7.6. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу

Вже відзначалося, що запобіжний захід у вигляді взяття під варту застосовується лише за мотивованою постановою судді або ухвалою суду, Інші запобіжні заходи застосовуються за постановою органу ді­знання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду.

Заміна одного запобіжного заходу іншим або Його скасування здійснюється названими органами чи посадовими особами з дотриманням вимог, передбачених ч. 1 ст. 165 КПК.

У разі закриття справи, закінчення строку тримання під вартою, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку, та в інших випадках звільнення особи з-під варти на стадії досудового розслідування здійснюється на підставі постанови органу дізнання чи слідчого, які проводять досудове розслідування у справі, або про­курора, про що вони негайно повідомляють суд, який обрав цей за­побіжний захід. Звільнення з-під варти у кримінальних справах, що знаходяться в судовому провадженні, здійснюється лише за рішенням судді або суду.

Запобіжний захід скасовується тоді, коли в ньому відпадає необ­хідність або заміняється на більш суворий або більш м'який. Скасу­вання і зміна запобіжного заходу може бути здійснено на тій же стадії, де він був застосований або на наступних стадіях.

Запобіжний захід скасовується також при закритті кримінальної справи, при звільненні від кримінальної відповідальності, при поста­нові виправдувального вироку або обвинувального вироку зі звільнен­ням від покарання та його відбування.

Запобіжний захід повинен бути скасований щодо підозрюваного, якщо протягом десяти діб йому не було пред'явлено обвинувачення (ч. 4 ст. 148 КПК). »

Прокурор вправі змінити або скасувати будь-який запобіжний за­хід у кожній кримінальній справі, що знаходиться як в його прова­дженні, так і в провадженні органу дізнання і досудового слідства, за діяльністю яких він здійснює нагляд.

Запобіжний захід змінюється на більш суворий у випадку, коли обвинувачений поводить себе неналежним чином, а також у випадку, якщо обвинувачення змінено на більш тяжке, а злочин підпадає під перелік ч.ч. З, 4, 5 ст. 12 КК.

На більш м'який запобіжний захід змінюється якщо обвинувачен­ня змінюється на менш тяжке або ступінь вірогідності неналежної і поведінки обвинуваченого (підозрюваного) стає незначним.

Якщо вина заарештованої особи доведена, він активно допомагає слідству, розкаюється у скоєному, компенсує шкоду, ним заподіяну, то виникають підстави для заміни запобіжного заходу на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою.

Закон не містить будь-яких обмежень зміни запобіжного заходу на більш або менш суворий при поверненні справи на додаткове розсліду­вання. Це може зробити суд або суддя, чи особа яка здійснює дізнан­ня, слідчий, прокурор.

Змінюють (скасовують) запобіжні заходи ті ж самі посадові особи (органи), які наділені правом їх обирати. Лише скасування (зміна) дізнавачем або слідчим запобіжного заходу, що обраний за письмовою вказівкою прокурора, допустимі лише з санкції цього ж або вищесто­ящого прокурора.

Згідно зі ст. 165¹ КПК про застосування, скасування або зміни за­побіжного заходу орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

У постанові (ухвалі) щодо застосування або зміни запобіжного за­ходу вказується прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце народження особи, щодо якої застосовується або змінюється запобіжний захід, ско­єний ним злочин, відповідна стаття КК України, обраний запобіжний захід ! підстави для його застосування або зміни, а також вказується особа або орган, який зобов'язаний здійснювати контроль за виконан­ням постанови (ухвали). У постанові (ухвалі) про скасування запобіж­ного заходу повинні бути названі підстави для його скасування.

Постанова або ухвала негайно оголошується під розписку особі, відносно якої вона винесена. Одночасно з цим особі роз'ясняються по­рядок і строки оскарження постанови або ухвали.

Рішення про скасування або зміну запобіжного заходу може ви­кладатися в самостійному процесуальному документі або включатися в постанову (ухвалу) про закриття кримінальної справи, у вирок та ін., тобто в документи, які визначають подальший напрямок справи чи закінчення (зупинення — ст. 206 КПК) провадження по ній.

Постанова, ухвала, вирок, в яких вирішено питання про скасуван­ня або зміну запобіжного заходу, повинен бути негайно оголошеним під розписку обвинуваченому (підозрюваному), а у випадках,, перед­бачених ст.ст. 152,154,154¹, 163 і 436 КПК, також поручителям, ор­ганізації або колективу, командуванню військової частини, батькам, опікунам, піклувальникам або адміністрації дитячої установи, під на­гляд яких був переданий неповнолітній.

Постанова (ухвала), вирок, або виписка з нього про скасування за­побіжного заходу у вигляді взяття під варту в той же день направля­ється адміністрації відповідного місця попереднього ув'язнення для негайного виконання після їх отримання.

Обов'язковим для виконання є вимога закону (ч. 4 ст. 165^і КПК) про те, що при обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з три­манням під вартою, особі під розписку: а) повинно бути роз'яснено, в чому суті) обраного запобіжного заходу і характер обов'язків, що накладаються на неї у зв'язку з застосуванням певного запобіжного заходу; б) особа попереджається про можливі наслідки неналежного виконання обов'язків у вигляді обрання більш суворого запобіжного заходу, аж до взяття під варту.

Ось така загальна характеристика процесуального порядку застосу­вання, зміни та скасування запобіжних заходів, що передбачені чин­ним КПК України. В майбутньому, при підготовці нової редакції КПК, можливі деякі зміни та доповнення системи цих заходів за рахунок по­яви нових (наприклад, передача під нагляд міліції, домашній арешт та інші), а також виключення із загальної системи деяких із них, зо­крема затримання підозрюваного, оскільки останнє все ж таки має риси процесуального примусу, а не тимчасового запобіжного заходу. Немає сенсу зберігати і такий захід як порука громадської організації або трудового колективу у зв'язку з тим, що він не виправдав себе в практичній діяльності і майже не застосовується правоохоронними та судовими органами.

Рекомендовані нормативно-правові акти, судова практика і література

Дубинский А.Я., Сербу лов А.М. Меры пресечения в советском уго­ловном процессе. — К., 1980.

Дубинский А.Я. Зффективность применения мер уголовно- процессуального принуждения органами предварительного расследо- вавия в системе МВД СССР. — К., 1985.

Петрухин И.Л. Неприкосновенность личности и при нужденне в уголовном процессе. — М., 1989.

Батюк В.В. Задержание и заключение под стражу в стадии пред­варительного расследования. — К., 1990.

Зеленецкий В.С. Прокурорский надзор за законностью избрания мер пресечения в стадии предварительного расследования. — X., 1986.

Зинатуллин 3.3. Уголовно-процессуальное принуждение и его зффективность. — Казань, 1981.

Клочков В.Т. Судебний контроль за соблюдением законности и обоснованности применения мерьі пресечения — заключение под стражу. — К., 1998.

Кримінально-процесуальний кодекс У країни: Науково-практичний коментар / За загальною редакцією В.Т. Маляренка, Ю.П. Аленіна. — X.: ТОВ «Одіссей». — 2008.

Булатов Б.Б., Николюк В.В. Меры уголовно-процессуального при­нуждения. — М.: Спарк, 2003.

Трунов И.Л., Трунова Л.К. Мерьі пресечения в уголовном процес­се. — СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003.

Баулін О.В., Беца О.В., Мельник М.І., Сірий М.І. та ін. Затримання та взяття під варту в Україні: стан, проблеми удосконалення законо­давства та практика його застосування: Посібник. — К., 2002.

Борисов В.І., Глинська Н.В., Зеленецький В.С., Шкло О.Г. Затри­мання і взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства в Україні. — X., 2004.

Приміч І. Запобіжний захід — взяття під варту // Прокуратура. Людина. Держава. — 2004. — № 6.

Міщенко С.М., Солодкий С.А. Взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слід­ства // Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 5.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА