5.3.2. Прокурор у кримінальному судочинстві. Процесуальне положення прокурора на різних стадіях процесу

Як суб'єкт кримінального процесу прокурор здійснює функцію кримінального переслідування відповідно до повноважень, встанов­лених кримінально-процесуальним законодавством України, відсто­юючи на всіх стадіях процесу інтереси громадян, суспільства і держа­ви, які охороняються законом.

На стадії досудового розслідування прокурор зобов'язаний прий­няти всі передбачені законом заходи до того, щоб жоден злочин не залишився нерозкритим і жоден злочинець не уникнув відповідаль­ності, а також забезпечити законність кримінального переслідування, щоб жоден невинуватий не був притягнений до кримінальної відпо­відальності або незаконно обмежений у своїх правах. Для досягнення цієї мети прокурор має право скасовувати незаконні і необгрунтовані постанови слідчих і осіб, що проводять дізнання, давати письмові вка­зівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, про кваліфікацію злочину, провадження окре­мих слідчих дій, розшук осіб, що скоїли злочини, а також про прий-

няття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, Що їх вчинили, у справах, що знаходяться у провадженні прокурора або слідчого прокуратури. Для провадження низки процесуальних дій прокурор дає санкцію: про супровід розшукуваного обвинуваченого етапом до місця провадження слідства (ч. З ст. 139 КПК): про прове­дення обшуку, за винятком обшуку житла чи іншого володіння особи (ч. З ст. 177 КПК); про відсторонення обвинуваченого з посади (ст. 147 КПК); про заміну документів, зміну зовнішності і переселення в інше місце проживання осіб, відносно яких застосовуються заходи безпе­ки (ст. 13 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»).

Крім того, деякі постанови підлягають затвердженню прокурором: про передачу справи слідчому від органу дізнання (ст. 104 КПК); про ексгумацію трупа (ст. 192 КПК); про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (п. 1 ст. 418 КПК); а також обвинувальний висновок у кри­мінальній справі (ст. 229 КПК).

Прокурор також вирішує питання про надання згоди на постанови слідчого: про скасування, зміну запобіжного (окрім взяття особи під варту) заходу, обраного самим прокурором або за його вказівкою (ч. 4 ст. 165 КПК); про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки (ст. 7 КПК), дійовим каяттям (ст. 7-2 КПК), у випадку, якщо необхідно терміново ізолювати особу, яка вчи­нила у віці від 11 до 14 років суспільно-небезпечне діяння, що підпа­дає під ознаки діяння, за яке КК передбачено покарання у вигляді по­збавлення волі понад 5 років (ч. З ст. 7-3 КПК), примиренням обвину­ваченого з потерпілим (ст. 8 КПК), застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст. 9 УПК), передачею на поруки (ст. 9 КПК), закінченням строків давності (ст. 11-1 КПК); про направлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення (ч. З ст. 156 КПК).

Також згода прокурора необхідна на наступні подання слідчого: про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії (див. ст.ст. 44 КК); про обрання до особи запобіжного заходу — взяття під варту, і про продовження строку тримання під вартою (ст. 155, 156 КПК), про провадження обшуку, примусової ви­їмки і огляду в житлі і іншому володінні особи, виїмки документів, що становлять державну та/або банківську таємницю, а також документів виконавчого провадження (ст.ст. 177,178,190 КПК), про зняття інфор­мації з каналів зв'язку, про накладення арешту на кореспонденцію, огляді, виїмці і дослідженні даної інформації (ст.ст. 187, 187-1 КПК).

Прокурор вносить подання до суду про закриття кримінальної справи у зв'язку з декриміналізацією діяння (п. 21 Заключних і Пере­хідних положень КК).

Разом з цим кримінально-процесуальний закон надає прокуророві право брати участь у провадженні дізнання і досудового слідства і в не­обхідних випадках особисто проводити окремі слідчі дії або розсліду­вання в повному обсязі у будь-якій справі, повертати справи органам дізнання і досудового слідства зі своїми вказівками про проваджен­ня додаткового розслідування, передати справу від органу дізнання слідчому або від одного органу досудового слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення якнайповнішого і об'єктивнішого розслідування кримінальної справи, призупиняти або закривати провадження у кримінальній справі або давати згоду слідчому або органу дізнання на закриття кримінальної справи у ви­падках, передбачених законом.

Крім того, прокурор має право: порушити кримінальні справи про всі злочини, у тому числі у виняткових випадках — приватного обвинувачення (ч. З ст. 27 КПК), а також у справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів (ст. 430 КПК); продовжувати строки розслідування, відсторонити особу, яка проводить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо ними допущено порушення закону при розслідуванні справи, доручити органам дізнання виконання доручень про затримання, при­від, взяття під варту, провадження обшуку, виїмки, розшуку осіб, які вчинили злочин, виконання інших слідчих дій.

При об'єднанні в одне провадження справи за обвинуваченням у скоєнні одного або декількох злочинів, які підслідні різним органам досудового слідства, прокурор визначає підслідність.

Здійснюючи процесуальне керівництво розслідуванням, прокурор має право вимагати від органів дізнання і досудового слідства для пе­ревірки кримінальні справи, документи, матеріали і інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлен­ня осіб, що скоїли злочин, перевіряє не рідше одного разу на місяць виконання вимог закону про прийом, реєстрацію і вирішення заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини.

Закінчивши розслідування і склавши обвинувальний висновок, слідчий і орган дізнання направляють справу прокуророві для затвер­дження обвинувального висновку і направлення справи до суду.

У справі, що надійшла з обвинувальним висновком, прокурор зо­бов'язаний в строк не більше п'яти діб прийняти одне з наступних рі­шень: затвердити своєю резолюцією обвинувальний висновок і напра­вити справу до суду; повернути справу органу дізнання або слідчому для провадження додаткового дізнання або слідства; закрити справу; повернути справу зі своїми письмовими вказівками слідчому або орга­ну дізнання для складання нового обвинувального висновку; скласти новий обвинувальний висновок.

Здійснюючи кримінальне переслідування, прокурор у суді підтри­мує державне обвинувачення і користується всіма правами сторони судового розгляду. В ході судового розгляду прокурор бере участь в дослідженні доказів, дає висновок з питань, які виникли під час су­дового розгляду, висловлює свою позицію з питань застосування кри­мінального закону і призначення покарання відносно підсудного, керуючись вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на результатах розгляду всіх обставин справи. Він також

має право представляти докази, заявляти клопотання, пред'являти і підтримувати цивільний позов.

Підтримуючи державне обвинувачення у стадії судового розгля­ду, прокурор має право змінити пред'явлене обвинувачення (ст. 277 КПК) або відмовитися від обвинувачення (ч. З ст. 264 КПК). Прокурор зобов'язаний відмовитися від обвинувачення і викласти суду мотиви відмови, якщо дійде до переконання, що дані судового слідства не під­тверджують пред'явленого підсудному обвинувачення.

Прокурор має право і зобов'язаний звертати увагу суду на допу­щені порушення закону, ставити питання про їх усунення. Свої пов­новаження щодо застосування заходів до усунення порушень закону, допущених судами при розгляді кримінальних справ, прокурор може реалізувати тільки через відповідне процесуальне рішення, подавши апеляцію, касаційне подання, подання про перегляд справи за ново- виявленими обставинами або клопотання про перегляд судового рі­шення в порядку виключного провадження (ст.ст. 348, 384, 400-7, 400-9 КПК).