8.2. Органи і посадові особи, які мають право порушити кримінальну справу
Кримінально-процесуальний закон дає вичерпний перелік суб'єктів, які уповноважені порушувати кримінальну справу. Право порушувати кримінальну справу мають тільки прокурор, слідчий, орган дізнання і суддя (ст,ст. 4, 97, 98, 27 КПК), але при цьому кожен із названих суб'єктів діє в межах своєї компетенції, що визначається, як межами територіальної підслідності або підсудності справи, так і характером скоєного злочину.
Сказане означає, що прийняти рішення про порушення кримінальної справи може тільки належний суб'єкт і забороняється приймати подібне рішення іншим особам як то: помічникам слідчого, представникам влади, агентам приватних розшукових бюро, практикантам, інспекторам різноманітних контрольних органів тощо.
Прокурор має право порушити кримінальну справу за будь-яким злочином. Він також здійснює нагляд за законністю і обґрунтованістю порушення кримінальних справ слідчими і органами дізнання.
Законами встановлюються спеціальні правила порушення кримінальних справ відносно осіб, які мають особливий правовий статус (імунітет). Зокрема проти:
адвоката може бути порушена кримінальна справа тільки Генеральним прокурором України або його заступниками, прокурорами АР Крим, області, міст Києва та Севастополя (ч. 5 ст. 10 Закону України від 19 грудня 1992 року «Про адвокатуру»);
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (омбуд- смена) — винятково Генеральним прокурором України (ч. З ст. 20 Закону України від 23 грудня 1997 року "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини");
Голови Рахункової палати, Першого заступника й заступника Голови, головних контролерів і Секретаря Рахункової палати — тільки Генеральним прокурором України (ч. 1 ст. 37 Закону України від 11 липня 1996 року «Про рахункову палату»);
Народного депутата України — лише Генеральним прокурором України за згодою Верховної Ради України (ч. 4 ст. 27 Закону України "Про статус народного депутата України");
депутата місцевої ради — Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором області і прирівняних до нього прокурорів. Прокурор, який порушив кримінальну справу відносно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня після дати порушення кримінальної справи (ч. 1 ст. 31 Закону України від 11 липня 2002 року ♦Про статус депутатів місцевих рад»).
Військовий прокурор порушує кримінальні справи про військові злочини.
Необхідно сказати і про те, що право прокурора на порушення кримінальних справ будь-якої категорії в деякому роді обмежене справами, які порушуються тільки за скаргою потерпілого (справи приватного обвинувачення). Але в тих випадках, якщо справа про будь-який із передбачених ч. 1 ст. 27 КПК злочинів має особливо суспільне значення, а також у виняткових випадках, коли потерпілий в такій справі або в справах про злочини, які вказані в ч. 2 ст. 27 КПК (справи т.зв. приватно-публічного обвинувачення — ч. 1 ст. 152 КК — зґвалтування), через свою безпомічність не в змозі захищати свої інтереси, то прокурор порушує кримінальну справу і при відсутності скарги потерпілого (ч. З ст. 27 КПК). Така справа, що порушена прокурором, направляється для провадження дізнання або досудового слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом у загальному по- рядку, тобто такі справи переходять у категорію кримінальних справ публічного обвинувачення.
Слідчі порушують кримінальні справи, зважаючи на правила про підслідність (ст. 112 КПК). Якщо слідчому надійшли первісні матеріали про злочин, розслідування якого відноситься до компетенції іншого органу досудового слідства, то він має право, не порушуючи справи, направити ці матеріали за підслідністю. В такому випадку він зобов'язаний здійснити заходи щодо запобігання злочину, але якщо мається потреба виконати невідкладні слідчі дії, то слідчий повинен порушити кримінальну справу і прийняти її до свого провадження, виконати ці дії і тільки після цього направити кримінальну справу за підслідністю.
Необхідно підкреслити, що слідчі прокуратури мають право порушувати будь-яку кримінальну справу, оскільки вони вправі розслідувати будь-яку категорію кримінальних справ.
Органи дізнання порушують кримінальні справи в межах своєї компетенції відповідно до ст. 101 КПК. Серед органів дізнання найбільшу роль відіграє міліція, яка може порушити кримінальну справу про будь-який злочин. Капітани морських суден, які знаходяться в далекому плаванні, також вправі порушувати справи про всі злочини, що вчинені членами екіпажу чи пасажирами судна, яке перебуває в далекому плаванні.
Податковій міліції надано право порушувати справи про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також у справах про приховання валютної виручки (п. 1 ст. 101 КПК).
Органи служби безпеки України можуть порушувати справи про злочини, які віднесені законом до їхнього відання (п. 2 ст. 101 КПК, ч. 3 ст. 112 КПК).
У відповідності з п. З ст. 101 КПК начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання мають право порушувати справи про злочини, вчинені військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових установ, об'єктів вправі порушувати справи про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також про злочини, вчинені співробітниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, з'єднання, установи чи військових об'єктах.
Також мають право порушувати справи і командири кораблів стосовно злочинів, які скоєні підлеглими їм військовослужбовцями а також про злочини, вчиненими працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконаним ними службових обов'язків під час походу за межами України (п. З ст. 101 КПК).
Митні органи вправі порушувати кримінальні справи про контрабанду.
Начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв — у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, що вчинені працівником цих установ, а також у справах про злочини, які вчинені в розташуванні зазначених установ.
Органи державного пожежного нагляду вправі порушити справи про пожежі і порушення протипожежних правил, а органи прикордонної служби — у справах про порушення кордону. Але слід мати на увазі, що така стаття як 331 КК України (порушення державного кордону) з Кодексу виключена Законом України від 18 травня 2004 року.
У відповідності до чинного законодавства суддя має право порушувати тільки справи, вказані в ч. 1 ст. 27 КПК (справи приватного обвинувачення). З 21 червня 2001 року законодавець позбавив суд (суддю) права приймати рішення щодо порушення кримінальних справ публічного та приватно-публічного обвинувачення і тим самим лишив названих суб'єктів кримінального процесу невластивих їм функцій кримінального переслідування.
І тут варто вказати на колізію норм права, оскільки названа вище вимога закону щодо заборони суду (судді) порушувати кримінальні справи публічного обвинувачення вступає в протиріччя з п. 4 ст. 391 Митного кодексу України і п. 4 ст. 164 Сімейного кодексу України. Згідно з названими нормами суд (суддя), які розглядають справу про порушення митних правил, або при розгляді справи щодо позбавлення батьківських прав можуть прийняти рішення про порушення кримінальної справи у разі виявлення ознак злочину. Відповідно до існуючої в Україні кримінально-процесуальної доктрини ця позиція має вирішуватися на користь норм КПК, оскільки у вказаних випадках мова йде про виникнення та регулювання саме кримінально- процесуальних відносин.
Якщо дані судового слідства вказують, що підсудний скоїв ще й другий злочин (публічного обвинувачення), по якому обвинувачення йому не було пред'явлено, то суд за клопотанням прокурора, потерпілого обмежується тільки повідомленням прокурора про вчинення цього злочину шляхом винесення постанови (ухвали) не призупиняючи при цьому розгляд справи. А в тих випадках, коли нове обвинувачення тісно пов'язане з початковим і окремий розгляд їх неможливий, то вся справа повертається для додаткового розслідування (ч.ч. 1, 2 ст. 276 КПК).
Якщо суд під час судового слідства встановив, що злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності, то суд (суддя) за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника виносить мотивовану ухвалу (постанову), якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора або направляє все провадження в справі для проведення досудового слідства чи дізнання.
- Тема 1 12
- Тема 2 23
- Тема 4 50
- Тема 5 суб'єкти кримінального процесу 57
- Тема 6 95
- Тема 7 137
- Тема 8 151
- Тема 9 162
- Тема 10 слідчі дії 170
- Тема 11 206
- Тема 12 212
- Тема 13 підсудність 230
- Тема 14 233
- Тема 15 судовий розгляд 243
- Тема 16 280
- Тема 17 293
- Тема 18 297
- Тема 19 307
- Тема 20 313
- Тема 21 316
- Тема 22 323
- Тема 23 329
- Тема 1 поняття, завдання, суть і система кримінального процесу
- 1.1. Поняття кримінального процесу
- 1.2. Завдання кримінального судочинства
- 1.3. Система кримінального процесу
- 1.4. Загальна характеристика стадій кримінального процесу
- 1.5. Типи кримінального процесу
- 1.6. Кримінально-процесуальні відносини та юридичні факти
- 1.7. Крнмінально-процесуальні функції
- 1.8. Кримінально-процесуальна форма
- Тема 2 кримінально-процесуальне право україни. Джерела кримінально- процесуального права
- 2.1. Кримінально-процесуальне право як галузь сучасного права
- 2.2. Джерела кримінально-процесуального права
- 2.3. Кримінально-процесуальні норми
- 2.4. Дія норм кримінально-процесуального права у просторі, у часі та по колу осіб
- 2.5. Прогалини у кримінально-процесуальному праві та застосування норм кримінально-процесуального права за аналогією
- Тема з принципи кримінального процесу
- 3.1. Поняття та система принципів кримінального процесу
- 3.2. Загальноправові принципи кримінального процесу
- 3.3. Міжгалузеві принципи кримінального процесу
- 3.4. Кримінально-процесуальні (галузеві) принципи
- 3.5. Принципи досудового провадження
- Тема 4 цивільний позов у кримінальному судочинстві
- 4.1. Поняття, природа та значення цивільного позову у кримінальному судочинстві
- 4.3. Загальна характеристика провадження за цивільним позовом у досудових і судових стадіях кримінального процесу
- 4.4. Обов'язки держави щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином
- Тема 5 суб'єкти кримінального процесу
- 5.1. Поняття та класифікація суб'єктів кримінального процесу
- 5.2. Процесуальна правоздатність і дієздатність суб'єктів кримінального процесу
- 5.3.1. Суд як орган правосуддя у кримінальних справах. Завдання і загальна характеристика повноважень суду при здійсненні правосуддя. Форми здійснення правосуддя
- 5.3.2. Прокурор у кримінальному судочинстві. Процесуальне положення прокурора на різних стадіях процесу
- 5.3.3. Слідчий та начальник слідчого відділу у кримінальному процесі. Взаємодія слідчого з органами дізнання
- 5.3.4. Органи дізнання, їх завдання і повноваження. Особа, що проводить дізнання, їі процесуальне положення
- 5.5. Учасники процесу, загальна характеристика їх процесуального положення
- 5.5.1. Обвинувачений (підсудний, засуджений, виправданий), його процесуальне положення в різних стадіях процесу
- 5.5.2. Підозрюваний у скоєнні злочину, термін перебування особи в статусі підозрюваного, його права і обов'язки
- 5.5.3. Процесуальне положення неповнолітньої особи, що не досягла віку кримінальної відповідальності, відносно якої ведеться кримінальне судочинство
- 5.5.4. Законний представник неповнолітнього обвинуваченого і підозрюваного
- 5.5.5. Захисник у кримінальному судочинстві
- 5.5.6. Заявник про злочин, його права і обов'язки
- 5.5.7. Потерпілий у кримінальному судочинстві, його права і обов'язки на різних стадіях процесу
- 5.5.8. Цивільний позивач, його права і обов'язки у кримінальному процесі
- 5.5.9. Цивільний відповідач, його права і обов'язки
- 5.5.10. Представники потерпілого, цивільного позивача і відповідача, їх процесуальне положення
- 5.6. Інші суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності, загальна характеристика їх процесуального положення
- 5.7. Обов'язок суду, прокурора, слідчого і особи, що проводить дізнання щодо роз'яснення і забезпечення прав учасників процесу і інших суб'єктів кримінального судочинства
- 5.8. Забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві
- 5.9. Імунітети суб'єктів кримінального процесу
- 6.2. Поняття, види, особливості доказування в кримінальному процесі
- 6.3. Предмет доказування в кримінальній справі
- 6.4. Предмет доказування в окремих категоріях кримінальних справ та в окремих стадіях кримінального процесу
- 6.5. Зміст обставин, які складають предмет доказування
- 6.6. Локальний предмет доказування
- 6.7. Поняття доказів та джерел доказів у кримінальному процесі
- 6.8. Властивості доказів
- 6.9. Процесуальні порушення та допустимість доказів
- 6.10. Класифікація доказів
- 6.11. Процес доказування, його елементи
- 6.12. Межі доказування
- 6.13. Мета доказування
- 6.14. Суб'єкти процесу доказування
- 6.15. Джерела доказів
- Заходи процесуального примусу, за допомогою яких забезпечується законний порядок у ході провадження в справі. Такими заходами є наступні.
- 7.2. Поняття, значення та види запобіжних заходів
- 7.3. Мета, підстави та умови застосування запобіжних заходів
- 7.4. Запобіжні заходи, що не пов'язані з позбавленням волі
- 7.5. Запобіжні заходи, що пов'язані з позбавленням волі
- 7.6. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу
- Провадження на досудових стадіях кримінального процесу Тема 8 порушення кримінальної справи
- 8.1. Поняття, значення, завдання стадії порушення кримінальної справи
- 8.2. Органи і посадові особи, які мають право порушити кримінальну справу
- 8.3. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи
- 8.4. Процесуальний порядок порушення кримінальної справи
- 8.5. Підстави і порядок прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи
- 8.6. Нагляд прокурора і судовий контроль у стадії порушення кримінальної справи
- Тема 9 загальні положення стадії досудового розслідування
- 9.1. Поняття, значення, завдання стадії досудового розслідування
- 9.2. Форми досудового розслідування
- 9.3. Характеристика основних положень досудового слідства
- 4. Об'єднання і виділення кримінальних справ (ст. 26 кпк). Об'єднання і виділення кримінальних справ є правом, а не обов'язком слідчого.
- Достатні дані, які свідчать про те, що якийсь злочин або особа не мають зв'язку з основною кримінальною справою;
- Виконання органом дізнання постанови слідчого про розшук обвинуваченого (ст. 139 кпк).
- Тема 10 слідчі дії
- 10.1. Поняття, система та класифікація слідчих дій
- 10.2. Загальні умови провадження слідчих дій
- 10.3. Процесуальні особливості провадження вербальних слідчих дій
- 10.3.1. Допит
- Члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновлені підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;
- Особа, яка б своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого у вчиненні злочину.
- 10.3.2. Очна ставка
- 10.3.3. Пред'явлення для впізнання
- 10.3.4. Відтворення обстановки і обставин події
- 10.4. Процесуальні особливості провадження нонвербальних слідчих дій
- 10.4.1. Слідчий огляд
- 10.4.2. Освідування
- 10.4.3. Ексгумація трупа
- 10.4.4. Обшук
- 10.4.6. Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку
- 10.4.7. Підготовка і призначення судової експертизи
- Тема 11 пред'явлення обвинувачення і допит обвинуваченого
- 11.1. Суть, значення та підстави притягнення особи як обвинуваченого
- 11.2. Процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого
- 11.3. Допит обвинуваченого
- 11.4. Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві
- Тема 12 зупинення і закінчення досудового слідства
- 12.1. Підстави та процесуальний порядок зупинення досудового слідства
- 12.2. Форми закінчення досудового слідства
- 12.3. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку
- 12.4. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи
- 12.5. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру
- 12.6. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи і застосування примусових заходів виховного характеру
- 12.7. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності
- 12.8. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства
- 12.9. Контроль суду за законністю дій органів дізнання та досудового слідства
- Тема 13 підсудність
- 13.1. Поняття і значення підсудності
- 13.2. Види підсудності
- 13.3. Направлення справи за підсудністю. Недопустимість спорів про підсудність
- Тема 14 попередній розгляд справи суддею
- 14.1. Поняття, завдання, значення стадії попереднього розгляду справи суддею
- 14.2. Порядок, строки попереднього розгляду справи
- 14.3. Рішення, які приймає суддя в результаті попереднього розгляду справи
- 14.4. Особливості попереднього розгляду в справах приватного обвинувачення
- Тема 15 судовий розгляд
- 15.1. Поняття, значення, завдання стадії судового розгляду
- 15.2. Загальні умови судового розгляду
- 15.3. Суд і сторони в судовому розгляді
- 15.4. Межі судового розгляду
- 15.6. Судове слідство
- 15.7. Судові дебати і останнє слово підсудного
- 15.8. Рішення, якими закінчується судовий розгляд
- 15.9. Поняття, види, зміст вироків
- 15.10. Порядок постановления та проголошення вироку
- Тема 16 провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду, які не набрали законної сили
- 16.1. Поняття, значення і форми перевірки судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.2. Суб'єкти права оскарження судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.3. Строки оскарження судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.4. Вимоги до апеляції, касаційної скарги чи подання
- 16.5. Порядок оскарження судових рішень, які не набрали законної сили. Дії суду у зв'язку з оскарженням судового рішення
- 16.6. Попередній розгляд справи апеляційним судом
- 16.7. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
- 16.8. Підстави для скасування чи зміни судових рішень, які не набрали законної сили
- 16.9. Результати розгляду справи апеляційним судом
- Тема 17 виконання вироку, ухвали і постанови суду
- 17.1. Поняття та ознаки стадії виконання вироку
- 17.2. Звернення вироку до виконання
- 17.3. Виконання ухвали та постанови суду
- Тема 18 провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду, які набрали законної сили
- 18.1. Поняття, значення і форми перевірки судових рішень, які набрали законної сили
- 18.2. Особливості розгляду касаційних скарг і подань на судові рішення, які набрали законної сили
- 18.3. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції
- 18.4. Строки та підстави для перегляду судових рішень в порядку виключного провадження
- 18.5. Процесуальний порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами
- Тема 19 застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.1. Поняття, мета та види примусових заходів медичного характеру
- 19.2. Підстави застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.3. Особливості досудового провадження у справах про застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.4. Особливості судового провадження у справах про застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.5. Рішення суду у справах про застосування примусових заходів медичного характеру
- 19.6. Зміна і скасування примусових заходів медичного характеру
- 19.7. Відновлення кримінальної справи щодо особи, до якої були застосовані примусові заходи медичного характеру
- Тема 20 протокольна форма досудової підготовки матеріалів
- 20.1. Поняття, сутність і значення протокольної форми досудової підготовки матеріалів
- 20.2. Підстави та умови застосування протокольної форми досудової підготовки матеріалів
- 20.3. Особливості протокольної форми досудової підготовки матеріалів
- 21.2. Обставини, що підлягають встановленню в справах неповнолітніх
- 21.3. Досудове слідство в справах неповнолітніх
- 21.4 . Особливості застосування запобіжних заходів до неповнолітніх
- 21.5. Участь у провадженні в справах неповнолітніх осіб, залучених з метою представництва та охорони прав та інтересів неповнолітніх
- 21.6. Провадження в справах неповнолітніх у судових стадіях кримінального процесу
- 22.2. Особливості правової регламентації та принципи транснаціонального кримінального процесу
- 22.3. Суб'єкти транснаціонального кримінального процесу та характер правовідносин між ними
- 22.4. Міжнародна правова допомога у кримінальних справах
- 22.5. Видача гаданих злочинців
- 22.6. Передача провадження у кримінальних справах
- 22.7. Передача засуджених осіб
- 22.8. Виконання іноземних вироків та інших остаточних рішень у кримінальних справах
- 22.9. Основи міжнародного кримінального процесу
- Тема 23 основи кримінально-процесуального права іноземних держав
- 23.1. Основи кримінально-процесуального права Франції
- 23.2. Основи кримінально-процесуального права Німеччини
- 23.3. Основи кримінально-процесуального права Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії
- 23.4. Основи кримінально-процесуального права сша