення
- 16.6. Попередній розгляд справи апеляційним судом
- 16.7. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
- 16.8. Підстави для скасування чи зміни судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.9. Результати розгляду справи апеляційним судом
- Тема 17 виконання вироку, ухвали і постанови суду
- 17.1. Поняття та ознаки стадії виконання вироку
- 17.2. Звернення вироку до виконання
- 17.3. Виконання ухвали та постанови суду
- Тема 18 провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду, які набрали законної сили
- 18.1. Поняття, значення і форми перевірки судових рішень, які набрали законної сили
- 18.2. Особливості розгляду касаційних скарг і подань на судові рішення, які набрали законної сили
- 18.3. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції
- 18.4. Строки та підстави для перегляду судових рішень в порядку виключного провадження
- 18.5. Процесуальний порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами
- Тема 19 застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.1. Поняття, мета та види примусових заходів медичного характеру
- 19.2. Підстави застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.3. Особливості досудового провадження у справах про застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.4. Особливості судового провадження у справах про застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.5. Рішення суду у справах про застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.6. Зміна і скасування примусових заходів медичного характеру
- 19.7. Відновлення кримінальної справи щодо особи, до якої були застосовані примусові заходи медичного характеру
- Тема 20 протокольна форма досудової підготовки матеріалів
- 20.1. Поняття, сутність і значення протокольної форми досудової підготовки матеріалів
- 20.2. Підстави та умови застосування протокольної форми досудової підготовки матеріалів
- 20.3. Особливості протокольної форми досудової підготовки матеріалів
- 21.2. Обставини, що підлягають встановленню в справах неповнолітніх
- 21.3. Досудове слідство в справах неповнолітніх
- 21.4 . Особливості застосування запобіжних заходів до неповнолітніх
- 21.5. Участь у провадженні в справах неповнолітніх осіб, залучених з метою представництва та охорони прав та інтересів неповнолітніх
- 21.6. Провадження в справах неповнолітніх у судових стадіях кримінального процесу
- 22.2. Особливості правової регламентації та принципи транснаціонального кримінального процесу
- 22.3. Суб'єкти транснаціонального кримінального процесу та характер правовідносин між ними
- 22.4. Міжнародна правова допомога у кримінальних справах
- 22.5. Видача гаданих злочинців
- 22.6. Передача провадження у кримінальних справах
- 22.7. Передача засуджених осіб
- 22.8. Виконання іноземних вироків та інших остаточних рішень у кримінальних справах
- 22.9. Основи міжнародного кримінального процесу
- Тема 23 основи кримінально-процесуального права іноземних держав
- 23.1. Основи кримінально-процесуального права Франції
- 23.2. Основи кримінально-процесуального права Німеччини
- 23.3. Основи кримінально-процесуального права Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії
- 23.4. Основи кримінально-процесуального права сша