19.5. Рішення суду у справах про застосування примусових заходів медичного характеру

Якщо буде встановлено, що особа вчинила суспільно небезпечне ді­яння в стані неосудності або обмеженої осудності або після вчинення злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання, суд, коли визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя — постанову про застосування до цієї особи примусових заходів медич­ного характеру, з зазначенням яких саме.

Ухвала (постанова) у справі про застосування примусових за­ходів медичного характеру має відповідати вимогам кримінально-процесуального закону і крім вирішення питань, передбачених ст. 420 КПК, містити в собі як формулювання суспільно-небезпечного діяння, визнаного судом установленим, так і посилання на перевірені в судо­вому засіданні докази, якими суд обґрунтовує свої висновки, а також мотиви прийнятого ним рішення по суті.

Визначаючи відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 94 КК тип психіатричного за­кладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.

Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч. 1 ст. 94 КК) суд має спочатку з'ясувати дум­ку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медич­ного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюва­тиме). При цьому в ухвалі (постанові) суду не треба наводити назву конкретного психіатричного закладу, до якого має бути госпіталізо­вана неосудна особа, і вказувати строк застосування примусового за­ходу медичного характеру, проте необхідно зазначити про скасування з часу доставки (прийому) неосудного до цього закладу запобіжного заходу (якщо останній був застосований) (п. 14 постанови № 7 від 03.06.2005 p.).

Копії ухвал (постанов) суду про застосування примусових заходів медичного характеру після набрання законної сили надсилається су­дом на виконання:

— у разі призначення амбулаторної допомоги — до закладу охоро­ни здоров'я, який надає психіатричну допомогу за місцем проживання неосудної чи обмежено осудної особи, або до органу, в якому трима­ється засуджена до позбавленні волі обмежено осудна особа;

у разі примусової госпіталізації неосудної особи до психіатрич­ного закладу зі звичайним наглядом — до закладу охорони здоров'я, в якому лікується ця особа, а при її перебуванні вдома — до закладу охорони здоров'я за місцем її проживання і в обох випадках, за потре­би, — до органів внутрішніх справ;

у разі примусової госпіталізації неосудної особи до психіатрич­ного закладу з посиленим чи суворим наглядом або тримання її під вартою — до органу внутрішніх спрВ усіх цих випадках копії судових рішень направляються також в експертну установу, де особа перебувала на обстеженні.

Справи, що надійшли до суду з постановою для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру, підляга­ють закриттю: за наявності обставин, передбачених ст. б КПК (крім п. 4 ч. 1); у разі недоведеності участі особи у вчиненні суспільно не­безпечного діяння, якщо суд визнає, що немає потреби застосовувати примусові заходи медичного характеру.

Закриття таких справ щодо неосудних осіб з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК, не допускається, оскільки згідно зі ст. 86 КК засто­сування амністії передбачає звільнення від кримінальної відповідаль­ності чи від покарання осіб, які вчинили злочини, а неосудні до таких осіб не належать (п. 16 постанови № 7 від 03.06.2005 p.).

Не можна застосовувати примусові заходи медичного характеру, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосуд­ності або обмеженої осудності чи захворіла на психічну хворобу після вчинення злочину, до винесення судом ухвали (постанови) одужала або її психічний стан змінився настільки, що вона перестала бути не­безпечною для себе чи інших осіб.

У разі закриття справи щодо особи, визнаної судом неосудною або обмежено осудною, суду необхідно повідомити про це органи охорони здоров'я для взяття її на облік і здійснення необхідного лікарського нагляду за нею.

Справу, закриту у зв'язку з недоведеністю участі такої особи у вчи­ненні суспільно небезпечного діяння, суд після набрання ухвалою (по­становою) законної сили надсилає прокуророві для вжиття заходів щодо встановлення особи, яка вчинила це діяння.

У тих випадках, коли неосудність або обмежена осудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння або на час розгляду справи не встановлена, суд виносить ухвалу, а суддя — постанову про направлення справи для досудового розслідування в загальному по­рядку.

Відповідно до ст. 424 КПК на ухвалу, постанову, винесені суддею або судом у порядку, передбаченому главою 34 КПК, може бути по­дано апеляційну чи касаційну скаргу або внесено апеляційне чи ка­саційне подання прокурора в загальному порядку. Скарги обмежено

осудна особа може подавати у будь-якому випадку, а неосудна особа, до якої застосовані примусові заходи медичного характеру, — лише у разі, коли щодо неї не постановлено судом у порядку цивільного судо­чинства рішення про визнання її недієздатною.