logo
450410_B85B7_alenin_yu_p_red_kriminalno_procesu

5.5.6. Заявник про злочин, його права і обов'язки

Діючий кримінально-процесуальний закон наділяє осіб, що бе­руть участь у стадії порушення кримінальної справи, обмеженим ко­лом суб'єктивних прав і обов'язків, реалізація яких не може повною мірою задовольнити їх інтереси. Недостатнє регулювання правового статусу цих осіб негативно позначається на практиці застосування законодавства і є однією з істотних причин формального відношення практичних працівників до забезпечення право осіб, які беруть участь у процесі на першій стадії.

Розглядаючи питання вдосконалення правового положення суб'­єктів стадії порушення кримінальної справи, необхідно спиратися на висловлену в юридичній літературі думку, що при всіх відмінностях у процесуальному статусі суб'єктів кримінального судочинства є низка процесуальних прав і обов'язків, які властиві будь-якій особі. Так, ко­жен і всякий суб'єкт у кримінальному процесі володіє правом корис­туватися рідною мовою, оскаржити дії і рішення посадових осіб. Одним з таких суб'єктів є заявник про злочин. Заявник — це будь-яка фізична особа, яка подала заяву, в якій міс­титься повідомлення про злочин, до органу дізнання, слідчого, про­курора чи суду та заява якої прийнята цими органами належним чи­ном.

Законодавець не встановлює жодних критеріїв, яким повинен від­повідати громадянин, щоб набути статусу заявника. Отже, з моменту прийняття заяви про злочин від особи відповідними державними ор­ганами вона може брати участь у кримінальному процесі як заявник, незалежно від його віку, статі, освіти, повноти викладу відомостей про злочин тощо.

Процесуальний статус заявника про злочин складається з відповід­них прав й обов'язків. До процесуальних прав заявника слід віднести: право викласти заяву своєю рідною мовою (ст. 19 КПК); користува­тися послугами перекладача (ст. 19 КПК); за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки (ст. 52-1 КПК); бути повідомленим про процесуальне рішення, яке було прийняте за його заявою (ст. 98- 2, 99 КПК); на оскарження рішення про відмову у порушенні кримі­нальної справи (ст.ст. 99-1, 251 КПК); на отримання копії постанови про відкриття провадження за скаргою на постанову про порушення кримінальної справи (ст. 236-8 КІ1К) і, відповідно до цього, ми вва­жаємо, заявнику належить право на участь у судовому засіданні при розгляді цієї скарги, хоча воно і прямо не передбачено в КПК; на отри­мання коші постанови судді про результати розгляду скарги на поста­нову про порушення кримінальної справи (ст. 236-8 КПК), а також на п оскарження (хоча воно також не передбачено). У заявника про зло чин у процесі є і деякі обов'язки. До них належить обов'язок правдиво викласти у заяві відомості про злочин, який готується або вже вчине­ний, а також з'являтися за викликом органу дізнання, слідчого та ви­конувати всі законні розпорядження та постанови цих осіб.

За завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину перед­бачена кримінальна відповідальність заявника про злочин, про яку він попереджається перед прийняттям від нього заяви про злочин (ст. 383 КК).