450410_B85B7_alenin_yu_p_red_kriminalno_procesu

9.3. Характеристика основних положень досудового слідства

Основні положення або загальні умови досудового розслідування — це визначені законом на підставі принципів кримінального процесу правила, які відображають характерні риси та особливості досудового розслідування, як стадії, і своїми вимогами спонукають органи дізнання й досудового слідства до швидкого, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, виконання завдань даної стадії й охорони в ній прав і законних інтересів як фізичних, так і юридичних осіб.

До таких положень слід віднести норми КПК, які регулюють: 1) своєчасний початок досудового розслідування; 2) додержання правил про підслідність кримінальних справ; 3) строки досудового розслідування; 4) об'єднання і виділення кримінальних справ; 5) взаємодію слідчого з органом дізнання; 6) використання групового (бригадного) методу розслідування; 7) направлення окремого доручення слідчим; 8) недопустимість розголошення даних досудового розслідування; 9) використання науково-технічних засобів та методів при розкритті й розслідуванні злочинів; 10) заявлення і вирішення клопотань та деякі інші правила І положення.

1. Своєчасний початок досудового слідства (ст. 113 КПК). Зміст цього положення полягає в наступному:

досудове слідство розпочинається тільки після порушення кримінальної справи;
слідчий (особа, яка проводить дізнання) зобов'язаний негайно розпочати провадження розслідування в порушеній ним чи переданій Йому кримінальній справі;
слідчий може прийняти кримінальну справу до свого провадження, не очікуючи на закінчення десятиденного строку дізнання;
із моменту прийняття кримінальної справи до свого провадження слідчий (і особа, яка проводить дізнання) несе повну відповідальність за законне і вчасне прийняття рішень про спрямування досудового слідства і провадження слідчих дій.

Але законодавець допускає провадження слідчих дій у кримінальній справі і без прийняття її до свого провадження:

а) у разі виконання доручень (ч. З ст. 114 КПК) і окремих доручень (ст. 118 КПК) слідчого;

б) якщо розслідування здійснює група (бригада) слідчих (ст. 110 КПК);

в) якщо частину слідчих дій проводить прокурор (п. 5 ч. 1 ст. 227 КПК) або начальник слідчого відділу (ч. 2 ст. 114^і КПК);

г) якщо слідчу дію виконує особа однієї статі з учасником, щодо якого проводиться слідча дія (з обшукуваним — ч. 4 ст. 184 КПК, з освідуваним — ч. З ст. 193 КПК);

д) якщо слідчі дії здійснюються в порядку виконання судового доручення (ст. 315¹ КПК).

2. Додержання правил про підслідність кримінальних справ (ст. 112 КПК). Правила про підслідність встановлюють межі компетенції слідчих щодо досудового розслідування кримінальних справ.

Підслідність кримінальних справ — це сукупність встановлевих законом ознак справи, відповідно до яких вона належить до відання того чи іншого органу розслідування. Таким чином, підслідність обумовлює правильний розподіл кримінальних справ між різними органами досудового розслідування.

Розрізняють шість видів підслідності кримінальних справ: предметна (родова), персональна, за зв'язком справ, альтернативна, територіальна та виключна (імперативна).

Предметна (родова) підслідність. Відповідно до правил предметної (родової) підслідності, орган слідства (слідчий органів внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури чи податкової міліції) який повинен розслідувати справу, визначається характеристиками вчиненого злочину (ч.ч. 1-4 ст. 112 КПК).
Персональна (спеціальна, суб'єктна) підслідність визначається характеристиками суб'єкта злочину. Наприклад, усі кримінальні справи про злочини, вчинені:

неповнолітніми — є підслідними слідчим органів внутрішніх справ (ч. 2 ст. 112 КПК);

військовослужбовцями — слідчим військової прокуратури (за наказом Генерального прокурора України від 5 серпня 1994 р. № 16 "Про підслідність кримінальних справ військовим прокурорам");

Содержание