13.2. Види підсудності

Залежно від юридичних ознак, що визначають підсудність кримі­нальної справи, чинний КПК України виділяє наступні види підсуд­ності: а) предметну (родову); б) територіальну (місцеву); в) персональ­ну (спеціальну); г) за зв'язком справ.

Предметна (родова) підсудність визначається характером (ро­дом або видом) вчиненого злочину, а також видом покарання, перед­баченого за його вчинення. Правила предметної підсудності розподі­ляють певні категорії кримінальних справ щодо їх судового розгляду по першій інстанції між судами різних ланок судової системи Укра­їни, так званими різнойменними судами (ст.ст. 33 і 34 КПК). Тобто встановлюють, суд якої ланки судової системи правомочний розгляда­ти конкретну кримінальну справу як суд першої інстанції.

Так, згідно зі ст. 33 КПК районному (міському) суду — основній ланці в системі судів загальної юрисдикції — підсудні всі кримінальні справи, крім справ, підсудних вищестоящим судам і військовим су­дам. Районні (міські) суди є місцевими судами, які вирішують біль­шість кримінальних справ.

Розгляд районним (міським) судом (тобто нижчестоящим судом) кримінальної справи, які підсудна апеляційному суду (вищестоящо­му суду), або військовому суду, є перевищенням його процесуальних повноважень (компетенції), що тягне скасування ухваленого вироку або постанови (ухвали) (п. 7 ч. 2 ст. 370 КПК).

Так, Судовою колегією Верховного Суду України скасовані судові рішення Петропавлівського районного суду в справі за обвинувачен­ням К. у зґвалтуванні потерпілої Л., що спричинило особливо тяжкі наслідки. У зв'язку з тим, що відповідальність за цей злочин була передбачена ч. 4 ст. 117 КК (1960 р.), кримінальну справу за обвину­ваченням К. згідно зі ст. 34 КПК (в ред. до внесення змін в КПК За­коном України від 12.07.2001 р.) повинен був розглядати обласний суд. Петропавлівський районний суд, розглянувши справу, пору­шив вимоги кримінально-процесуального закону про підсудність. За змістом ст. 370 КПК, коли районний суд розглянув справу, підсудну обласному суду, склад суду визнається незаконним. Справу було на­правлено на новий розгляд зі стадії досудового слідства, оскільки об­винувальний висновок у справі, підсудній обласному суду, має бути затверджений прокурором відповідного рівня.

Стаття 34 КПК визначає підсудність кримінальних справ апеля­ційному суду, що діє як суд першої інстанції. Апеляційному суду Ав­тономної Республіки Крим, апеляційним судам областей, міст Києва і Севастополя за родовою (предметною) ознакою підсудні такі кримі­нальні справи:

1. про злочини проти основ національної безпеки України, перед­бачені статтями 109-114 КК України;

2. про злочини, за вчинення яких КК України передбачене пока­рання у виді довічного позбавлення волі: посягання на життя держав­ного чи громадського діяча (ст. 112 КК); умисне вбивство при обтяжу­ючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК); терористичний акт, що спричинив загибель людини (ч. З ст. 258 КК); посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбов­ця (ст. 348 КК); посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням пра­восуддя (ст. 379 КК); порушення законів і звичаїв війни, поєднане з умисним убивством (ч. 2 ст. 438 КК); застосування зброї масового зни­щення, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 439 КК); посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443 КК).

У випадках особливої складності або важливості справи, підсудної місцевому суду, — Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя мають право прий­няти її до свого провадження (ч. 2 ст. 34 КПК).

Під випадком особливої складності справи розуміються кількара­зове скасування вироку по даній справі вищестоящими судовими інстанціями і повернення справи на новий судовий розгляд. Важливість справи визначається підвищеним суспільно-політичним значенням даної кримінальної справи, наприклад, коли вона викликала значний суспільний резонанс або виходить за межі територіальної підсудності районного (міського) суду (при вчиненні злочину в кількох районах або особами, що проживають у кількох районах).

Первинне рішення про направлення справи у зв'язку з її особливою складністю або важливістю на розгляд до апеляційного суду приймає відповідно прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Ки­єва або Севастополя, військовий прокурор, що діє на правах обласно­го, та їх заступник при затвердженні обвинувального висновку (ч. З ст. 232 КПК). Ініціатива про прийняття справи, підсудної районному (міському) суду, у провадження апеляційного суду також може вихо­дити від голови районного (міського) або апеляційного суду.

Територіальна підсудність визначає, суду якої адміністративно- територіальної одиниці підлягає розгляд конкретної кримінальної справи, тобто розподіляє кримінальні справи між однойменними (од­нієї судової ланки) судами. Положення територіальної підсудності за­кріплені статтями 37, 38 КПК України.

За загальним правилом, кримінальна справа розглядається в тому суді, в районі діяльності якого вчинено злочин. Якщо місця вчинен­ня злочину встановити не можна, то справа повинна бути розглянута судом, в районі діяльності якого закінчено дізнання чи досудове слід­ство в даній справі (ст. 37 КПК).

Основною ознакою, що визначає територіальну підсудність кри­мінальних справ, є місце вчинення злочину. Місцем вчинення злочи­ну є місце виконання особою останніх дій, що утворюють об'єктивну сторону складу злочину, незалежно від місця настання суспільно не­безпечних наслідків.

У статті 37 КПК визначені й факультативні територіальні ознаки справи у разі якщо місце вчинення злочину встановити не можна (на­приклад, у разі вчинення триваючого або продовжуваного злочину). Такими ознаками є: місце закінчення дізнання або досудового слід­ства; місце порушення кримінальної справи за протокольною формою досудової підготовки матеріалів.

Частина 1 ст. 38 КПК встановлює ще дві виняткові місцеві (тери­торіальні) ознаки підсудності кримінальної справи: а) місце прожи­вання або роботи обвинуваченого та б) місце знаходження більшості свідків. Дані ознаки слід брати до уваги лише з метою забезпечення найбільш швидкого, об'єктивного і повного розгляду справи, а також найкращого забезпечення виховної ролі судового розгляду. При учас­ті в справі кількох потерпілих положення даної статті можуть засто­совуватися й щодо місця проживання більшості потерпілих.

Персональна (спеціальна) підсудність визначається службовим становищем обвинувачених (підсудних), щодо яких законодавство встановлює особливий порядок притягнення їх до кримінальної від­повідальності, зокрема справи про злочини, вчиненні військовослужбовцями (ст. 36 КПК), суддями (згідно з п.п. 5, 6 ст. 13 Закону Украї­ни № 2862-ХІІ «Про статус суддів» від 15.12.92 р.).

Так, кримінальна справа щодо судді Конституційного Суду Укра­їни і будь-якого суду загальної юрисдикції розглядається у першій інстанції апеляційним судом, підсудність справи визначається Голо­вою Верховного Суду України або його заступником. При цьому спра­ва не може розглядатися тим судом, в якому обвинувачений працю­вав суддею.

Військовим судам гарнізонів як судам першої інстанції підсудні справи про злочини осіб, які мають військове звання до підполковни­ка, капітана другого рангу включно, крім тих справ, які підсудні вій­ськовим судам вищого рівня.

Військовим судам регіонів, Військово-Морських Сил як судам першої інстанції підсудні:

1. справи про злочини осіб, які мають військове звання полковни­ка, капітана 1 рангу і вище;

2. справи про злочини осіб, які посідають посаду від командира полку, командира корабля 1 рангу і вище, а також осіб, рівних їм за службовим становищем;

3. справи про всі злочини, за які в умовах мирного часу законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі (ст. 36 КПК).

Військовим судам підсудні справи про злочини, вчинені особами в період проходження військової служби. Кримінальні справи про зло­чини, вчинені військовослужбовцями до надходження на військову службу або після звільнення з неї, військовим судам не підсудні і роз­глядаються загальними судами.

Військовим судам у першій інстанції підсудні справи про злочин, вчинені військовослужбовцями, тобто громадянами України, які проходять службу на території України. До військовослужбовців на­лежать особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військово­службовці строкової чи надстрокової служби і військової служби за контрактом Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Служби національної безпеки України, військ цивільної оборони, а також інших військових формувань, які створюються Верховною Радою України, стратегічних сил стримування, які дислокуються на території України, військовослужбовцями-жінками, курсантами вій­ськових навчальних закладів (ст. З, 5 Закону України «Про соціаль­ний та правовий захист військовослужбовців і членів їхніх сімей» від 20.12.91 р. № 2011-ХІІ).

Підсудність за зв'язком справ пов'язана з можливістю об'єд­нання в одному провадженні кримінальних справ за обвинуваченням декількох осіб у вчиненні одного або декількох злочинів або за обвину­ваченням однієї особи — у вчиненні декількох злочинів, які можуть бути підсудними як різнойменним, так і однойменним судам за пред­метними, територіальними або персональними ознаками (ст.ст. 39,40 КПК).

Цей вид підсудності визначається за наступними правилами.

У разі об'єднання в одному провадженні кримінальних справ по обвинуваченню декількох осіб у вчиненні декількох злочинів, коли ці справи підсудні двом або декільком однойменним судам, справу роз­глядає той суд, в районі діяльності якого було порушено кримінальну справу або закінчено досудове слідство чи дізнання (ст. 39 КПК).

Рішення про те, якому з декількох однойменних судів підсудна кримінальна справа, приймає прокурор або його заступник, який за­твердив обвинувальний висновок. При визначенні підсудності у цій ситуації повинні враховуватися такі обставини, як місце проживання більшості обвинувачених, потерпілих чи свідків, забезпечення най­більшої повноти та об'єктивності дослідження обставин справи.

Якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні де­кількох злочинів, справи про які підсудні різнойменним судам, то справа розглядається вищестоящим з цих судів (ч. 1 ст. 40 КПК).

Різноймейними є суди, які мають різну родову (предметну) підсуд­ність. Різнойменними є місцеві суди (районні (міські) суди і військові суди гарнізонів), з одного боку, і апеляційні суди (Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва, Севастополя й військові суди регіонів, Військово-Морських Сил Укра­їни), з іншого боку. У разі встановлення, що об'єднані в одному про­вадженні кримінальні справи підсудні апеляційним судам і прирівня­ним до них, такі справи мають бути передані на розгляд даних судів.

Якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні де­кількох злочинів і справа хоча б про одну з них або про один із зло­чинів підсудна військовому суду, то справу розглядає військовий суд (ч. 2 ст. 40 КПК).

При обвинуваченні групи осіб у вчиненні одного або кількох зло­чинів, що не є військовими злочинами, якщо щодо хоча б одного з об­винувачених справа підсудна загальному суду, справа щодо всіх обви­нувачених розглядається загальним судом (ч. З ст. 40 КПК).

Частини 2 і 3 ст. 40 КПК визначають підсудність між загальними судами і військовими судами у справах про обвинувачення групи осіб у вчиненні одного або декількох злочинів. У ч. З ст. 40 КПК під вій­ськовими злочинами розуміються військові злочини, передбачені роз­ділом XIX Особливої частин КК.