logo
450410_B85B7_alenin_yu_p_red_kriminalno_procesu

23.2. Основи кримінально-процесуального права Німеччини

Основними джерелами криміиально-процесуального права Німеч­чини є Конституція ФРН, Кримінально-процесуальний кодекс Німеч­чини (1877 року в редакції 1987 року), Закон про судоустрій 1877 p., Закон про суд у справах неповнолітніх 1974 р.

Кримінальне провадження у Німеччині складається з досудового провадження (дізнання); висунення публічного обвинувачення та пе­редання справи до суду; проміжного провадження; основного прова­дження; оскарження та опротестування судових рішень,

Досудове провадження у Німеччині здійснюється у формі дізнання, що здійснюється прокуратурою, поліцією. У цій стадії можуть здій­снюватися такі слідчі дії, як допити, проведення експертизи, огляди, виїмки, обшуки, витребування інформації, арешт та вилучення май­на, нагляд за комунікаціями, кореспонденцією тощо. В провадженні дізнання може брати участь і суддя-дізнавач (слідчий суддя), який здійснює судові слідчі дії. Закінчення дізнання здійснюється шляхом висунення публічного обвинувачення, або закриття справи. Прий­нявши рішення про висунення публічного обвинувачення, прокурор складає обвинувальний акт та направляє його разом з матеріалами справи до суду. У стадії проміжного провадження суд може: прийняти обвинувачення до провадження та призначити засідання; прийняти рішення про відхилення обвинувачення; прийняти обвинувачення зі змінами. Основне провадження у суді першої інстанції включає в себе попередні процедури, судовий розгляд, який складається з судового слідства, судових дебатів, останнього слова підсудного, винесення та оголошення вироку. У Німеччині існують два способи оскарження судових рішень, які не набрали законної сили — апеляція та ревізія; рішення, які набрали законної сили, переглядаються у порядку по­новлення провадження, закінченого таким, що набрав законної сили вироком суду.