21.5. Участь у провадженні в справах неповнолітніх осіб, залучених з метою представництва та охорони прав та інтересів неповнолітніх

Однією з передбачених кримінально-процесуальним законодав­ством додаткових гарантій здійснення неповнолітніми права на за­хист є залучення до участі в справі законних представників неповно­літніх.

Відповідно до п.10 ст.32 КПК України законними представниками є батьки, опікуни й піклувальники даної особи або представники тих установ і організацій, під опікою або піклуванням яких вона перебу­ває. Закон не надає права вступу в справу як законних представників іншим близьким родичам неповнолітнього (крім батьків), а також його фактичним вихователям, не оформленим належним чином як опіку­ни або піклувальники. Якщо неповнолітній підсудний не має батьків, проживає один або в осіб, належним чином не оформлених як опікуни або піклувальники, у таких випадках як законного представника суд повинен викликати представника органу опіки й піклування.

Кримінально-процесуальне законодавство не встановлює моменту, з якого законні представники допускаються до участі в справі, — до­кладно регламентується лише участь законних представників у судо­вих стадіях кримінального судочинства. Законний представник не на­ділений правом участі у всіх слідчих і процесуальних діях, проведених за участю неповнолітнього. Стаття 438 КПК України говорить про те, що законні представники можуть бути присутніми при пред'явленні обвинувачення й допиті неповнолітнього лише в тому випадку, якщо він ще не досяг 16 років або визнаний розумово відсталим, та й то за розсудом слідчого або прокурора. Таким чином, виходить, що в стадії досудового слідства законний представник завжди бере участь лише в одній процесуальній дії — ознайомленні неповнолітнього з матеріала­ми справи про закінчення досудового розслідування.

Проте, чинне кримінально-процесуальне законодавство містить низку норм, що надають законному представникові право на оскар­ження окремих процесуальних рішень в інтересах неповнолітнього, зокрема права на оскарження затримання неповнолітнього, обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту чи направ­лення останнього на стаціонарну експертизу.

Закон не вказує, що в неповнолітнього може бути тільки один за­конний представник, однак, на практиці, якщо в судове засідання з'я­вилися батько й мати, суд з урахуванням їх думки й маючи на меті забезпечення захисту законних інтересів неповнолітнього, може на­дати права законного представника одному з них, про що виноситься постанова судді або визначення суду.

Згідно зі ст. 441 КПК України у судових стадіях кримінального процесу законний представник підсудного має право заявляти від­води й клопотання, представляти докази, брати участь у досліджен­ні доказів. Зазначені права, відповідно до чинного законодавства,роз'ясняються законному представникові підсудного в підготовчій частині судового засідання.

При оцінюванні показань законного представника необхідно вра­ховувати той факт, що він може бути зацікавлений у результаті роз­гляду справи, оскільки є особою, яка несе відповідальність за вихо­вання неповнолітнього, а також може бути притягнутий як цивільний відповідач (ст.51 КПК).

Частина 3 ст.441 КПК України встановлює правило, відповідно до якого суд вправі обмежити участь законного представника в -судовому розгляді або зовсім усунути його від справи, якщо його участь може за­подіяти шкода інтересам неповнолітнього підсудного.

Участь законного представника в судовому засіданні може заподі­яти шкоди інтересам неповнолітнього підсудного, якщо такий закон­ний представник є співучасником у здійсненні злочину чи потерпі­лим, або якщо його дії або поводження були причинами або умовами, що сприяли здійсненню злочину неповнолітнім підсудним, або коли в присутності законного представника підсудний може не дати розгор­нутих і правдивих показань, тощо.

Сутність обмеження участі законного представника полягає в тому, що суд вправі видалити його із залу судового засідання на час виконання певних процесуальних дій.

Якщо до моменту досудового слідства або судового розгляду підсуд­ному виповнилося 18 років, функція законного представника із цього моменту припиняється, оскільки підсудний здобуває дієздатність у повному обсязі.

Про час і місце розгляду справи неповнолітнього суд сповіщає службу у справах неповнолітніх і міліцію у справах неповнолітніх. Суд вправі викликати в судове засідання представників служби у справах неповнолітніх і міліції у справах неповнолітніх.

Представник служби у справах неповнолітніх у судовому засіданні вправі заявляти клопотання, ставити питання підсудному, його за­конним представникам, потерпілому, свідкам, експертові й фахівце­ві, висловлювати думку про найбільш доцільну форму перевиховання підсудного. Зазначені права роз'ясняються представникові служби у справах неповнолітніх у підготовчій частині судового засідання.

Представник міліції у справах неповнолітніх вправі бути присут­нім у залі судового засідання й з дозволу суду дає пояснення.

Перелік органів і служб у справах неповнолітніх визначений Зако­ном України «Про органи й служби у справах неповнолітніх та спеці­альні установи для неповнолітніх» від 24.01.1995 р., до них віднесені: Державний комітет зі справ родини й молоді, Республіканський комі­тет зі справ родини й молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх, створюваними відповідними органами вико­навчої влади й органами місцевого самоврядування, а також кримі­нальна міліція по справах неповнолітніх, яка є складовою частиною кримінальної міліції органів внутрішніх справ і створюється на пра­вах самостійного підрозділу в головних керуваннях МВС.

Участь представників служби й кримінальної міліції у справах не­повнолітніх у судовому розгляді справ неповнолітніх за місцем про­живання, роботи або навчання підсудного доцільна для з'ясування причин і умов здійснення злочину неповнолітнім, тих заходів щодо перевиховання неповнолітнього, які застосовувалися службою або кримінальною міліцією. З цією ж метою зазначені представники при необхідності можуть бути допитані як свідки. Особливо доцільним є допит як свідка представника служби або кримінальної міліції у спра­вах неповнолітніх, котрий за характером своєї діяльності спілкувався з неповнолітнім. Про допит як свідків зазначених представників суддя або суд виносять відповідно постанову або визначення й попереджає їх про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і дачу свідомо неправдивих показань згідно зі статтями 384, 385 КК.

Представники служби й кримінальної міліції у справах неповно­літніх не є учасниками процесу. Закон наділяє їх тільки деякими про­цесуальними правами, перелік яких є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає (ч.2 і ч.З ст. 442 КПК).

Про час і місце розгляду справи неповнолітнього суд сповіщає під­приємство, установу, організацію, у яких учився або працював непов­нолітній, а при необхідності й інші організації. Суд вправі виклика­ти в судове засідання представників цих організацій, а також пред­ставників громадських організацій за місцем роботи батьків, опікуна або піклувальника підсудного. Представники зазначених організацій вправі бути присутніми у залі судового засідання й з дозволу суду да­ють пояснення. У необхідних випадках вони можуть бути допитані як свідки, про що суддя або суд виносять відповідно постанову або визна­чення й попереджає їх про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і дачу свідомо неправдивих свідчень за статтями 384, 385 КК України.

Представники підприємств, установ і організацій викликаються в судове засідання для посилення виховного впливу судового процесу й найбільш повного з'ясування даних, що характеризують особистість і поведінку неповнолітнього, умови його виховання, навчання й робо­ти, самостійними процесуальними правами не користуються. Даючи з дозволу суду пояснення, вони висловлюють думку від імені своїх колективів і організацій про підсудного, його батьків, про заходи профілактичного й виховного характеру й інші обставини, пов'язані з виявленням і усуненням причин і умов, що сприяли здійсненню злочину.