22.3. Суб'єкти транснаціонального кримінального процесу та характер правовідносин між ними

Міжнародні договори виділяють два основних міжнародних суб'єкта співробітництва, пойменованих, як правило, як Запитуюча (та, що має юрисдикцію щодо провадження у кримінальній справі) та Запитувана (та, що має юрисдикцію з вирішення питання, щодо яко­го запитується допомога) Сторони.

Однак учасниками взаємодії в межах такого міжнародного співро­бітництва виступають компетентні державні органи або посадові особи взаємодіючих держав, особливе місце серед яких займають т.зв. Цен­тральні органи, через які безпосередньо відбуваються міжнародно- правові зносини. В Україні такими центральними органами, як пра­вило, виступає Генеральна прокуратура України (щодо питань, що виникають на досудовому слідстві) та Міністерство юстиції України (щодо питань, що виникають під час судового провадження або ви­конання судових рішень у кримінальних справах), у складі яких ді­ють спеціальні підрозділи з питань міжнародного співробітництва (Міжнародно-правове управління Генпрокуратури України та Депар­тамент міжнародного приватного права і міжнародної правової допо­моги Міністерства юстиції України).

Допоміжну функцію у зносинах з питань провадження в кримі­нальних справах можуть відігравати Міністерство закордонних справ України, консульські та дипломатичні представництва. У випадку відсутності між державами міжнародного договору, що визначає фор­ми співробітництва в кримінальному судочинстві, до вирішення цього питання залучаються дипломатичні відомства зацікавлених держав (Міністерства закордонних справ). Крім того, Віденською конвенцією про консульські зносини від 24.04.1963 р. на консульських посадових осіб покладено функцію з передачі судових та несудових документів, виконання судових доручень з отримання показань для судів пред- ставляємої держави (ст. 5).

Учасниками взаємодії з питань процесуального міжнародного співробітництва в кримінальному судочинстві виступають також суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності, зокрема, процесу­альні органи (органи досудового слідства, прокуратури, суду — поі- меновані в міжнародних договорах як судові органи), у провадженні яких знаходяться кримінальні справи чи яким доручено виконува­ти відповідні міжнародні доручення (в Європейській конвенції про взаємодопомогу з кримінальних справах 1959 р. вони названі судо­вими). Перелік адміністративних та судових органів, компетентних запитувати допомогу або виконувати доручення, може встановлю­ватися законами про ратифікацію договорів про правову допомогу, безпосередньо самими міжнародними договорами чи міжвідомчими угодами.

Зв'язок між Центральними та процесуальними органами однієї держави відбувається через т.зв. територіальні органи (прокуратури, управління юстиції, управління МВС України в областях) та централь­ні апарати правоохоронних відомств (МВС України, ДПА України, СБУ тощо). У зв'язку з цим виділяють т.зв. дипломатичний, централі­зований, децентралізований та безпосередній порядки зносин держав з питань кримінального судочинства (каналів передачі міжнародних доручень) як щодо суб'єктного складу таких зносин, так і щодо харак­теру відповідних правовідносин. Особливості міжнародного співробіт­ництва при розслідуванні і здійсненні кримінального переслідування окремих видів злочинів можуть бути визначені угодами ad hoc, зако­нами про ратифікацію міжнародних договорів про співробітництво, міжурядовими або міжвідомчими угодами, а також рішеннями міжна­родних організацій (наприклад, щодо переслідування терористичних актів — Рекомендацією № R (82) 1 Комітету Міністрів Ради Європи від 15.01.1982 р.).

Слід мати на увазі, що міжнародне співробітництво в кримінально­му судочинстві та взаємодія державних органів з цього питання охоп­лює міжнародно-правові, адміністративно-правові та кримінально- процесуальні відносини, які виникають між визначеними міжнарод­ними договорами або законами про їх ратифікацію Центральними ор­ганами держав, міжнародних організацій, між цими органами та осо­бами, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа, між цими особами та іншими учасниками кримінально-процесуальної діяльнос­ті, що вказує на існування міжнародно-правових, адміністративно- правових та кримінально-процесуальних аспектів міжнародного спів­робітництва в кримінальному судочинстві та створює проблему оскар­ження окремих рішень, що приймаються центральними або терито­ріальними органами з питань співробітництва у конкретних кримі­нально-процесуальних питаннях.

Для поглиблення співробітництва держави можуть включати до складу дипломатичних представництв посадових осіб, уповноважених на координацію такої взаємодії — офіцерів зв'язку (liaison officers).