7. Поняття та сутність виробничо-господарської діяльності суб'єктів аграрного підприємництва.
У сільському господарстві України виробничо-господарська діяльність здійснюється колективно-кооперативними і державними сільськогосподарськими підприємствами, акціонерними сільськогосподарськими товариствами, селянськими (фермерськими) господарствами. Сільське господарство України характеризується наявністю великого виробництва на промисловій основі, чітко вираженого зонального його розміщення, розвинутою внутрішньорайонною та галузевою спеціалізацією. Зокрема, Поліська зона спеціалізується на виробництві картоплі, льону, продукції м'ясного скотарства. У степових районах України найбільше розвинуте виробництво цукрових буряків, зерна, продукції скотарства і свинарства, в степовій зоні виробляється основний обсяг плодів і винограду, продукції вівчарства, значна кількість зерна, продукції свинарства і скотарства, у приміській зоні — великий обсяг овочів, молока для промислових центрів.
Спеціалізація в сільському господарстві — це форма (процес) суспільного поділу праці, що дістає вияв у територіальному розміщенні та розчленуванні галузі на окремі види виробництва сільськогосподарської продукції й сировини. Спеціалізація на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, раціонального використання агрокліматичних умов, матеріально-технічних і трудових ресурсів, інтенсифікації виробництва сприяє його концентрації та є важливим чинником підвищення ефективності сільського господарства.
В аграрному секторі економіки розрізняють зональну (внутрішньозональну), галузеву (внутрішньо- й міжгалузеву), міжгосподарську, господарську (внутрішньогосподарську), технологічну, функціональну та інші форми спеціалізації виробництва.
Спеціалізацію (виробничу спрямованість) сільськогосподарського підприємства визначають за основною (провідною) галуззю, на яку випадає найбільша (від 25 відсотків і вище) питома вага в товарній продукції, а рівень останньої — за системою показників (коефіцієнтів).
Розрізняють зернові, овочеві, овочево-молочні, птахівницькі, відгодівельні та інші спеціалізовані господарства, а також їх типи, що утворилися внаслідок різного поєднання основних і додаткових галузей.
Спеціалізація виробництва — один із вагомих чинників інтенсифікації сільського господарства. Її основними напрямами є: вдосконалення територіального розміщення виробництв на основі регіональної (мікрозональної) концентрації; розвиток вертикальних зв'язків сільського господарства з галузями переробної промисловості, створення продуктових комплексів, виконання цільових монопродуктових програм; формування індустріально-виробничої системи з виробництва окремих видів продовольства і сировини на основі впровадження індустріальних методів та автоматизації сільського господарства і промислових циклів виробництва: поглиблення спеціалізації колективних і державних сільськогосподарських підприємств через поліпшення окремих видів виробництва продуктів харчування рослинного і тваринного походження, збільшення їх обсягів, здешевлення собівартості, підвищення екологічної якості та безпечності.
Одним із проявів спеціалізації є створення спеціалізованого господарства, що являє собою велике сільськогосподарське підприємство, яке спеціалізується на виробництві однорідної продукції. Це сприяє найбільш ефективному використанню землі, трудових ресурсів, основних та обігових фондів, що у свою чергу забезпечує піднесення продуктивності суспільної праці, прискорення темпів зростання виробництва продуктів харчування і сировини.
Розрізняють три типи спеціалізованих господарств. До першого належать глибокоспеціалізовані господарства з однією основною галуззю, від якої одержують 60—70 відсотків денних надходжень, та з трьома-чотирма додатковими галузями. Такими, наприклад, є господарства з відгодівлі свиней, великої рогатої худоби, птахівницькі, виноградарські, рисівницькі, хмільницькі тощо. Другий тип — це спеціалізовані господарства з двома основними галузями (зазвичай рослинницькою і тваринницькою), кожна з яких забезпечує не менше 30 відсотків денних надходжень, та з трьома—п'ятьма додатковими галузями. Це, приміром, тваринницько-буряків-ничі, овочево-молочні, садівницько-молочні, молочно-кар-топлярські та інші господарства. До третього типу належать господарства комбінованої спеціалізації з трьома основними галузями, кожна з яких забезпечує не менш як 20 відсотків денних надходжень, та з трьома-чотирма додатковими. Такими є тваринницько-зерново-буряківничі, овоче-молочно-картоплярські, тваринницько-льонарсько-картоплярські господарства.
Правове регулювання спеціалізації сільськогосподарського виробництва здійснюється за допомогою правових норм як загальних, так і спеціальних законів та підзаконних актів.
Так, відповідно до ст. 20 загального Закону "Про підприємства в Україні", ст. 1 спеціального Закону "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" та ст. 13 спеціального Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" сільськогосподарські підприємства самі визначають напрями і структуру сільськогосподарського виробництва, а отже і його спеціалізацію та обсяги. Вони можуть здійснювати свою діяльність як самостійно, так і через кооперування з промисловими підприємствами та іншими суб'єктами підприємництва. На рівні спеціальних актів, скажімо. Законів "Про насіння", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про племінне тваринництво", визначаються спеціальні суб'єкти, правомочність останніх та основні вимоги до них. Так, згідно зі ст. З Закону "Про племінне тваринництво" суб'єктами цієї галузі визнаються підприємства, селекційно-гібридні центри, іподроми, лабораторії імуногенетичного контролю, контрольно-випробувальні станції, центри трансплантації ембріонів, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також селянські (фермерські) господарства, які мають свідоцтва на право займатися племінною справою.
На рівні підзаконних актів спеціалізація сільськогосподарських підприємств визначається урядовими та локальними актами. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1993 р. "Про заходи щодо поліпшення насінництва сільськогосподарських культур" підтримано ініціативу сільськогосподарських підприємств і організацій, які займаються виробництвом, переробкою і реалізацією насіння, про створення державно-кооперативного виробничого об'єднання "Насіння України" та встановлено, що генеральний директор останнього та його заступники за умовами медичного і транспортно-побутового обслуговування прирівнюються відповідно до голови державного комітету та його заступників.
Виробничо-господарська діяльність сільськогосподарських підприємств спрямована на розвиток основних галузей (рослинництво і тваринництво) і додаткових (садівництво, бджільництво, ставкове рибництво, тепличне і парникове господарство, вирощування овочів, хмелярство тощо). Поряд з ними розвиваються допоміжні галузі — переробка продовольства і сировини власного виробництва, місцеві промисли, торгівля через власну або орендовану торговельну мережу тощо.
Виробничо-господарська діяльність сільськогосподарських товаровиробників визначається спеціальними правовими актами. Згідно з ст. 13 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" останнє самостійно визначає напрями сільськогосподарського виробництва, його структуру і обсяг, самостійно розпоряджається виробленою продукцією та доходами, здійснює будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству України.
Законом "Про сільськогосподарську кооперацію" визначені господарські правомочності кооперативу (ст. 28). Кооператив (об'єднання) відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями господарської діяльності, здійснює її планування і реалізацію. Він самостійно реалізує свою продукцію, майно, надає послуги за цінами і тарифами, які встановлюються ним самостійно або на договірній основі. Виробничо-господарська правосуб'єктність акціонерного сільськогосподарського товариства визначена нормами Закону "Про господарські товариства".
Здійснення виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств провадиться на засадах самоокупності, самофінансування і прибутковості. Прибутковість кожного з них досягається шляхом підприємництва. Зазначена правосуб'єктність основана на Законі "Про підприємництво", прийнятому Верховною Радою України 7 лютого 1991 р. За своїм змістом цей закон поширюється на діяльність усіх типів сільськогосподарських товаровиробників. Згідно з ст. 1 підприємництво становить собою самостійну ініціативу, пов'язану з систематичною на власний ризик діяльністю по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттю торгівлею з метою одержання прибутку.
Виробничо-господарська діяльність, додержання у повсякденній роботі засад підприємництва зумовлені такими першорядними суб'єктивними і об'єктивними факторами. Серед них першорядне значення має фактор необхідного матеріально-технічного забезпечення господарства, раціональне використання всіх сільськогосподарських угідь, використання прогресивних технологій, залучення до керівництва виробництвом високопрофесіональних спеціалістів сільського господарства та активно-творчих керівників галузей, обкладання сільськогосподарського підприємства помірними податками (зокрема введення єдиного земельного податку), застосування зважених цін на пальне і мастильні матеріали, запасні частини до сільськогосподарської техніки, засновані на засадах ринково-економічних відносин умови і порядок реалізації виробленої сільськогосподарської продукції та ін. Недодержання цих вимог за сучасних умов призвело до занепаду, збитковості і банкрутства значної частини як колективних, так і державних сільськогосподарських підприємств і товариств.
Рівень виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств перебуває в прямій залежності від впровадження у виробництво досягнень сільськогосподарської, економічної науки, високоврожайних сортів сільськогосподарських культур, нових і поліпшених порід тварин, сучасної сільськогосподарської техніки (включаючи досягнення зарубіжних країн).
Нарівні з розвитком рослинництва і тваринництва сільськогосподарські підприємства мають право здійснювати промислову переробку своєї продукції — як самостійно, так і на основі міжгосподарської кооперації як агропромислової інтеграції. Для більш повного й рівномірного використання трудових ресурсів і місцевих джерел сировини, підвищення своєї прибутковості вони можуть створювати і розвивати підсобні виробництва, а також різні промисли; вступати в договірні відносини з будь-якими суб'єктами підприємництва (фізичними і юридичними особами, у тому числі з іноземними) з метою створення філій, цехів із виготовлення різних товарів. Така діяльність є допоміжною, оскільки основною, статутною діяльністю є виробництво продуктів харчування рослинного і тваринного походження.
Сферою виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств є як внутрішньогосподарські, так і міжгосподарські відносини.
Зазначена правомочність цих підприємств випливає зі змісту ст. 13 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство", згідно з якою таке підприємство має право кооперуватися з промисловими підприємствами та установами при переробці сільськогосподарської продукції, виготовленні промислових та інших товарів, розширенні сфери соціально-культурного, комунально-побутового обслуговування сільського населення, підготовці й перепідготовці кадрів. Як юридичні особи колективні сільськогосподарські підприємства, спілки селян, сільськогосподарські виробничі кооперативи, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю можуть брати участь у міжгосподарській діяльності через створення спільних підприємств або на договірних засадах. Вони є учасниками різноманітних організаційно-майнових відносин, що формуються в процесі їхньої основної, статутної діяльності. Сюди входить і наступна їхня діяльність, пов'язана з реалізацією вироблених ними продуктів харчування рослинного і тваринного походження (в тому числі в переробленому вигляді), яка за своїм змістом належить до майнових відносин, що мають товарно-грошовий характер.
Впровадження зазначених засад у практику господарської діяльності сільськогосподарських підприємств забезпечує останнім оперативно-господарську самостійність і підприємницьку свободу дій.
Виробничо-господарська діяльність колективних і державних сільськогосподарських підприємств та інших суб'єктів аграрного підприємництва здійснюється на планових засадах. Так, ст. 20 Закону "Про підприємства в Україні" встановлено спільне для всіх суб'єктів правило, згідно з яким вони самостійно планують свою діяльність і визначають перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги та необхідність забезпечення їх виробничого та соціального розвитку, підвищення доходів. Основу планів становлять договори, укладені зі споживачами (покупцями) продукції, робіт, послуг і постачальниками матеріально-технічних ресурсів.
Ефективність виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств перебуває у прямій залежності від реалізації комерційного планування тобто від виконання його бізнес-плану. У процесі здійснення своїх організаційно-управлінських посадових функцій керівники і спеціалісти підприємства зобов'язані використовувати всі доступні їм організаційно-управлінські, економічні та трудові заходи за умови їхньої реалізації відповідних правових засобів. З цією метою підприємство як підприємець визначає загальні свої цілі на 2—5—10 років, опрацьовує шляхи їх здійснення, а також забезпечує постійний контроль за виконанням зазначених у бізнес-плані показників. У бізнес-плані окреслюються ті конкретні завдання, які ставляться перед підприємством, визначається доцільність та обсяги залучення капіталовкладень (інвестицій). Ці завдання повинні бути конкретними з визначенням певних строків виконання, мати розроблену маркетингову стратегію підприємства.
За умов впровадження ринкових економічних відносин набуває особливої значущості пошук покупців своєї продукції, виявлення запитів та потреб споживача, організаційно-правове забезпечення збуту виробленої продукції, рентабельність виробництва і прибутковості. При розробці комерційного плану підприємство-підприємець зобов'язані мати повну уяву стосовно наступного звернення до банківських кредиторів.
Комерційні або бізнес-плани характеризуються такими складовими:
1) короткий висновок — резюме; 2) підприємство, його продукція чи окремий продукт; 3) цілі і стратегія; 4) дослідження ринку; 5) оцінка конкурентів; 6) план маркетингу;
7) план виробництва; 8) організація і управління; 9) юридичний план; 10) фінансовий план; 11) програма інвестування;
12) вплив на навколишнє середовище; 13) програма зменшення ризику і страхування.
У бізнес-плані зазначаються обсяги виробництва у кожній із галузей, прибуток, строки повернення інвестицій за умови їх залучення для розвитку господарства.
- Навчальний посібник
- Трудове право
- 1. Поняття трудового права. Трудове право як галузь права.
- 2. Система трудового права.
- 3. Джерела трудового права.
- 4. Функції трудового права.
- 5. Працівники, як суб’єкти трудового права.
- 6. Поняття трудових правовідносин, їх елементи і суб’єкти.
- 7. Зміст трудових правовідносин.
- 8. Поняття зайнятості населення.
- 9. Поняття працевлаштування та його правові форми.
- 10. Поняття колективного договору.
- 11. Колективні угоди та їх види.
- 12. Поняття трудового договору та його зміст.
- 13. Строки й форма трудового договору.
- 14. Випробування при прийнятті на роботу. Строки випробування.
- 15. Переведення на іншу роботу у разі виробничої потреби, у разі простою, за станом здоров’я.
- 16. Підстави припинення трудового договору.
- 17. Порядок звільнення з роботи.
- 18. Відсторонення працівника від роботи.
- 19. Порядок оформлення звільнення працівника з роботи.
- 20. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- 21. Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- 22. Поняття робочого часу та його види.
- 23. Режим і облік робочого часу.
- 24. Поняття надурочних робіт.
- 25. Поняття оплати праці.
- 26. Порядок виплати заробітної плати.
- 27. Поняття гарантійних виплат.
- 28. Поняття дисципліни праці і внутрішнього трудового розпорядку.
- 29. Поняття юридичної відповідальності і дисциплінарного проступку.
- 30. Види дисциплінарної відповідальності. Загальна дисциплінарна відповідальність.
- 31. Громадські заходи стягнення і впливу за порушення трудової дисципліни і порядок їх застосування.
- 32. Поняття часу відпочинку.
- 33. Види часу відпочинку.
- 34. Поняття і види відпусток.
- 35. Порядок надання відпусток.
- 36. Поділ та перенесення відпусток.
- 37. Поняття матеріальної відповідальності.
- 38. Підстави і умови матеріальної відповідальності.
- 39. Види матеріальної відповідальності.
- 40. Обмежена матеріальна відповідальність.
- 41. Повна матеріальна відповідальність.
- 42. Підвищена матеріальна відповідальність.
- 43. Порядок відшкодування шкоди.
- 44. Поняття охорони праці за трудовим законодавством.
- 45. Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії.
- 46. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань, аварій.
- 47. Поняття трудових спорів та їх класифікація.
- 48. Судовий порядок розгляду трудових спорів.
- 49. Порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів).
- 50. Поняття страйку.
- Список літератури
- Цивільне та сімейне право
- Цивільне право, як галузь права.
- 2. Джерела цивільного права. Цивільне законодавство.
- 3. Цивільно-правові відносини.
- 4. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
- 5. Юридична особа, як суб’єкт цивільних правовідносин.
- Порядок виникнення і припинення діяльності юридичної особи.
- Поняття та види об’єктів цивільно-правових відносин.
- 8. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин. Правочини.
- 9. Умови дійсності правочину.
- 10. Нікчемні та оспорювані правочини.
- 11. Здійснення суб'єктивних цивільних прав і виконання цивільних обов'язків
- 12. Представництво та довіреність.
- 13. Захист цивільних прав та інтересів.
- 14.Цивільно-правова відповідальність.
- 15. Строки та терміни здійснення й захисту цивільних прав і виконання цивільних обов’язків.
- 16.Поняття та види позовної давності. Початок перебігу строків позовної давності.
- 17. Зупинення та переривання строків позовної давності.
- 18. Загальні положення про право власності.
- 20. Речові права на чуже майно.
- 21. Захист права власності та інших речових прав.
- 22. Загальні положення про цивільне зобов’язання.
- 23. Загальні положення про цивільний договір.
- 24. Способи забезпечення виконання зобов’язань.
- 25. Договір купівлі-продажу.
- 26. Договір поставки та договір контрактації сільськогосподарської продукції.
- 28. Особливості договору міни та дарування.
- 29. Договір довічного утримання.
- 30. Договір підряду.
- 31. Загальні положення договору найму (оренди). Позичка.
- 32. Кредит. Договір банківського вкладу та банківського рахунку.
- 33. Договір позики. Факторинг. Договір позики
- Договір факторингу
- 34. Безготівкові розрахунки.
- 35. Договір доручення.
- 36. Договір комісії.
- 37. Договір зберігання.
- 38. Договір страхування.
- 39. Договір перевезення.
- 40. Право інтелектуальної власності. Авторське право та суміжні права.
- 41. Право промислової власності.
- 42. Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання. Житловий фонд та його види.
- 43. Договір житлового найму. Порядок надання житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов.
- 44. Загальні положення про спадкування.
- 45. Спадкування за заповітом.
- 46. Спадкування за законом.
- 47. Оформлення та охорона спадкових прав.
- 48. Поняття шлюбу та його реєстрація. Недійсність шлюбу.
- 49. Права та обов’язки подружжя по утриманню. Обов’язок матері, батька утримувати дитину та його виконання. Шлюбний договір.
- 50. Право особистої приватної та спільної сумісної власності подружжя.
- Список літератури
- Цивільний процес
- 2. Склад суду. Відводи.
- 3. Учасники цивільного процесу. Поняття, ознаки, правовий стан.
- 4. Треті особи у цивільному процесі.
- 5. Процесуальне правонаступництво.
- 6. Поняття доказів.
- 7. Види процесуальних строків.
- 8. Поняття про судові виклики і повідомлення.
- 9. Види судових витрат.
- 10. Процесуальний примус.
- 11. Наказне провадження.
- 12. Позовне провадження.
- 13. Порядок пред’явлення позову. Форма і зміст.
- 14. Провадження у справі до судового розгляду.
- 15. Судовий розгляд.
- 16. Окреме провадження.
- 17. Порядок допиту свідків.
- 18. Дослідження письмових та речових доказів.
- 19. Фіксування цивільного процесу.
- 20. Судові рішення, їх види, зміст.
- 21. Порядок заочного розгляду справи.
- 22. Апеляційне провадження.
- 23. Касаційне провадження.
- 24. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших організацій.
- 25. Судовий контроль за виконанням судових рішень.
- Список літератури
- Організація роботи з кадрами
- 1. Поняття кадрів і їх класифікація.
- 3. Планування роботи з кадрами.
- 4. Облік та звітність з кадрів.
- 7. Проблема адаптації кадрів
- 8. Планування трудового шляху особи.
- 9. Психологічна підготовка кадрів до нововведень.
- 10. Навчання і підвищення кваліфікації працівників.
- 11. Зміст підготовчої роботи, що передує атестації керівників, інженерно-технічних працівників і службовців.
- 12. Мета, завдання і порядок проведення атестації працівників.
- 13. Кадровий резерв: формування та підготовка.
- 14. Плинність кадрів: аналіз причин та методи попередження.
- 15. Комплектування штатів підприємства.
- 16. Управління трудовими відносинами. Стилі керівництва.
- 17. Класифікація кадрових документів та вимоги до їх ведення.
- 18. Автоматизована система управління кадрами.
- 19. Основи проектування кадрової служби.
- 20. Прийняття та просунення по службі державного службовця.
- Список літератури
- Організація юридичної служби
- 1. Правова робота в господарській діяльності. Суб’єкти правової роботи на підприємствах.
- 2. Правовий стан юридичної служби.
- 3. Структура і керівництво юридичною службою.
- 4. Кваліфікаційна характеристика співробітників юридичної служби.
- 5. Планування роботи та діловодство юридичної служби.
- 6. Поняття і зміст договірної роботи.
- 7. Загальний порядок виконання договірної роботи.
- 8. Поняття, зміст, та значення господарського договору.
- 9. Умови та загальні принципи виконання господарських договорів.
- 10. Поняття та загальні положення організації претензійної роботи.
- 11. Організація і ведення позовної роботи.
- 12. Роль юридичної служби у зміцненні законності на підприємстві.
- 13. Основні напрямки роботи юридичної служби щодо забезпечення дотримання трудового законодавства і зміцнення трудової дисципліни.
- 14. Участь юридичної служби в охороні природного навколишнього середовища.
- Список літератури
- Аграрне право
- 1. Поняття та особливості аграрних правовідносин.
- 2. Земельні права суб'єктів аграрного підприємництва.
- 3. Правове становище селянських (фермерських) господарств.
- 4. Правове регулювання оплати праці в сільськогосподарських підприємствах.
- 5. Правове регулювання соціального страхування і пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств.
- 6. Поняття і особливості кредитування виробників сільськогосподарської продукції.
- 7. Поняття та сутність виробничо-господарської діяльності суб'єктів аграрного підприємництва.
- 8. Державне с/г підприємство як суб’єкт майнових прав.
- 9. Правове регулювання здійснення іноземних інвестицій в апк
- 10. Поняття і види джерел аграрного права
- 11. Особливості правосуб'єктності агропромислових, агроторговельних та інших об'єднань, комбінатів.
- 12. Суб'єкти зовнішніх аграрних правовідносин в агропромисловому комплексі.
- 13. Правове регулювання лізингових операцій в зовнішньоекономічній діяльності суб'єктів агробізнесу.
- 14. Поняття корпоративного права управління акціонерів-учасників в агрогосподарських товариствах.
- 15. Право власності селянського (фермерського) господарства на землю, майно, кошти, вироблену продукцію, одержані прибутки (доходи).
- 16. Порядок утворення, управління, реорганізації та ліквідації сільськогосподарського підприємства.
- 17. Повноваження правління колективного сільськогосподарського підприємства
- 18. Земельні права суб'єктів аграрного підприємництва.
- 19. Поняття і класифікація суб'єктів аграрного права.
- 20. Дисциплінарна відповідальність працівників сільськогосподарських підприємств різних форм власності за скоєння дисциплінарного проступку.
- Список літератури.
- Правові основи підприємницької діяльності
- 1.Методи господарського права
- 2. Форми і засоби стимулювання розвитку підприємництва.
- 3. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності.
- 4. Припинення діяльності субєктів підприємнмцької діяльності.
- 5. Державне регулювання якості продукції, робіт послуг.
- 6.Товариство з обмеженою відповідальністю.
- 7. Повне товариство.
- 8. Види господарських об'єднань
- 9. Поняття ринку цінних паперів, принципи його побудови та місце в структурі ринку фінансових відносин.
- 10. Страхування відповідальності.
- 11. Правове становище об’єднань суб’єктів підприємницької діяльності.
- 13. Поняття і види господарських товариств.
- 13. Установчі документи. Порядок їх прийняття.
- 14. Поняття і види акціонерних товариств.
- 15. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.
- 16.Поняття і види відповідальності
- 17. Підстави відповідальності
- 18. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічної діяльності.
- 19. Способи приватизації
- 20. Правове регулювання сертифікації продукції, робіт, послуг.
- Задачі Трудове право Задача 1
- Задача 5
- Задача 6
- Задача 7
- Задача 8
- Задача 26
- Задача 27
- Задача 28
- Цивільне та сімейне право Задача 1
- Задача 3
- Задача 4
- Задача 5
- Задача 6
- Задача 7
- Задача 8
- Задача 9
- Задача 10
- Задача 11
- Задача 12
- Задача 13
- Задача 14
- Задача 15
- Задача 16
- Задача 22
- Задача 23
- Задача 24
- Задача 25
- Задача 26
- Аграрне право
- Задача 3
- Задача 5
- Задача 7
- Задача 9
- Задача 10
- Правові основи підприємницької діяльності
- Задача 2
- Задача з
- Задача 4
- Задача 5
- Задача 6
- Задача 7
- Задача 8
- Задача 9
- Задача 10
- Задача 11
- Задача 12
- Задача 13
- Задача 14
- Відповіді до задач Трудове право Задача 1
- Задача 2
- Задача 9
- Цивільне та сімейне право
- Задача 3
- Задача 4
- Задача 5
- Задача 7
- Задача 8
- Задача 9
- Задача 10
- Задача 11
- Задача 12
- Задача 13
- Задача 15
- Задача 16
- Задача 17
- Задача 18
- Задача 19
- Задача 20
- Задача 21
- Задача 22
- Задача 23
- Задача 24
- Задача 25
- Задача 26
- Задача 27
- Задача 28
- Задача 29
- Аграрне право
- Обмежена матеріальна відповідальність.
- Повна матеріальна відповідальність.
- Правові основи підприємницької діяльності
- Список літератури