logo search
450410_B85B7_alenin_yu_p_red_kriminalno_procesu

9.2. Форми досудового розслідування

Досудове розслідування як процесуальна діяльність має дві форми, а саме: досудове слідство і дізнання.

Головною або провідною формою досудового розслідування вва­жається досудове слідство, яке здійснюється слідчими прокурату­ри, органів внутрішніх справ, СБУ та слідчими податкової міліції (ст. 102 КПК). Дізнання проводиться органами дізнання, які пере­лічені в ст. 101 КПК.

Між формами розслідування — слідством і дізнанням немає прин­ципових розбіжностей, оскільки вони спрямовані на виконання за­вдань кримінального судочинства, а загальні умови досудового слід­ства поширюються і на дізнання, за винятком окремих положень. Докази, які отримані при провадженні дізнання, мають для суду таке ж значення, як і докази, що зібрані на досудовому слідстві.

Проте за чинним законодавством орган дізнання не має права роз­слідувати справу в повному обсязі зі складанням підсумкового про­цесуального документа й передавати справу до суду. Дізнання може лише передувати досудовому слідству, але не замінювати його.

Законодавець віддає перевагу в розслідуванні органам досудового слідства — слідчим, розслідування для яких — це основна форма ді­яльності, тоді як для органів дізнання — це лише одна, причому не основна функція. А головна для деяких органів (міліції, СБУ та ін­ших) — це здійснення оперативно-розшукової діяльності з метою роз­криття та запобігання злочинів.

Слідчим надається також ширше коло повноважень у розслідуван­ні злочинів, у тому числі і таких, як давати доручення органам дізна­ння.

До суб'єктів права розслідування злочинів слід віднести: слідчого, органи дізнання та їх начальників, дізнавачів, а також начальників слідчих підрозділів (відділення, відділу, управління), які мають пра­во брати участь у провадженні досудового слідства та особисто прова­дити його в повному обсязі, користуючись при цьому повноваження­ми слідчого (ч. 2 ст. 114і КПК), а також і прокурора, який має право брати участь у провадженні досудового слідства і дізнання, викону­ючи як окремі слідчі дії, так і проводити розслідування у будь-якій справі (п. 5 ч. 1 ст. 227 КПК).

Ніякі інші особи, в тому числі посадові особи державних установ, закладів, співробітники приватних розшукових бюро, детективних агентств правом розслідування злочинів не наділені.

Кримінально-процесуальне законодавство (ст. 104 КПК) встанов­лює і дві форми дізнання в кримінальних справах:

Але незалежно від форми дізнання останнє завжди становить лише початковий етап розслідування, причому тільки тоді, коли слідчий внаслідок певних поважних причин відразу не розслідує дану справу. Якщо слідчий виконав хоча б одну слідчу дію, то розслідування набу­ває форму досудового слідства, а не дізнання.

Нагадаємо, що ст. 12 КК «Класифікація злочинів» поділяє злочи­ни на чотири види: 1) злочини невеликої тяжкості; 2) злочини серед­ньої тяжкості; 3) тяжкі злочини; 4) особливо тяжкі злочини.

Після порушення кримінальної справи про злочин, що не є тяжким, орган дізнання, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка вчинила цей злочин (ч. 1 ст. 104 КПК). Відповідно до ч. 1 ст. 108 КПК орган дізнан­ня проводить у цій справі слідчі дії у строк не більше 10 днів, почина­ючи з моменту встановлення особи, яка вчинила злочин.

У разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу у порядку, передбаченому ст. 1652 КПК, дізнання провадиться у строк не більше п'яти діб з моменту обрання запобіжного заходу (ч. З ст. 108 КПК). Продовження вказаних строків законом не передбачено.

Виняток з цього правила встановлено ст. 67 Кодексу торговельно­го мореплавства України, де зазначено, що капітан морського судна, котре перебуває в далекому плаванні, має право затримати особу за підозрою у вчиненні злочину до передання її відповідним правоохо­ронним органам у першому порту України, або може направити цю особу на інше судно, зареєстроване в Україні, що може бути виконано з об'єктивних причин у 10-денний строк.

Особу, яка вчинила злочин, про який йдеться в ч. 1 ст. 104 КПК, вважають встановленою, згідно а практикою застосування цієї норми органами дізнання і досудового слідства, якщо:

Якщо особу, яка вчинила злочин, що не є тяжким, не встановлено, дізнання по справі зупиняють із дотриманням вимог, передбачених ч. З ст. 206 КПК.

Зупинення дізнання у кримінальних справах на підставі пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 206 КПК не допускається, оскільки ці норми передбачають зупинення у справі тільки щодо обвинуваченого, а органи дізнання не наділені законом правом приймати рішення про притягнення осо­би як обвинуваченого. Дізнання у справах про злочин, що не є тяж­ким, закінчується направленням справи слідчому для провадження досудового слідства або закриття справи лише з підстав, передбаче­них ст. 6 КПК (ч. 2 ст. 109 КПК). Інших форм закінчення цього виду дізнання законом не передбачено. •

Рішення про направлення справи слідчому для провадження досу­дового слідства викладають у постанові, яку затверджують начальни­ки органу дізнання та прокурор.

У разі порушення кримінальної справи про тяжкий злочин орган дізнання на підставі ч. 2 ст. 104 КПК зобов'язаний передати її слідчо­му через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у строк не більше 10 днів з моменту порушення справи.

Невідкладними слідчими діями є такі, зволікання з проведенням яких може завдати шкоди виконанню завдань розслідуванню, привес­ти до втрати певних доказів, внаслідок чого розкриття злочину може ускладнитися або стати взагалі неможливим. Невідкладність слідчої дії визначається на кожному етапі розслідування конкретними обста­винами справи. При цьому невідкладною може виявитися будь-яка слідча дія, наприклад, огляд місця події; обшук; виїмка; затримання і допит підозрюваного; допит свідка; допит потерпілого, стан здоров'я якого погіршується; призначення судової експертизи, пов'язаної з до­слідженням об'єктів, зокрема таких, які швидко псуються, та інші.

Строки дізнання і в цьому випадку не можуть бути продовжені. Орган дізнання зобов'язаний закінчити дізнання у цій кримінальній справі складанням постанови про направлення справи для проваджен­ня досудового слідства, незалежно від того, чи встановлено особу, яка вчинила злочин, чи ні. Цю постанову затверджують начальник органу дізнання та прокурор.

Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не вста­новлено особу, що його вчинила, орган дізнання продовжує викону­вати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки (ч. З ст. 104 КПК).

Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний вико­нувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій.

Розкриття змісту досудового розслідування, його слідчих та ін­ших процесуальних дій неможливе без з'ясування низки основних положень, які в літературі запропоновано іменувати «загальними умовами попереднього розслідування», що забезпечують єдиний і обов'язковий для всіх кримінальних справ процесуальний порядок розслідування. В КПК ці положення (умови) зосереджені в основному в главі 11 «Основні положення досудового слідства».