1.3. Система кримінального процесу

Кримінально-процесуальна діяльність правоохоронних органів і суду складається не просто із сукупності, а з системи дій, що реалізу­ються з дотриманням встановленої законом процедури.

Таким чином, кримінальний процес України являє собою системну і цілеспрямовану діяльність, що складається зі стадій та проваджень.

Стадії кримінального процесу — це взаємопов'язані та само­стійні частини (етапи) кримінально-процесуальної діяльності, кож­на з яких характеризується певними особливостями кримінально- процесуальної форми: безпосередніми завданнями; колом органів і осіб (суб'єктів кримінального процесу), що беруть у них участь і ма­ють у зв'язку з цим відповідні процесуальні права і обов'язки; про­цесуальною процедурою (порядком процесуальної діяльності); та від­ділені одна від одної підсумковими для конкретної стадії процесуаль­ними рішеннями.

Таким чином, розмежування стадій кримінального процесу прово­диться за такими ключовими ознаками кримінально-процесуальної форми:

• безпосередні завдання кожної стадії (при цьому більшість стадій виконують перевірку дотримання вимог кримінально-процесуального законодавства на попередній стадії);

• особливості реалізації принципів кримінального процесу;

• коло суб'єктів, що здійснюють у конкретній стадії кримінально- процесуальну діяльність та мають відповідні процесуальні права і обов'язки;

• певні часові межі провадження у стадії;

• процесуальна процедура, властива провадженню в конкретній стадії;

коло процесуальних засобів, що можуть використовуватися в кон­кретній стадії;

підсумкове процесуальне рішення, яким закінчується проваджен­ня у конкретній стадії і кримінальна справа переходить у наступну або повертається на попередню стадію кримінального процесу, чи су­дочинство провадженням закінчується.

Про виділення стадій як окремих етапів кримінально-процесу­альної діяльності згадується ч. 2 ст. 25, ч. 4 ст. 44, ч. 4 ст. 46, ч. 1 ст. 165-2, ст. 234, ст. 235 КПК України.

Традиційно в літературі виділяються такі стадії кримінального процесу:

• порушення кримінальної справи;

• досудового розслідування (дізнання та досудового слідства);

• попереднього розгляду справи суддею (раніше — відання обви­нуваченого до суду);

• судового розгляду;

• апеляційного провадження;

• виконання вироку, постанови, ухвали суду;

• касаційного провадження;

• виключного провадження.

Разом з тим, слід звернути увагу на існування суперечностей між кримінально-процесуальним законом і законодавством України про судоустрій, що позначається на системі кримінального процесу Укра­їни.

Так, судова система у кримінальних справах наразі складається з трьох ланок судів:

місцевих судів та прирівняних до них судів;

апеляційних судів областей та прирівняних до них судів;

Верховного Суду України.

Апеляційні суди областей можуть діяти не лише як суди апеляцій­ної, але й як суди першої інстанції. їх вироки, постанови або ухвали, прийняті по першій інстанції не можуть переглядатися в порядку апеляційного провадження, оскільки до цього часу відповідна судо­ва ланка для такого апеляційного провадження (за Законом України ♦Про судоустрій України» це має бути Апеляційний суд України) в Україні не створена. Тому вироки, постанови та ухвали апеляційних судів областей, прийнятті по першій інстанції, у випадку їх оскаржен­ня переглядаються в касаційному порядку Верховним Судом Украї­ни. У зв'язку з цим, традиційна система стадій кримінального проце­су не відповідає дійсному стану кримінально-процесуального закону, а тому виказується пропозиція (Т.В. Лукашкіна) виділяти такі стадії: порушення кримінальної справи; дізнання і досудове слідство (досу- дове розслідування); попередній розгляд справи суддею; судовий роз­гляд; перевірка вироків, постанов і ухвал суду, що не набрали закон­ної сили (у формі апеляційного та касаційного провадження); вико­нання вироку, ухвали, постанови; перевірка вироків, постанов і ухвал суду, що набрали законної сили (у формі касаційного провадження), виключне провадження.

Дискутується і позиція про виділення як окремої стадії — порушен­ня державного обвинувачення, прибічники якої (В.С. Зеленецький, Л.М. Лобойко) виходять з того, що прокурор при затвердженні обви­нувального висновку здійснює специфічну кримінально-процесуальну діяльність з висунення державного обвинувачення.

Стадії одна щодо іншої виконують певні функції. По відношенню до попередніх стадій — кожна наступна виконує контрольну функцію, оскільки в ній перевіряються у визначених законом межах законність і обґрунтованість рішень попередньої стадії. По відношенню до на­ступної стадії — кожна стадія виконує підготовчу функцію, спрямова­ну на створення умов для успішного вирішення завдань наступної ста­дії. Однак є стадії, які виконують виключно одну з названих функцій. Наприклад, стадія порушення кримінальної справи з об'єктивних причин не може виконувати контрольну функцію, а стадії з перегляду судових рішень — підготовчу.

Разом із стадіями в структурі кримінального процесу слід виділяти провадження, які можуть як охоплювати усі стадії кримінального про­цесу — звичайне провадження, так і упускати окремі стадії — особливі провадження (наприклад, протокольна форма досудової підготовки матеріалів замінює собою стадії порушення кримінальної справи та досудового розслідування).

Існують ще окремі провадження, пов'язані з міжнародним спів­робітництвом у кримінальному судочинстві, поновленням втрачених кримінальних справ т. ін.