6.12. Межі доказування
На певному етапі розслідування або розгляду справи слідчий, прокурор, суд можуть дійти висновку про те, що ними зібрані, перевірені та оцінені докази, сукупність яких дозволяє повно встановити всі фактичні обставини справи, які необхідні для прийняття правильного рішення по суті справи. Таку сукупність доказів іменують межами доказування, тобто за наявності необхідної сукупності доказів можна зробити висновок, що процес доказування завершений, інакше кажучі, досягнуті межі доказування.
Поняття «межі доказування» в чинному законодавстві не визначено, в науковій літературі були висловлені різні думки щодо змісту цього поняття.
Свого часу науковці розглядали межі доказування як межі предмета доказування, по суті, ототожнюючи поняття предмета та меж доказування. Зокрема, М.С. Строгович писав, що «визначення предмета доказування означає визначення меж та напрямку дослідження в справі» Згодом було запропоновано інший підхід до визначення поняття «межі доказування». Піддавши критиці наведену вище думку, автори запропонували таке визначення меж доказування: це «необхідна і достатня сукупність доказів, яка, коли буде зібрана в справі, забезпечить правильне його вирішення шляхом встановлення «відшукуваного комплексу» обставин, що підлягають доказуванню. Поняття предмета та меж доказування взаємопов'язані та взаємозалежні: перше виражає мету, друге — засоби її досягнення». На даний час більшість науковців поділяють наведену точку зору. Межі доказування розглядають як деяку ідеальну сукупність доказів, які по винні бути зібрані для встановлення всіх обставин, що складають предмет доказування і таким чином забезпечують правильне вирішення справи. Реально в справі може бути зібрано доказів більше або менше такої ідеальної сукупності, тому в літературі запропоноване ще одне поняття — обсяг доказування. Обсяг доказування визначають як ту сукупність доказів, які реально наявні в справі. Таким чином, межі доказування та обсяг доказування можуть співпадати, але частіше вони не співпадають, оскільки обсяг доказування може бути більшим за межі доказування або меншим.
Певним орієнтиром у визначенні меж доказування, є вимоги ст. 22 КПК, яка покладає на орган дізнання, слідчого, прокурора обов'язок повно, всебічно і об'єктивно досліджувати обставини справи, виявляти як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Вимога проводити доказування всебічно і повно означає необхідність на досудовому слідстві висунути та перевірити всі можливі версії таким чином, щоб на підставі достатньої сукупності доказів можна було зробити впевнений висновок про одну певну версію, яка знайшла підтвердження, а інші версії можна обґрунтовано відкинути. Об'єктивність дослідження означає необхідність збирати як ті докази, які підтверджують версію, так і ті, що спростовують версію, як докази, які викривають певну особу, свідчать про обтяжуючі обставини, так і ті, що виправдовують особу і свідчать про пом'якшуючі обставини. Зазначимо, що розглядуваний обов'язок покладається на органи дізнання, слідчого та прокурора і не покладається на суд. Законодавець таким чином узгоджує вимоги ст. 22 КПК із статтями, які визначають межі судового розгляду та порядок вирішення питання про порушення справи за новим обвинуваченням та щодо нової особи (ст.ст. 275-278 КПК). Суд не може з власної ініціативи поставити питання про необхідність зміни обвинувачення щодо підсудного на більш тяжке або про збільшення обсягу обвинувачення, про притягнення до відповідальності нової особи, отже, і збирати докази для перевірки версій про вчинення підсудним більш тяжкого злочину чи нового злочину, у вчиненні якого він не звинувачується, а також про причетність до злочину нової особи (такі питання суд може вирішувати тільки за клопотанням певних учасників судового розгляду). Тому в межі доказування в судовому засіданні не можна включити докази, спрямовані на перевірку зазначених обставин. В деяких випадках суд, який не має можливості перевірити такі обставини, повинен буде ухвалити вирок незважаючи на недостатньо повно з'ясовані обставини. Якщо, скажімо, прокурор підтримує обвинувачення у вчиненні вбивства через необережність, а у суду є деякі підстави вважати,що вбивство можливо було умисним, суд з власної ініціативи не має права перевірити таке припущення. За умови, що сам факт заподіяння підсудним ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого, доведено, суд повинен буде ухвалити вирок, яким визнає підсудного винним у вбивстві через необережність. З огляду на вказане, можна зауважити, що підвищується відповідальність органів досудового слідства та прокурора за правильне та повне встановлення всіх обставин справи, за збирання необхідної сукупності доказів для цього.
Поняття предмета та меж доказування тісно пов'язані між собою. Вирішуючи питання про достатню сукупність доказів, слідчий, прокурор, суд визначають, чи є належними зібрані докази, тобто, чи можна з допомогою таких доказів з'ясувати обставини, що складають предмет доказування, а також перевіряють, чи всі обставини предмета доказування можна встановити на підставі наявних доказів. Звичайно ж, в межі доказування можна включити тільки докази, які є допустимими. Як вже було зазначено, фактичний обсяг доказів відрізняється від меж доказування (тобто ідеальної сукупності необхідних доказів). По- перше, фактичний обсяг доказів може бути меншим за межі доказування, в такому випадку доказів недостатньо для впевненого з'ясування всіх необхідних обставин справи, внаслідок чого можуть бути не встановлені деякі елементи предмета доказування (інакше кажучи — деякі обставини справи не будуть з'ясовані). В інших випадках, коли фактичний обсяг доказів менше за межі доказування, можливо, що всі обставини предмета доказування встановлені, але доказів замало, залишаються певні сумніви щодо деяких обставин, йдеться про недостатню глибину дослідження. В таких випадках слід продовжувати процес доказування і збирати необхідні докази. В разі ухвалення рішення в справі, в якій було недостатньо доказів, великий ризик ухвалення помилкового рішення.
По-друге можливі ситуації, коли фактичний обсяг доказів буде більшим за межі доказування, тобто доказів зібрано більше, ніж було необхідно для з'ясування всіх обставин предмета доказування. Мається на увазі саме необґрунтоване розширення меж доказування, коли, скажімо, в межі доказування включено фактичні дані, які не мають відношення до обставин справи, або такі, що встановлюють обставини, які вже встановлено на підставі достатньої сукупності доказів, чи такі, що стосуються обставин, які не потребують процесуального доказування (загальновідомі факти). Таке необґрунтоване розширення меж доказування теж має негативні наслідки: відволікаються сили та час працівників правоохоронних органів та суду на виконання зайвої роботи; необгрунтовано збільшуються строки досудового та судового слідства; ускладнюється перевірка правильності висновків слідчого та суду, оскільки доводиться аналізувати зайві докази т.ін. В деяких випадках певне розширення меж доказування пов'язане з необхідністю забезпечити права сторін на надання доказів. Суд, наприклад, не може відмовити підсудному в його праві на виклик свідків (таке право передбачене підпунктом «d» пункту 3 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Конституція України (ст. 129), КПК (ст. 16-1) вимагають від суду забезпечити сторонам можливість надавати докази та обґрунтовувати перед судом їх переконливість. Це також потребує від суду надати можливість сторонам залучати нові докази. Таким чином, фактичний обсяг доказування може бути розширений за рахунок доказів, які, на думку суддів, були зайвими, але на приєднанні яких до справи наполягають сторони. Фактичний обсяг доказів протягом всього провадження коригується в напрямку максимального наближення до меж доказування, тобто визначення меж доказування — це не разова дія. Під час досудового слідства можуть виникнути нові версії, коли, наприклад, обвинувачений, який заперечує свою участь у вчиненні злочину, висловлює своє припущення щодо осіб, які могли вчинити такий злочин. Перевірка такої нової версії потребує збирання нових доказів, нові докази необхідно буде одержати і для перевірки заперечень обвинуваченого. Під час переходу справи з однієї стадії в іншу також визначаються межі доказування, скажімо, слідчий, склавши обвинувальний висновок, вирішує, яким повинен бути список осіб, яких він пропонує викликати в судове засідання, він може в такий список не включати тих свідків, за допомогою показань яких були перевірені версії, що згодом не підтвердилися. Суддя, який призначає справу до судового розгляду, за клопотанням сторін, а також з власної ініціативи може змінити такий список (п. 5 ч. 1 ст. 253 КПК), а за наявності до цього підстав відмовитися від виклику в судове засідання потерпілих та свідків, показання яких стосувалися фактичних обставин, які не оспорюються сторонами (ч. 2 ст. 253 КПК). З огляду на розглянуте можна знайти і відповідь на питання, яке виникає в теорії та практиці — яке співвідношення меж доказування на досудовому слідстві та в судовому розгляді. Науковці з цього питання висловлюють різні думки. На наш погляд, якщо виходити з того, що межі доказування — це ідеальна сукупність доказів, необхідна та достатня для встановлення всіх обставин справи, то можна дійти висновку, що межі доказування єдині для досудового і судового слідства. Змінюватись може тільки фактичний обсяг доказування, причому в деяких випадках, такий фактичний обсяг більше на досудовому слідстві за рахунок, наприклад доказів, яких було зібрано для перевірки версій, що не підтвердилися, якщо суд не перевіряє такі версії. Іноді, коли сторони подають нові докази в судовому слідстві, фактичний обсяг доказування в судовому розгляді більше, ніж на досудовому слідстві.
- Тема 1 12
- Тема 2 23
- Тема 4 50
- Тема 5 суб'єкти кримінального процесу 57
- Тема 6 95
- Тема 7 137
- Тема 8 151
- Тема 9 162
- Тема 10 слідчі дії 170
- Тема 11 206
- Тема 12 212
- Тема 13 підсудність 230
- Тема 14 233
- Тема 15 судовий розгляд 243
- Тема 16 280
- Тема 17 293
- Тема 18 297
- Тема 19 307
- Тема 20 313
- Тема 21 316
- Тема 22 323
- Тема 23 329
- Тема 1 поняття, завдання, суть і система кримінального процесу
- 1.1. Поняття кримінального процесу
- 1.2. Завдання кримінального судочинства
- 1.3. Система кримінального процесу
- 1.4. Загальна характеристика стадій кримінального процесу
- 1.5. Типи кримінального процесу
- 1.6. Кримінально-процесуальні відносини та юридичні факти
- 1.7. Крнмінально-процесуальні функції
- 1.8. Кримінально-процесуальна форма
- Тема 2 кримінально-процесуальне право україни. Джерела кримінально- процесуального права
- 2.1. Кримінально-процесуальне право як галузь сучасного права
- 2.2. Джерела кримінально-процесуального права
- 2.3. Кримінально-процесуальні норми
- 2.4. Дія норм кримінально-процесуального права у просторі, у часі та по колу осіб
- 2.5. Прогалини у кримінально-процесуальному праві та застосування норм кримінально-процесуального права за аналогією
- Тема з принципи кримінального процесу
- 3.1. Поняття та система принципів кримінального процесу
- 3.2. Загальноправові принципи кримінального процесу
- 3.3. Міжгалузеві принципи кримінального процесу
- 3.4. Кримінально-процесуальні (галузеві) принципи
- 3.5. Принципи досудового провадження
- Тема 4 цивільний позов у кримінальному судочинстві
- 4.1. Поняття, природа та значення цивільного позову у кримінальному судочинстві
- 4.3. Загальна характеристика провадження за цивільним позовом у досудових і судових стадіях кримінального процесу
- 4.4. Обов'язки держави щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином
- Тема 5 суб'єкти кримінального процесу
- 5.1. Поняття та класифікація суб'єктів кримінального процесу
- 5.2. Процесуальна правоздатність і дієздатність суб'єктів кримінального процесу
- 5.3.1. Суд як орган правосуддя у кримінальних справах. Завдання і загальна характеристика повноважень суду при здійсненні правосуддя. Форми здійснення правосуддя
- 5.3.2. Прокурор у кримінальному судочинстві. Процесуальне положення прокурора на різних стадіях процесу
- 5.3.3. Слідчий та начальник слідчого відділу у кримінальному процесі. Взаємодія слідчого з органами дізнання
- 5.3.4. Органи дізнання, їх завдання і повноваження. Особа, що проводить дізнання, їі процесуальне положення
- 5.5. Учасники процесу, загальна характеристика їх процесуального положення
- 5.5.1. Обвинувачений (підсудний, засуджений, виправданий), його процесуальне положення в різних стадіях процесу
- 5.5.2. Підозрюваний у скоєнні злочину, термін перебування особи в статусі підозрюваного, його права і обов'язки
- 5.5.3. Процесуальне положення неповнолітньої особи, що не досягла віку кримінальної відповідальності, відносно якої ведеться кримінальне судочинство
- 5.5.4. Законний представник неповнолітнього обвинуваченого і підозрюваного
- 5.5.5. Захисник у кримінальному судочинстві
- 5.5.6. Заявник про злочин, його права і обов'язки
- 5.5.7. Потерпілий у кримінальному судочинстві, його права і обов'язки на різних стадіях процесу
- 5.5.8. Цивільний позивач, його права і обов'язки у кримінальному процесі
- 5.5.9. Цивільний відповідач, його права і обов'язки
- 5.5.10. Представники потерпілого, цивільного позивача і відповідача, їх процесуальне положення
- 5.6. Інші суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності, загальна характеристика їх процесуального положення
- 5.7. Обов'язок суду, прокурора, слідчого і особи, що проводить дізнання щодо роз'яснення і забезпечення прав учасників процесу і інших суб'єктів кримінального судочинства
- 5.8. Забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві
- 5.9. Імунітети суб'єктів кримінального процесу
- 6.2. Поняття, види, особливості доказування в кримінальному процесі
- 6.3. Предмет доказування в кримінальній справі
- 6.4. Предмет доказування в окремих категоріях кримінальних справ та в окремих стадіях кримінального процесу
- 6.5. Зміст обставин, які складають предмет доказування
- 6.6. Локальний предмет доказування
- 6.7. Поняття доказів та джерел доказів у кримінальному процесі
- 6.8. Властивості доказів
- 6.9. Процесуальні порушення та допустимість доказів
- 6.10. Класифікація доказів
- 6.11. Процес доказування, його елементи
- 6.12. Межі доказування
- 6.13. Мета доказування
- 6.14. Суб'єкти процесу доказування
- 6.15. Джерела доказів
- Заходи процесуального примусу, за допомогою яких забезпечується законний порядок у ході провадження в справі. Такими заходами є наступні.
- 7.2. Поняття, значення та види запобіжних заходів
- 7.3. Мета, підстави та умови застосування запобіжних заходів
- 7.4. Запобіжні заходи, що не пов'язані з позбавленням волі
- 7.5. Запобіжні заходи, що пов'язані з позбавленням волі
- 7.6. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу
- Провадження на досудових стадіях кримінального процесу Тема 8 порушення кримінальної справи
- 8.1. Поняття, значення, завдання стадії порушення кримінальної справи
- 8.2. Органи і посадові особи, які мають право порушити кримінальну справу
- 8.3. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи
- 8.4. Процесуальний порядок порушення кримінальної справи
- 8.5. Підстави і порядок прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи
- 8.6. Нагляд прокурора і судовий контроль у стадії порушення кримінальної справи
- Тема 9 загальні положення стадії досудового розслідування
- 9.1. Поняття, значення, завдання стадії досудового розслідування
- 9.2. Форми досудового розслідування
- 9.3. Характеристика основних положень досудового слідства
- 4. Об'єднання і виділення кримінальних справ (ст. 26 кпк). Об'єднання і виділення кримінальних справ є правом, а не обов'язком слідчого.
- Достатні дані, які свідчать про те, що якийсь злочин або особа не мають зв'язку з основною кримінальною справою;
- Виконання органом дізнання постанови слідчого про розшук обвинуваченого (ст. 139 кпк).
- Тема 10 слідчі дії
- 10.1. Поняття, система та класифікація слідчих дій
- 10.2. Загальні умови провадження слідчих дій
- 10.3. Процесуальні особливості провадження вербальних слідчих дій
- 10.3.1. Допит
- Члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновлені підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;
- Особа, яка б своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого у вчиненні злочину.
- 10.3.2. Очна ставка
- 10.3.3. Пред'явлення для впізнання
- 10.3.4. Відтворення обстановки і обставин події
- 10.4. Процесуальні особливості провадження нонвербальних слідчих дій
- 10.4.1. Слідчий огляд
- 10.4.2. Освідування
- 10.4.3. Ексгумація трупа
- 10.4.4. Обшук
- 10.4.6. Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку
- 10.4.7. Підготовка і призначення судової експертизи
- Тема 11 пред'явлення обвинувачення і допит обвинуваченого
- 11.1. Суть, значення та підстави притягнення особи як обвинуваченого
- 11.2. Процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого
- 11.3. Допит обвинуваченого
- 11.4. Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві
- Тема 12 зупинення і закінчення досудового слідства
- 12.1. Підстави та процесуальний порядок зупинення досудового слідства
- 12.2. Форми закінчення досудового слідства
- 12.3. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку
- 12.4. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи
- 12.5. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру
- 12.6. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи і застосування примусових заходів виховного характеру
- 12.7. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності
- 12.8. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства
- 12.9. Контроль суду за законністю дій органів дізнання та досудового слідства
- Тема 13 підсудність
- 13.1. Поняття і значення підсудності
- 13.2. Види підсудності
- 13.3. Направлення справи за підсудністю. Недопустимість спорів про підсудність
- Тема 14 попередній розгляд справи суддею
- 14.1. Поняття, завдання, значення стадії попереднього розгляду справи суддею
- 14.2. Порядок, строки попереднього розгляду справи
- 14.3. Рішення, які приймає суддя в результаті попереднього розгляду справи
- 14.4. Особливості попереднього розгляду в справах приватного обвинувачення
- Тема 15 судовий розгляд
- 15.1. Поняття, значення, завдання стадії судового розгляду
- 15.2. Загальні умови судового розгляду
- 15.3. Суд і сторони в судовому розгляді
- 15.4. Межі судового розгляду
- 15.6. Судове слідство
- 15.7. Судові дебати і останнє слово підсудного
- 15.8. Рішення, якими закінчується судовий розгляд
- 15.9. Поняття, види, зміст вироків
- 15.10. Порядок постановления та проголошення вироку
- Тема 16 провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду, які не набрали законної сили
- 16.1. Поняття, значення і форми перевірки судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.2. Суб'єкти права оскарження судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.3. Строки оскарження судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.4. Вимоги до апеляції, касаційної скарги чи подання
- 16.5. Порядок оскарження судових рішень, які не набрали законної сили. Дії суду у зв'язку з оскарженням судового рішення
- 16.6. Попередній розгляд справи апеляційним судом
- 16.7. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
- 16.8. Підстави для скасування чи зміни судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.9. Результати розгляду справи апеляційним судом
- Тема 17 виконання вироку, ухвали і постанови суду
- 17.1. Поняття та ознаки стадії виконання вироку
- 17.2. Звернення вироку до виконання
- 17.3. Виконання ухвали та постанови суду
- Тема 18 провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду, які набрали законної сили
- 18.1. Поняття, значення і форми перевірки судових рішень, які набрали законної сили
- 18.2. Особливості розгляду касаційних скарг і подань на судові рішення, які набрали законної сили
- 18.3. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції
- 18.4. Строки та підстави для перегляду судових рішень в порядку виключного провадження
- 18.5. Процесуальний порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами
- Тема 19 застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.1. Поняття, мета та види примусових заходів медичного характеру
- 19.2. Підстави застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.3. Особливості досудового провадження у справах про застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.4. Особливості судового провадження у справах про застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.5. Рішення суду у справах про застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.6. Зміна і скасування примусових заходів медичного характеру
- 19.7. Відновлення кримінальної справи щодо особи, до якої були застосовані примусові заходи медичного характеру
- Тема 20 протокольна форма досудової підготовки матеріалів
- 20.1. Поняття, сутність і значення протокольної форми досудової підготовки матеріалів
- 20.2. Підстави та умови застосування протокольної форми досудової підготовки матеріалів
- 20.3. Особливості протокольної форми досудової підготовки матеріалів
- 21.2. Обставини, що підлягають встановленню в справах неповнолітніх
- 21.3. Досудове слідство в справах неповнолітніх
- 21.4 . Особливості застосування запобіжних заходів до неповнолітніх
- 21.5. Участь у провадженні в справах неповнолітніх осіб, залучених з метою представництва та охорони прав та інтересів неповнолітніх
- 21.6. Провадження в справах неповнолітніх у судових стадіях кримінального процесу
- 22.2. Особливості правової регламентації та принципи транснаціонального кримінального процесу
- 22.3. Суб'єкти транснаціонального кримінального процесу та характер правовідносин між ними
- 22.4. Міжнародна правова допомога у кримінальних справах
- 22.5. Видача гаданих злочинців
- 22.6. Передача провадження у кримінальних справах
- 22.7. Передача засуджених осіб
- 22.8. Виконання іноземних вироків та інших остаточних рішень у кримінальних справах
- 22.9. Основи міжнародного кримінального процесу
- Тема 23 основи кримінально-процесуального права іноземних держав
- 23.1. Основи кримінально-процесуального права Франції
- 23.2. Основи кримінально-процесуального права Німеччини
- 23.3. Основи кримінально-процесуального права Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії
- 23.4. Основи кримінально-процесуального права сша