21.3. Досудове слідство в справах неповнолітніх

Досудове провадження в справах про злочини неповнолітніх здій­снюється виключно у формі досудового слідства (ст.112 КПК Украї­ни). Це правило розповсюджується і на справи щодо злочинів, які вчинені неповнолітніми разом із дорослими, справи про злочини не­повнолітніх, які були порушені після досягнення неповнолітніми ві­сімнадцятирічного віку, а також на справи про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми у віці від одинадцяти років до досяг­нення віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відпові­дальності.

Провадження досудового слідства у справах про злочини неповно­літніх здійснюється за загальними правилами провадження досудо­вого слідства у всіх кримінальних справах з урахуванням особливос­тей, передбачених законодавством при провадженні у справах непов­нолітніх.

Специфічним є провадження досудового слідства у справах не­повнолітніх, які на момент вчинення суспільно небезпечного діяння досягли 11 років, але не досягли віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності. Таке провадження можна назвати неповним, оскільки багато загальних правил судочинства при ньо­му не застосовуються (так, такі неповнолітні не можуть бути визна­ні підозрюваними (обвинувачуваними) у справі, обвинувачення їм не пред'являється, обвинувальний висновок не складається. Згідно зі ст. 7³ КПК України слідчий, встановивши в кримінальній справі, що сус­пільно небезпечне діяння, вчинене такою особою, виносить мотивова­ну постанову про закриття справи та застосування до неповнолітньо­го примусових заходів виховного характеру. Неповнолітньому, щодо якого винесено постанову, а також його батькам або особам, що їх за­мінюють, надається можливість ознайомитись з усіма матеріалами справи, при цьому вони мають право користуватися послугами захис­ника. Після цього справа разом з постановою направляється проку­рору для вирішення питання про подальше направлення до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру. У той же час необхідно підкреслити, що досудове слідство в цій категорії справ не зводиться суто до встановлення факту вчинен­ня суспільно небезпечного діяння певною особою та встановлення її віку, — під час досудового слідства повинні бути встановлені такі об­ставини, як наявність події суспільно небезпечного діяння (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), характер та розмір шкоди ним заподіяної, винність неповнолітнього у вчиненні, мотиви вчи­нення суспільно небезпечного діяння та обставини, що впливають на ступінь його суспільної небезпеки, а також всіх обставин, визначених ст. 433 КПК України, оскільки це є невід'ємною умовою правильно­го застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, робить істотний вплив на вибір конкретного заходу ви­ховного характеру, дає змогу притягнути до відповідальності батьків неповнолітнього, у разі якщо вчиненню суспільно небезпечного діяння сприяло невиконання ними їх батьківських обов'язків, покарання осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність, дає змогу визначити розмір заподіяної суспільно небезпечним діянням шкоди з метою подальшого її відшкодування.

Провадження досудового слідства у справах неповнолітніх згідно з ч. 2 ст. 112 КПК покладається на слідчих органів внутрішніх справ. Під час вирішення питання про підслідність справ про злочини непов­нолітніх, що вчинені у співучасті із дорослими, у кожному конкрет­ному випадку в стадії досудового слідства з дотриманням вимог статті 26 КПК України повинна бути з'ясована можливість виділення спра­ви неповнолітнього в окреме провадження. Якщо ж в силу характеру вчиненого злочину виникає конкуренція видів підслідності, а також у разі неможливості виділення справи неповнолітнього в окреме про­вадження, питання про підслідність конкретної кримінальної справи вирішує прокурор, який здійснює нагляд за досудовим слідством, про що ним виноситься відповідна постанова (ч.7 ст.112 КПК України).

Виклик неповнолітнього до слідчого, прокурора або до суду здій­снюється, як правило, через його батьків або інших законних пред­ставників. Неповнолітній викликається повісткою (ст. 134 КПК), що направляється його законному представникові. У повістці вказуєть­ся обов'язок представника забезпечити явку неповнолітнього. Інший порядок виклику допускається лише у випадках, коли це обумовле­но обставинами справи, тобто у випадку його приводу (ст. 136 КПК), при необхідності негайного допиту обвинуваченого, а також при до­цільності проведення допиту у відсутності законного представника, коли є підстави думати, що він на неповнолітнього негативно впливає. Неповнолітня особа, до якої застосований запобіжний захід у вигляді взяття під варту, викликається через адміністрацію місця поперед­нього ув'язнення.

Участь захисника при провадженні дізнання та досудового слід­ства в справах неповнолітніх є обов'язковою. При цьому захисник до­пускається до участі в справі неповнолітнього, який вчинив злочин — з моменту визнання його підозрюваним, або пред'явлення йому обвинувачення, а у справах осіб, які на момент вчинення суспільно небезпечного діяння досягли 11 років, але не досягли віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності, — з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту влаштування його до приймальника-розподільника.

Захисник може бути запрошений неповнолітнім, його законними представниками, а також іншими особами за їх проханням або зго­дою. У разі якщо у справі неповнолітнього захисник запрошеним не був його зобов'язаний призначити слідчий (п.1 ч.4 ст. 47 КПК). За­хисниками в справі неповнолітнього можуть виступати як професійні захисники та і близькі родичі, опікуни або піклувальники неповно­літнього. Останні можуть бути допущені до участі в справі з моменту пред'явлення неповнолітньому обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства, та лише одночасно із професійним за­хисником, про якого йдеться у ч.2 ст. 44 КПК України.

У випадку, якщо неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітній визнаний розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення, при його допиті за розсудом слідчого або проку­рора або за клопотанням захисника можуть бути присутніми педагог або лікар, батьки або інші законні представники неповнолітнього. Приводом для їхньої участі в справі є клопотання захисника, ініціати­ва слідчого або прокурора. Такі клопотання можуть також заявляти сам обвинувачений і його законні представники. Питання про присут­ність зазначених осіб вирішується слідчим або прокурором, зважаючи на те, чи буде воно сприяти одержанню від неповнолітнього повних і правдивих показань. Для цього необхідно заздалегідь з'ясувати, які відносини склалися в неповнолітнього з батьками, педагогами, адмі­ністрацією навчального закладу.

Присутність лікаря, що має спеціальні знання в галузі психології підлітків, доцільно при пред'явленні обвинувачення й допиті непов­нолітнього, визнаного розумово відсталим.

Слідчий роз'яснює педагогові або лікареві, батькам або іншим за­конним представникам неповнолітнього, присутнім при пред'явленні обвинувачення й допиті, їхнє право задавати обвинуваченому питан­ня й викладати свої зауваження.

Пред'явлення обвинувачення неповнолітньому і його допит про­вадяться за правилами, передбаченими статтями 140, 141, 142 і 143 КПК України, у присутності захисника.

Питання, поставлені обвинуваченому згаданими особами, і їхні за­уваження заносяться до протоколу допиту. Слідчий вправі відвести поставлене питання, але відведене питання повинно бути занесене до протоколу.

Оголошення неповнолітньому обвинуваченому про закінчення до­судового слідства й пред'явлення йому для ознайомлення матеріалів справи провадиться за правилами, передбаченими статтями 218, 219, 220, 221 і 222 КПК України за участю захисника.

При оголошенні неповнолітньому обвинуваченому про закінчен­ня слідства й пред'явленні йому матеріалів справи з дозволу слідчого може бути присутнім законний представник неповнолітнього. При­сутність законного представника неповнолітнього залежить від роз­суду слідчого, крім випадків, коли законний представник, використо­вуючи надане йому право, змінює своє процесуальне положення, всту­паючи в справу як захисник (ч.4 ст. 44 КПК). Слідчий зобов'язаний повідомити законного представника про проведення процесуальних дій, передбачених статтями 218-222 КПК України, щоб останній мав можливість вчасно заявити клопотання про свою участь у них. Поста­нова слідчого про відмову в задоволенні клопотання законного пред­ставника може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтею 234 КПК України.