5.7. Обов'язок суду, прокурора, слідчого і особи, що проводить дізнання щодо роз'яснення і забезпечення прав учасників процесу і інших суб'єктів кримінального судочинства

Однією з найважливіших ознак правової держави є реальне забез­печення прав людини і громадянина. Прагнення до побудови в Укра­їні демократичної держави, формування дієвих структур громадян­ського суспільства передбачає знаходження ефективних механізмів забезпечення прав людини і громадянина, тому що людина, його жит­тя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Забезпечення прав осіб, які беруть участь у провадженні по справі, є формою реалізації передбаченого в ст. 2 КПК завдання криміналь­ного судочинства щодо охорони прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, що беруть участь у процесі.

Згідно з КПК обов'язок роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права (як і обов'язок забезпечити можливість їх реалізації) покладений на особу, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора та суд, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа. Крім того, такий обов'язок покладається на особу, яка проводить слідчу дію в по­рядку окремого доручення (ст.118 КПК). Прокурор, здійснюючи на­гляд за дотриманням законів органами, які ведуть дізнання і досудове слідство, зобов'язаний своєчасно приймати передбачені законом захо­ди до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили (ч.ч. 1 і 2 ст. 25 КПК).

Такий обов'язок у посадових осіб виникає в одних випадках — піс­ля винесення постанови (ухвали) про визнання особи тим або іншим учасником процесу або про допуск особи в процес як того або іншого

суб'єкта (напр. ст. 43, ч. 5 ст.44, ст.ст. 49-52, а також ст.ст. 122,123 124 КПК) або про провадження слідчої дії (ч.ч. 2 і 3 ст. 196 КПК). У інших випадках цей обов'язок виникає в підготовчій частині слід­чої (судового) дії, для участі у провадженні якої було викликано особу (напр., ч.4 ст.167, ст.ст.127, 128, 128-1 КПК тощо). В окремих випад­ках обов'язок роз'яснити права і забезпечити можливість їх реалізації виникає після здійснення слідчої дії (напр., ст. 106 КПК) або після ви­несення постанови про обрання запобіжного заходу до винесення по­станови про притягнення особи як обвинуваченого (ч.ч.1 і 3 ст.43-1 КПК).

До осіб, які беруть участь у справі, слід відносити не тільки безпо­середніх «учасників процесу» (обвинуваченого, підозрюваного, за­хисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників — п. 8 ст. 32 КПК), але і свідків (ст.ст. 68, 69-1 КПК), понятих (ст. 127 КПК), експертів (ст. 77 КПК), фахівців (ст. 128-1 КПК), перекладачів (ст. 128 КПК), лікарів, педагогів, законних пред­ставників (напр., ч. 2 ст. 168 КПК) та ін. При роз'ясненні прав цим особам слід враховувати їх вік, освіту, рівень інтелектуального роз­витку.

Роз'яснення особам їх прав і обов'язків, що беруть участь у справі, проводиться в кожній стадії процесу, а у випадках, вказаних в зако­ні, — при провадженні окремих процесуальних (напр., ст.ст. 140 і 142 КПК), в т.ч. слідчих (напр., ст. 197 КПК) дій.

Сам факт роз'яснення прав повинен бути відображений у постанові особи, яка здійснює провадження у справі (напр., ч. 2 ст. 142 КПК), або в протоколі (напр., ст. 196 КПК), який спеціально для цього скла­дається, або в протоколі судового засідання.

Питання про обов'язок державних органів, направлених на забез­печення прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у справі, зай­має важливе місце в системі кримінально-процесуальних гарантій цих прав і інтересів. Суд, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, наділяються в межах своєї компетенції повноваженнями з прийняття відповідальних процесуальних рішень, пов'язаних з пору­шенням кримінальної справи, притягненням до кримінальної відпо­відальності, закриттям справи, визнанням винним у скоєнні злочину і т.п. Захист особою своїх інтересів здійснюється в кримінальному процесі через діяльність і на основі рішень цих посадових осіб. Тому ступінь «реальності» процесуальних прав громадян, ступінь їх за­конних інтересів у вирішальному ступені залежить від того, як діють суд, прокурор, слідчий: чи сприяють вони учасникам процесу в здій­сненні їх процесуальних прав, чи захищають вони їх права і законні інтереси. Забезпечити права означає зробити їх цілком можливими і реальними, не допустити порушень, помилок, обмеження прав і за­конних інтересів громадян.

Обов'язок забезпечити можливість здійснення прав осіб, які бе­руть участь у справі, полягає в тому, що суд, прокурор, слідчий і осо­ба. яка проводить дізнання, повинні створити такі умови, які сприяли

б або не перешкоджали реалізації тих чи інших прав осіб, які беруть участь у справі, а у разі потреби — надати допомогу в складанні тих або інших процесуальних документів (напр., цивільного позову, скар­ги» клопотання).

Також, для належного забезпечення інтересів осіб, які беруть участь у справі, велике значення має судова практика, іцо склалася, яка виходить з необхідності обов'язкового реагування на будь-яке об­меження прав цих осіб.