16.9. Результати розгляду справи апеляційним судом

Результати розгляду справи судом апеляційної інстанції в кожно­му конкретному разі залежать від того, чи були встановлені ним по­рушення закону з боку суду першої інстанції або органів дізнання чи досудового слідства. Крім того, апеляційний суд пов'язаний доводами апеляційної скарги, а тому результати розгляду справи в значній мірі залежать від того, про які порушення зазначено в апеляції та яке про­хання міститься в ній.

Відповідно до ч. 1 ст. 366 КПК у результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у ч. 1 ст. 347 КПК (вироки та постанови місцевих судів про застосування чи незастосування примусових заходів вихов­ного і медичного характеру), апеляційний суд:

1. виносить ухвалу про залишення вироку чи постанови без зміни, а апеляції — без задоволення;

2. виносить ухвалу про скасування вироку чи постанови, приймаю­чи одночасно одне з таких рішень:

17. про повернення справи прокуророві на додаткове розслідування;

18. про повернення справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції;

19. про закриття справи;

    1. виносить ухвалу про зміну вироку чи постанови;

    2. постановляє свій вирок, скасовуючи повністю чи частково вирок суду першої інстанції;

    3. постановляє свою постанову, скасовуючи повністю чи частково постанову суду першої інстанції.

Виносячи ухвалу про скасування або зміну вироку (постанови) місцевого суду, а також постановляючи свій вирок чи виносячи свою постанову, суд апеляційної інстанції, залежно від доводів апеляції та прохання, що міститься в ній, може задовольнити апеляції повністю чи частково або відмовити у її задоволенні.

Крім того, апеляційний суд вправі прийняти рішення на користь засуджених або осіб, щодо яких застосовані заходи виховного або ме­дичного характеру, стосовно яких апеляції не подавалися.

Вирок або постанова суду першої інстанції залишається без змі­ни, а апеляції — без задоволення тоді, коли суд апеляційної інстанції встановить, що доводи апеляцій суперечать встановленим вироком (постановою) обставинам, а також наявним у справі та новим, поданим учасниками процесу і витребуваним самим судом доказам, і не пору­шують законності та обґрунтованості вироку (постанови). При цьому в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути наведені підстави за­лишення доводів апеляцій без задоволення.

Згідно зі ст. 373 КПК апеляційний суд змінює вирок у випадках:

1. пом'якшення призначеного покарання, коли визнає, що пока­рання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі за­судженого;

2. зміни кваліфікації злочину і застосування кримінального зако­ну про менш тяжкий злочин;

3. зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і ква­ліфікацію злочину;

4. в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища за­судженого.

Апеляційний суд змінює постанову про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру у випадках:

1. зміни кваліфікації суспільно небезпечного діяння і застосуван­ня статті Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння;

2. пом'якшення виду примусового заходу виховного чи медичного характеру.

Таким чином, зміна вироку чи постанови апеляційним судом до­пускається лише у випадках, якщо цим не погіршується становище засудженого або особи, щодо якої застосовані заходи виховного або медичного характеру. Виключення з цього правила складають лише випадки зміни вироку в частині вирішення цивільного позову, коли підлягаюча до стягнення сума може бути збільшена апеляційним су­дом, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і ква­ліфікацію злочину.

Відповідно до ст. 374 КПК апеляційний суд скасовує вирок (поста­нову) і повертає справу на додаткове розслідування у випадках:

1. коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виклю­чали можливість постановления вироку чи постанови;

2. якщо є підстави для застосування кримінального закону про більш тяжкий злочин, обвинувачення у вчиненні якого засудженому не пред'являлось, якщо з цих підстав була подана апеляція прокурора чи потерпілого або його представника;

3. якщо є підстави для застосування кримінального закону, який передбачає більш тяжке на відміну від встановленого досудовим слід­ством суспільно небезпечне діяння, у справах про застосування при­мусових заходів медичного або виховного характеру;

4. якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку одно­бічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.

У перелічених випадках справа повертається прокурору для про­ведення додаткового розслідування через суд першої інстанції, який постановив скасоване судове рішення.

Апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість по­становления вироку чи постанови, зокрема, порушення, зазначені в пунктах 2, 3, 4, 6-10,13 ч. 2 ст. 370 КПК (вирок винесено незаконним складом суду; порушено право обвинуваченого на захист або право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він во­лодіє, і допомогою перекладача; справу розглянуто у відсутності під- судного, за винятком випадку, передбаченого частиною другою статті 262 КПК; порушено правила підсудності або таємницю наради суддів; вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів; у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу у передбаче­них КПК випадках не фіксувався технічними засобами; порушено ви­моги статей КПК, які встановлюють незмінність складу суду, надання підсудному права виступити в дебатах і з останнім словом).

У разі скасування вироку (постанови) внаслідок порушень, допу­щених при розгляді справи в суді, справа направляється для нового розгляду до суду, який постановив вирок, але в іншому складі суддів.

Апеляційний суд вправі скасувати вирок (постанову) і повернути справу на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд у час­тині обвинувачення, залишивши врешті судове рішення без зміни, за умови, що це обвинувачення мало самостійну кримінально-правову кваліфікацію і може бути розглянуто в окремому провадженні.

Скасовуючи вирок (постанову), апеляційний суд не має права ви­рішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинува­чення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних до­казів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання.

Проте вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному по­рядку, є обов'язковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

Після скасування вироку (постанови) апеляційним судом суд пер­шої інстанції розглядає справу у відповідності з вимогами глав 25-28 КПК, тобто у загальному порядку.

При новому розгляді справи судом першої інстанції застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання допускаєть­ся тільки за наявності однієї з наступних умов (ст. 375 КПК):

1. вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи *його представника в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при скасуванні вироку визнано необ­хідним застосувати більш суворе покарання;

2. коли при додатковому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

При новому розгляді справи про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру кваліфікація суспільно небезпеч­ного діяння як більш тяжкого допускається за умови, якщо з цієї під­стави було подано апеляцію прокурором чи потерпілим або його пред­ставником.

На підставі ст. 376 КПК суд апеляційної інстанції скасовує обви­нувальний вирок чи постанову і закриває справу при встановленні об­ставин, передбачених статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК.

Крім передбачених процесуальним законом підстав для закриття кримінальної справи обов'язковою умовою прийняття апеляційним судом названого рішення є всебічне, повне та об'єктивне дослідження усіх обставин справи.

За наявності реабілітуючих підстав для закриття кримінальної справи, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 6 КПК (відсутність події зло­чину або відсутність в діянні складу злочину), апеляційний суд, ска­совуючи вирок суду першої інстанції, закриває провадження у справі, оскільки винесення виправдувального вироку судом апеляційної ін­станції діючим кримінально-процесуальним законом не передбачено. Аналогічне рішення апеляційний суд приймає і у випадках недоведе­ності участі обвинуваченого у вчиненні злочину, якщо визнає, що ви­сновки суду першої інстанції не підтверджуються матеріалами справи, а можливості досудового і судового слідства вичерпані (ст. 213 КПК).

Разом з цим, якщо в справі не зібрано достатньо доказів у резуль­таті погано проведеного досудового чи судового слідства і ці недоліки можуть бути усунені, справа підлягає направленню на додаткове роз­слідування або новий судовий розгляд.

Залишаючи вирок або постанову суду першої інстанції без змін, змінюючи та скасовуючи вказані судові рішення з поверненням спра­ви прокуророві на додаткове розслідування або на новий судовий роз­гляд в суд першої інстанції, а також закриваючи справу, апеляційний суд виносить ухвалу, яка постановляється ім'ям України.

Вимоги до змісту ухвали суду апеляційної інстанції закріплені у ст. 377 КПК.

Ухвала апеляційного суду складається із вступної, описово-мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині ухвали зазначаються місце і час постановления ухвали; назва і склад суду, що її постановив; особи, які брали участь у розгляді справи в засіданні апеляційної інстанції; особа, яка подала апеляцію.

В описово-мотивувальній частині ухвали викладаються зміст ви­року (постанови); суть апеляції; короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні; аналіз доказів, досліджених під час повного або часткового судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення.

При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

При скасуванні або зміні вироку (постанови) в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці по­рушення або необґрунтованість вироку (постанови).

Повертаючи справу на додаткове розслідування або на новий судо­вий розгляд, апеляційний суд повинен зазначити в ухвалі обставини, які належить з'ясувати. Одночасно суд може вказати, які слідчі дії для з'ясування цих обставин необхідно виконати.

У резолютивній частині ухвали викладаються конкретні рішен­ня апеляційного суду, які повинні логічно випливати з описово- мотивувальної частини. Всі зміни, внесені до вироку (постанови), ма­ють бути викладені чітко і ясно, щоб не виникало сумнівів при виконанні судових рішень. Закриваючи справу, суд апеляційної інстанції вказує підстави закриття справи з посиланнями на конкретні статті (частини, пункти статей) закону.

Крім винесення ухвали про залишення без змін, зміну або скасу­вання вироку (постанови) суду першої інстанції, суд апеляційної ін­станції у визначених ст. 378 КПК випадках постановляє свій вирок або свою постанову.

Так, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і поста­новляє свій вирок у випадках:

1. необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчинен­ні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції;

2. необхідності застосування більш суворого покарання;

3. скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4. неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання.

Скасування вироку суду першої інстанції і постановления вироку

апеляційним судом у названих випадках допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника ставилось питання про скасування вироку саме з цих підстав.

Зміст вироку апеляційного суду повинен відповідати вимогам, встановленим для вироку суду першої інстанції. Крім того, у вироку апеляційного суду зазначається зміст вироку суду першої інстанції, суть апеляції, мотиви прийнятого рішення.

У разі скасування виправдувального вироку у вироку апеляційно­го суду має бути сформульоване обвинувачення, визнане доведеним, дана правова оцінка діяння і призначене покарання.

Апеляційний суд скасовує постанову про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру і постановляє свою поста­нову у випадках:

1. необхідності кваліфікації суспільно небезпечного діяння як більш тяжкого, якщо таке було зазначено у постанові слідчого про за­криття справи і застосування примусових заходів виховного характе­ру або про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

2. застосування більш суворого виду примусових заходів виховно­го чи медичного характеру;

3. скасування необгрунтованої постанови суду про закриття справи щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчи­нили суспільно небезпечне діяння.

Скасування постанови суду першої інстанції і винесення постанови апеляційним судом з цих підстав допускається, якщо з цих же підстав було подано апеляцію прокурором чи потерпілим або його представ­ником.

Постанова апеляційного суду про застосування примусових захо­дів виховного чи медичного характеру повинна відповідати вимогам,

встановленим для відповідної постанови суду першої інстанції. Крім того, у постанові апеляційного суду зазначається зміст постанови суду першої інстанції, суть апеляції, мотиви прийнятого рішення.

Вирок і постанова апеляційного суду складаються і підписуються з додержанням вимог, передбачених КПК для складання та підписан­ня вироку і постанови судом першої інстанції. Аналогічні положення встановлено і щодо проголошення вироку та оголошення постанови апеляційного суду.

На відміну від ухвали апеляційного суду, процесуальний закон не передбачає можливості складення та оголошення в судовому засіданні лише резолютивної частини вироку або постанови.

Суддя апеляційного суду, залишившись при постановленні виро­ку, винесенні ухвали чи постанови при окремій думці, має право ви­класти її письмово в нарадчій кімнаті. Цей документ не підлягає ого­лошенню, але приєднується до справи.

Викладені вище рішення апеляційного суду стосуються, як зазна­чалося раніше, перевірених в апеляційному порядку вироків і поста­нов місцевих судів про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру.

У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у ч. 2 ст. 347 КПК (на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; на окре­мі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом; на інші постанови місцевих судів, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку), апеляційний суд виносить ухвалу та вправі прийняти одне з таких рі­шень (ч. 2 ст. 366 КПК):

1. про залишення ухвали чи постанови без зміни, а апеляції — без задоволення;

2. про скасування ухвали чи постанови і повернення її на новий су­довий розгляд в суд першої інстанції;

3. про скасування ухвали чи постанови про закриття справи і по­вернення її на додаткове розслідування;

4. про скасування окремої ухвали чи постанови;

5. про зміну ухвали чи постанови;

6. постановити свою ухвалу, скасовуючи повністю чи частково ухвалу чи постанову суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу (постанову) суду першої інстанції про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування, суд апе­ляційної інстанції не вправі постановити свій вирок.

За результатами перегляду судового рішення в апеляційному по­рядку апеляційний суд за наявності підстав, передбачених статтею 23-2 КПК, вправі винести окрему ухвалу. Крім того, він може окре­мою ухвалою звернути увагу відповідних посадових осіб на факти порушення закону при розслідуванні і розгляді справи судом першої інстанції.

Рекомендовані нормативно-правові акти, судова практика і література

Закон України «Про судоустрій України» від 07.02.2002. — К., 2002.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року (зі змінами, внесеними Постановою № 10 від 11 червня 2004 року) «Про практику застосування судами запобіжного заходу у ви­гляді взяття під варту і продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства».

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розсліду­вання».

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 1 «Про практику постановления судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку».

Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За загальною редакцією В.Т. Маляренка, Ю.П. Аленіна. — X.: «Одіссей», 2008.

Маляренко В.Т. Про подання апеляції на судові рішення у кримі­нальних справах // Вісник Верховного Суду України. — 2002. — На 1 (29).

Маляренко В.Т. Про розгляд кримінальної справи в апеляційному порядку // Вісник Верховного Суду України. — 2002. — № 2 (30).

Маляренко В.Т. Кримінально-процесуальне законодавство Украї­ни: питання становлення і розвитку // Право України. — 2003. — № 9.

Мірошников І.Ю. Судове слідство в апеляційній інстанції. Авторе­ферат дисертації на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук. — X., 2006.

Шевченко Т.В. Нагальні проблеми апеляційного розгляду в кри мінальних справах // Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 4 (38).