10.4.6. Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку

Слід зазначити, що в багатьох літературних джерелах як самостій­ний розглядається ще один вид виїмки — виїмка поштово-телеграфної кореспонденції. І дійсно, даний різновид виїмки має багато спільних як процесуальних так і тактичних рис, що й давало підставу відноси­ти її саме до даної слідчої дії. Крім того, в чинній редакції КПК про­цедура цієї дії (ст. 187 КПК) передбачено саме в главі 16 — «Обшук і виїмка».

Підкреслюючи схожість виїмки кореспонденції зі звичайними ви­дами виїмки необхідно все ж таки вказати й на суттєві як процедур­ні, так і криміналістичні відмінності між цими діями. Перша, напри­клад, являє собою досить складну, комбіновану операцію, що скла­дається з отримання відповідного дозволу апеляційного суду щодо накладення арешту, огляду, виїмки та дослідження інформації, яка міститься в поштово-телеграфній кореспонденції та у виконанні цих дій. Саме з цієї причини дана дія спеціально і була регламентована до недавнього минулого окремою нормою (ст. 187 КПК).

У подальшому процесуальний порядок провадження цієї дії додат­ково врегульований ще й новою ст. 187^і КПК, що дозволяє спостеріга­ти певну тенденцію в позиції законодавця, спрямованої на відокрем­лення цієї дії від виїмки.

Названими вище нормами в новій редакції фактично узаконено існування ще одного способу збирання доказів на досудових стадіях кримінального процесу — зняття інформації з каналів зв'язку. Оче­видно процесуальна регламентація провадження цих двох дій загаль­ними нормами продиктована деякою схожістю. Але знову ж таки, не дивлячись на окремі спільні моменти, між ними існують і явні роз­біжності, що й дає підставу для їх роздільного розгляду в нашій робо­ті, тобто визнавати їх самостійними слідчими діями.

Накладення арешту, огляд та виїмка кореспонденції. Для того, щоб накласти арешт на кореспонденцію, треба наявність достатніх підстав вважати, що в листах, телеграфній й іншій вихідній чи вхід­ній кореспонденції осіб містяться дані про скоєння злочину або доку­менти й предмети, які мають доказове значення, і якщо іншим спо­собом отримати ці дані неможливо. При цьому до кореспонденції, на яку може бути накладено арешт, відносяться листи всіх видів (прості, цінні, рекомендовані), бандеролі (цінні й прості), посилки, поштові контейнери, поштові листівки, телеграми, перекази, повідомлення факсимільного зв'язку, радіограми тощо.

Необхідно підкреслити, що у відповідності з ч. З ст. 187 КПК арешт на кореспонденцію може бути накладено з метою попередження й роз­криття злочину й до порушення кримінальної справи.

Для накладення арешту на кореспонденцію слідчий за згодою з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства. Останній або його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, при необхідності заслуховує слід- чого, думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийнят­тя такого рішення виносить постанову про накладення арешту на ко­респонденцію або про відмову в цьому. Така постанова оскарженню не підлягає і на неї не може бути внесено подання прокурором (ч. 4 ст. 187 КПК).

В мотивованій постанові про накладення арешту на кореспонден­цію зазначаються: кримінальна справа та підстави, у відповідності з якими буде проводитися ця слідча дія, прізвище, ім'я та по батько­ві особи, кореспонденція якої буде затримуватись, точна адреса цієї особи, види поштово-телеграфних відправлень, на який накладаєть­ся арешт, термін, на який зберігається арешт (якщо його можна ви­значити, однак не більше строку досудового слідства), назва установи зв'язку, на яку покладається обов'язок затримувати кореспонденцію і повідомляти про це слідчого.

Постанова про накладення арешту на кореспонденцію слідчий направляє начальнику відповідної установи зв'язку, для якого вона обов'язкова, з вказівкою за якою адресою і по якому телефону слід повідомити у випадку надходження кореспонденції, що цікавить слідчого. Начальник установи після затримання кореспонденції зобов'язаний протягом доби сповістити про це слідчого.

Огляд і виїмку кореспонденції слідчий проводить особисто і тільки у виняткових випадках, наприклад, знаходження адресата за межами населеного пункту, він може доручити виконання цих дій органу ді­знання чи іншому слідчому, але про це повинно бути вказано в резо­лютивній частині постанови судді.

У ч. 1 ст. 187^і КПК вказується, що огляд кореспонденції проводить­ся за рішенням суду. Вважаємо, що в редакції даної частини допущена неточність і додаткового рішення суду саме на огляд кореспонденції не вимагається, оскільки вже мається постанова апеляційного суду про накладення арешту і її наявність припускає, що наступні дії (огляд, виїмка), що проводяться слідчим, вже санкціоновані судом.

Огляд кореспонденції проводиться в установі зв'язку з участю по­нятих із числа службовців цієї установи, оскільки лише такий поря­док повинен гарантувати особі від необґрунтованого обмеження його конституційного права на таємницю переписки, телеграфної й іншої кореспонденції. В необхідних випадках розкриття й огляд посилок, бандеролей слід проводити з участю і після консультації зі спеціаліс­тами, зокрема у вибуховій справі.

Якщо виявлені документи або предмети, що мають доказове зна­чення, слідчий проводить виїмку відповідної кореспонденції або об­межується зняттям копій з певних відправлень. В останньому випад­ку розкриття кореспонденції та її огляд повинен бути по можливості здійснюватися таким чином, щоб не залишати слідів даної операції.

При відсутності документів або предметів, які мають доказове значення, слідчий дає вказівку про вручення оглянутої кореспонден­ції або про її затримання на встановлений ним термін. Про кожний випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденції слідчий складає протокол, де зазначається, які саме відправлен- ня були оглянуті, що з них вилучено, і що повинно бути доставле­но адресату чи тимчасово затримано, з яких відправлень зняті копії (ч.ч. 1, 3 ст. 187 КПК).

Накладення арешту на кореспонденцію скасовується після закін­чення терміну, встановленого для виконання цієї слідчої дії постано­вою судді. Слідчий, як це видно з вимог ч. 9 ст. 187 КПК, може са­мостійно скасувати арешт, який накладений на кореспонденцію при відпадінні необхідності, при закритті кримінальної справи або при передачі її прокуророві в порядку, передбаченому ст. 225 КПК.

Зняття інформації з каналів зв'язку. Слід сказати, щодо офіційно­го закріплення в КПК України 21 червня 2001 р. зняття інформації з каналів зв'язку регламентувалося низкою нормативних актів. Так, в Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» в ст. 8 п. 9 передбачається, що оперативним підрозділам надається право зніма­ти інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації. В іншому Законі України «Про організаційно- правові засади боротьби з організованою злочинністю» в ст. 15 вказу­ється, що в боротьбі з організованої злочинністю спеціальним підроз­ділам органів внутрішніх справ і СБУ надається право за попередньою санкцією прокурора додатково застосувати спеціальні технічні засоби у випадках:

а) контролю, фіксації й документування розмов й інших дій осіб при наявності підстав вважати їх причетними до організованої зло­чинної діяльності;

б) фіксації й документування факту телефонної розмови між гро­мадянами, відправлення листа або телеграфного повідомлення, без порушення таємниці Змісту телефонної розмови, листа чи телеграф­ного повідомлення, телефонної розмови, листа чи телеграфного пові­домлення.

Таким чином, зняття інформації з каналів зв'язку названими озна­ками відносилось до числа оперативно-розшукових дій, які здійсню­валися вказаними органами за їх власною ініціативою.

У відповідності з новою редакцією ст. 187 КПК і появою нової нор­ми — ст. 187^і КПК законодавець прямо називає зняття інформації з каналів зв'язку слідчою дією, тобто одним із способів збирання дока­зів. Іншими словами, ця дія набула нового, більш високого процесу­ального статусу.

Згідно з ч. 1 ст. 187 КПК зняття інформації з каналів зв'язку (телефонний, телеграфний, радіотелефонний, радіорелейний, ІР- телефонія, тобто Інтернет тощо) може бути застосовано при наявності достатніх підстав вважати, що в інформації, якою обмінюються пі­дозрювані, обвинувачені між собою й з іншими особами, містяться дані щодо вчиненого злочину, які мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо.

Зняття інформації з каналів зв'язку з метою запобігання і розкрит­тя злочину як слідча дія може бути застосовано до порушення кримі­нальної справи (ч. З ст. 187 КПК).

За аналогією з накладенням арешту на кореспонденцію, слідчий за погодженням з прокурором також звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про зняття інфор­мації з каналів зв'язку.

У постанові суду про зняття інформації з каналів зв'язку вказуєть­ся кримінальна справа та фактичні обставини проведення цієї слідчої дії, прізвище, ім'я та по батькові особи, з каналів зв'язку якої буде зніматися інформація, точна адреса цієї особи, види цих каналів, тер­мін, протягом якого буде зніматися інформація, назва установи, на яку покладається обов'язок знімати інформацію і повідомляти про це слідчого (ч. 6 ст. 187 КПК).

Треба також зазначити, що постанова виноситься в режимі, який забезпечує нерозголошення даних досудового слідства або оперативно- розшукової діяльності (ч. 10 ст. 187 КПК).

Постанова про зняття інформації з каналів зв'язку направляється слідчим начальнику відповідної установи, для якого вона обов'язкова. Останній знімає інформацію і протягом доби повідомляє про це слід­чого.

Фактичною підставою дослідження (огляду й прослуховування) ін­формації, знятої з каналів зв'язку, є наявність у розпорядженні слід­чого належним чином опечатаної фонограми й супровідного листа, в якому вказані дата й час початку і кінця запису означених розмов та короткі характеристики застосованих при цьому технічних засобів. Юридичною підставою огляду й прослуховування фонограм й іншим шляхом знятої інформації є постанова голови апеляційного суду або його заступника з дозволом на зняття такої інформації. Спеціальної постанови про проведення огляду, прослуховування не треба.

Отримавши фонограму в опечатаному вигляді із супровідним лис­том, слідчий з участю понятих, спеціалістів проводить огляд й про­слуховування фонограми, про що складає протокол. У випадку вияв­лення в отриманій інформації відомостей, які мають доказове значен­ня, в протоколі відтворюється відповідна частина запису, після чого слідчий своєю постановою додає фонограму до кримінальної справи як речовий доказ (ч. 4 ст. 187¹ КПК). Фонограма зберігається в опе­чатаному вигляді в умовах, що виключають можливість її прослухо­вування, тиражування сторонніми особами, а також забезпечуючи її збереження й технічну придатність для повторного прослуховування, в тому числі і в судовому засіданні, а також у випадку можливого при­значення вокалографічної експертизи.

Зняття інформації з каналів зв'язку припиняється після закін­чення терміну, встановленого для виконання цієї дії постановою суд­ді. Слідчий самостійно може припинити зняття інформації з каналів зв'язку, якщо в проведенні цієї дії відпала необхідність, а також при закритті кримінальної справи або при передачі її прокуророві для за­твердження обвинувального висновку (ч. 4 ст. 187 КПК).