22.7. Передача засуджених осіб

Цілі ресоціалізації засуджених осіб та зменшення витрат, пов'язаних з притягненням особи до кримінальної відповідальності, вимагають, щоб іноземцям, які позбавлені волі у зв'язку з вчиненням ними злочину, була надана можливість відбувати призначене їм по­карання в державі їх громадянства, і ця мета може бути найкращим чином досягнута за допомогою передачі їх для відбування покарання в таку державу, що відрізняє цей інститут від інституту видачі особи для виконання обвинувального вироку суду.

. На сьогодні основними джерелами регламентації інституту пере­дачі засуджених осіб є Конвенція про передачу засуджених осіб (ETS № 112) від 21.03.1983 р. (Законом від 22.09.1995 р. Україна приєдна­лася до Конвенції), Додатковий протокол до неї від 18.12.1997 р., та двосторонні договори України про передачу засуджених осіб.

Основними суб'єктами передачі засудженої особи є: Держава ви­несення вироку — тобто держава, в якій було винесено вирок особі, що може бути або вже була передана; Держава виконання вироку — держава, в яку засуджена особа може бути або вже була передана для відбування покарання; засуджена особа, яка може бути або вже була передана.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Конвенції, «особу, засуджену на території однієї Сторони, може бути передано на територію іншої Сторони, від­повідно до положень цієї Конвенції, для відбування призначеного їй покарання. З цією метою засуджена особа може висловити державі винесення вироку або державі виконання вироку своє побажання бути переданою згідно з цією Конвенцією».