15.2. Загальні умови судового розгляду

Для того, щоб суд міг виконати свої завдання — розглянути справу по суті, постановити законне та обґрунтоване рішення, законом ство­рюються відповідні умови. В стадії судового розгляду реалізуються принципи кримінального процесу, зокрема, засади судочинства, за­кріплені в ст. 129 Конституції України — законність; рівність всіх учасників процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін і свобода в наданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості; підтримання в суді держав­ного обвинувачення прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист.

Найважливіша умова здійснення правосуддя — реально незалеж­на судова влада, підпорядкування суддів тільки закону.

Велике значення для забезпечення ефективності діяльності суду має також побудування судового процесу на умовах безпосередності, усності (ст. 257 КПК), незмінності складу суду (ст. 258 КПК).

Безпосередність означає, що судді повинні особисто дослідити всі докази, на підставі яких вони робитимуть висновки про фактичні об­ставини справи. Для цього в судовому слідстві необхідно провести до­пити підсудних, потерпілих, свідків, експертів, оглянути речові дока­зи, оголосити протоколи слідчих дій, які провадились на досудовому розслідуванні, забезпечивши і права сторін, які мають право брати ак­тивну участь у дослідженні доказів. Нагадаємо, що і в тих випадках, коли сторони задають питання допитуваним, підсудні, потерпілі, свід­ки, експерти відповідають суду. Вимоги закону про безпосередність судового розгляду покликані забезпечити такі умови для сприйняття суддями доказів, які найкращим чином дозволять перевірити всі дока­зи і сформувати правильне уявлення у суддів щодо фактичних обставин справи. Адже дуже важливо, щоб судді самі вислухали показання всіх допитуваних осіб, врахували, як саме свідок, потерпілий, підсудний розповідають про певні обставини, чи впевнені вони самі в тому, про що дають показання, чи є в них якісь сумніви, вагання щодо таких об­ставин. Судді мають право задавати запитання для того, щоб з'ясувати обставини, про які допитувані дають не дуже зрозумілі, суперечливі показання. Забезпечуючи безпосередність судового розгляду, закон не надає права суду направляти окремі доручення іншому суду, як де може зробити слідчий на підставі ст. 118 КПК (доручити провадження слідчих дій іншому слідчому). Суд має право надати судове доручення слідчому для проведення слідчих дій, які неможливо провести в суді (ст. 315-1 КПК). Це така своєрідна форма усунення неповноти досудо­вого слідства, більш доцільна порівняно з направленням справи на до­даткове розслідування. Одержані від слідчого протоколи проведених ним слідчих дій оголошуються в судовому слідстві, досліджуються з участю сторін.

Вимога про безпосереднє дослідження доказів судом забезпечує можливість об'єктивного встановлення обставин справи, щодо яких є суперечки між сторонами. В тих випадках, коли сторони не оспорю­ють певні фактичні обставини та розмір цивільного позову, суд може за згодою сторін відмовитися від дослідження доказів щодо таких об­ставин. Але і в цьому випадку суд обов'язково допитує підсудного.

Крім того, КПК допускає обмеження вимоги безпосередності в тих виняткових випадках, коли суд відповідно до ч. 2 ст. 290 і ч. 2 ст. 292 КПК звільняє потерпілого чи свідка, щодо яких застосовані заходи безпеки, і обмежується письмовим підтвердженням ними своїх пока­зань, які були дані раніше, суд оголошує такі показання.

Усність означає, що всі учасники судового розгляду спілкуються між собою, з судом, зі свідками, експертами усно, допитувані в судо­вому засіданні свідки, потерпілі, підсудні дають показання усно, сто­рони заявляють та обговорюють клопотання, виступають в судових дебатах усно. Це не виключає надання сторонами певних письмових документів, письмових клопотань, запитань, які адресовано експер­тові. Всі такі документи оголошуються в судовому засіданні. Вимога усності дозволяє сторонам та присутнім у залі судового засідання осо­бам стежити за усім, що відбувається в судовому розгляді, забезпечує належний виховний рівень судової діяльності, а також певний кон­троль з боку зацікавлених у справі осіб, інших присутніх у залі судо­вого розгляду громадян за діяльністю суду.

З вимогою безпосередності тісно пов'язане і правило про незмін­ність складу суду при розгляді справи. Суть його в тому, що судове рішення в кримінальній справі можуть ухвалити тільки ті судді, які брали участь у судовому засіданні з початку і до кінця, особисто дослі­джували докази — слухали показання підсудних, потерпілих, свідків, висновки експертів, за необхідності задавали їм запитання. Така без­посередня участь суддів є запорукою оцінки ними всіх доказів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи (ст. 67 КПК), а отже сприяє постановлений) ними законного та обґрунтованого рішення.

В окремих випадках у справах, в яких розпочато розгляд, виникає необхідність у змінах складу суду. Це може бути викликано тривалою хворобою одного або декількох суддів,припиненням їх повноважень, а також відводом судді, з участю якого було розпочато розгляд. В таких випадках доводиться змінити склад суду і починати розгляд справи з початку.

За наявності обставин, які перешкоджають участі судді в розгляді справи протягом порівняно нетривалого часу (в зв'язку, наприклад, з відпусткою, захворюванням, яке не потребує довгого лікування), роз­гляд справи може бути відкладено, а потім продовжено.

Коли вибуває з процесу суддя, який одноособово розглядає справу, питання про відкладення справи і передачу її на розгляд іншому судді, вирішує голова суду або його заступник, а якщо справа розглядалася колегіальним складом, то в зв'язку з вибуттям одного судді питання про відкладення справи вирішують інші судді.

У тих випадках, коли справа розглядається з участю народних за­сідателів (ч. З ст. 17 КПК) і є підстави вважати, що розгляд буде досить тривалим, для участі в справі може бути залучено запасного народного засідателя. Запасний засідатель разом з іншими знайомиться з матері­алами кримінальної справи і під час розгляду справи перебуває в залі судового засідання з самого початку, але він сидить окремо від суддів та основних народних засідателів і не має права брати участь у дослі­дженні доказів, тобто він не задає питань, не бере участі в обговоренні клопотань чи інших питань, які виникають у судовому засіданні.

Про наявність запасного народного засідателя головуючий оголо­шує в підготовчій частині судового засідання, називає його прізвище, роз'яснює, що і запасному засідателю може бути заявлено відвід. Пи­тання про відвід запасного народного засідателя вирішується на за­гальних підставах і

Якщо один з основних народних засідателів вибуває з процесу, його замінює запасний, про що суд виносить ухвалу, а в протоколі судового засідання вказується, що на певному етапі розгляду відбулася замі­на засідателя. Після того, як відбулася заміна народного засідателя, у нововведеного до складу суду засідателя виникає право наполягати на відновленні судових дій з початку, якщо він не скористався таким правом, то розгляд справи продовжується.

У вироку чи іншому рішенні суду вказується прізвище того засіда­теля, який вступив у процес і з участю якого ухвалене рішення. Коли необхідності в заміні народного засідателя не виникало, то запасний народний засідатель не бере участі в обговоренні та постановленні су­дового рішення, його прізвище в судовому рішенні не вказується.